Справа № 646/417/20 Номер провадження 22-ц/814/2601/22Головуючий у 1-й інстанції Білінська О.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
08 вересня 2022 року м.Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дорош А.І., Дряниця Ю.В.,
секретар Клименко Я.О.,
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2020 року, постановлене суддею Білінською О.В.,
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», третя особа: Антимонопольний комітет України, про захист прав споживачів,
27.01.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просить зобов'язати ТОВ «Харківгаз Збут» здійснити йому, як побутовому споживачу, перерахунок у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 , починаючи із жовтня 2018 року; визнати неправомірним нарахування відповідачем за стандартними умовами заборгованості в сумі 3 320,69 грн.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що рішенням Антимонопольного комітету України на групу ТОВ «Харківгаз», до якої входить ТОВ «Харківгаз Збут», за допущення ущемлень інтересів споживачів, накладено штраф в сумі 33 000 000,00 грн., а також зобов'язано: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції; усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом здійснення перерахунку побутовим споживачам у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи із жовтня 2018 року.
У зв'язку із тим, що позивач сплачував кошти за фактично спожитий газ згідно прибору обліку (лічильника) газу виключно ТОВ «Харківгаз Збут», 20.12.2019 він направив товариству заяву про досудове врегулювання спору із вимогою здійснити перерахунок у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 , починаючи із жовтня 2018 року. Просив суму переплати зарахувати в рахунок майбутніх платежів та письмово повідомити про розмір суми коштів, зарахованих у рахунок майбутніх платежів за вказаним рахунком.
25.01.2020 йому відмовлено у здійсненні перерахунку та повідомлено, що ТОВ «Харківгаз Збут» не згодне з наявністю порушень та буде оскаржувати рішення АМКУ в судовому порядку.
Враховуючи викладене на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» просить захистити порушене право в судовому порядку згідно заявлених вимог.
Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26.02.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Харківгаз Збут» про захист прав споживачів - відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позов заявлений до неналежного відповідача та обрано неналежний та неефективний спосіб захисту цивільних прав, доказів порушення якого позивачем не надано.
Позивач із рішенням районного суду не погодився та подав апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Зазначає, що на підставі Типового договору розподілу природного газу є побутовим споживачем з розподілу та постачання природного газу до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У період із жовтня 2018 року по травень 2019 року він одержував та оплачував рахунки на оплату послуг з постачання природного газу надані ТОВ «Харківгаз Збут» відповідно до стандартних умов,що призвело до безпідставного збільшення розміру платежів за спожитий газ.
Вважає, що відповідач із порушенням п.5.2., п.5.4., п.5.5. Типового договору та п.1 ч.4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем безпідставно визначає обсяг розподіленого та спожитого газу для проведення взаєморозрахунків зі споживачем із застосуванням коефіцієнту приведення обсягу спожитого природного газу до стандартних умов. При цьому за змістом постанов НКРЕКП №84 від 26.01.2017, №1493 від 23.11.2018 постачальник природного газу не має права вимагати сплати додаткових, фактично не триманих обсягів природного газу.
Посилаючись на зміст постанови НКРЕКП від 22.03.2019№388 доводить обов'язок відповідача привести свої дії у відповідності до вимог чинного законодавства, шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об'єму споживання природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи із жовтня 2018 року.
Зазначає, що спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення абз.2 ч.2 Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затверджену наказом Мінпалива та енергетики України №116 від 26.02.2004, дія якої поширюється на суб'єкти господарювання, а не побутових споживачів.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07.04.2020 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі./а.с.74/
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21.04.2020 у справі закінчено підготовчі дії та призначено до судового розгляду, про що повідомлено учасників справи./а.с.76/
05.05.2020 ТОВ «Харківгаз Збут» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Вважає, що позивач помилково ототожнює функції постачання та розподілу природного газу, тоді як ТОВ «Харківгаз Збут» позбавлений можливості в бухгалтерському та податковому обліках виділяти та корегувати частини обсягів природного газу, які були розподілені АТ «Харківгаз» до об'єкту споживання позивача.
02.06.2020 Антимонопольним комітетом України подано пояснення, за змістом яких рішення у цій справі не впливає на права, свободи або обов'язки комітету, а тому розгляд справи просить проводити без участі їх представника.
23.06.2020 та 02.12.2021 позивачем подано до Харківського апеляційного суду додаткові пояснення, у яких повідомив про постановлене у справі №520/3601/19 судове рішення, яким визнано дії АТ «Харківгаз» щодо порушення п.2.1 гл.2 ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності, зокрема застосування ними до споживачів цін/тарифів/донарахувань, які не були розраховані та затверджені Законом України «Про ринок природного газу» органом НКРЕКП.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30.06.2020 зупинено провадження у вказаній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Першою судовою палатою справи №761/26279/19./а.с.175-176/
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14.01.2022 поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 28.04.2022./а.с.191/
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Протоколом розподілу судової справ між суддями Полтавського апеляційного суду від 27.07.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дорош А.І., Дряниця Ю.В.
