ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/349/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Л. М. Неверовської, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Коломийської міської ради, пр-кт Грушевського, буд. 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203
про стягненняборгу у розмірі 40000 грн.
встановив: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Коломийської міської ради про стягнення боргу у розмірі 40000 грн.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень (ухвала про відкриття провадження у справі від 31.05.2022).
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем - 10.06.2022, даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору про закупівлю товару №766 від 30.12.2021 не здійснив оплату за переданий позивачем товар - ІР-камера Hikvision (DS-2CD4A26FWD-IZS/P (8-32)), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем становить 40000 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (як постачальником) та Коломийською міською радою (як замовником) укладено договір про закупівлю товару №766 від 30.12.2021.
Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у в власність замовнику замовлений товар - ІР-камера Hikvision (DS-2CD4A26FWD-IZS/P (8-32)); код 32320000-2 Телевізійне й аудіовізуальне обладнання за ДК 021:2015 "Єдиного закупівельного словника”, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.
Згідно п. 1.2. договору, детальна інформація про товар, а саме: найменування, кількість, комплектація та ціна товару визначена у специфікації до даного договору, яка є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що товар, що узгоджений відповідною специфікацією повинен бути поставленні замовнику до 31 грудня 2021 року.
Згідно п. 3.2. договору постачання здійснюється на умовах DDP згідно Інкотермс 2010.
Згідно п. 3.3. договору перехід права власності відбувається в момент поставки товару що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною.
Відповідно до п. 3.4.договору поставка товару замовнику здійснюється за рахунок продавця.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що загальна ціна договору складає 40000 грн без ПДВ. Вартість товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається із специфікації (додаток № 1 до цього договору).
Відповідно до п. 4.2. договору, оплата вартості товару замовником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі належним чином оформленої видаткової накладної протягом 7 (семи) календарних днів від дати отримання товару.
Згідно п. 4.3. договору, розрахунок здійснюється у межах виділених коштів на оплату, згідно з планом фінансування (по мірі надходження коштів) з міського бюджету на рахунок замовника в органах державного казначейства.
На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач отримав товар - ІР-камера Hikvision (DS-2CD4A26FWD-IZS/P (8-32)) вартістю 40000 грн, що підтверджується накладною №10/12-21 від 30.12.2021.
В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого утворився борг в сумі 40000 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 24.01.2022 з вимогою оплатити борг.
У відповідь на претензію, відповідач повідомив, що відповідно до вимог наказу Державної казначейської служби України віл 19.07.2019 №213 придбання матеріалів, обладнання та інвентарю за КЕКВ 3110 „Придбання обладнання і предметів довгострокового користування” не є перехідним об'єктом, внаслідок чого підстави щодо реєстрації договірних зобов'язань в органах казначейської служби у 2022 році за договором про закупівлю від 30.12.2021 року №766 відсутні.
Вказані обставини спричинили звернення позивача до суду з даним позовом.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати вартості поставленого товару та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18, від 20.11.2019 у справі № 922/74/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару в сумі 40000 грн підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2481 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Коломийської міської ради про стягнення боргу у розмірі 40000 грн - задовольнити.
Стягнути з Коломийської міської ради, пр-кт Грушевського, буд. 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203 (ідентифікаційний код 04054334) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_1 ) 40000 (сорок тисяч) грн боргу, судовий збір в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Неверовська