ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2022Справа № 910/2210/22
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
доКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"
простягнення 79085,89 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва" 79085,89 грн, з яких: 60291,73 грн основного боргу, 5543,76 грн 3% річних, 13250,40 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за фактично надані послуги з опалення нежитлових приміщень за адресою: м.Київ, вул.Ялтинська, 20/18, площею 70,60 кв.м.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/2210/22; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
20.05.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та просить суд застосувати строк позовної давності до заявлених позивачем вимог.
03.06.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив разом з клопотанням про поновлення строків для подання відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 поновлено позивачу строк для подання відповіді на відзив та прийнято відповідь на відзив до розгляду.
Відповідач правом на подання заперечень в порядку ст.167 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" №1198-VII від 10.04.2014 виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
За твердженнями позивача, з 01.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема, у будинок за адресою: вул.Ялтинська, 20/18 у м.Києві, на підставі виданої за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ліцензії на постачання теплової енергії від 01.06.2012 №198 (переоформленої рішенням від 21.06.2016 №1159).
При цьому, розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації "Про закріплення за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва" об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва" №33 від 31.01.2015 нежиле приміщення загальною площею 70,60 кв.м по вул.Ялтинській, 20/18 у м.Києві, закріплено на праві господарського віддання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва".
Згідно з додатком №1 до договору №35 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності від 01.05.2015, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" як виконавцем послуг та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва" як балансоутримувачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема, у будинку за адресою вул.Ялтинська, 20/18 у м.Києві станом на 01.09.2019 та 01.07.2020.
Відповідно до довідки Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва" від 01.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема, у будинку за адресою: вул.Ялтинська, 20/18 у м.Києві.
Частиною 3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Як зазначив позивачу у позовній заяві, Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у газеті Хрещатик (№103(4503) від 23.07.2014) було розміщено повідомлення із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси.
Однак, відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення укладено між сторонами не було.
За твердженнями позивача, нежиле приміщення загальною площею 70,60 кв.м за адресою: вул.Ялтинська, 20/18 у м.Києві, яке закріплено на праві господарського віддання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва", протягом спірного періоду залишалося вільним. Вказані обставини не заперечувалися відповідачем у відзиві на позов.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" посилалося на те, що у період з січня 2016 року по листопад 2021 року включно позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення вільних площ нежитлового приміщення (70,60 кв.м) за адресою: вул.Ялтинська, 20/18 у м.Києві на загальну суму 60291,73 грн. Однак, незважаючи на відсутність з боку відповідача претензій щодо якості отриманих послуг та повідомлень про відмову від їх отримання, вартість наданих позивачем Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва" послуг з централізованого опалення протягом спірного періоду сплачена не була.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Споживачем відповідно до вказаної статті цього Закону є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Аналогічні за змістом положення містяться у Законі України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній редакції).
Відповідно до ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
За змістом ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (як в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, так і відповідно до чинної редакції) комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:
1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами;
2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами;
3) ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили.
За умовами ч.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у чинній редакції.
Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання наведених законодавчих приписів позивачем було вчинено дії та здійснено заходи, направлені на укладання, зокрема, з відповідачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: м.Київ, вул.Ялтинська, 20/18, що підтверджується, зокрема, розміщеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у газеті Хрещатик (№103(4503) від 23.07.2014) повідомленням із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси, а також адресованим відповідачу листом позивача №ДЕЗ-1765 від 24.07.2020.
Крім того, судом встановлено, що 01.05.2015 між сторонами у справі було укладено договір про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності №35, за умовам якого відповідач зобов'язався забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі, при наданні виконавцем (позивачем) послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг.
Відповідно до п.2.4.23 цього правочину балансоутримувач (відповідач) зобов'язаний укласти з виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового будинку, що є їх власністю (в тому числі на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності).
Проте судом встановлено, що виконання вищенаведених обов'язків відповідачем проігноровано та не укладено з позивачем відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: м.Київ, вул.Ялтинська, 20/18 (зокрема, на тимчасово вільні площі цього будинку).
