07 вересня 2022 року справа № 580/3142/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 про зарахування довідки від 23.10.2019 № 412 від комісаріату міст Євпаторія та Саки Сакського району республіки Крим, архівної довідки на ОСОБА_1 від 23.10.2019 № 55 від Сімферопольського автотранспортного технікуму та виписку з історичної довідки державного бюджетного професійного освітнього закладу республіки Крим “Сімферопольський автотранспортний технікум”, архівної довідки від 31.10.2019 № 01-20/1042 для призначення пенсії по інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти для обрахунку розміру пенсії по інвалідності наступні документи: довідку від 23.10.2019 № 412 від комісаріату міст Євпаторія та Саки Сакського району республіки Крим, архівну довідку на ОСОБА_1 від 23.10.2019 № 55 від Сімферопольського автотранспортного технікуму та виписку з історичної довідки державного бюджетного професійного освітнього закладу республіки Крим “Сімферопольський автотранспортний технікум”, архівну довідку від 31.10.2019 № 01-20/1042.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до стажу позивача для призначення пенсії вищевказані періоди його роботи, що підтверджується відповідними довідками, що відповідають формі та містять усю необхідну інформацію.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті вище недоліки позову.
02.08.2022 позивач подав заяву про усунення недоліків позову.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
25.08.2022 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому просити в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що будь-який акт (рішення, документ) виданий органами, розташованими на тимчасово окупованій території, є недійсним та не створює правових наслідків. Тому, довідки, видані підприємствами, розташованими на території Республіки Крим не підлягають врахуванню.
Крім того, підтвердження стажу роботи на підприємствах, розташованих на тимчасово окупованих територіях, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 16.05.2022 позивач звернувся до відповідача із скаргою, в якій просив призначити йому пенсію за віком та видати відповідне рішення.
Для підтвердження пільгового стажу надав копії: довідки від 23.10.2019 № 412 від комісаріату міст Євпаторія та Саки Сакського району республіки Крим; архівної довідки на ОСОБА_1 від 23.10.2019 № 55 від Сімферопольського автотранспортного технікуму та виписки з історичної довідки державного бюджетного професійного освітнього закладу республіки Крим “Сімферопольський автотранспортний технікум”, архівних довідок від 31.10.2019 № 01-20/1042 та від 31.10.2019 № 01-20/1041.
На вказане звернення відповідач направив позивачеві лист (а.с. 13-16), в якому зазначив, що до стажу позивача можливо зарахувати період роботи у магазині “Птушка-1” з 13.09.1994 до 21.05.1996 згідно з довідкою від 31.10.2019 № 01-20/1041.
Також вказано, що будь-який акт (рішення, документ) виданий органами, розташованими на тимчасово окупованій території, є недійсним та не створює правових наслідків. Тому, довідка від 23.10.2019 № 412 від комісаріату міст Євпаторія та Саки Сакського району республіки Крим та архівна довідка на від 23.10.2019 № 55 від Сімферопольського автотранспортного технікуму не підлягають реєстрації та виконанню.
Стосовно довідки про заробітну плату, від 31.10.2019 № 01-20/1042 у листі зазначено, що у зв'язку із введенням в України воєнного стану, припинено співробітництво з поштою РФ та Білорусі. Тому відсутня можливість виконати вимогу угоду СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Отже, підстави для врахування зазначеної довідки відсутні.
Дії Головного управління щодо відмови зарахування довідок та виписки для призначення пенсії по інвалідності позивач вважає протиправними, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв?язку приймаються, зокрема, довідки архівних і військово-лікувальних установ.
На підставі п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до п. п. 23, 24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що у разі відсутності у особи трудової книжки, стаж особи може бути зарахований пенсійним органом на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема, довідок, виписок із наказів та інших документів, які місять відомості про періоди роботи.
Суд встановив, що згідно з архівною довідкою на ОСОБА_1 від 23.10.2019 № 55, видану Сімферопольським автотранспортним технікумом, позивач з 01.09.1969 зарахований в технікум на денну форму навчання за спеціальністю “Технічне обслуговування та ремонт автомобілів”. Відрахований з числа студентів технікуму у зв'язку із закінченням навчання 13.07.1973. Рішенням державної кваліфікаційної комісії присвоєно кваліфікацію “технік-механік”, видано диплом серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки від 23.10.2019 № 412 комісаріату міст Євпаторія та Саки Сакського району республіки Крим, позивач з 03.06.1973 до 30.06.1975 проходив строкову військову службу за призовом.
