номер провадження справи 17/39/22
26.07.2022 Справа № 908/634/22
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л.,
при секретарі судового засідання Сиротенко В.К.,
розглянувши матеріали справи № 908/634/22
за позовною заявою: комунального підприємства “Водоканал”, 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61
до відповідача: комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради, 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А
про стягнення 5 946 984,26 грн.
У засідання приймали участь:
від позивача: Гриценко О.І., довіреність від 31.12.21 № 21
від відповідача: Балховітіна В.Г., довіреність від 04.01.21 № 12
03.05.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 20.04.22 № 1540/229.1 комунального підприємства “Водоканал” (далі КП “Водоканал”) до комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (надалі КП “Облводоканал” ЗОР) з вимогами про стягнення 5 946 984,26 грн. згідно договору про надання послуг з водопостачання від 01.05.19 № 3633/4, а саме: 5 464 612,93 грн. основного боргу, 47 490,62 грн. пені, 39 279,95 грн. 3 % річних та 395 300,76 грн. інфляційних втрат.
03.05.22 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/634/22 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою суду від 06.05.22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/634/22 за правилами загального позовного провадження, розгляд підготовчого засідання призначено на 02.06.22.
31.05.22 до суду надійшов відзив за вих. від 24.05.22 № 12/0706, в якому представник відповідача просить суд:
- задовольнити позовні вимоги частково, а саме: 5 464 612,93 грн. основного боргу, 16 620,46 грн. 3 % річних та 51 309,98 грн. інфляційних втрат;
- відстрочити виконання судового рішення на 12 місяців з моменту винесення судового рішення;
- розстрочити виконання відстроченого судового рішення у загальній сумі основного боргу та штрафних санкцій у загальній сумі 5 532 543,37 грн. на 12 місяців, шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 461 045,28 грн.
02.06.22 до суду надійшла заява за вих. від 02.06.22, в якій представник позивача зазначає про листування між сторонами та надає відповідне листування.
В судовому засіданні 02.06.22 судом оголошено перерву без винесення ухвали до 09.06.22.
09.06.22 до суду надійшла відповідь за вих. від 03.06.22 № 2107/22/9-1 на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача заперечив проти позиції відповідача щодо нарахування штрафних санкцій. Крім того, представник позивача заперечив проти надання відповідачеві відстрочки та розстрочки на відстрочене рішення.
Також, 09.06.22 до суду надійшло заперечення за вих. від 08.06.22 № 12/0754 на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд:
- задовольнити позовні вимоги частково, а саме: 5 464 612,93 грн. основного боргу, 16 620,46 грн. 3 % річних та 51 309,98 грн. інфляційних втрат;
- відстрочити виконання судового рішення на 12 місяців з моменту винесення судового рішення;
- розстрочити виконання відстроченого судового рішення у загальній сумі основного боргу та штрафних санкцій загальній сумі 5 532 543,37 грн. на 12 місяців, шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 461 045,28 грн.
В судовому засіданні 09.06.22 судом прийнято до розгляду:
- відзив за вих. від 24.05.22 № 12/0706 на позовну заяву;
- відповідь за вих. від 03.06.22 № 2107/22/9-1 на відзив на позовну заяву;
- заперечення за вих. від 08.06.22 № 12/0754 на відповідь на відзив на позовну заяву;
- заяву за вих. від 02.06.22.
Ухвалою від 09.06.22 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/634/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.22.
В судовому засіданні по суті 30.06.22 судом оголошено перерву до 26.07.22.
В засіданні 26.07.22, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу «Акорд».
Позивач в особі уповноваженого представника в судових засіданнях підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 20.04.22 № 1540/22/9.1, у відповіді за вих. від 03.06.22 № 2107/22/9.1 на відзив та у поясненнях за вих. від 30.06.22. Просив суд стягнути з КП “Облводоканал” ЗОР заборгованість у розмірі 5 946 984,26 грн. згідно договору про надання послуг з водопостачання від 01.05.19 № 3633/4, а саме: 5 464 612,93 грн. основного боргу, 47 490,62 грн. пені, 39 279,95 грн. 3 % річних та 395 300,76 грн. інфляційних втрат.
Відповідач в особі уповноваженого представника в судових засіданнях заперечив проти позову частково з підстав викладених у відзиві за вих. від 24.05.22 № 12/0706 на позовну заяву та у запереченні за вих. від 08.06.22 № 12/0754 на відповідь на відзив. Просив суд:
- задовольнити позовні вимоги частково, а саме: 5 464 612,93 грн. основного боргу, 16 620,46 грн. 3 % річних та 51 309,98 грн. інфляційних втрат;
- відстрочити виконання судового рішення на 12 місяців з моменту винесення судового рішення;
- розстрочити виконання відстроченого судового рішення у загальній сумі основного боргу та штрафних санкцій загальній сумі 5 532 543,37 грн. на 12 місяців, шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 461 045,28 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
01.05.19 між комунальним підприємством “Водоканал” (Водоканал) та комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради (Споживач) укладено договір про надання послуг з водопостачання № 3633/4 (далі договір), за умовами якого (п.1.1.), Водоканал через мережі централізованого водопостачання по магістральному водогону Запоріжжя-Вільнянськ-Новомиколаївка забезпечує Споживача водопостачанням на господарсько-питні, побутові і технічні потреби для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі) Вільнянського, Запорізького та Новомилаївського районів Запорізької області.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору, Водоканал зобов'язаний, зокрема, забезпечити Споживачу подачу питної води в точці підключення вводу Споживача до мереж Водоканал згідно схеми мереж водопостачання.
Споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання; своєчасно надавити Водоканалу покази засобу обліку питної води для проведення розрахунків за водопостачання у терміни, зазначені у п.п. 5.1, 5.1.1 (п.п. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2).
Порядок розрахунків між сторонами визначено розділом 5 договору.
Так, згідно з п. 5.1 договору, основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач в останній день кожного місяця надає “Водоканалу” Звіт про показники приладу обліку питної води та об'єми водопостачання за визначеною формою. На підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного договору, “Водоканал” визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником “Водоканалу”. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів, з дня надання звіту, самостійно отримати у “Водоканалі” та підписати всі примірники Акту-рахунку. Оплата Споживачем на розрахунковий рахунок “Водоканалу” суми, вказаної в Акті-рахунку здійснюється до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Якщо споживач відмовляється підписати Акти-рахунки, представником “Водоканалу” в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Споживачу поштою. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для сплати у вказані в ньому терміни, а також підставою для розрахунків за водопостачання. Відсутність заперечень до актів-рахунків у термін трьох банківських днів з моменту отримання, підтверджує визнання “Споживачем обсягу, якості наданих послуг, розміру плати за них та прийняття їх в повному обсязі. “Водоканал” розглядає зауваження/заперечення Споживача у термін не більше ніж 2 (два) дня з дня отримання письмового зауваження/заперечення Споживача. У разі визнання “Водоканалом” зауважень/заперечень споживача обґрунтованими, “Водоканал” вживає заходів щодо усунення таких недоліків, при цьому Акт-рахунок є обов'язковим для прийняття виконання у вказані строки в частині наданих послуг, які визнаються сторонами без заперечень. У разі, якщо заперечення Споживача визнані “Водоканалом” необґрунтованими, акт-рахунок є обов'язковим для прийняття та виконання у встановлені строки, а також є підставою для розрахунків за водопостачання, при цьому споживач має право в порядку, передбаченому чинним законодавством, в процесі судового розгляду обґрунтовувати і доводити свої зауваження/заперечення, вказані в акті-рахунку.
Положеннями розділу 2 договору визначено, що договір діє з 01 травня 2019 по 31 грудня 2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його терміну, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.
Додатковими угодами до договору від 24.06.19 № 1/24/06/2019 та від 09.10.19 № 1/12/10/2019 сторонами внесено зміни до розділу 10 договору “Юридичні адреси та реквізити сторін”.
