Справа № 646/6944/16-ц Номер провадження 22-ц/814/2413/22Головуючий у 1-й інстанції Шелест І.М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
06 вересня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача: Дряниці Ю.В.
Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
Секретар: Клименко Я.О.
за участю адвоката Залеської А.С., ОСОБА_1., адвоката Абдуллаєвої-Мартіросян І.Х.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 08 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів,-
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк» про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 05.06.2008 між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № ML 700/1189/2008 про надання кредиту в сумі 1 159 130, 00 грн, строком до 05.06.2023. Кредитний договір в порушення вимог законодавства про захист прав споживачів не містить відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не містить повної орієнтовної вартості кредиту, за договором позичальник бере на себе додатковий тягар по сплаті розрахунково-касового обслуговування 1,5 % та супутні витрати при оформленні кредиту.
Позивач вказує, що про порушення своїх прав він дізнався після ознайомлення з висновком судового експерта № 11195 від 19.02.2016 в іншій справі, що перебуває в Дергачівському районному суді Харківської області, тому ним не порушені строки давності звернення до суду.
Позивач вважає, що він не був належним чином поінформований про сукупну вартість споживчого кредиту з врахуванням процентної ставки, яка виявилася більшою, ніж зазначена в інформаційному листі. Зазначає, що банк свідомо приховав від нього дійсні умови кредитного договору щодо сукупної вартості кредиту та платежів із зазначенням суми непогашеного кредиту, підмінивши її іншої схожою інформацією, яка не має відношення до дійсних умов кредитного договору.
Крім того, позивач вважає, що банк без належної правової підстави включив комісію в розмірі 1,5 % за розрахункове касове обслуговування, яка склала 17 130,00 грн і була ним сплачена.
Вказані умови є несправедливими, а отже позичальник був введений в оману в результаті нечесної підприємницької практики Банку. Обізнаність позивача щодо дійсних умов кредитного договору призвела б до відмови вчиняти такий правочин.
У зв'язку з цим просив суд, з урахуванням збільшення позовних вимог: визнати недійсним Кредитний договір № ML 700/1189/2008 від 05.06.2008 та Додаток №1 від 05.06.2008 (Графік платежів) до Кредитного договору, укладений між сторонами з моменту його укладання, у зв'язку з укладенням їх під впливом обману зі сторони Банку; визнати недійсним Договір іпотеки № PML 700/1189/2008 від 05.06.2008 у зв'язку з визнанням недійсним з моменту його укладання Кредитного договору № ML 700/1189/2008 від 05.06.2008; стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 107871,85 грн, як різницю між отриманою та виплаченою сумами за Кредитним договором № ML 700/1189/2008 від 05.06.2008; стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 40040,00 грн., як збитки у подвійному розмірі, понесені ОСОБА_1 у якості оплати проведення судової економічної експертизи № 11361 від 28.09.2018.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення оскаржив ОСОБА_1 , який, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення,. яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Вказував, що суд першої інстанції не повно та неправильно з'ясовані обставини щодо обсягу інформації, що міститься у Інформаційному листку від 20.05.2008 року та у Додатку №1 «Розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту (іпотечні кредити)» до нього.
Висновок місцевого суду про надання банком позивачу всієї необхідної інформації щодо умов кредитування та вартості кредиту вважає помилковим.
Також вказує на те, що місцевим судом зроблено безпідставний висновок щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, оскільки вважає, що позивач дізнався про порушення його права саме після проведення судової економічної експертизи №11195 від 19.02.2016, і саме з цього моменту позивач вважає, що починається перебіг строку позовної давності у даному спорі.
Представником відповідача подано пояснення на апеляційну скаргу, згідно доводів якого апелянт вважає рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, ухваленими при повному та всебічному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та яким надана належна правова оцінка. Вказує, що суд першої інстанції надав вірну правову оцінку доказам, а саме висновку експертного дослідження, на яке посилається позивач. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05.06.2008 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступник - ПАТ «ОТП Банк») укладено Кредитний договір № ML 700/1189/2008 у вигляді двох частин кредитного договору, за яким позичальнику було надано кредит на споживчі цілі та на сплату комісії, згідно тарифів Банку, в сумі 1159130,00 грн, строком до 05.06.2023.
Відповідно до п. 3 кредитного договору сторони погодили плаваючу процентну ставку з розрахунку: фіксований відсоток + FIDR, де фіксований відсоток = 4,99 % річних,
FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валютою кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банку ставка FIDR може змінюватися Банком (збільшуватися або збільшуватися) в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до п. 4 кредитного договору сторони погодили сплату процентів шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів - сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору.
