№ 207/1717/22
№ 1-кп/207/321/22
08 вересня 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське кримінальне провадження № 62022050030000266 від 30.06.2022 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мозир Гомельської області Республіки Білорусь, громадянина України, маючого вищу освіту, не одруженого, військовослужбовець військової служби за контрактом - заступник командира 1 танкової роти з морально-психологічного забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «капітан», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
24 лютого 2022 року військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації та інші підконтрольні їм військові формування, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.
14 березня 2022 року Указом Президента України № 133/2022, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
18 квітня 2022 року Указом Президента України № 259/2022, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2020 № 183 капітана ОСОБА_5 призначено на посаду заступника командира 1 танкової роти з морально-психологічного забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на усі види забезпечення.
Відтак, з дня зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
Таким чином, капітан ОСОБА_5 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Разом з цим, станом на 25 лютого 2022 року підрозділ військової частини НОМЕР_1 дислокувався на околицях АДРЕСА_2 .
У відповідності до ст.ст. 17, 65 Конституції України ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
В порушення наведених вище вимог законодавства, чітко знаючи та розуміючи зміст покладених на нього обов'язків з військової служби, проте діючи всупереч зазначеним обов'язкам, визначеним у статутах Збройних Сил України, капітан ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти встановленого порядку несення військової служби - у самовільному залишенні військової частини без поважних причин, вчиненому військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Капітан ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді заступник командира 1 танкової роти з морально-психологічного забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 25 лютого 2022 року, тобто в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби без поважних причин та з мотивів небажання тимчасово переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, вчинив самовільне залишення підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що на той час дислокувався на околицях АДРЕСА_2 , а вільний час використовував на власний розсуд за адресою: АДРЕСА_3 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, до моменту самостійного прибуття 30 червня 2022 року до Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 .
Таким чином, капітан ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
08 вересня 2022 року, відповідно до вимог ст. 472 КПК України, між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних силОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника адвоката ОСОБА_4 , було укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно угоди про визнання винуватості прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_5 та захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.5 ст.407 КК України, а також, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Одночасно, сторони угоди про визнання винуватості погодилися на призначення покарання ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, із застосуванням ст.ст. 58, 69 КК України перейти до більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, та призначити на строк 2 (два) роки службове обмеження та із суми грошового забезпечення відраховувати в доход держави 20 % (двадцять) відсотків.
З урахуванням щирого каяття обвинуваченого та його активного сприяння розкриттю злочину, у т.ч. зобов'язання співпрацювати зі стороною обвинувачення та викривати протиправну діяльність інших осіб, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження та відсутності обставин, що обтяжують покарання, узгоджено вид і розмір покарання за ч.5 ст. 407 КК України із застосуванням ст.ст. 58, 69 КК України у вигляді 2 (двох) років службового обмеження та із суми грошового забезпечення відраховувати в доход держави 20 % (двадцять) відсотків.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди та наполягав на її затвердженні, з приводу вчиненого кримінального правопорушення щиро розкаявся, підтримав угоду про визнання винуватості, просить її затвердити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані всі вимоги та правила КПК України та КК України, просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що угода про визнання винуватості укладена відповідно до вимог і правил КПК України та КК України, також просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
Згідно ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Судом з'ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені п.1-4 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.1, ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення сторонами угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам та правилам КПК України та КК України, що відсутні умови, які суперечать інтересам суспільства чи порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб.
Також суд враховує обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст.66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та прокурором, визначена із застосуванням ст.ст. 58, 69 КК України, за наявності до того законних підстав, а тому не суперечить інтересам суспільства.
Суд вважає, що угода про визнання винуватості укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони визнали винуватість добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України, у зв'язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.
Тому суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_4 , із призначенням ОСОБА_5 узгодженого сторонами покарання.
Керуючись ст.ст. 373-376, 395, 468-475 КПК України, суд, -
Затвердити укладену 08 вересня 2022 року угоду про визнання винуватості між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних силОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022050030000266 від 30.06.2022 року.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст.ст. 58, 69 КК України у вигляді 02 (двох) років службового обмеження та із суми грошового забезпечення відраховувати в доход держави 20 % (двадцять) відсотків.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_5 не обирати.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1