Як свідчать наявні у матеріалах цієї справи докази, позивачем на підставі Актів № 3633/4 про покази засобів обліку по об'єкту споживача за період з лютого по червень 2020 року (підписані представниками Водоканалу та Споживача без зауважень) та відповідно до умов п.5.1. договору визначено обсяги наданих відповідачу послуг і розмір їх оплати та виставлено відповідачу до сплати наступні Акти-рахунки:
- Акт-рахунок № 3633/4 за час з 01.11.21 по 30.11.21 - на суму 1 709 037,42 грн.;
- Акт-рахунок № 3633/4 за час з 01.12.21 по 31.12.21 - на суму 1 689 612,54 грн.;
- Акт-рахунок № 3633/4 за час з 01.01.22 по 31.01.22 - на суму 2 189 285,82 грн.
Вказані Акти-рахунки підписані контролером позивача та одержані відповідальною особою Споживача, що підтверджується підписом представника Федько Л.В. та печаткою КП “Облводоканал” ЗОР на актах-рахунках.
Всього загальна сума вартості наданих позивачем відповідачу послуг згідно з Актами-рахунками № 3633/4 за період з листопада 2021р. по січень 2022р. склала 5 587 935,78 грн.
Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви Акту розрахунку заборгованості за період з 01.11.21 по 31.01.22 за договором № 3633/4, з урахуванням здійсненої споживачем 24.03.22 оплати у сумі 123 322,85 грн., борг відповідача станом на 20.04.22 склав 5 464 612,93 грн.
З підстав неналежного виконання КП “Облводоканал” ЗОР своїх зобов'язань за договором № 3633/4 щодо оплати наданих позивачем у період з листопада 2021р. по січень 2022р. включно послуг позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 5 464 612,93 грн. основного боргу, 47 790,62 грн. пені, 39 279,95 грн. 3 % річних та 395 300,76 грн. інфляційних втрат.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення унормовано ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за приписами якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України.
Статтею 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язком для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1 договору визначено, що на підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 договору, “Водоканал” визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок, який є основним документом на оплату. Оплата Споживачем на розрахунковий рахунок “Водоканалу” суми, вказаної в Акті-рахунку здійснюється до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Як свідчать наявні у матеріалах цієї справи докази (Акти про показники приладу обліку по договору № 3633/4 та акти-рахунки за період з листопада 2021р. по січень 2022р. включно оформлені належним чином та їх зміст не заперечувався відповідачем) позивач належним чином виконав умови договору № 3633/4 щодо надання відповідачу послуг у період з листопада 2021р. по січень 2022р. включно на загальну суму 5 587 935,78 грн.
У свою чергу, відповідач отримавши від позивача послуги за договором № 3633/4 за період з листопада 2021р. по січень 2022р. включно не здійснив з позивачем своєчасного та повного розрахунку за них сплативши при цьому лише 123 322,85 грн.
Доказів сплати (повної чи часткової) решти заявленої позивачем з відповідача суми основного боргу за договором від 01.05.19 № 3633/4 у загальному розмірі 5 464 612,93 грн. (за період листопада 2021р. по січень 2022р включно) учасниками справи до суду станом на 26.07.22 не подано та про такі обставини не повідомлено.
Як свідчить відзив відповідача за вих. від 24.05.22 № 12/0706, останнім визнано наявність суми основного боргу перед позивачем за договором від 01.05.19 № 3633/4 у розмірі 5 464 612,93 грн. за період з листопада 2021р. по січень 2022р. включно.
З огляду на викладене, враховуючи, що матеріалами цієї справи підтверджується порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором від 01.05.19 № 3633/4, зокрема, щодо сплати 5 464 612,93 грн. основного боргу за період з листопада 2021р. по січень 2022р. включно, що в силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з КП “Облводоканал” ЗОР 5 464 612,93 грн. є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню судом.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 39 279,95 грн. 3 % річних та 395 300,76 грн. інфляційних втрат (відповідні розрахунки містяться у матеріалах справи).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як встановлено судом, відповідач обов'язку по сплаті послуг у період з лютого по червень 2020 р. у строк визначений п. 5.1. договору не виконав допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 6.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Водоканалом послуги Споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу згідно Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
При цьому, за умовами розділу 8. договору, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання умов договору при наступі форс-мажорних обставин. При цих умовах Водоканал не несе відповідальності за збитки, заподіяні відключенням подачі води. Доказом форс-мажорних обставин є довідка Торгівельно-промислової палати України. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього Договору, якщо це невиконання стало наслідком непереборної сили. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, умови пов'язані з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадське безладдя і таке інше, але не обмежуються ними. Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення не виконуючою стороною «форс-мажору» і закінчується чи закінчився б, якщо не виконуюча Сторона вжила б заходів які вона і справді могла вжити для виходу з «форс-мажору». «Форс-мажор» автоматично продовжує термін виконання зобов'язань на період його дії та ліквідації наслідків.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року …
Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:
- засвідчено форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”;
- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
При вирішенні спору судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.22 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», згідно з положеннями якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (пені, штрафу), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість утворену за несвоєчасне та /або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги (яка набрала чинності з 24.02.22).
