ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2022Справа № 910/18482/21
Суддя Господарського суду міста Києва Мандриченко О.В., розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу № 910/18482/21
За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда спецбуд монтаж";
про стягнення 325 274,64 грн.
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда спецбуд монтаж" про стягнення 325 274,64 грн.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.
В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 22.11.2021 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/18482/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений частини 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.
Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд
24.07.2017 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі-позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Варда спецбуд монтаж" (далі-відповідач, підрядник) було укладено договір підряду № 118-Т на виконання будівельно-монтажних робіт (далі-договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання у 2017 та 2018 роках будівельно-монтажних робіт із завершення будівництва дошкільного навчального закладу на вул. Бахмацькій, 35 у Святошинському районі м. Києва (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Об'єктом будівництва (виконання робіт) є дошкільний навчальний заклад на вул. Бахмацькій, 35 у Святошинському районі м. Києва (далі - об'єкт). Основні параметри об'єкта виконання робіт - загальна площа 3905,60 м2. (п. 1.2, 1.3. договору).
Відповідно до п. 1.4 договору, склад та обсяг робіт визначені технічним завданням, документацією конкурсних торгів, розробленою на підставі проектної документації, яка є невід'ємною частиною договору, які можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектної документації та можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 7 від 13.02.2019 визначено, що строк виконання Робіт: з моменту підписання цього договору до серпня 2020 року.
Пунктом 3.1 договору-1 визначено, що договірна ціна цього договору є динамічною та визначається у приблизному кошторисі (додаток № 2) (договірна ціна), що є невід'ємною частиною цього договору і складає разом 54 211 876,71 грн.
Динамічна договірна ціна підлягає зміні у таких випадках: замовник змінює в процесі виконання робіт проектні рішення, що призводить до зміни обсягів робіт та вартісних показників; виникають обставини непереборної сили - надзвичайні обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладення договору; змінюється законодавство з питань оподаткування та з інших питань, обов'язкове застосування положень якого призводить до зміни вартості робіт; при встановленні меншої ціни на вказані роботи згідно з висновком про вартість виконаних робіт та/або висновком комплексної державної експертизи та/або іншими документами відповідних компетентних та уповноважених органів; в інших випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі». Здійснювати коригування актів при встановленні іншої ціни на вказані роботи згідно висновком про вартість виконаних робіт та/або висновком комплексної державної експертизи та/або іншими документами відповідних компетентних та уповноважених органів (п. 3.3, 4.4.12 договору).
Відповідно до п. 11.1 - 11.4, 11.7 договору, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2-в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3) з урахуванням вимог розділу ХІ цього договору. Документи про обсяги виконаних робіт та їх вартість, зазначені у п. 11.1. цього договору, складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику до 18 числі поточного місяця. Замовник перевіряє ці документи протягом 10 календарних днів та в раз відсутності зауважень підписує їх. Після підписання відповідних документів замовник зобов'язаний оплатити виконанні роботи. У разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, Замовник має право за: участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті. Розрахунки здійснюються на підставі: актів приймання виконаних будівельних робіт (Примірна форма № КБ-2-в); довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма № КБ-3). Оплата виконаних робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті (гривні) на розрахунковий рахунок підрядника, вказаний у розділ XX цього договору, протягом 185 (сто вісімдесят п'ять) календарних днів, після підписання сторонам документів, вказаних у п. 11.3. цього договору. Кінцеві розрахунки між замовником та підрядником здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації акта про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката, в тому числі щодо пускових комплексів та черг.
Приймання-передача виконаних робіт проводиться у порядку встановленому чинним законодавством України, шляхом підписання та скріплення печатками сторін документів вказаних в п. 11.3. цього договору (з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461). У разі виявлення в процесі приймання-передачі виконаних робіт недоліків, допущених з вини підрядника, він у визначений замовником строк зобов'язаний усунути їх. Якщо підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може у порядку, передбаченому договором, попередньо повідомивши підрядника, усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. Витрати, пов'язані з усуненням виявлених недоліків компенсуються підрядником ( пункти 12.1, 12.2 договору).
Пунктами 16.1-16.3 договору визначено, що зміна або розірвання договору здійснюється відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України, з урахуванням положень цього договору та з урахуванням вимог іншого законодавства України. Зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткового договору. Додатковий договір є невід'ємною частиною цього договору. Якщо зміна умов договору зумовлена обставинами, що залежать від діяльності однієї із сторін, а інша сторона внаслідок цього понесе збитки, вона має право на їх відшкодування у встановленому порядку. Внесення змін у договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін. У разі відсутності такої згоди заінтересована сторона має право звернутися до суду.
Строк дії договору, з урахуванням додаткової угоди № 7 від 13.02.2019, сторонами погоджено пунктом 17.1 відповідно до якого цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими було визначено ціну договору, розмір сплачених замовником сум та вартість виконаних підрядником робіт та джерела фінансування робіт: № 2 від 28.08.2017, № 3 від 14.12.2017, № 4 від 31.01.2018, № 6 від 28.12.2018, № 7 від 13.02.2019.
Додатковою угодою № 5 від 05.02.2018 сторони доповнили договір пунктом 4.4.14., відповідно до якого встановили, що безумовно повертаються кошти замовнику в сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт.
Додатковою угодою № 8 від 02.05.2019 сторони доломились про дострокове розірвання Договору за взаємною згодою сторін, ціна якого становить 45176563,92, крім ПДВ 20 % - 9035312,79, всього з ПДВ - 54211876,71 грн, та вважають зобов'язання сторін припиненими з дня набрання чинності цією додатковою угодою. Сторони погодили, що у 2018 році за договором належним чином було виконано та оплачено робіт на суму 1375649,57 грн, крім того ПДВ 20% - 275129,91 грн, всього з ПДВ - 1650779,48 грн. Сторони погоджують, що у 2019 році за договором належним чином було виконано та оплачено робіт на суму 1482063,63 грн, крім того ПДВ 20% - 296412,73 грн, всього з ПДВ - 1778476,36 грн. У зв'язку з достроковим розірванням договору, сторони не вважають себе пов'язаними взаємними правами та обов'язками за договором. Сторони підтверджують, що на момент підписання додаткової угоди, жодних претензій майнового та фінансового характерів за договором одна до одної не мають та не заявлятимуть в майбутньому. У зв'язку з достроковим розірванням договору, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором, до моменту його розірвання. (Пункти 1-5 додаткової угоди.)
Належних та допустимих доказів того, що позивачем заявлялись претензії щодо обсягу виконаних робіт, їх вартості та якості виконаних робіт в порядку обумовленому договорами підряду суду не надано та й сторони не заперечують факту прийняття робіт без зауважень та застережень, окрім того додатковою угодою № 8 від 02.05.2019 сторони погоджують про відсутність один до одного претензій та зауважень з приводу належного виконання договору та ціни виконаних робіт.
Згідно статтею 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як зазначає позивач, Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено аудит діяльності позивача під час виконання робіт з будівництва дошкільного навчального закладу на вул. Бахмацькій, 35 у Святошинському районі м. Києва у 2018-2021 роках, яким встановлено завищення вартості виконаних відповідачем робіт у розмірі 325 274,64 грн.
Позивач звернувся до відповідача з листом № 056/24-2258 від 06.10.2021, в якому викладено вимоги щодо повернення коштів на бюджетний рахунок відповідно до п. 4.4.12 договору.
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" з посиланням на приписи статті 22 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України наголошує на тому, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання з безумовного повернення коштів в сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів вартості виконаних робіт.
Оскільки відповідач добровільно не виконав вимог позивача, а також не повернув вказану суму грошових коштів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту другого частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Крім того, статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підписавши спірні договори та додаткові угоди до них, сторони погодили всі істотні умови договорів та самі визначили і погодили взаємні зобов'язання.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення зайво сплачених бюджетних коштів, вказуючи на те, що за результатами перевірки було встановлено завищення вартості виконаних робіт на суму 325 274,64 грн.
Однак, зазначені кошти були перераховані на підставі спірного договору підряду та за виконані роботи.
Доказів того, що такі роботи не були прийняті позивачем, або прийняті із зауваженнями до суду не надано.
Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Більше того, відповідно до частини 2 статті 845 ЦК України визначено, що якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
В даному випадку вказаних обставин перед судом не доведено, як і не подано доказів коригування сум за участю підрядника.
У якості доказу завищення вартості виконаних робіт за вказаними вище договорами позивач вказує на аудиторський звіт (без номеру та дати) Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до Положення про Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради №151/151 від 18.09.2014 (в редакції на час проведення перевірки), Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним та підконтрольним Київському міському голові та Київській міській раді.
Згідно п. 1.8 згаданого вище положення, Департамент діє в інтересах територіальної громади міста в особі Київської міської ради, є органом оперативного контролю та не підміняє контрольних функцій будь-яких державних органів.
Департаменту підпорядковується Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київекспертиза" (п. 1.11).
Відповідно до п. 2.1. положення, основним завданням Департаменту є надання незалежних висновків та рекомендацій за результатами здійснення контролю за ефективністю діяльності та дотриманням законодавства структурними підрозділами Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підприємствами, установами та організаціями комунальної форми власності територіальної громади міста Києва та районів міста Києва, іншими суб'єктами в частині використання ними відповідних комунальних ресурсів (майна, коштів та іншої комунальної власності), спрямованих на забезпечення ефективного і результативного управління комунальними ресурсами.
Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю підконтрольних суб'єктів створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.
У відповідності до Статуту Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 777 від 19.04.2001, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" створене рішенням Київської міської ради № 217/1194 від 01.03.2001 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та підпорядковується Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Отже, з урахуванням наведеного, Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проводить внутрішній аудит комунальних підприємств, в тому числі Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", для ефективного управління комунальними ресурсами, є органом оперативного контролю та не піднімає контрольних функцій будь-яких державних органів.
Враховуючи наведене, аудиторський звіт Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є належним доказом факту завищення вартості виконаних за договорами підряду на виконання вишукувальних та проектних робіт на загальну суму 325 274,64 грн, оскільки вказаний аудит є внутрішнім аудитом позивача, який окрім іншого, проведений не державним органом, не створює ніяких наслідків для третіх осіб суб'єктів господарювання.
Суд зазначає, що виявлені Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Звіт аудиту не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором. Аудиторський звіт складався з приводу наявності або відсутності відповідних порушень підприємства та містять лише думку органу, який його склав, вони не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені у звіті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто звіт аудиту не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.
Крім того, судом враховано, що у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13 зазначено, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Встановлені Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підпорядкованого Департаменту підприємством факти щодо господарської діяльності позивача підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Отже, сам лише аудиторський звіт Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному звіті сум та не звільняють сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.
У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2013 зі справи № 922/1609/13.
Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє звіт Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як належний та допустимий доказ на підтвердження завищення вартості робіт на заявлену суму 325 274,64 грн, виконаних за договором № 118-Т від 24.07.2017, оскільки встановлені у звіті факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Разом з тим, документів на підставі яких представниками Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначено суму завищення вартості робіт матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
З наведеного випливає, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Позивачем не доведено суду завищення відповідачем вартості робіт за договором № 118-Т від 24.07.2017 на загальну суму 325 274,64 грн. Докази порушення відповідачем зобов'язань за вказаними договорами та наявності причинного зв'язку між діями відповідача та заявленою позивачем сумою в матеріалах справи, також відсутні.
У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні у справі докази в сукупності з обставинами справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 325 274,64 грн оскільки не доведено саме вини відповідача у їх понесенні позивачем, які і не доведено, що позивачем вчинялись дії на їх уникнення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки сторони погодили вартість робіт в договорі, зміна умов яких в односторонньому порядку не допускається, роботи були виконані та оплачені, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушувалися умови укладеного між сторонами договору підряду, положення законодавства та права позивача, а перераховані кошти не являються збитками, у зв'язку з чим суд визнає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення 325 274,64 грн та відмовляє у їх задоволенні.
Відповідно до положень пункту другого частини 4 статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко