ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.09.2022Справа № 910/4481/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґейдройця, 5)
про стягнення 1 225 592,00 грн.
за участю представників
від позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В.
від відповідача: Левчук І.М.
У судовому засіданні 07.09.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1 225 592,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо вчасної доставки вантажу, у позивача виникли підстави для нарахування останньому штрафу за порушення строків доставки вантажу у загальному розмірі 1 225 592,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4481/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 29.06.2022.
22.06.2022 на електронну адресу суду надійшла заява представника Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 суд задовольнив заяву позивача та забезпечив участь представника Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" у судовому засіданні у справі № 910/4481/22, яке відбудеться 29.06.2022 о 10:10 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
27.06.2022 на електронну адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи та продовження терміну надання відзиву на позовну заяву.
У судовому засіданні 29.06.2022 суд на місці ухвалив задовольнити заяву відповідача та відкласти підготовче засідання на 26.07.2022.
11.07.2022 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що позивачем не враховано, що ряд вагонів не було подано під вивантаження після їх прибуття на станцію призначення з вини вантажоодержувача через зайнятість його фронтів вивантаження, що врегульовано договором про експлуатацію під'їзної колії від 06.09.2017 та підтверджується актами загальної форми № 152, 171. Крім того, за доводами відповідача, у ряді випадків, позивачем у Розрахунку ціни позову невірно вказано провізну плату згідно провізного документу, що відповідно вплинуло на розмір розрахованого штрафу. Також в перевізному документі №42103341 (накладній) відсутній вагон №67868257, який безпідставно включено позивачем до розрахунку. За доводами відповідача також мала місце затримка вагонів на підходах до станції призначення у зв'язку із неможливістю приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, про що видано Акти станції Львів № 2 від 21.02.2022 та № 1 від 26.02.2022 у відповідності до наказів про затримку та відновлення руху № 339 від 21.02.2022 та № 433 від 26.02.2022 (п.п. 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами). На підставі вищевикладеного, станцією Львів складено акт № 311 від 25.02.2022 про продовження терміну доставки вагонів на 6 діб, про що зроблено відмітку у гр. 49 накладної. Отже, прострочення доставки складає 1 добу і відповідно штраф не нараховується. Зокрема, це вагони за накладними №№45367703, 45330453, 45367695, 45330461, 45330446. Таким чином, за перерахунком відповідача, арифметично вірною сумою штрафу є 848 583,50 грн.
12.07.2022 на електронну адресу суду надійшла заява відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
21.07.2022 на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що у накладних №45330453, 45330446, 45330461, 45367703, 45367695, 47073010, 52608312, 52787215 залізницею не зазначено причин затримки вантажу та не вказано, що така затримка сталась не з вини перевізника. В частині інших доводів відповідача щодо неправильного розрахунку розміру штрафу позивач погоджується та просить зменшити позовні вимоги на 11 584,50 грн, вважаючи правильним розмір позовних вимог у розмірі 1 214 007,50 грн. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 95%, позивач вважає, що зменшення розміру нарахованого штрафу саме на 30% буде відповідати принципам добросовісності, розумності та співмірності.
25.07.2022 до канцелярії суду надійшла заява позивача про надання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі.
У судовому засіданні 26.07.2022 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та оголосити перерву до 26.07.2022.
27.08.2022 на електронну адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначає, що в розрахунку зменшення позовних вимог щодо кожної відправки та по конкретному вагону зазначено по яких відправках та вагонах були зафіксовані затримки в перевезеннях та продовження терміну доставки, про що зроблено відповідні відмітки у накладних.
У судовому засіданні 03.08.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті на 31.08.2022.
У судовому засіданні 31.08.2022 суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 07.09.2022.
У судове засідання 07.09.2022 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
30.06.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі- перевізник, відповідач) та Акціонерним товариством "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (надалі- замовником, позивачем) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00131541/2020-0001 (надалі - договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах відповідача (перевізника), вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим послуг і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.3 договору поняття "перевезення" вживається у такому значенні - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку, перевезення оформлюється накладною, відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, Угоди про міжнародне транспортне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, інші (пункт 1.4 договору).
У пункті 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу.
За умовами пункту 8.6.1 договору замовник формує електронний перевізний документ (далі - ЕПД) та передає їх перевізнику не пізніше часу пред'явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.
Відповідно до пункту 8.6.4 договору підтвердження приймання вантажу до перевезення за ЕПД проводиться шляхом проставляння в ЕПД дати приймання вантажу до перевезення та накладання КЕП.
На вимогу замовника перевізник засвідчує дату приймання вантажу до перевезення шляхом проставляння календарного штемпелю в роздрукованій копії ЕПД. Друк паперової копії ЕПД накладної виконується замовником або за окрему плату на його вимогу перевізником.
Договір діє з дня укладення, але не раніше введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на веб-сайті: http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення (п. 12.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, що протягом грудня 2021 року - лютого 2022 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" було прийнято до перевезення вантаж у залізничних вагонах для перевезення його на адресу позивача, що оформлено електронними залізничними накладними № 40144479, № 40268963, № 40528358, № 40528341, № 40649717, № 40716474, № 40736993, №40816043, №40833246, №40802100, №40939183, №40967010, №40939159, №40960106, №41785023, №41849787, №41857657, №41887498, №41906538, №41996901, №42031575, №42031567, №45330453, №42062076, №42070276, №42080077,№ 42084491, №45330446, №45330461, №42090639, №42103382, №42113365, №42125625, №42070268, №42080085, №42103341, №42115014, №45367703, №45367695, №45575693, №46804761, №47073010, № 5260831, № 52516408, № 52520491, № 52525581, № 52782414, № 52784212, № 52787215, № 52958162, № 52960283, № 52982345, № 53054953, № 52983285, № 53054938, № 53134847, № 53310231 та електронними досилочними залізничними накладними № 35970482, № 40556144, № 40556151, № 40556169, №40556177, №40556185, №40556193, №40792632, №36328268, №36208684,№40961021, №40976987, №41073149, №41021502, №41021551, №41021577, №41021569, №36594323, №34454645,№34444828, №36720548, №34487249, №34496539, №36767374, №34524447, №42094532, № 42096339,
№42298422, №34000166, №36077543, №41794157, №46893061, №46893079, №35921329,
№46912267, №35921329, №47361365, №47379649, №52795473, №47753595, № 52998150, № 41551722, № 41551722, № 43189992.
У позовній заяві Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" посилається на порушення відповідачем передбачених статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів строків доставки вантажу за вказаними накладними, у зв'язку з чим позивач на підставі статті 116 Статуту залізниць України нарахував та заявив до стягнення з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 1 225 592,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
За умовами статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (стаття 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 Господарського кодексу України).
В силу статті 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км. щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км. щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
При цьому нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більш ніж 48 годин), на три доби (більш ніж на 72 години) і на чотири доби (більш ніж 96 годин).
Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби, що обчислюється з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої ст. 116 Статуту штрафу відсутні.
Таким чином, пунктом 116 Статуту залізниць визначено шкалу розрахунку штрафу, що підлягає до сплати залізницею одержувачу вантажу за порушення термінів його доставки, розмір якого залежить від кількості прострочених діб доставки вантажу та розраховується у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, сплаченої відправником на користь залізниці-перевізника.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем було доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
У свою чергу, відповідачем обставини прострочення виконання свого зобов'язання із вчасної доставки вантажу за спірними накладними частково не заперечувались.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився з розрахунком суми штрафу за окремими накладними та зазначив, що обґрунтований та арифметично вірний розмір штрафу складає 848 583,50 грн.
Так, у долученому до відзиву контррозрахунку штрафу Акціонерне товариство "Українська залізниця" зазначило, що за накладними №42084491 та 42115014 (вагони №66011081, №65184275 та №60165370) позивачем було невірно вказано провізну плату згідно провізного документу, що відповідно виплинуло на розрахунок штрафу, та безпідставно включено до розрахунку вагон №67868257, який був відсутній у перевізному документі №42103341.
У відповідь на відзив позивач погодився з вищевказаними зауваженнями відповідача стосовно наведених вагонів, та просив зменшити розмір позовних вимог за вказаними недоліками в розрахунках на суму 11 584,50 грн, вважаючи правильним розмір позовних вимог у розмірі 1 214 007,50 грн.
Прохання позивача про зменшення розміру позовних вимог, викладене у відповіді на відзив, не було прийнято судом до розгляду, оскільки останнє подано без дотримання положень ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
У відзиві на позовну заяву відповідач також заперечував щодо нарахованого позивачем штрафу за вагонами у залізничних накладних №45330453, №45330446, №45330461, №45367703 та №45367695, оскільки затримка вагонів на підходах до станції призначення виникла у зв'язку із неможливістю приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, про що свідчать Акти №2 від 21.02.2022 та №1 від 26.02.2022 у відповідності до наказів про затримку та відновлення руху №339 від 21.02.2022 та №433 від 26.02.2022.
З матеріалів справи також вбачається, що на підставі вищевикладеного, станцією Львів було складено акти №309 від 25.02.2022, №310 від 25.02.2022, №311 від 25.02.2022, №312 від 25.02.2022, №313 від 25.02.2022, про продовження терміну доставки вагонів на 6 діб.
Відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Пунктом 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (даліЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Згідно з п. 4 указаних Правил комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, а тому у цьому разі перевірка повинна здійснюватися до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже, з наведеного вбачається, що за спірними накладними, у яких в графі 49 міститься відповідна відмітка про складені акти, штраф не нараховується, оскільки прострочення доставки складає одну добу.