Так, відповідно до матеріалів справи (що не заперечувалося сторонами під час її розгляду) договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між позивачем та відповідачем у заявлений період (з cічня 2016 року по листопад 2021 року) не існувало.
Разом із тим, оскільки законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, відповідає обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, суд дійшов висновку про те, що у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі №910/7968/19, від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17.
Вищенаведеним спростовуються заперечення відповідача про те, що не укладення між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є підставою для відмови у позові.
При цьому, та обставина, що площі вказаного приміщення у розмірі 70,60 кв.м тривалий час не перебувають в орендному користуванні та знаходяться в переліку вільних, не спростовує доводів позивача про фактичне надання та фактичне споживання відповідачем вищенаведених житлово-комунальних послуг.
Дані обставини лише свідчать про неефективність використання та розпорядження відповідачем переданим йому в управління майном.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з cічня 2016 року по листопад 2021 року включно надав відповідачу за адресою: м.Київ, вул.Ялтинська, 20/18, послуги з централізованого опалення, що підтверджується, зокрема, копіями відомостей показників будинкового лічильника, копією акту постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача (встановлених у будинку м.Київ, вул.Ялтинська, 20/18).
Фактичне отримання відповідачем послуг з опалення, що надавалися позивачем безперервно, в межах відповідних опалювальних періодів в будинку за адресою: м.Київ, вул.Ялтинська, 20/18, додатково підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами на підключення та відключення опалення у спірний період.
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 і по теперішній час редакції) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Положеннями ч.2 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
За умовами ч.1 ст.10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 і по теперішній час редакції) ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (далі - Правила), чинними протягом усього спірного у даній справі періоду.
Згідно з п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до п.12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Позивачем надано розрахунок фактичного споживання теплової енергії за особовим рахунком №4450084/1юр, відповідно до якого вартість спожитих відповідачем послуг з централізованого опалення за спірний період становить 60291,73 грн.
Судом враховано, що нарахування позивачем наведеної суми боргу здійснювалось виходячи з обсягів спожитої теплової енергії за показниками приладу обліку теплової енергії (пропорційно до площі займаних споживачами приміщень і вільної площі - 70,60 кв.м) та тарифів на теплову енергію, установлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними у відповідні періоди.
Тарифи на послуги з централізованого опалення, що застосовувались до наданої відповідачу теплової енергії, визначались постановами НКРЕКП №1757 від 29.09.2016, №2126 від 29.12.2016, №151 від 01.02.2017, №439 від 30.03.2017, №1391 від 09.11.2017, №404 від 14.06.2018, №1255 від 18.10.2018, №1820 від 11.12.2018, №77 від 14.01.2020, №623 від 17.03.2020, №2246 від 30.11.2020, №40 від 13.01.2021, №2610 від 15.12.2021.
Також суд відзначає, що відповідно до п.3 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, та розподіляється між споживачами в такому порядку: загальний обсяг теплової енергії розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Таким чином, визначений обсяг спожитої теплової енергії у будинку за адресою: м.Київ, вул.Ялтинська, 20/18, включає також обсяги теплової енергії на опалення нежитлового приміщення площею 70,60 кв.м, яке протягом спірного періоду було вільним та закріпленим за відповідачем на праві господарського відання, проте не оснащене приладами обліку теплової енергії.
Отже, розподіл визначеного загального обсягу теплової енергії між споживачами здійснювався пропорційно до площі споживачів, що узгоджується з нормами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Доказів оплати заборгованості в сумі 60291,73 грн за спірний період, а також доказів необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку цього боргу, відповідачем не надано, у той час як вартість отриманих послуг з централізованого опалення та механізм її розрахунку відповідач не заперечував.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" не є власником чи орендарем нежитлового приміщення по вул.Ялтинська, 20/18 у м.Києві.
Як було зазначено вище, спірне нежитлове приміщення за адресою: м.Київ, вул.Ялтинська, 20/18 перебуває на балансовому обліку та знаходиться у відповідача на праві господарського відання.
За приписами частин 1, 3 ст.78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (ч.10 ст.78 Господарського кодексу України).
За приписами ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 395 Цивільного кодексу України передбачено, що окрім речових прав, зазначених у частині 1 даної статті, законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Відповідно до ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Статтею 137 Господарського кодексу України передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Таким чином, як право власності, так і право господарського відання чи право оперативного управління поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
За нормами ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 Цивільного кодексу України).
Отже, наявність у відповідача на балансі та на праві господарського відання спірного нежитлового приміщення у будинку №20/18 по вул.Ялтинській у місті Києві не звільняє останнього від обов'язку щодо утримання такого майна.
Таким чином, з урахуванням наведених норм права, що регламентують поняття власності, господарського відання та оперативного управління, цілком правомірним та обґрунтованим є покладення на відповідача у цій справі, як особи, в господарське відання якої (тобто, володіння, користування і розпорядження, зі всіма наслідками відповідальності за таке майно) було передане нежитлове приміщення загальною площею 70,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Ялтинська, 20/18, оплати заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
За таких обставин, відповідні заперечення відповідача проти позову визнаються судом необґрунтованими.
Доводи відповідача про те, що останній не отримує від територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (як власника нежитлового приміщення загальною площею 70,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Ялтинська, 20/18) коштів на опалення вільних нежитлових площ, оцінюються судом критично, оскільки відповідач самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з законодавством України.
При цьому, відповідач не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу, до сфери управління якого віднесене зазначене підприємство, а власник та орган, до сфери управління якого віднесене підприємство, не несуть відповідальність за зобов'язаннями відповідача.
Отже, оскільки спірне приміщення не перебуває в оренді та знаходиться в господарському віданні відповідача, на якого покладено статутний обов'язок утримання майна, то останній зобов'язаний відшкодувати витрати на оплату житлово-комунальних послуг на утримання та збереження цього приміщення.
Враховуючи те, що строк виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих йому протягом спірного періоду послуг з централізованого опалення настав, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення перед позивачем спірної заборгованості у розмірі 60291,73 грн, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва" про стягнення вказаної суми основного боргу.
В той же час, відповідач у відзиві на позов просив суд застосувати строк позовної давності до заявлених позивачем вимог.
Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.ст.261, 267 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п.12, який набрав чинності з 02.04.2020 та яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України установлено карантин з 12.03.2020, який продовжує свою дію і станом на дату вирішення спору по суті.
За висновками суду, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ст.257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності щодо вимог про оплату спожитих комунальних послуг за період з січня 2016 року по січень 2017 року на суму 10948,41 грн, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Доказів поважності причин пропуску указаного строку позивачем суду не надано.
Отже, з відповідача на користь позивача за період з лютого 2017 року по листопад 2021 року підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 49343,32 грн.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати наданих йому протягом спірного періоду послуг, позивач просив суд стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" 3% річних у загальному розмірі 5543,76 грн, а також 13250,40 грн інфляційних втрат, нарахованих у період з 21.02.2016 по 01.01.2022 на відповідні суми заборгованості за кожний місяць надання послуг окремо згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, то вимоги останнього про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, за розрахунком суду, з урахуванням норм ст.257 Цивільного кодексу України та періоду, який самостійно визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви, тобто 3% річних у розмірі 3843,57 грн та 8015,13 грн інфляційних втрат за період з 21.03.2017 по 01.01.2022.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва".
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 148А, ідентифікаційний код 39604270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 20, ідентифікаційний код 37739041) 49343 (сорок дев'ять тисяч триста сорок три) грн. 32 коп. основного боргу, 3843 (три тисячі вісімсот сорок три) грн 57 коп. 3% річних, 8015 (вісім тисяч п'ятнадцять) грн. 13 коп. інфляційних втрат, а також 1662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М.Смирнова