ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.09.2022Справа № 910/5091/22
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-Гранд"
про стягнення 563 071,44 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-Гранд" про стягнення 563 071,44 грн.
Позивачем зазначено, що у зв'язку з неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Роял-Гранд" своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №232477/т (для не побутовий споживачів) від 31.12.2021 у останнього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 561 666,57 грн. за поставлений природний газ у період з січня 2022 по квітень 2022 року включно.
У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 561 666,57 грн., пеню в розмірі 1221,62 грн., 3% річних в розмірі 183,25 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 12.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 92558849.
25.07.2022 до канцелярї суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем. Також, просить суд розстрочити погашення заборгованості в сумі 563 071,44 грн. за договором постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) від 31.12.2021 року №232477/Г, до 25.07.2023 року.
22.08.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.
01.09.2022 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про долучення доказів часткової сплати заборгованості та розстрочення сплати заборгованості.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 000,00 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
31.12.2021 між товариствома з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Роял-Гранд" (споживач) укладено договір постачання природного газу (для не побутових споживачів) №232477/т.
Відповідно до п.1.1 договору за цим договором постачальник зобов'язується поставити (передати) природний газ (код за ДК 021-2015:09123000-7 природний газ) споживачу, а споживач зобов'язується приймати та своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов'язання передбачені цим договором, у розмірі, строки та в порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.11.1 договору цей договір набуває чинності з дати його укладання та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2022 року, а в частині грошових зобов'язань - до їх провного виконання.
Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2022 року (ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 3.6 договору фактичний об'єм поставленого в розрахунковому періоді газу підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ.
Згідно з п.3.7.1 договору споживач до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику засвідчену копію акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. В іншому випадку, для розрахунку вартості поставленого за цим договором газу застосовуються дані оператора ГРМ про об'єм розподіленого (протранспортованого) споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутись до оператора ГРМ для отримання даних про об'єм газу, розподіленого (протранспортованого) для споживача протягом розрахункового місяця.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом п'яти робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період з зазначенням фактичних об'ємів (обсягів) споживання за кожну газову добу (D) протягом газового місяця (М), підписані уповноваженим представникои постачальника (п.3.7.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору на момент укладання цього договору ціна планового обсягу природного газу, що поставляється в межах добових об'ємів, встановлених згідно з пунктом 2.2 цього договору (з урахуванням змін, здійснених відповідно до пункту 3.10 договору), з урахуванням тарифу послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну (ої) систему (и) ТОВ «Оператор ГТС України» становить 31 719,9093 гривень за 1000 (одну тисячу) куб.м, крім того ПДВ 20%- 6 343,9819 гривень, разом з ПДВ 38 063,8912 гривень за 1000 (одну тисячу) куб.м.
До ціни планового обсягу газу включено тариф ТОВ «Оператор ГТС України», визначений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 №3013, з застосуванням коефіцієнту 1,10 (коефіцієнт при замовленні потужності на добу наперед), який складає 136,5760 гривень, крім того ПДВ 20% - 27,3152 гривень, разом з ПДВ 163,8912 грн.
На виконання умов договору позивач за період з січня 2022 року по квітень 2022 (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 561 666,57 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі природного газу, а саме:
- №0ТБИ-000408 від 31.01.2022 на суму 278 683,16 грн.,
- №0ТБИ-001846 від 28.02.2022 на суму 173 794,99 грн.,
- №0ТБИ-002676 від 31.03.2022 на суму 109 139,26 грн.,
- №0ТБИ-003049 від 30.04.2022 на суму 49,16 грн.
Відповідно до п.4.6 договору оплата вартості планового газу на газовий місяць (М), визначеного п.2.2 договору здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 25 числа газового місяця (М-1) на умовах 100% попередньої оплати, за ціною планового газу, встановленого у п.4.1 договору.
Остаточний розрахунок за фактичний об'єм (обсяг) спожитого природного газу у газовому місяці (М) здійснюється споживачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені п.4.4, 4.5 договору у строк до 15 числа (включно) газового місяця (М+1) (п.4.8 договору).
Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п.4.10 договору).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи після подання позовної заяви позивачем, відповідачем у справі сплачено 20 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2658750014.1.
Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною 3 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором №232477/Т від 31.12.2021 у розмірі 20 000 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №232477/Т від 31.12.2021 у відповідача перед позивачем в сумі 541 666,57 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та визнаний відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 221,62 грн. та 3% річних в розмірі 183,25 грн. нарахованих станом на 17.06.2022.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Аналогічні положення містить і частині 1 статті 230 Господарського кодексу України.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Таким чином, законом надано право сторонам встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафних санкцій.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
В силу приписів статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 8.6 договору у разі порушення споживачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим договором, споживач сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу та нараховується до дати остаточного погашення заборгованості.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 1 221,62 грн. та трьох процентів річних в розмірі 183,25 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем подано клопотання про розстрочення сплати заборгованості в якому просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду у даній справі шляхом погашення заборгованості в сумі 543 071,44 за договором постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) від 31.12.2021 №232477/Т зі щомісячною сплатою коштів рівними частинами в сумі 45 255,95 грн. протягом 1 (одного) року з дня ухвалення рішення у даній справі.