Відповідно до п.п. 1.7.2. частини №2 Кредитного договору кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування позичкового рахунку Позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в Кредитній/их заявці/ках Позичальника, зменшених на утриману комісію Банку у відповідності до Тарифів та умов цього договору.
Додатком № 1 до договору сторонами погоджено відсоткову ставку на рівні 18,99%, кількість місяців (періодів) - 180.
Відповідно до Додатку № 1 від 05.06.2008 (Графік платежів) до Кредитного договору розрахунково-касове обслуговування за рахунок кредиту 1,5% в сумі 17130,00 грн.
Згідно графіку № 3 від 20.06.2009 до кредитного договору від 03.06.2009 відсоткова ставка встановлена на розмірі 20,99 % при кількості місяців -169.
Відповідно до додатку № 4 від 02.06.2011 сторони змінили відсоткову ставку на рівні 15,99 %, кількість місяців (періодів) - 145.
Згідно додатку № 1 в редакції від 13.02.2012 сторони погодили щомісячний платіж у сумі 21 103,91 грн.
21.10.2013 сторони уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору, яким на період з 21.10.2013 до 19.01.2014 для розрахунку процентів за користування кредиту погодили використання фіксованої процентної ставки на рівні 9,5%.
Крім того, судом встановлено, що при укладенні кредитного договору позичальник під підпис ознайомлений з Інформаційним листком «Умови кредитування «Кредит на відновлення капіталу (споживчі цілі)» від 20.05.2008 та Розрахунком орієнтовної сукупної вартості кредиту (іпотечні кредити) (Додаток № 1 до Інформаційного листка).
05.06.2008 для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником боргових зобов'язань за Кредитним договором № ML 700/1189/2008 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено Договір іпотеки № PML 700/1189/2008.
Цього ж дня, 05.06.2008, відповідно до квитанції ЗАТ «ОТП БАНК» № 86 позивачем сплачено Банку комісію за кредитне обслуговування згідно діючих тарифів банку в розмірі 17 130 грн.
Також 05.06.2014 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено Договір факторингу, за яким відступлено право грошової вимоги на Кредитний портфель, який включає в себе права грошової вимоги за кредитними договором з ОСОБА_1 ..
Згідно висновку судової економічної експертизи № 11195 від 19.02.2016 встановлено, що сума наданого кредиту за кредитним договором підтверджується в розмірі 1159130,00 грн; загальна сума грошових коштів, сплачена ОСОБА_1 на користь Банку за кредитним договором становить 1267001,85 грн; суми ануїтетних платежів, що підлягали сплаті ОСОБА_1 за кредитним договором не відповідають сумам щомісячних платежів, розрахованих за формулою ануїтенту відповідно до умов кредитного договору.
З вказаного висновку також вбачається, що за початковими умовами Кредитного договору щомісяця необхідно було сплачувати суму у розмірі 19 498, 27 грн, а відповідно до Графіку Платежів останній, починаючи зі сплати першого платежу за Кредитним договором, позивач сплачував 19654,38 грн, що на 156,11 грн більше необхідного; за умовами Кредитного договору від 03.06.2009 щомісяця необхідно було сплачувати суму у розмірі 21300,12 грн, а відповідно до Графіку Платежів (Додаток №3 від 03.06.2009) до боржник сплачував 21311,39 грн, що на 11, 27 грн більше необхідного.
З висновку судової економічної експертизи № 11361 від 28.09.2018 слідує, що розмір процентної ставки зазначеної в кредитному договорі відрізняється від процентної ставки, за якою фактично розраховані суми щомісячних платежів, зазначені в Додатку №1 від 05.06.2008 (Графік платежів) до Кредитного договору №ML700/l 189/2008 від 05.06.2008. Тобто, відповідно до висновку експерта, різниця між обрахунком сукупної вартості кредиту, здійсненим експертом у висновку, та здійсненим банком в графіку платежів, становить 28 099,59 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що достовірно встановлено, що банк надав визначену законом інформацію про умови надання споживчого кредиту, а позивач мав реальну можливість ознайомитися з умовами кредиту та не погодитися чи відмовитися від укладення договору, проте таких дій не вчинив. Натомість позивач підписав договір, отримав кредитні кошти та вносив грошові кошти на погашення боргу, тобто договір виконувався сторонами.
Також, суд взяв до уваги, що що незгода позичальника з порядком зарахування коштів щомісячного платежу в рахунок погашення основного боргу та процентів, а також щодо розміру залишку заборгованості сама по собі не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.
Оцінюючи висновок судової експертизи, на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог, місцевий суд зауважив, що визнати вказаний висновок повним та об'єктивним в сукупності із іншими наявними в матеріалах справи доказами та обставинами встановленим судом суд не може, а тому викладені в ньому висновки сприйняв критично.
Разом з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок експертизи може свідчити лише про можливість зміни розміру кредитної заборгованості позичальника, і не може бути в силу вимог закону правовою підставою для визнання кредитного договору недійсним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час укладення оспорюваного кредитного договору, визначено інформацію, яка надається кредитодавцем позичальнику перед укладенням договору про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що недійсними є правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики.
Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає наступне: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Разом з цим, згідно статті 652 ЦК України, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, однак в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.
Вказаний правовий наведено у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 523/10919/18(провадження № 61-17665св21).
Виходячи із презумпції правомірності правочину, визначеної ст. 204 ЦК України, та ч. 3 ст. 215 ЦК України, обов'язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).
З матеріалів справи вбачається, та вірно встановлено місцевим судом, що ані при зверненні до суду, ані у доводах апеляційної скарги позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що дії відповідача при укладанні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача, а також наявності навмисних дій банку, спрямованих на введення споживача в оману при укладенні кредитного договору.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що висновок експертного дослідження не може свідчити про недійсність кредитного договору.
Разом з цим, місцевим судом надано належну оцінку вказаному висновку у сукупності з іншими матеріалами справи, та наданими доказами.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин справи та не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що питання, які ставились експерту під час проведення судової економічної експертизи №11195 та надані ним відповіді стосуються фактів надання та отримання грошових коштів за кредитним договором та порядку нарахування та обчислення платежів, що підлягали сплаті за договором, а сама експертиза призначалась у справі, предметом спору у якій є стягнення заборгованості за кредитним договором.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним кредитного договору який, на думку позивача, був укладений внаслідок введення його в оману.
З матеріалів справи вбачається, що позивач крім експертного дослідження інших належних доказів на підтвердження своїх вимог не надав. При цьому встановлено, що позичальник був ознайомлений з існуючими умовами кредитування банку, отримав інформаційний листок та додаток до нього, в якому зазначений орієнтовний розрахунок сукупної вартості кредиту, і на власний розсуд обрав більш прийнятні умови - ануїтетний графік погашення кредитної заборгованості, був ознайомлений з інформацією про вартість оформлення кредиту, сукупну орієнтовну вартість, розмір платежів на корить третіх осіб за надані супутні послуги, реальну процентну ставку та абсолютне значення подорожчання кредиту (додаток № 1 до кредитного договору). Графік платежів до кредитного договору містить інформацію про суми платежів за розрахунковими періодами протягом всього строку кредитування із зазначенням розподілу коштів щомісячного платежу на погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, на яку позивач погодився при укладенні спірного кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно було застосовано наслідки спливу строку позовної давності при вирішенні спору в частині визнання недійсною умови договору про сплату комісії за розрахунково-касове обслуговування в сумі 17130 грн. колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.
За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частинами 1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
У постанові від 14 березня 2018 року в справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18) Верховний Суд навів правовий висновок, що «Тлумачення частини першої та п'ятої статті 261 ЦК України свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов'язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Натомість для вимоги про виконання зобов'язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов'язання. Тому положення частини п'ятої статті 261 ЦК застосовуються до вимог про виконання зобов'язання, а не до вимог про визнання правочину недійсним. Таким чином, початком перебігу позовної давності для вимоги про визнання договору іпотеки недійсним є день укладення оспорюваного договору».
Отже, зі змісту зазначеного висновку слідує, що початком перебігу позовної давності для вимоги про визнання договору недійсним є день укладення оспорюваного договору, він є загальним та стосуються вимог про визнання договору недійсним незалежно від заявлених підстав недійсності правочину (крім випадку, початку перебігу позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, який починається від дня припинення насильства), в тому числі й такої підстави, як укладення договору внаслідок обману.
У постанові від 18 червня 2021 року у справі № 643/16291/17 (провадження № 61-18453св19) Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивач є стороною оспорюваного кредитного договору, тобто обізнаний щодо змісту кредитного договору з моменту його вчинення, а тому перебіг трирічного строку позовної давності за його вимогою про визнання недійсним кредитного договору розпочався з дати укладення кредитного договору.
Отже, висновок місцевого суду про те, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогою про визнання недійсною умови договору про сплату комісії за розрахунково-касове обслуговування є вірним та не суперечить наведеним правовим висновкам Верховного Суду наведених у справах з подібними правовідносинами.
Інші, наведені в апеляційній скарзі, доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційній суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 08 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця
Судді: Л.І. Пилипчук
О. В. Чумак