Справа № 500/2726/22
08 вересня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020, 2021 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 24.05.2022 на умовах та порядку, передбаченому частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2019-2021 роки (10486,37 грн.);
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати періоди роботи з 01.01.2004 по 05.04.2011 на посаді лікаря анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії до страхового стажу у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 05.04.2011 на посаді лікаря анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії до страхового стажу у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з часу її призначення з 24.05.2022 та нарахувати і виплатити заборгованість по пенсії з урахуванням подвійного стажу роботи з 01.01.2004 по 05.04.2011 відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу призначення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з березня 06.04.2011 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зазначено, що з 25 травня 2022 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважає, що має право на пенсію з застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2019-2021 роки, а тому призначення пенсії без врахування таких показників, на думку позивача, необґрунтоване та протиправне. Також зазначила, що період її роботи з 01.01.2004 по 05.04.2011 у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії повинен зараховуватися до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 вказаного закону. За таких обставин, просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 25.08.2022.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, на обґрунтування заперечень зазначив, що пенсія позивачу уже призначалась раніше, при переході на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час перерахунку пенсій у 2022 році - 6186,32 грн (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14=6186,32 грн, де 3764,40 - показник середньої заробітної плати за три календарні роки (2014- 2016).
При цьому, пенсію позивача обчислено із середньомісячного заробітку, визначеного відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що становить 12275,70 грн (6186,32*1,98433, де 1,98433 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за вищезазначені періоди роботи).
Стверджує, що пенсію за віком позивача обраховано у відповідності до положень чинного пенсійного законодавства, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Протокольною ухвалою суду від 25.08.2022 розгляд справи відкладено на 08.09.2022.
В судове засідання 08.09.2022 сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Тернопільській області та з 06.04.2011 їй була призначена пенсія за вислугу років згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 01.05.2011 виплату вказаної пенсії припинено у зв'язку із працевлаштуванням позивачки, яка дає право на пенсію.
Позивачка, 22.06.2022 звернувся до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджено наданою суду позивачем копією заяви, а також у заяві вона просила:
- нарахувати їй пенсії за віком з дня звернення з заявою про призначення пенсії за віком на умовах та в порядку, передбаченому ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2019-2021 роки, який складає 10 846,37 грн.;
- провести зарахування до її страхового стажу на посаді лікаря - анестезіолога з 01.01.2004 по 05.04.2011 у подвійному розмірі.
Відповідач листом від 06.07.2022 №2431-2553/П-02/8-1900/22 повідомив, що з 06.04.2011 була призначена пенсія за вислугу років довічно. А також зазначив, що підстав для застосування положень ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тобто врахування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії) при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком немає. Період роботи з 01.08.1995 по 31.12.2003 в Шумській лікарні зараховано до стажу з урахуванням кратності.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не застосування показника середньої заробітної плати, що враховувався при обрахунку розміру пенсії 2019-2021 роки та не зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 05.04.2022 до страхового стажу у подвійному розмірі, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Суд зазначає, що спірним у даних правовідносинах є те, чи має право позивачка на пенсію з застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2019-2021 роки.
За правилами ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Перелік працівників, які мають право на пенсію за вислугу років визначені ст.52 цього Закону.
Відповідно до положень ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.10 Закону № 1058, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що призначена позивачу пенсія за нормами Закону №1788-XII не входила до правового регулювання Закону №1058, а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб. Позивач, отримуючи пенсію за Законом №1788-XII, не користувався жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом №1058.
Таким чином, призначення позивачеві пенсії за віком з 24.05.2022 відповідно до приписів Закону №1058 відбулось вперше.
Згідно з положеннями ч.2 ст.40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
В свою чергу, приписами ч.1 ст.45 Закону №1058 встановлено, що:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
В силу вимог ч.2 ст.45 Закону №1058 пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
У той же час, ч.3 ст.45 Закону №1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст цих норм свідчить на користь того, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно з Законом №1788-XII, то призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що ч.3 ст.45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої за цим законом.
Поряд з цим, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Висновки аналогічного за змістом характеру викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, а також постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17, від 18.01.2019 у справі № 577/5237/16-а, від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17.
Таким чином, враховуючи, що 06.04.2011 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, то призначення пенсії відповідно до Закону №1058 в травні 2022 року слід розцінювати як таке, що відбулося вперше.
З огляду на наведене, відповідач зобов'язаний був з 24.05.2022 призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, тобто з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідач, призначивши позивачці інший вид пенсії, а саме: пенсію за віком відповідно до Закону №1058 без врахування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, порушив його права та охоронювані законом інтереси щодо належного пенсійного забезпечення, які підлягають судовому захисту, а відтак, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
Доводи відповідача про те, що позивач вже отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону №1788-XII, а тому призначення пенсії за віком у відповідності Закону №1058 слід розглядати як переведення з одного виду пенсії на інший, суд до уваги не бере, як такі, що суперечать вимогам чинного пенсійного законодавства.
Водночас, суд зауважує, що в даному випадку пенсія за віком на підставі Закону №1058 буде вважатися такою, що призначена позивачу вперше, так як до травня 2022 року позивач отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону №1788-XII.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дії), то порушене право позивача у даному випадку підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивача з 24.05.2022 відповідно до №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки.
Щодо вимоги позивачки про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 05.04.2011 на посаді лікаря анестезіолога відділення анестезіології а інтенсивної терапії у подвійному розмірі, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, при призначенні позивачці пенсії з 06.04.2011 за вислугою років, їй було зараховано період роботи з 01.08.1995 по 31.12.2003 в Шумській лікарні до страхового стажу з урахуванням кратності.
Також, позивачка просить зарахувати їх при призначенні пенсії за віком з 24.05.2022 період роботи з 01.01.2004 по 05.04.2011 на посаді лікаря анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії до страхового стажу у подвійному розімірі.
Зокрема, в даному випадку, позивачка на обґрунтування своїх вимог посилається на статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Надаючи оцінку таким вимогам, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено вичерпний перелік видів пенсій і особі призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Судом встановлено, що з 24.05.2022 призначено пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003. Таким чином, між позивачем та пенсійний органом виникли правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, які урегульовані саме на підставі норм вказаного Закону.
В свою чергу, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок вислуги років на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що вказана норма застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.
Враховуючи, що позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а звертаючись до суду з позовом просить зобов'язати відповідача провести йому перерахунок вислуги років у пільговому розмірі, а не стажу роботи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 24.01.2019 у справі № 265/4648/14-а.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій та прийнятого рішення.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані, а тому позов підлягає до задоволення частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог
Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 992,40 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019-2021 роки), при призначенні ОСОБА_1 ОСОБА_1 пенсії за віком з 24.05.2022.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 24.05.2022 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки.
4. В задоволенні решта позовних вимог, відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у вигляду судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 09 вересня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);
Головуючий суддя Осташ А.В.