Враховуючи, що введення на території України з 24.02.22 воєнного стану, який на теперішній час не припинено (продовжено на підставі відповідних Указів Президента України), є загальновідомим фактом, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України, суд вважає можливим застосування в даному випадку положень розділу 8. Договору.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми 3 % річних та інфляційних втрат за порушення грошових зобов'язань по договору № 3633/4 щодо оплати послуг наданих за період з листопада 2021р. по січень 2022р., приймаючи до уваги положення розділу 8. договору, припис ч. 5 ст. 254 та ч.1 ст. 531 ЦК України, день фактичної сплати суми заборгованості, суд дійшов висновку, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 403,38 грн. пені, 17 886,26 грн. 3 % річних та 143 843,64 грн. інфляційних втрат.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат судом залишено без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців (викладене у відзиві за вих. від 24.05.22 № 12/0706 на позовну заяву) суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частинами 1, 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розглядаючи клопотання відповідача (про розстрочення та відстрочення виконання судового рішення щодо сплати суми боргу строком на 12 календарних місяців) судом прийнято до уваги, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру”, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
З'ясувавши правову позицію позивача щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення (заперечив повністю з підстав викладених у відповіді за вих. від 03.06.22 № 2107/22/9.1 на відзив на позовну заяву), проаналізувавши доводи відповідача, та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази (довідки складені відповідачем в односторонньому порядку щодо боргів підприємства та дебіторської заборгованості споживачів перед відповідачем; довідки про залишки коштів на рахунках, меморандум про взаємопорозуміння, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1), суд дійшов висновку щодо:
- відмови в задоволені клопотання про розстрочку виконання рішення щодо сплати суми боргу строком на 12 календарних місяців;
- частковому задоволенню клопотання про розстрочення виконання рішення щодо сплати суми боргу строком на 3 календарних місяця.
Так, у розумінні суду належними доказами які можуть підтвердити скрутний стан відповідача, зокрема, можуть бути відповідні баланс (звіт) про фінансові результати діяльності підприємства з відміткою про прийняття їх уповноваженим державним органом та ін.
А надані відповідачем довідки (щодо податкового боргу, заробітної плати, дебіторської/кредиторської заборгованості, про залишки коштів на рахунках тощо) то останні, самі по собі не підтверджують актуальний фінансовий стан відповідач на час звернення до суду із заявою про розстрочення та відстрочення виконання судового рішення.
Судом прийнято до уваги, що приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України закріплено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Також судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов'язань за договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.
Керуючись ст.ст. 13-15, 21, 42, 46, 73-80, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 236-238, 331, 240, 241 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А, код ЄДРПОУ 03327115) на користь комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) - 5 464 612 (п'ять мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі шістсот дванадцять) грн. 93 коп. основного боргу, 19 403 (дев'ятнадцять тисяч чотириста три) грн. 38 коп. пені, 17 886 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 26 коп. 3 % річних, 143 843 (сто сорок три тисячі вісімсот сорок три) грн. 64 коп. інфляційних втрат та 84 682 (вісімдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 08 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Відмовити комунальному підприємству “Облводоканал” Запорізької обласної ради в задоволенні клопотання щодо розстрочки виконання судового рішення щодо сплати суми боргу строком на 12 календарних місяців.
Задовольнити частково клопотання комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради щодо відстрочки виконання судового рішення щодо сплати суми боргу строком на 12 календарних місяців.
Відстрочити виконання судового рішення по справі № 908/634/22 щодо сплати суми боргу строком на 3 календарних місяці - до 01.11.22.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 12.09.2022.
Суддя В.Л. Корсун