Справа №760/4291/20 2/760/4031/22
05 липня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омелько Г.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення додаткових витрат на дитину, -
17.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на дитину.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м.Києва від 19.02.2020 роз'єднано у самостійні провадження вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на дитину.
Виділено в самостійне провадження вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
Відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Згідно поданого позову, враховуючи роз'єднання позовних вимог, позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 11 602,50 грн.
Позивачка свої вимоги обґрунтовує тим, що 08 грудня 2008 року з відповідачем зареєстрували шлюб.
За час шлюбу з відповідачем у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Починаючи з лютого 2013 року відповідач не проживав та не проживає разом нею і дитиною, не спілкується з сином, ніякої матеріальної допомоги не надавав.
Рiшенням Селидівського міського суду Донецької області від 02.07.2014 у справі №242/1079/13-ц шлюб між нею та відповідачем розірвано.
Рiшенням Селидівського міського суду Донецької області від 01.09.2015 у справі № 242/1081/13-ц стягнуто з вiдповiдача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття.
Зазначає, що відповідач починаючи з лютого 2013 року взагалі не спілкується з малолітнім ОСОБА_3 , ухиляється від виховання дитини, не відвідує сина, не піклується про його духовний та фізичний розвиток, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для розвитку, тобто свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Вказує, що 26.01.2020 між нею та ТОВ «СПОРТ-МАГІЯ» було укладено договір №25890 на предмет надання фізкультурно-оздоровчих послуг малолітньому ОСОБА_3 строком на 4 місяці. Відповідно до п. 5.1. договору вартість послуг становить 3500 гривень за 4 місяці занять, які були сплачені нею в повному обсязі, що підтверджується товарним чеком від 26.01.2020.
Разом з тим зазначає, що планує пролонгацію вказаного договору на весь 2020 рік. Відповідно вартість фізкультурно-оздоровчих послуг становитиме (3500*3) 10 500,00 гривень.
Крім того, зазначає, що між нею та ПАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» було укладено Договір № 072.1549144.931 добровільного медичного страхування (безперервного медичного страхування) від 27.12.2019. Згідно Додатку № 1 до Договору застрахованою особою є малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк дії Договору добровільного медичного страхування згідно п. 5.1. Договору з 00 год. 00 хв. «01 сiчня 2020 року» до 24 год. 00 хв. «31 грудня 2020 року». Загальний страховий платіж відповідно до Додатку № 3 Договору становить 12 705,00 гривень та сплачується частинами згідно графіку, визначеному у вказаному Додатку № 3 Договору.
Так, нею сплачено перший платіж, вказаний в Додатку № 3 у розмірі 3 158,89 гривень.
Таким чином, вказує, що фактично понесла додаткові витрати на дитину у розмірі (3500+3158,89) 6 658,89 гривень та планує понести витрати в 2020 році на загальну суму (10500+12705) 23 205,00 гривень.
Враховуючи принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо утримання дитини, просить суд стягнути з відповідача половину додаткових витрат зазначених вище, а саме у розмірі 11 602,50 грн.
Ухвалою суду від 10 червня 2022 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Сторони у судове засідання 05.07.2022 не з'явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд до відома не поставили.
Повідомлення про виклик до суду було направлено позивачу на мобільний номер телефону, підтвердження отримання міститься в матеріалах справи; оголошення про виклик виклик відповідача було розміщено на веб-сайті суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 02.07.2014 у справі №242/1079/13-ц шлюб, зареєстрований 08.12.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану м. Селидове Донецької області, номер актового запису № 185, між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розірвано.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 10 лютого 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Седилівського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис №29, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 . Батьком дитини вказаний ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 .
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України № 789-XII від 27 лютого 1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III, з відповідними змінами та доповненнями, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991 року, а набула чинності для України 27.09.1991, закріплено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27).
Обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на батьків відповідно до статті 180 СК України.
Частина 1 статті 185 СК України закріплює правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
За приписами ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III, з відповідними змінами та доповненнями, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ст. 185 СК України).
Пунктом 18 Постанови пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 постановлено, до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У даному випадку мова йде про додаткові витрати, а не про додаткове стягнення коштів на утримання дитини. Проте, в окремих випадках, через особливі обставини (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини тощо) потрібні значні додаткові витрати. Тому розмір додаткових витрат, що стягуються повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Відповідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Тобто, заявляючи разові, періодичні або постійні витрати, необхідно надати суду докази усієї суми витрат та їх необхідність, тобто, якщо це витрати, пов'язані з особливим станом здоров'я дитини, то необхідно надати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, а також вартість ліків, які необхідно придбавати дитині та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво) і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Сімейний Кодекс України у статті 181 визначає необхідність саме домовленості між батьками про такі витрати, оскільки вони не відносяться до вже визначених аліментних обов'язків відповідача.
Згідно чинного законодавства, розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - витягами з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду, позивачка просить стягувати з відповідача половину суму додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 11 602,50 грн.
У матеріалах справи наявне підтвердження понесення позивачкою додаткових витрат на дитину, а саме: 3500,00 грн. на надання фізкультурно-оздоровчих послуг малолітньому ОСОБА_3 строком на 4 місяці згідно договору № КДА 25890 від 26.01.2020, що підтверджено товарним чеком від 16.01.2020.
При цьому, позивач зазначає, що планує пролонгацію вказаного договору на весь 2020 рік. Відповідно вартість фізкультурно-оздоровчих послуг становитиме (3500*3) 10500,00 грн.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначених обставин про фінансування додаткових витрат на утримання дитини наперед, що зумовлюють понесення витрат на майбутнє.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини, а саме надання фізкультурно-оздоровчих послуг, наперед.
Крім того, укладення договору добровільного медичного страхування дитини № 072.1549144.931 носить індивідуальний характер та не є додатковими витратами на дитину.
Таким чином, суд вважає, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню половина документально підтверджених понесених ОСОБА_1 додаткових витрат на дитину у сумі 1750,00 грн. (3500/2).
Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції №0.0.1614176976.1 від 13.02.2020 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Виходячи з цих обставин, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 714,00 грн.
Керуючись ст. ст. 84, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 1750,00 грн.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 714,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.А.Усатова