В обгрунтування клопотання відповідач зазначає, що через скрутне матеріальне становище відповідача, в тому числі зумовлене введенням воєнного стану в Україні, відповідач позбавлений можливості сплатити розмір заборгованості згідно позовної заяви повністю однією сумою. Згідно позовної заяви заборгованість відповідача за договором виникла, в тому числі, за період лютий-квітень 2022 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні. 24.02.2022 о 05 год. 30 хв. розпочалася військова агресія російської федерації проти України, яка визнана форс-мажорною обставиною згідно листа Торгово-промислової палати України вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 з 24 лютого 2022 року до дня їх офіційного закінчення. Воєнний стан, запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, неодноразово продовжувався, безперервно триває та встановлений до 23 серпня 2022 року. Продовжуються повітряні тривоги та наявні ракетні обстріли міста Києва. Також, з 24.02.2022 на території Київської області та м. Києва велися бойові дії. За повідомленнями КМДА - включно до кінця травня 2022 року рекомендовано не повертатися до м. Києва через загрозу ракетних ударів. Таким чином, з об'єктивних причин, не залежних від волі відповідача повноцінна робота готелю в період виникнення заборгованості, а саме з лютого до квітня 2022 року включно була неможливою. В період бойових дій в м. Києві запроваджувалися кількадобові комендантські години та з початку збройної агресії до сьогодні діє вечірня комендантська година. Також, зазначено, що основним та єдиним видом діяльності ТОВ «Роял-Гранд» є діяльність готелів, а саме готельного комплексу Роял Гранд Готель, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 31/27. Проте, в період з лю того по квітень включно 2022 року через військові дії в м. Києві та Київській області, нормальне функціонування готелю було неможливим через відсутність попиту на готельні послуги в м. Києві. Також, до сьогодні на території України діє воєнний стан та продовжуються ракетні обстріли, в тому числі м. Києва, авіасполучення не працює, посольствами бага тьох держав рекомендовано своїм громадянам не відвідувати Україну, туристичні тури в м. Київ не проводяться. У зв'язку з цим в готелі відповідача істотно зменшився попит на розміщення іноземних та внутрішніх туристів у порівнянні з довоєнним періодом. Отже, саме через форс-мажорні обставини ТОВ «Роял-Гранд» не мас можливості здійснювати своєчасну сплату платежів в повному обсязі за договором.
Заперечуючи проти розстрочення позивач у відповіді на відзив зазначив, що ТОВ «Роял-гранд» не надав на адресу позивача та суду доказів припинення господарської діяльності чи зміну виду діяльності, а також доказів щодо впливу форс-мажорних обставин, які виникли з 24.02.2022 у зв'язку з війською агресією РФ проти України. Будівля готелю, що належить відповідачу вціліла, в результаті обстрілів міста Києва не зруйнована та не пошкоджена, у користуванні третім особам не передана.
Пунктом 2 ч. 6 статті 238 ГПК України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Поряд із тим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Разом із тим, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Між тим заявником, не додано до матеріалів заяви жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища товариства з обмеженою відповідальністю «Роял-Гранд» та можливості виконання рішення суду у даній справі в майбутньому, у разі задоволення заяви про розстрочення виконання рішення. Заявник фактично посилається виключно на скрутне фінансове становище товариства, що спричинено введенням режиму воєнного стану на території України. Втім, не надає жодних документальних підтверджень того, що таке фінансове становище поліпшиться найближчим часом, що дасть змогу боржнику виконати рішення суду у даній справі.
Окрім того, суд зазначає, що запровадження на території України режиму воєнного стану стосується не лише заявника, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб'єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань частина з яких виникла ще до запровадження режиму воєнного стану на території України.
З огляду на зазначене, зокрема, на недоведеність та необґрунтованість викладених в заяві обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (не сплатив за постачання природнього газу), оскільки відповідачем здійснено часткове погашення основного боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 231, 236-238, 331, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1 Закрити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 20 000,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-Гранд" (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 31/27, ідентифікаційний код 41148999) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 5, ідентифікаційний код 42394311) основний борг в розмірі 541 666 (п'ятсот сорок одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 57 коп., пеню в розмірі 1 221 (одна тисяча двісті двадцять одна) грн. 62 коп., три проценти річних в розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн. 25 коп. та судовий збір в розмірі 8 446 (вісім тисяч чотириста сорок шість) грн. 07 коп.
4. Відмовити у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-Гранд" про розстрочення виконання рішення.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий