"05" лютого 2010 р. Справа № 9/138.
За позовом приватного підприємця ОСОБА_1 с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області
до приватного підприємця ОСОБА_2 м. Чернівці
про визнання договору та акту недійсним
Суддя М.І.Ніколаєв
За участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_3, довіреність від 22.06.2009 року
від відповідача -не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Приватний підприємець ОСОБА_1 с. Шипинці звернувся з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 м. Чернівці про визнання недійсним договору № 010 від 26.05.2008 року на виготовлення виробів з алюмінієвих конструкцій та акту від 03.10.2008 року прийняття виконаних робіт по остекленню шахти ліфта на об'єкті по вул. Н Яремчука, 8 в с. Шипинці, Кіцманського району, Чернівецької області з тих підстав, що спірні правочини ним не підписувались.
Ухвалою суду від 27.10.2009 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 12.11.2009 року.
Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою від 24.12.2009 року призначено почеркознавчу експертизу та відкладено провадження у справі на період проведення експертизи. Проведення експертизи доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України в Чернівецькій області (місто Чернівці, вул. Червоноармійська,74-д).
27.01.2010 року до господарського суду Чернівецької області від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Чернівецькій області надійшов висновок почеркознавчої експертизи №1717-К та матеріали справи № 9/138, а відтак ухвалою суду від 27.01.2010 року розгляд справи призначено на 06.02.2010 року.
Ухвалою суду від 28.01.2010 року виправлено допущену в ухвалі від 27.01.2010 року описку: а саме, замість вказаної дати 06.02.2010 року на 11-00 год. датою розгляду справи вважати 05.02.2010 року на 10-30 год.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, натомість надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги.
Проте, враховуючи, що відповідачем неодноразово заявлялися клопотання про відкладення розгляду справи, посилання приватного підприємця ОСОБА_2 на необхідність отримання правової допомоги до уваги судом не беруться, оскільки в останнього була протягом більш ніж 3-х місяців можливість отримання необхідної правової допомоги, а відтак у задоволенні поданого клопотання слід відмовити. При цьому суд також виходить з того, що ухвалою суду від 27.01.2010 року відповідач попереджався те, що в разі повторного нез'явлення його в судове засідання справу буде розглянуто за наявними в ній матеріалами. Крім цього суд зауважував відповідачу, що в разі постійної зайнятості його представника, відповідач не позбавлений права довірити представництво своїх інтересів в суді іншому представнику.
Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд -
Як встановлено рішенням господарського суду у справі №11/43 від 23.04.2009 року 25.05.2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір № 010 (далі - Договір), згідно якого відповідач зобов'язується виготовити вироби з алюмінієвих конструкцій та здійснити монтаж вентильованих фасадів з композитивних матеріалів на об'єкті готельно-розважальний комплекс “Під липами” с. Шипинці Кіцманського району (пункт 1.1 договору).
Позивач в свою чергу взяв на себе зобов'язання здійснити передоплату в розмірі 70% від суми договору протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору, оплатити 20% суми договору після початку монтажних робіт, а 10 % після підписання акта виконаних робіт. (пункт 4. договору)
Згідно додатку до договору № 1 0010 від 26.05.2008 року, підписаного сторонами, загальна сума робіт склала 177041,97 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 23.06.2009 року вищевказане рішення залишено в силі.
Згідно Висновку експерта від 12.01.2010 року №1717-К підпис від імені ОСОБА_4 в акті прийманні -передачі конструкції від 03.10.2008 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. У свою чергу підпис від імені ОСОБА_4 в договорі №010 від 26.05.2008 року ймовірно виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. При цьому експерт зазначив, що відповісти на поставлене питання в категоричній формі не виявилось можливим в зв'язку з частковою транскрипційною неспівставністю досліджуваного підпису та зразків підпису ОСОБА_4
Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі -ЦК) .
Зокрема, згідно статті 203 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, викладені в ст. 203 ЦК. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, а також має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У свою чергу ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 205 ЦК встановлено, що правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 2 цієї статті ЦК передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»встановлено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує недійсність договору № 010 від 26.05.2008 року тим, що даний договір ним не підписано, а відтак в належній формі згоди з усіх істотних умов договору не досягнуто.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відповідно до статті 35 - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин справи та враховуючи, що рішенням господарського суду у справі №11/43 від 23.04.2009 року встановлено, що договір № 010 від 26.05.2008 року на виготовлення виробів з алюмінієвих конструкцій між сторонами укладено, а проведена по справі експертиза не дала чіткої відповіді, чи підписано спірний договір позивачем, суд дійшов висновку, що в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем на надано належних доказів недійсності договору № 010 від 26.05.2008 року, а відтак в частині визнання його недійсним у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі від 03.10.2008 року, суд зазначає наступне.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Оскаржений акт приймання-передачі за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки тільки засвідчує перелік виконаних робіт, які прийняті іншою стороною, і може бути використаним в якості доказу у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатиме оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що акти приймання виконаних підрядних робіт не носять характеру акту в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, а відтак в частині визнання недійсним акту від 03.10.2008 року приймання-передачі конструкції остеклення шахти ліфта провадження у справі слід припинити.
За таких обставин у позові належить відмовити в цілому, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання відповідача відмовити.
2. У задоволенні позову відмовити частково.
3. В частині визнання недійсним акту приймання-передачі конструкції остеклення шахти ліфта від 03.10.2008 року провадження у справі припинити
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя М.І. Ніколаєв