У суді апеляційної інстанції позивач доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг з розподілу та постачання природного газу до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання Закону України «Про ринок природного газу» та у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1588 від 21.05.2015, ТОВ «Харківгаз Збут» видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом терміном дії з 01.07.2015.
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із того, що газорозподільча система по якій пересувається газ знаходиться в управлінні АТ «Харківгаз», а газ, який пересувається по ній належить ТОВ «Харківгаз збут» та продається населенню. При цьому ТОВ «Харківгаз Збут», як ліцензіат з постачання природного газу, виконує функції постачальника природного газу у відповідності до Правил Постачання природного газу, а питання, які стосуються нарахувань об'ємів (за приладами обліку або за нормами споживання) природного газу, відносять до компетенції АТ «Харківгаз». За таких обставин, районний суд дійшов висновку, що позов заявлений до неналежного відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав, не ґрунтується на доказах та є неналежним і не ефективним.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується. При цьому враховує наступне.
Відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Споживач має право: 1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; 6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, відносини з приводу постачання населенню природного газу регулюються статтею 714 ЦК України, Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, кодекс ГРМ.
Виходячи з положень статей 6, 526, 626-631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пункт 39 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначив наступних суб'єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи; оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Взаємовідносини постачальника із споживачем визначаються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП №2500 від 30.09.2015.
Зокрема, згідно з пунктом 1 розділу І Правил, такі Правила регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ).
Пункті 1 розділу ІІІ Правил визначив, що підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є в тому числі наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача.
Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Правил розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Аналогічні положення містить Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, згідно з пунктом 2.2 якого обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, на підставі якого споживач набуває право правомірно відбирати газ із газорозподільної системи.
У пункті 4.4 Типового договору визначено, що об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
За змістом наведених норм обов'язковим учасником відносин по постачанню споживачу природного газу є оператор ГРМ, який визначає об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем.
Взаємовідносини оператора ГРМ із суб'єктами ринку природного газу, в тому числі побутовими споживачами, визначаються Кодексом газорозподільних систем (далі - КГС), затвердженим постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015, та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015.
Відповідно до підпункту 8 пункту 3 глави 2 розділу І КГС до основних функцій Оператора ГРМ належить забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІХ КГС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
У пункті 1 глави 4 розділу ІХ КГС передбачено, що визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Відповідно до 4 та 5 абзаців пункту 5 глави 4 розділу ІХ КГС визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Згідно з підпунктами 5.1-5.3 Типового договору розподілу природного газу - облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Суд першої інстанцій правильно встановив, що виходячи зі змісту наведених норм постачання позивачу, як побутовому споживачу природного газу, здійснюється за обов'язковою участю оператора ГРМ, на якого законом покладено обов'язок вести облік об'єму (обсягу) споживання природного газу споживачем відповідно до умов договору розподілу природного газу. Тобто у спірних правовідносинах статус оператора ГРМ має АТ «Харківгаз», до газорозподільної системи якого підключений позивач.
Саме АТ «Харківгаз», як оператор ГРМ, веде облік та визначає об'єм спожитого позивачем природного газу, в тому числі із застосуванням коефіцієнту приведення природного газу до стандартних умов, і доводить ці показники до постачальника ТОВ «Харківгаз Збут», який у свою чергу лише обраховує вартість зазначених оператором ГРМ спожитих позивачем об'ємів газу згідно встановлених НКРЕКП тарифів для населення.
Проведення розрахунків побутових споживачів з постачальником за спожитий природний газ згідно з розділом III Правил, глави 4 розділу IX КГС, здійснюються у наступному порядку: Оператор ГРМ - АТ «Харківгаз» визначає об'єм спожитого природного газу та передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до Оператора ГТС з метою її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача - ТОВ «Харківгаз Збут» (абз.3 п. 5 глави 4 розділу IX Кодексу).ТОВ «Харківгаз Збут», отримавши інформацію про об'єми (обсяги) спожитого побутовим споживачем природного газу за відповідний календарний місяць, проводить лише розрахунок його вартості.
При цьому ТОВ «Харківгаз Збут» не отримує дані щодо обсягів споживання природного газу побутовими споживачами безпосередньо від побутових споживачів, а отримує їх лише опосередковано від ПАТ «Харківгаз».
Установивши викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені ним не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, що є підставою для відмови у його задоволенні. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц.
Разом із цим визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).
Враховуючи, що позивач в суді першої інстанції не заявляв клопотання про заміну первісного відповідача чи залучення співвідповідача, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб'єктний склад учасників справи (постанова Верховного Суду від 27.10.2021 у справі №465/7405/17), позов задоволенню не підлягає, оскільки заявлений до неналежного відповідача.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, оскільки стосуються підставності вимог позову, яка оцінці не підлягає через його пред'явлення до неналежного відповідача, який в силу Закону України «Про ринок природного газу» не здійснює облік та визначення об'єму спожитого позивачем природного газу, в тому числі із застосуванням коефіцієнту приведення природного газу до стандартних умов.
Інших доводів позивачем не наведено. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12.09.2022.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді А.І. Дорош
Ю.В. Дряниця