Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 вересня 2022 року Справа № 520/7180/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" про заміну стягувача, на підставі ст. 379 КАС України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», первісний стягувач Акціонерне товариство «ОТП БАНК», боржник ОСОБА_1 , приватний виконавець: Табінський Олег Володимирович,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про заміну стягувача, на підставі ст.379 КАС України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», в якій просить суд постановити ухвалу, якою замінити стягувача у виконавчому провадженні №64752141, яке відкрито та перебуває на виконанні у приватного виконавця Табінського О.В. від 18.02.2021 року з AT «ОТП БАНК» на ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» у зв'язку з переходом до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» прав кредитора за кредитним договором №2026365221 від 30.09.2019 року укладеним між AT «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку вказаній заяві, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно із приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.
Звернення до адміністративного суду реалізовується шляхом пред'явлення відповідного адміністративного позову, відкриття провадження у адміністративній справі та прийняттям адміністративним судом постанови, яка після набрання законної сили, підлягає примусовому виконанню шляхом видачі виконавчого листа та пред'явлення його до примусового виконання.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України регламентовані процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Приписами ч.1 ст.379 КАС України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до ч.4 ст.379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що положення статті 379 КАС України стосовно заміни сторони виконавчого провадження застосовуються лише у разі, якщо таке виконавче провадження спрямоване на виконання судового рішення, прийнятого у відповідній адміністративній справі, яке набрало законної сили та за яким видано виконавчий лист. При цьому, статтею 379 КАС України передбачено можливість заміни боржника або стягувача до відкриття виконавчого провадження у виконавчому листі.
Можливості розгляду за правилами адміністративного судочинства питання заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає.
Водночас, заявник звернувся до адміністративного суду із заявою, в якій просить суд замінити сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса.
Згідно з частиною першою статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, яка є чинною з 15 грудня 2017 року) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
За приписами частини другої статті 446 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, яка є чинною з 15 грудня 2017 року) процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Отже, Цивільним процесуальним кодексом, на відміну від Кодексу адміністративного судочинства передбачена можливість заміни сторони виконавчого провадження не лише при виконанні рішення суду у цивільній справі, але й при виконанні рішень інших органів та їх посадових осіб.
Таким чином, вимоги про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливості вирішення таких питань.
При цьому, питання про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса підлягає вирішенню за нормами частини другої статті 446 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, яка є чинною з 15 грудня 2017 року).
Крім того, положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” регулюють питання оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби чи приватних виконавців, а не питання заміни сторони у виконавчому провадженні.
Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі Занд проти Австрії від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що з огляду на предмет заяви її вирішення віднесено до юрисдикції цивільного суду.
Щодо посилань заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі № 826/7941/17, суд зазначає наступне.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року у справі № 826/7941/17 зазначила, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Також вказано, що аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України Про виконавче провадження та статті 264 КАС, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Проте, у справі №826/7941/17 Великою Палатою Верховного Суду не розглядалось питання про застосування у даному питанні частини 2 статті 446 ЦПК України (в редакції, яка є чинною з 15 грудня 2017 року), згідно якої процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
У зв'язку з цим зазначена заявником правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідно до вимог ч. 5 ст.242 КАС України застосуванню у спірних правовідносинах не підлягає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими вказані доводи заявника.
Водночас, суд наголошує на обставинах того, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 року по справі №183/4196/21 зазначила, що колегія суддів не погоджується із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо застосування до цих правовідносин правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 січня 2019 року № 826/7941/17, оскільки заяви у наведених справах (№ 280/456/20, № 822/1659/18) були подані на підставі процесуальних норм, які діяли після 15 грудня 2017 року (у липні 2020 року та у травні 2018 року відповідно), тоді як у зазначеній справі Великою Палатою Верховного Суду зроблені висновки щодо заяви, поданої на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року. Вказано, що редакція ЦПК України станом до 15 грудня 2017 року не містила такої норми, яка б визначала підсудність справ щодо визначення питань, пов'язаних із виконанням рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі і щодо заміни сторони виконавчого провадження. Також, зазначено, що натомість редакція ЦПК України, яка діяла на час подання заяви у цій справі, містить положення (частина друга статті 446 ЦПК України), що визначають підсудність таких справ, проте Велика Палата Верховного Суду правового висновку з питання застосування означеної статті не висловлювала.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Як вказано у ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 170, 248, 256, 293, 295, 297, 379 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" про заміну стягувача, на підставі ст.379 КАС України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», первісний стягувач Акціонерне товариство «ОТП БАНК», боржник ОСОБА_1 , приватний виконавець: Табінський Олег Володимирович.
Роз'яснити заявнику, що розгляд вказаної заяви віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бідонько А.В.