Справа №760/12030/22
1-кс/760/3795/22
про повернення клопотання
12 вересня 2022 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши клопотання дізнавача відділу дізнання Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті києві ОСОБА_2 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, в межах досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12022105090001451 від 26.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
09.09.2022 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшло вказане клопотання, датоване 09.09.2022, про накладення арешту на майно.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 09.09.2022 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
В клопотанні дізнавач просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке вилучено 26.08.2022 оглядом місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить потерпілому ОСОБА_4 у кримінальному проваджені за № 12022105090001451 від 26.08.2022, а саме на: мобільний телефон марки «Apple IPhone» модель «13» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 чорного кольору на 128 Гб.
В обґрунтування клопотання, зокрема, вказується, що 29.08.2022 мобільний телефон марки «Apple IPhone» модель «13» чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 на 128 гб визнано речовим доказом.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя приходить висновку про необхідність повернення клопотання прокурору, з огляду на наступне.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до п.п. 1, 15 ч. 1 ст. 7 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Главою 10 розділу ІІ КПК України визначено заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Разом з тим, вбачається, що вказані вимоги наразі не виконані.
Так, у порушення вимог пункту 1 частини другої статті 171 КПК України, у клопотанні відсутнє обґрунтування необхідності арешту майна з огляду на те, що метою його застосування є збереження речових доказів, зокрема щодо відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Не містить обґрунтування відповідності майна, на яке ставиться питання про накладення арешту, критеріям ст. 98 КПК України також і наявна в матеріалах клопотання постанова від 26.08.2022 про визнання предметів речовими доказами.
Також в клопотання не зазначені обставини, які підтверджують, що незастосування арешту відповідного майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи наведене, на підставі ч. 3 ст. 173 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотання про арешт майна особі, яка його подала, для усунення визначених недоліків.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання дізнавача відділу дізнання Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті києві ОСОБА_2 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, в межах досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12022105090001451 від 26.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України, - повернути особі, яка його подала.
Встановити строк у сімдесят дві години для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1