Справа № 500/2571/22
09 вересня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача інфляційних витрат за період з 16.11.2019 по 20.06.2022 та 3% річних від простроченої суми за період з 16.11.2019 по 19.06.2022 в сумі 187550,68 грн.,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача інфляційні втрати за період з 16.11.2019 по 20.06.2022 та 3% річних від простроченої суми за період з 16.11.2019 по 19.06.2022 в сумі 187550,68 грн.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що лише 20.06.2022 відповідачем здійснено виплату одноразової грошової допомоги у сумі 480250,00 грн, хоча право на отримання одноразової грошової допомоги виникло ще 23.08.2019 день призначення відповідної виплати. У зв'язку із порушенням грошового зобов'язання позивач вважає, що він має право на відшкодування інфляційних витрат та 3 проценти річних від простроченої суми.
Ухвалою суду від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач відзиву на позов не подав у строк визначених ухвалою суду, дану ухвалу суду відповідач отримав 11.07.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, має статус учасника бойових дій та отримав захворювання внаслідок несення такої служби.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно з протоколом №110 від 23.08.2019 призначено одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 в сумі 480250,00 грн на підставі встановлення інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
В подальшому Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, стосовно позивача прийнято рішення, яке оформлене протоколом №158 від 15.11.2019, про призупинення вищенаведених виплат.
Вважаючи дане рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення щодо призупинення виплат оформленого протоколом №158 від 15.11.2019.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №500/4200/21, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 15.11.2019 №158 в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Однак, лише 20.06.2022 відповідачем здійснено виплату одноразової грошової допомоги позивачу у сумі 480250 гривень.
У зв'язку із порушенням грошового зобов'язання позивач вважає, що він має право на відшкодування інфляційних витрат та 3 проценти річних від простроченої суми за період з 16.11.2019 по 20.06.2022, а тому звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма підлягає до застосування щодо спірних правовідносин, оскільки у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Згідно висновків, які наведені у постанові Великої Палати Верховного суду від 07.04.2020 р. у справі N 910/4590/19, звернення позивача до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення інфляційних нарахувань та суми 3 % річних не можна вважати видом відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. За змістом ст. 1192, ч. 2 ст. 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків).
Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і неустойка.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (зокрема, приписи ст. 625 ЦК України).
Приписами ст. 1 Закону України N 1282-XII від 03.07.91 р. "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; проте, частиною 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право КМ України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" КМ України постановою N 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Звідси, під час розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України N 1078 від 17.07.2003.
На відміну від інфляційних збитків розрахунок 3 процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 %/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
При цьому, стягнення 3 % річних за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами.
Виходячи з такого праворозуміння, стягнення 3 % річних за день, коли гроші сплачено (стягнуто) на банківський рахунок стягувача, є неправомірним (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі N 922/1008/16).
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми, яка на виконання рішення суду була йому нарахована. Відповідачами належними та допустимими доказами не доведено, що обов'язок здійснити відшкодування є відсутнім.
Статтею 16 Закону України N 2011-XII від 20.12.91 р. "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Право позивача на отримання одноразової грошової допомоги на підставі встановлення інвалідності не оспорюється; також позивач має право та отримання компенсації за порушення встановлених строків виплати одноразової грошової допомоги.
Щодо періоду виплати, суд зазначає наступне.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою КМ України N 975 від 25.12.2013 р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абз.2 п.3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Рішенням суду від 31.08.2021 у справі №500/4200/21 встановлено порушення прав позивача на отримання одноразової грошової допомоги; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом від 15.11.2019 №158 в частині призупинення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Отже, початок періоду прострочення виплати допомоги позивачу слід пов'язувати саме з цією датою. Оскільки рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги прийнято 15.11.2019; вказане рішення визнано протиправним та скасовано в судовому порядку, тому термін прострочення виплати належної одноразової допомоги обраховується з 16.11.2019 (наступного для за днем прийняття рішення).
Щодо граничної дати закінчення строку прострочення, то такою слід вважати 20.06.2022 (день перерахування коштів) для розрахунку інфляції та 19.06.2022 (день, що передує дню виконання грошового зобов'язання перед позивачем) для розрахунку 3 % річних.
Враховуючи встановлені обставини у співставленні з характером позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з МО України на користь позивача інфляційних втрат за період з 16.11.2019 по 20.06.2022 та 3 % річних від простроченої суми за період з 16.11.2019 по 19.06.2022.
Щодо розрахунку грошового зобов'язання.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку №1078).
Таким чином, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку №1078.
Отже, індексація на суму 480250,00 грн (сума боргу) * 131,277% (сукупний індекс інфляції)/100% - 480250,00 (сума боргу) = 150209,60 грн.
Щодо обрахунку 3% річних, суд зауважує, що на відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3% / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Отже:
- за період з 16.11.2019 по 31.12.2019 кількість прострочених днів становить 46, 480250,00 грн * 3%/365 * 46 = 1815,74 грн;
- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 кількість прострочених днів становить 366, 480250,00 грн * 3%/366 * 366 = 14407,50 грн;
- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 кількість прострочених днів становить 365, 480250,00 грн *3%/365 * 365 = 14407,50 грн;
за період з 01.01.2022 по 19.06.2022, кількість прострочених днів становить 170, 480250,00 грн * 3%/365 * 170 = 6710,34 грн.
Загальна сума становить 37341,08 грн.
Отже, беручи до уваги наведені вище обставини, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо розрахунку розміру річних та інфляційних витрат, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Оскільки позивач був звільнений від спати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення інших витрат під час розгляду справи позивачем не надано, підстави для відшкодування судових витрат за рахунок відповідача - відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 інфляційні виплати за період з 16.11.2019 по 20.06.2022 в сумі 150209,60 грн та 3% річних від простроченої суми за період з 16.11.2019 по 19.06.2022 в сумі 37341,08 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 09 вересня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Міністерство оборони України (місцезнаходження/місце проживання: проспект Повітрофлотський, 6,Київ 168,03168 код ЄДРПОУ/РНОКПП 00034022);
Головуючий суддя Осташ А.В.