Крім того, з наданого відповідачем розрахунку вбачається, що позивачем було невірно обраховано штраф за вагонами №53505244, №53514147, №61079067, №62609680 по накладній №52608312 (досильній накладній №41794157), в яких у графі 49 міститься відмітка щодо Акту про відцепку вагону через комерційну несправність та посилання на складені комерційні акти №410006/8 від 05.01.2022, №410006/11 від 05.01.2022, №410006/9 від 05.01.2022 та №410006/10 від 05.01.2022, копії яких долучені до відзиву на позовну заяву.
Щодо накладної №47073010 (вагон №54750815) та №52787215 (досильна накладна №52795473 (вагон №56226145)), то за останніми відсутні підстави для нарахування штрафу. Так, відповідно до складених та наявних у матеріалах справи актів загальної форми №№152 від 16.01.2022 та №171 від 19.01.2022, які були підписані з боку представника позивача Метинською Ю.В. (довіреність №160/ЗЕ/2021 від 27.05.2021), вбачається, що затримка вагонів, зокрема, №54750815, на станції призначення Бурштин в очікуванні подачі під вантажні операції сталась з вини вантажовласника АТ «ДТЕК Західенерго». Вагон простоював на колії станції в очікуванні звільнення вантажного фронту з 16.01.2022 по 19.01.2022, тобто, фактичний термін доставки склав 10 діб, прострочення 1 доба.
З акту загальної форми №50 від 16.01.2022 вбачається, що вагон №56226145 за досильною накладною №52795473 був затриманий для виправлення, зокрема, залізницею було встановлено, що різниця завантаження візків 7 000,00 кг, перевищує половину вантажопідйомності на 320 кг. Відтак, затримання по комерційному браку спричинило продовження строку доставки з 16.01.2022 по 22.01.2022, про що свідчить відповідна відмітка у гр. 49 вищевказаної досильної накладної.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок за спірними залізничними накладними по кожному вагону окремо, з урахуванням відстані перевезення, дат приймання вантажу до відправлення та дат прибуття вантажу на станцію призначення, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, документально підтвердженим та арифметично вірним є штраф за порушення відповідачем правил перевезення вантажу у розмірі 848 583,50 грн.
Разом із тим, у відзиві на позовну заяву Акціонерне товариство "Українська залізниця" просило суд зменшити розмір штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу до 5 % від вірно визначеної суми.
Заявлене клопотання відповідача мотивоване тим, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" є стратегічним державним підприємством, що здійснює регулярні безоплатні евакуаційні рейси громадян з місць, де ведуться активні бойові дії, безоплатне перевезення гуманітарної допомоги та забезпечення потреб військового оборонного комплексу.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що враховуючи соціальну значущість відповідача, але не ігноруючи не меншу значимість для держави позивача, справедливим буде дотримання принципу збалансованості інтересів сторін та зменшення розміру штрафу на 30%.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 року в справі № 910/6046/16, від 27.02.2019 року в справі № 910/9765/18, від 26.03.2020 року в справі № 916/2154/19, від 04.02.2020 року в справі № 918/116/19.
Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Суд також враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, згідно з якою, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Суд зазначає, що за змістом статті 116 Статуту залізниць України штраф стягується безвідносно до стягнення збитків у суб'єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті частини 2 статті 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції.
Разом із тим, у постанові від 29.04.2021 року в справі № 905/1450/20 Верховний Суд погодився із зменшенням на підставі статті 233 Господарського кодексу України штрафу, нарахованого відповідно до статті 116 Статуту залізниць України.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Отже, суд може зменшити штраф, який стягується відповідно до приписів Статуту залізниць України, в тому числі за власною ініціативою.
При цьому, диспозиція частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки, а відтак розмір штрафу значно перевищує збитки, а наявність інших обставин, які мають істотне значення, підтверджується наступним.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми штрафу, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке.
24.02.2022 року в зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 17.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомими обставинами є те, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" як стратегічне підприємство після початку збройної агресії російської федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку російської федерації.
При цьому, суд враховує, що до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Беручи до уваги те, що відповідачем доставлено вантажі в пункт призначення, та те, що останній в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат внаслідок бойових дій на території України, усунення яких потребує значних ресурсів, власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності держави, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованого у даній справі штрафу до 594 008,45 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями відповідача, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене в тому числі реалізацією судом свого права на зменшення неустойки, суд дійшов висновку про покладення витрат по сплаті судового збору в частині позовних вимог на суму 848 583,50 грн на Акціонерне товариство "Українська залізниця", в іншій частині на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) штраф у розмірі 594 008 грн 45 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 728 грн 83 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.09.2022
Суддя Л. Г. Пукшин