ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.09.2022Справа № 910/4783/22
за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Ейр Газ"
про стягнення 89 615,45 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі Ейп Газ» про стягнення 89 615,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №53-143-01-01-01860 від 02.08.2021, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 42 294,18 грн та штраф - 47 321,27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 позовну заяву залишено без руху.
30.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/4783/22 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
12.07.2022 електронною поштою до суду від відповідача надійшов відзив, у якому зокрема, міститься клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зазначає, що предметом позову є стягнення 89 615,45 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування (як було визначено судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 05.07.2022) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторони наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, зокрема щодо права на ознайомлення з матеріалами справи, надання письмових пояснень та доказів.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для здійснення розгляду справи № 910/4783/22 в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання в даній справі, тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд
27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діпі Ейр Газ» (постачальник, відповідач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (покупець, позивач) укладено Договір поставки № 20/05-71 (53-143-01-21-01860 від 02.08.2021) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити в передбачені даним договором строки покупцю наступну продукцію: аргон рідкий за ДСТУ ГОСТ 10157:2016 у кількості 32 892,00 кг на суму 417 728,40 грн. без ПДВ; кисень технічний рідкий за ГОСТ 6331-78 у кількості 23,737 т на суму 237 370,00 грн. без ПДВ. Всього продукції на загальну суму 786 118,08 грн з ПДВ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію.
Згідно з п. 4.1 Договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 120 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).
Пунктом 5.1 Договору визначено, що поставка продукції за цим договором здійснюється до 20.12.2021 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.
Заявка може бути направлена постачальнику наступними способами (усіма разом або декількома із зазначених, або одним з них - за вибором покупця): поштою рекомендованим листом або листом про вручення за зазначеною у договорі адресою, електронною поштою за вказаною в договорі адресою (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.5 Договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п. 1.1 цього договору, в номенклатурі, строки та кількості, зазначені в заявці покупця.
У разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п. 1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 20.12.2021 (п. 5.6 Договору).
Пунктом 6.1 Договору визначено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлену продукцію відповідно до умов цього договору.
У свою чергу, відповідно до п. 6.3 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором та якість якої відповідає умовам, встановленим цим договором.
Згідно з п. 10.1 Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.
Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем було поставлено позивачу продукцію - аргон рідкий у кількості 2500 кг на суму 38100,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № КЦЕГ0001067 від 04.08.2021.
Також, відповідачем було поставлено позивачу продукцію - кисень технічний рідкий у кількості 2 т на суму 24000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № КЦЕГ0001151 від 20.08.2021 та кисень технічний рідкий у кількості 2 т на суму 24000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № КЦЕГ0001359 від 24.09.2021 (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).
Разом з тим, 07.10.2021 покупець надіслав на електронну пошту постачальника лист з електронним цифровим підписом вих. № 6624/14 про необхідність постачання в строк до 12.10.2021 аргону рідкого у кількості 2500 кг на суму 38100,00 грн з ПДВ.
Однак, аргон рідкий за вищезазначеною заявкою був поставлений покупцю лише 17.11.2021, що підтверджується видатковою накладною № КЦЕГ0001593 від 17.11.2021.
18.10.2021 покупець надіслав на електронну пошту постачальника лист з електронним цифровим підписом вих. № 6729/14 про необхідність постачання в строк до 20.10.2021 кисню рідкого технічного у кількості 2 т на суму 24000,00 грн з ПДВ.
Однак, вищезазначена продукція була поставлена позивачу 03.12.2021, що підтверджується видатковою накладною № КЦЕГ0001690 від 03.12.2021.
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з Претензією про сплату штрафних санкцій та допоставку продукції вих. № 7206/15 від 15.11.2021, у відповідь на яку відповідач листом № 30/5 від 30.11.2021 повідомив позивача, що ТОВ «ДІПІ Ейр Газ» не відмовляється від виконання зобов'язань за Договором, проте у зв'язку з хвилею COVID-19 виробники кисню рідкого відмовляють компанії ТОВ «ДІПІ Ейр Газ» у завантаженні і аргументують відсутність кисню необхідністю прямих поставок у медичні заклади.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №53-143-01-01-01860 від 02.08.2021, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 42 294,18 грн та штраф у розмірі 47 321,27 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що прострочення поставки продукції відповідно до заявок № 6624/14 від 07.10.2021, № 6729/14 від 18.10.2021 та № 6798/14 від 21.10.2021 зумовлено об'єктивними обставинами, а саме хвилею COVID-19, що фактично є форс-мажорними обставинами; поставка 27892 кг аргону рідкого та 15737 кг кисню технічного рідкого була технічно не можливою, оскільки, позивач не звертався із заявками щодо поставки вказаної кількості продукції, у свою чергу, перевезення небезпечних вантажів неможливі без погодження з покупцем; позивачем не дотримано досудовий порядок врегулювання спору, що є обов'язковим відповідно до умов Договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діпі Ейр Газ» та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» укладено Договір поставки № 20/05-71 (53-143-01-21-01860 від 02.08.2021), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити в передбачені даним договором строки покупцю наступну продукцію: аргон рідкий за ДСТУ ГОСТ 10157:2016 у кількості 32 892,00 кг на суму 417 728,40 грн. без ПДВ; кисень технічний рідкий за ГОСТ 6331-78 у кількості 23,737 т на суму 237 370,00 грн. без ПДВ. Всього продукції на загальну суму 786 118,08 грн з ПДВ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що поставка продукції за цим договором здійснюється до 20.12.2021 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.
Заявка може бути направлена постачальнику наступними способами (усіма разом або декількома із зазначених, або одним з них - за вибором покупця): поштою рекомендованим листом або листом про вручення за зазначеною у договорі адресою, електронною поштою за вказаною в договорі адресою (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.5 Договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п. 1.1 цього договору, в номенклатурі, строки та кількості, зазначені в заявці покупця.
У разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п. 1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 20.12.2021 (п. 5.6 Договору).
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом було встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем було поставлено позивачу продукцію - аргон рідкий у кількості 2500 кг на суму 38100,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № КЦЕГ0001067 від 04.08.2021.
Також, відповідачем було поставлено позивачу продукцію - кисень технічний рідкий у кількості 2 т на суму 24000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № КЦЕГ0001151 від 20.08.2021 та кисень технічний рідкий у кількості 2 т на суму 24000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № КЦЕГ0001359 від 24.09.2021 (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).
Разом з тим, 07.10.2021 покупець надіслав на електронну пошту постачальника лист з електронним цифровим підписом вих. № 6624/14 про необхідність постачання в строк до 12.10.2021 аргону рідкого у кількості 2500 кг на суму 38100,00 грн з ПДВ.
Однак, аргон рідкий за вищезазначеною заявкою був поставлений покупцю лише 17.11.2021, що підтверджується видатковою накладною № КЦЕГ0001593 від 17.11.2021.
18.10.2021 покупець надіслав на електронну пошту постачальника лист з електронним цифровим підписом вих. № 6729/14 про необхідність постачання в строк до 20.10.2021 кисню рідкого технічного у кількості 2 т на суму 24000,00 грн з ПДВ.
Однак, вищезазначена продукція була поставлена позивачу 03.12.2021, що підтверджується видатковою накладною № КЦЕГ0001690 від 03.12.2021.
Судом встановлено, що 21.12.2021 відповідачем поставлено позивачу кисень рідкий технічний у кількості 2 т на суму 24000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № КЦЕГ0001787 від 21.12.2021.
Доказів поставки решти передбаченої Договором продукції, а саме аргону рідкого у кількості 27892 кг на суму 425074,08 грн з ПДВ та кисню технічного рідкого у кількості 15,737 т на суму 188844,00 грн з ПДВ, матеріали даної справи не містять.
Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з діючих законодавством України та цим договором.
Згідно з п. 7.2 Договору за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1, 5.5, 5.6 цього договору та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення та/або недопоставки, поставка продукції втратить інтерес для покупця, він має право відмовитись від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.
Так, судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, а саме недопоставкою продукції на суму 613918,08 грн, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору № 1021/15 від 21.03.2022.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Так, судом встановлено, що періодом прострочення поставки продукції за видатковою накладною № КЦЕГ0001593 від 17.11.2021 є період з 13.10.2021 по 16.11.2021 включно, відтак, заявлені позивачем до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 1333,50 грн та штрафу у розмірі 2667,00 грн є обґрунтованими.
Періодом прострочення поставки продукції за видатковою накладною № КЦЕГ0001690 від 03.12.2021 є період з 21.10.2021 по 02.12.2021 включно, відтак, заявлені позивачем до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 1032,00 грн та штрафу у розмірі 1680,00 грн є обґрунтованими.
Періодом прострочення поставки продукції за видатковою накладною № КЦЕГ0001787 від 21.12.2021, зважаючи на п. 5.6 Договору, є один день, відтак, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 24,00 грн є обґрунтованою.
Оскільки, доказів поставки решти передбаченої Договором продукції, а саме аргону рідкого у кількості 27892 кг на суму 425074,08 грн з ПДВ та кисню технічного рідкого у кількості 15,737 т на суму 188844,00 грн з ПДВ, матеріали справи № 910/4783/22 не містять, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 39 904,68 грн за період з 21.12.2021 по 23.02.2022 та штрафу у розмірі 42 974,27 грн є обґрунтованими.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 294,18 грн пені та 47 321,27 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Поряд з цим, щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, суд звертає увагу, зокрема на наступне.
Відповідно до п. 9.2 Договору досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності є для сторін обов'язковим.
Частинами 1, 2 статті 222 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З наведеного вище вбачається, що звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов'язком потерпілої сторони, крім випадків встановлених законом, відтак, заборона щодо звернення особи до суду одразу після порушення її прав та інтересів порушує її право на судовий захист.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч.4 ст.219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору, відтак, доводи щодо наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов Договору є необґрунтованими.
Доводи відповідача щодо порушення умов Договору з боку позивача через відсутності заявок на поставку продукції, а саме аргону рідкого у кількості 27892 кг та кисню технічного рідкого у кількості 15,737 т, судом до уваги не беруться, оскільки, обов'язок поставити продукцію в номенклатурі, строки та кількості, визначених заявками, але в будь-якому разі (навіть за відсутності заявок) не пізніше 20.12.2021, покладено саме на відповідача, при цьому, жодних доказів, які б підтверджували, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на узгодження умов поставки вказаної вище продукції матеріали даної справи не містять.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем не зазначено підстав та не надано належних доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплатити визначені умовами Договору штрафні санкції.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіПі Ейр Газ» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7-А, офіс 8-10; ідентифікаційний код: 36858311) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) штраф у розмірі 47 321 (сорок сім тисяч триста двадцять одна) грн 27 коп., пеню у розмірі 42 294 (сорок дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 18 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева