Справа №2а-888/2010р.
26 травня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі: головуючого - судді Андрюшиної Л.А.
при секретарі: Ковальовій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років та зобов»язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років та зобов»язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 травня 2009 року він, через Управління служби безпеки України в Донецькій області з відповідними документами, звернувся до відповідача з питання щодо призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Підставою для звернення з питання призначення пенсії за вислугу років є та обставина, що він з 09.11.1972 року по 01.12.1975 року проходив службу у збройних силах, що в календарному обчисленні складає 03 роки 00 місяців 22 дні; з 13.10.1982 року по 22.05.1992 року проходив службу в органах держбезпеки, що у календарному обчислені складає 09 років 7 місяців 09 днів. Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року до вислуги років особам офіцерського складу Служби безпеки України при призначені пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час навчання в цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких привласнюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду на протязі п»яти років з розрахунку - один рік за шість місяців. Згідно запису у його трудовій книжці навчання у Донецькому державному університеті з 01.09.1977 року по 28.06.1982 року зараховано до вислуги років - 02 роки 04 місяця 28 днів. Отже, всього його вислуга років на день звільнення зі служби складає у календарному обчислені - 15 років 00 місяців 29 днів. Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначено, що особи офіцерського складу, військовослужбовці, які мають право на пенсію відповідно до цього закону, при наявності встановленої цим законом вислуги на військовій службі, мають право на пенсію за вислугу років. Статтями 1-2 зазначеного закону визначено коло осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону при звільнені зі служби. Згідно з абзацом «в» статті 1-2 до цього кола відносяться особи з числа військовослужбовців Збройних сил і органів держбезпеки, тобто і він. Таким чином, для отримання права на пенсію відповідно до вище вказаного закону необхідна наявність 3-х умов: 1) відповідність колу осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону( статті 1-2); 2) наявність вислуги років, встановленої цим законом (стаття 1); 3) звільнення зі служби (стаття 2). На час його звернення за призначенням пенсії за вислугу років в травні 2009 року всі ці з умови документально були підтверджені записами у трудовій книжці. Факт наявності необхідної вислуги років також підтверджений листом Головного Управління пенсійного Фонду України в Донецькій області. Відмовляючи в призначенні пенсії за вислугу років, відповідач посилається на те, що на час звільнення зі служби він не досяг 45 років. При цьому Головне Управління пенсійного фонду України в Донецькій області трактує статтю 12 зазначеного закону в частині віку, з порушенням норм матеріального права, оскільки на час звернення за призначенням пенсії в травні 2009 року він вже досяг 45 річного віку та мав підтвердження 3-х умов призначення пенсії за вислугу років. Але, незважаючи на це, в порушення вимог ст. 46 Конституції України та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідач 04.06.2009 року прийняв рішення про відмову в призначені йому пенсії за вислугу років, яке він вважає незаконним, а тому просить скасувати його та зобов»язати Головне Управління пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та призначити йому пенсію за вислугу років, з моменту звернення, тобто з 20.05.2009 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Суду надав заяву з проханням справу розглянути за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області у судове засідання не з'явився. Про день та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Суду надана заява з проханням розглянути справу у відсутності їх представника, позовні вимоги не визнають та надали суду свої письмові заперечення на позов, в яких посилаються на те, що на їх адресу від управління Служби безпеки України в Донецькій області надійшли документи ОСОБА_1 для розгляду питання про призначення йому пенсії за вислугу років. Однак, в призначені пенсії було відмовлено з наступних підстав. З 09.11.1972 року по 01.12.1975 року позивач проходив службу в Збройних силах, що в календарному обчислені складає 03 роки 00 місяців 22 дні; в органах державної служби безпеки з 13.10.1982 року по 22.05.1992 року, що в календарному обчислені складає 09 років 07 місяців 09 днів. Згідно п. 2 Постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 до вислуги років особам офіцерського складу Служби безпеки України при призначені пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органі внутрішніх справ», додатково зараховується час їхнього навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п»ти років із розрахунку - один рік за шість місяців. Згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 навчався в Донецькому державному університеті з 01.09.1977 року по 28.06.1982 року, в календарному обчислені - 04 роки 09 місяців 27 днів. Для зарахування до вислуги років - 02 роки 09 місяців 27 днів. Всього вислуга років позивача ОСОБА_1 на день звільнення зі служби складає в календарному обчислені 15 років 00 місяців 29 днів. Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції чи Державній кримінально - виконавчій службі України. Враховуючи, що ОСОБА_1 не мав 20 років вислуги та на день звільнення зі служби ( згідно вимог п. б ч.1 ст. 12 вище вказаного Закону) не досяг 45-річного віку, немає законних підстав для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі вище вказаного Закону.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 20 травня 2009 року за вих. № 56/15/с-287с/15 Управління Служби безпеки України в Донецькій області звернулося в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з питання розгляду документів щодо призначення йому пенсії за вислугу років(а.с.8).
З відповіді Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.06.2009 року № 2347-с-19 вбачається, що за наслідками розгляду поданих матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років йому було відмовлено з посиланням на те, що на день звільнення зі служби ОСОБА_1 мав вислугу років в календарному обчислені 15 років 00 місяців 29 днів, а тому враховуючи, що він не мав 20 років вислуги та на день звільнення зі служби не досяг 45-річного віку, права на отримання пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 п.»а», «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року в редакції закону № 3591-1V (3591-15) від 04.04.2006 року у нього не виникло(а.с.6-7).
Згідно статті 1-2 п. «в» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Згідно ст. 2 зазначеного Закону військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом , які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до вимог ст. 12 п. «а», «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону. Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державний службі спеціального зв»язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально - виконавчій службі України.
Таким чином, вимогами ст. 12 вище вказаного Закону України передбачено право на отримання пенсії за вислугу років незалежно від віку в разі наявності на день звільнення зі служби вислуги 20 років і більше, або у разі досягненнями такими особами саме на день звільнення зі служби 45-річного віку та наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ та інше. Як встановлено судом, та не оспорюється сторонами, на день звільнення зі служби вислуга років позивача ОСОБА_1 складала в календарному обчисленні 15 років 00 місяців 29 днів, а тому у цьому випадку, Закон пов»язує його право на отримання пенсії за вислугу років в разі досягнення ним на день звільнення зі служби 45-річного віку. Тобто даною нормою Закону передбачено досягнення особою 45-річного віку саме на день звільнення зі служби, а не досягнення такого віку в подальшому, вже після звільнення зі служби, як вважає позивач. Оскільки на день звільнення зі служби 22.05.1992 року, позивач ОСОБА_1, який народився 06 липня 1954 року не досяг 45-річного віку, у нього не виникло права на отримання пенсії за вислугу років, при наявності у нього на день звільнення вислуги років в календарному обчисленні - 15 років 00 місяців 29 днів, в зв»язку з чим відповідачем було правомірно відмовлено в призначенні позивачеві пенсії за вислугу років, а тому суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 1-2, 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», ст.ст. 8,9,10,11,69-72,86,158-163,167,185,186,254,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років та зобов»язання вчинити певні дії.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .
Суддя: Л.А. Андрюшина