Згідно з архівною довідкою від 31.10.2019 № 01-20/1042, виданою державною установою “Молодеченський районний архів”, позивач з 16.08.1994 до 12.09.1994 працював вантажником фірмового магазину № 1 Молодеченської птахофабрики, а з 13.09.1994 до 21.05.1996 - вантажником магазину “Птушка-1”.
Суд врахував, що вказані довідки містять усі, передбачені Порядком № 637 реквізити, такі як, номер та дата їх видачі, періоди роботи та посада, посилання на накази про прийняття та звільнення, підстави їх видачі, а також підписи уповноважених осіб та печатки установи.
Отже, на переконання суду вказані довідки підлягають врахуванню під час призначення позивачеві пенсії.
Стосовно доводів відповідача про, що довідки від 23.10.2019 № 55 та від 23.10.2019 № 412 видані підприємством на тимчасово окупованій території, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17 підтвердив обґрунтованість врахування судами першої та апеляційної інстанцій довідок, які видані на тимчасово окупованій території, та зазначив, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані “намібійські винятки” Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах “Лоізіду проти Туречиини” (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). “Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать”.
На думку Верховного Суду у вказаному рішенні у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Також суд звертає увагу, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.
З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що довідки від 23.10.2019 № 55 та від 23.10.2019 № 412 не підтверджують наявності стажу позивача та не підлягають врахуванню, оскільки видані органами окупаційної влади.
Суд вважає помилковими доводи відповідача, що довідка від 31.10.2019 № 01-20/1042 не підлягає врахуванню, оскільки у зв'язку із введенням в України воєнного стану припинено співробітництво з поштою РФ та Білорусі, тому відсутня можливість виконати вимогу угоду СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Суд для вирішення спору застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 березня 2019 року у справі № 243/4816/17, відповідно до яких не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.
Крім того, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачеві пенсії.
За таких обставин, суддів дійшов висновку, що позивач мав законні сподівання на призначення пенсії з урахуванням довідок від 23.10.2019 № 55, виданої Сімферопольським автотранспортним технікумом, від 23.10.2019 № 412, виданої комісаріатом міст Євпаторія та Саки Сакського району республіки Крим; від 31.10.2019 № 01-20/1042, виданою державною установою “Молодеченський районний архів”.
При цьому, доводи позивача про необхідність врахування історичної довідки державного бюджетного професійного освітнього закладу республіки Крим “Сімферопольський автотранспортний технікум”, суд вважає помилковими, оскільки вказана історична довідка стосується діяльності згаданого освітнього закладу та не відображає жодних даних стосовно позивача. Отже, підстави для її врахування відсутні.
Стосовно позовних вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти для обрахунку розміру пенсії по інвалідності вищевказані довідки, суд зазначає таке.
Згідно з п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
На підставі п. 4.3. Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Отже, належним суб'єктом перерахунку пенсії у встановленому порядку є відповідний орган Пенсійного Фонду України, який має з такого питання прийняти відповідне рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
На підставі абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тому, для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку для належного і ефективного способу захисту порушеного права позивача, відповідно до ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 16.05.2022 з урахуванням довідки від 23.10.2019 № 55, виданої Сімферопольським автотранспортним технікумом, довідки від 23.10.2019 № 412, виданої комісаріатом міст Євпаторія та Саки Сакського району республіки Крим, довідки від 31.10.2019 № 01-20/1042, виданої державною установою “Молодеченський районний архів”, та прийняти рішення щодо призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у врахуванні під час призначення пенсії ОСОБА_1 довідок від 23.10.2019 № 55, виданої Сімферопольським автотранспортним технікумом, від 23.10.2019 № 412, виданої комісаріатом міст Євпаторія та Саки Сакського району республіки Крим, від 31.10.2019 № 01-20/1042, виданої державною установою “Молодеченський районний архів”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2022 про призначення пенсії з урахуванням довідок від 23.10.2019 № 55, виданої Сімферопольським автотранспортним технікумом, від 23.10.2019 № 412, виданої комісаріатом міст Євпаторія та Саки Сакського району республіки Крим, від 31.10.2019 № 01-20/1042, виданою державною установою “Молодеченський районний архів”, та прийняти рішення щодо призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 07.09.2022.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК