СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/308/21
пр. № 1-кп/759/376/22
08 вересня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 13.08.2020 року за №12020100080003610, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:
- 14.08.2020 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, (штраф сплачено);
- 09.12.2020 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, з іспитовим строком 1 рік (ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2021 року звільнено від покарання, призначеного вироком від 09.12.2020 року),
- 20.07.2022 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч. 1 ст. 263 КК України;
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_5 ,
захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6
обвинувачений - ОСОБА_4 ,-
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
ОСОБА_4 , будучи особою, яку протягом року, а саме 14.08.2020 року було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову протягом року вчинив нове кримінальне правопорушення, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , 11.08.2020 року, перебуваючи за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , використовуючи мережу Інтернет, замовив для власного вживання особливо небезпечну психотропну речовину PVP.
12.08.2020 року, прибувши за адресою за місцезнаходженням закладки з психотропною речовиною, а саме: м. Київ, вул. Симиренка, 18, та переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, підняв вищевказану закладку та поклав до правої кишені штанів, у які був на той час одягнений, та почав умисно незаконно його зберігати при собі, без мети збуту.
Цього ж дня, приблизно о 12 годині 20 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 4, був зупинений працівниками поліції, в ході розмови з якими, бажаючи уникнути кримінальної відповідальності за незаконне зберігання психотропної речовини PVP, викинув з кишені на землю поліетиленовий пакет з кристалоподібною речовиною рожевого кольору в середині, який в подальшому було вилучено з земельної ділянки. Також ОСОБА_4 добровільно видав зі своєї сумки, яка знаходилась при ньому, скляний пристрій для куріння з нашаруваннями речовини.
Згідно висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-20/43370-МРВ від 23.11.2020 року, встановлено, що у наданих на дослідження кристалоподібній речовині та нашаруваннях речовини темно-коричневого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP у речовині та нашаруваннях складає 2,413г.
PVP, Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», PVP віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено (таблиця 1, список № 2).
Крім цього, ОСОБА_4 , будучи особою, яку протягом року, а саме 14.08.2020 року було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову протягом року вчинив нове кримінальне правопорушення, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці у невстановлений час за невстановлених обставин придбав для власного вживання особливо небезпечну психотропну речовину PVP, Придбану психотропну речовину, яка знаходилась в поліетиленовому пакеті, ОСОБА_4 поклав до правої кишені куртки, у яку на той час був одягнений, та почав умисно незаконно його зберігати при собі, без мети збуту.
15.10.2020 року, приблизно о 18 годині 55 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса, 9-Ж, був викритий працівниками поліції, яким добровільно видав з правої кишені куртки поліетиленовий пакет з PVP в середині.
Згідно висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-20/52735-МРВ від 28.12.2020 року, встановлено, що надана на дослідження волога у формі грудки речовина блакитного кольору містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP у речовині становить 3,186г.
PVP, Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», PVP віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено (таблиця 1, список № 2).
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в цій частині пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 309 КК України визнав та показав суду, що раніше був наркозалежною особою. Будучи засудженим 14.08.2020 року за ч. 1 ст. 309 КК України, він протягом року продовжував незаконно придбавати через Інтернет та зберігати психотропні речовини у великих розмірах, без мети збуту. 12.08.2020 року, він, після перерахування коштів, знайшов за адресою м. Київ, вул. Симиренка, 18 закладку з психотропною речовиною, почав її зберігати, і в цей же день, після 12-тої години був зупинений працівниками поліції на вул. Григоровича-Барського, 4 в м. Києві, яким він добровільно видав психотропну речовину. Також, 15.10.2020 року, приблизно о 18 годині 55 хвилин, знаходячись за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса, 9-Ж, обвинувачений був викритий працівниками поліції, яким він добровільно видав психотропну речовину. У вчиненому щиро кається, просить суд суворо не карати.
Також, судом було досліджено наступні докази, які суд вважає належними та допустимими, а саме: заява ОСОБА_4 про добровільну видачу речовини рожевого кольору, протокол огляду місця події від 12.08.2020 року за адресою м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 4, протокол огляду місця події від 15.10.2020 року за адресою м. Київ, вул. Леся Курбаса, 9-Ж, відеозаписи яких було відтворено в судовому засіданні, висновки експертів від 23.11.2020 року та 28.12.2020 року.
Розглянувши кримінальне провадження в цій частині пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого доведена повністю та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 309 КК України вірна, оскільки він незаконно придбав та зберігав особливо небезпечну психотропну речовину у великих розмірах, без мети збуту, протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесено до категорії нетяжких злочинів, відношення до скоєного, особу винного, який раніше судимий, але покарання у виді штрафу, призначені станом на момент вчинення злочину, - відбув, а від покарання у виді позбавлення волі - звільнений, він перебуває на обліку у лікаря-нарколога під диспансерно-динамічним наглядом, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, не має на утриманні неповнолітніх дітей, працює неофіційно водієм таксі, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Судом враховано також досудову доповідь, складену ДУ «Центр пробації» 28.04.2021 року, відповідно до якої надано оцінку «низький» ризику вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 та його небезпеки для суспільства. Також, центр пробації зробив висновок, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі можливе та не становить небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про можливість та доцільність звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, суд враховує, що вчинений ним злочин є нетяжким, а також особу обвинуваченого, який протягом тривалого часу кримінальних правопорушень не вчиняв, пройшов курс ресоціалізації від шкідливих звичок в чоловічому стаціонарному центрі для чоловіків «Право на життя», де позитивно характеризується, після лікування залишився працювати та допомагати іншим наркозалежним людям позбавитися шкідливих звичок. Разом з цим, ОСОБА_4 09.07.2022 року вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, за що засуджений 20.07.2022 року до покарання у виді штрафу.
Суд бере до уваги останнє слово обвинуваченого, який зазначив, що завдяки курсу ресоціалізації і подальшому перебуванню в центрі «Право на життя» він не тільки перестав вживати психотропні речовини, а й став іншою людиною, з новими цілями і бажанням жити нормальним життям. Однак, через війну в Україні він постійно нервує, переживає, а, так як центр закрили, він лишився сам-на-сам зі своїми проблемами та хворобою, лише один раз зірвався і прийняв психотропну речовину, про що дуже жалкує. Знайшовши дані аргументи переконливими, а бажання стати на шлях виправлення щирим, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, у зв'язку з чим приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України.
Суд також покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст.76 КК України, які сприятимуть його виправленню.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2022 року за ч. 1 ст. 309 КК України, яким ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, в силу ч. 3 ст. 72 КК України, слід виконувати самостійно.
З ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз матеріалів, речовин та виробів у загальному розмірі 2615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 20 коп. на користь держави.
Питання речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченому ОСОБА_4 і визнане судом не доведеним:
ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому місці, за невстановлених обставин придбав гранату РЗД-5 та запал до неї. Тоді ж, ОСОБА_4 , не маючи передбаченого законом дозволу на носіння та зберігання бойових припасів, порушив норми Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, а саме переніс вищевказану гранату до місця свого проживання, тобто незаконно носив, придбав та зберігав вибуховий пристрій без передбаченого законом дозволу, чим вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України не визнав та показав, що 04.11.2020 року, зранку, він знаходився за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 . Приблизно о 8-30 годині ранку хтось почав вибивати кувалдою вхідні двері, потім виявилося, що це були працівники поліції, які увійшли до квартири, при цьому не представилися. Так як він тоді був наркозалежною особою і йому було зле після останнього прийому психотропних речовин, він погано розумів, що відбувається. Спочатку працівники поліції обшукали квартиру, відкривали меблі, діставали і оглядали його речі, і це відбувалося без будь-якої фіксації; до нього застосували кайданки, хоча ніякого опору він не чинив, поліцейські сказали, що під ванною знайшли гранату та запал, але він цього не бачив. Вже пізніше приїхала слідчий, яка в присутності понятих, з відеофіксацією, провела обшук квартири, було вилучено психотропні речовини, а саме солі та пристрої для їх вживання.
Підтримуючи державне обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України, прокурором було надано в розпорядження суду докази вчинення обвинуваченим цього злочину, які було судом безпосередньо досліджено.
04.11.2020 року, об 11:30 год. слідчим СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 було внесено відомості до ЄРДР про те, що 04.11.2020 року управлінням поліції отримано оперативну інформацію, що гр-н ОСОБА_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , зберігає за місцем свого проживання предмет схожий на гранату.
04.11.2020 року слідчим Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 було проведено невідкладну слідчу дію - обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , в ході якого було виявлено та вилучено речовини, схожі на психотропні, засоби для їх вживання, гранату та запал, про що складено протокол.
Згідно довідки Управління вибухотехнічної служби ГУ НП у м. Києві вилучений в ході обшуку 04.11.2020 року за адресою АДРЕСА_1 предмет, конструктивно схожий на корпус гранати, належить до категорії «обмежено небезпечний».
За висновками судової вибухотехнічної експертизи № СЕ-19/111-20/53800ВТ від 11.12.2020, надані на дослідження предмети є промислово-виготовленим уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 та промислово виготовленим, спорядженим вибуховою речовиною, корпусом ручної осколкової гранати РГД-5. Уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2 є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до бойових припасів. Наданий на дослідження корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, до вибухових пристроїв та бойових припасів не відноситься. У порядку, передбаченому ст. 102 КПК України, судовий експерт вказав, що при конструктивному поєднанні наданого на дослідження уніфікованого запалу дистанційної дії УЗРГМ-2 із наданими на дослідження, спорядженим вибуховою речовиною корпусом ручної осколкової гранати РГД-5 вони утворюють ручну осколкову гранату РГД-5, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та бойовим припасом. Наданий на дослідження уніфікований запал дистанційної дії КЗРГМ-2 придатний до вибуху і створення вибухового імпульсу для ініціювання вибуху заряду вибухової речовини, а вибухова речовина якою споряджено корпус осколкової гранати РГД-5 придатна до вибуху. Ручна осколкова граната РГД-5 (поєднані в єдину конструкцію уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2 і корпус осколкової гранати РГД-5) придатна до вибуху.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та виконання процесуальних обов'язків.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і в ст. 17 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 р. у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17).
Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
За п. 1) ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Вирішуючи питання допустимості доказів вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, наданих стороною обвинувачення, суд виходить з наступного.
В судовому засіданні судом безпосередньо було досліджено протокол невідкладної слідчої дії - обшуку, проведеного 04.11.2020 року за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та відтворено його відеозапис.
Відповідно до протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , він був проведений за участі понятих та залучених осіб, а саме працівників Управління вибухотехнічної служби.
Разом з цим, як вбачається з відеозапису, зазначена невідкладна слідча дія проводилась наступним чином: слідчий, знаходячись біля квартири ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , доповіла, що проводиться невідкладна слідча дія - обшук, і хто присутній. Далі, без перерви відеозапису, камера переводиться на вхідні двері квартири, які вже були відкриті і в дверях стояв ОСОБА_4 з кайданками на зап'ястях. Після встановлення осіб володільця квартири та понятих, слідчий задала ОСОБА_4 питання, чи є в квартирі незаконні предмети або наркотичні речовини, на що той повідомив, що такі речі вже були знайдені, а слідчий з понятими увійшли до квартири обвинуваченого. При цьому, слідчий ОСОБА_8 оголосила, що всі проходять до квартири для оформлення протоколу. Надалі, зайшовши до житлового приміщення, слідчий з понятими бачать, що в квартирі на той час, тобто до початку невідкладної слідчої дії, знаходяться двоє осіб в поліцейській формі, які представилися працівниками Управління вибухотехнічної служби, вони вже виявили і вилучили предмети, схожі на гранату та запал, про що складають протокол. Потім слідчий ОСОБА_8 повідомила, що невідкладна слідча дія - обшук проводиться тому що до відділу карного розшуку Святошинського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення, що за цією адресою знаходиться предмет, схожий на гранату. На запитання слідчого ОСОБА_4 відповів, що ніяких гранат не зберігав, не розуміє що відбувається. Надалі слідчий виявила та вилучила речовини, схожі на солі, лампи, в кінці оголосила, що обшук та його відеозапис завершено, і розпочинається складання протоколу.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що прокурор або слідчий за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку ані в порядку ч. 3 ст. 233, ані в порядку ч. 2 ст. 234 КПК України не звертались, тому слідчим суддею ухвала про обшук не постановлювалась.
Суд не погоджується з позицією сторони обвинувачення, що працівники поліції та поняті проникли до квартири обвинуваченого ОСОБА_4 за його добровільною згодою, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді про проведення обшуку не потрібна і дана невідкладна слідча дія проведена відповідно до вимог КПК України.
Верховний Суд у справі № 610/569/19 (постанова від 06.04.2021 року) дійшов висновку, що оскільки закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, то наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені, виходячи з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.
Також, Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 року, справа № 756/11581/15-к, проаналізувавши аспекти добровільної згоди при проведення огляду (який в житловому приміщенні проводиться за правилами обшуку у житловому приміщенні відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України), добровільна згода має місце в разі, коли були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.
Протокол невідкладної слідчої дії - обшуку, проведеного 04.11.2020 року в квартирі обвинуваченого будь-яких даних про згоду володільця на проникнення не містить. При цьому, як вбачається з відеозапису обшуку, слідчий ОСОБА_8 оголосила, що це невідкладна слідча дія і вона розпочинається о 12 год. 30 хв. Після встановлення осіб володільця квартири та понятих, слідчий зазначила, що вони проходять до квартири для оформлення протоколу, при цьому не запитала ОСОБА_4 , чи надає він згоду на проникнення до свого житла, а він сам добровільно такої згоди не висловив і не проявив будь-яким іншим чином. Враховуючи, що у суду немає підстав ставити під сумнів покази ОСОБА_4 в тій частині, що люди, які виявилися працівниками поліції, зайшли до його квартири близько 08 год 30 хв шляхом вибиття вхідних дверей, одразу почали відкривати шафи по всій квартирі, діставати звідти речі, без причин застосували кайданки, суд дійшов висновку про відсутність добровільної згоди володільця житла на проникнення в цьому випадку.
За таких обставин, судом встановлено, що обшук в квартирі ОСОБА_4 , в ході якого було виявлено та вилучено вибухові пристрої, проведено без ухвали слідчого судді про обшук та/або добровільної згоди володільця житла на проникнення, що є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Суд також звертає увагу на невідповідність ходу обшуку, зафіксованого в протоколі обшуку та відеозаписі обшуку. Відповідно відеозапису, виявили та вилучили предмети, схожі на гранату та запал працівники Управління вибухотехнічної служби, і саме вони складали про це протокол, який видно на відеозаписі, а слідчий ОСОБА_8 виявила та вилучила солі в фользі та лампи, і після проведення всіх процедур, завершила обшук складанням протоколу обшуку, частково заповнений бланк якого був у неї в руках. Таким чином, згідно відеозапису, в квартирі обвинуваченого фактично було проведено два обшуки: в ході першого інспектори ВЗВУВТС вилучили гранату та запал, а ході другого слідчий вилучила солі в згортках та лампи, тобто в матеріалах кримінального провадження мають бути документи, якими зафіксовано дві слідчі дії. Однак, прокурором надано суду один протокол обшуку від 04.11.2020 року, розпочатого о 12:30, згідно якого предмети, схожі на гранату та запал, солі в згортках, лампи вилучила слідчий ОСОБА_8 в ході .
Виходячи з викладеного, суд визнає протокол обшуку в квартирі АДРЕСА_2 від 04.11.2020, додаток до протоколу обшуку - диск з відеозаписом обшуку недопустимими доказами в силу п. 1) ч. 2 ст. 87 КПК України.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
За таких обставин, суд визнає недопустимими похідні докази, зібрані стороною обвинувачення на підставі недопустимих доказів, отриманих в ході невідкладної слідчої дії - обшуку 04.11.2020 року, а саме: довідку Управління вибухотехнічної служби ГУ НП у м. Києві про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, висновок експерта судової вибухотехнічної експертизи № СЕ-19/111-20/53800ВТ від 11.12.2020.
Предмети, вилучені 04.11.2020 року в ході обшуку в квартирі ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме предмет конструктивно схожий на корпус гранати РГД-5 та предмет конструктивно схожий на підривач УЗРГМ-2, які були передані експерту для проведення експертизи, судом не досліджувались, оскільки за висновком експерта, дослідження було проведено шляхом їх експериментального вибуху 10.12.2020 року на підривному майданчику, поблизу с. Нові Петрівці, Вишгородського району, Київської області.
Суд також бере до уваги, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 категорично заперечував проти пред'явленого обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України, зазначав, що ніколи не мав справу з вибуховими пристроями або зброєю, ніколи такі речі не носив та не зберігав, звідки такі речі взялися у нього в квартирі, він не знає. При цьому, прокурором не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів носіння, придбання та зберігання обвинуваченим вибухового пристрою, тобто доказів, що граната та запал знаходилися в квартирі ОСОБА_4 до проникнення туди співробітниками поліції. Так, безпосереднє виявлення, вилучення у ОСОБА_4 або добровільна видача жодним способом не зафіксована і не підтверджена, що ставить під сумнів доводи прокурора, що дане кримінальне правопорушення було вчинено.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що пред'явлене обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України не знайшло свого безспірного підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати поза розумним сумнівом доведеним те, що ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому місці, за невстановлених обставин придбав гранату РЗД-5 та запал до неї, та, не маючи передбаченого законом дозволу на носіння та зберігання бойових припасів, переніс вищевказану гранату до місця свого проживання, тобто незаконно носив, придбав та зберігав вибуховий пристрій без передбаченого законом дозволу.
За таких обставин, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, належить виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України, в якому він обвинувачуються.
Витрати на залучення експерта для проведення судової вибухотехнічної експертизи в розмірі 2615 (дві тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 20 коп. - слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 124, 129, 368, 370, 371, ч. 1 ст. 373, 374-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Зобов'язати ОСОБА_4 згідно ст.76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2022 року згідно ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз матеріалів, речовин та виробів у загальному розмірі 2615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 20 коп. на користь держави.
Витрати на залучення експерта для проведення судової вибухотехнічної експертизи в розмірі 2615 (дві тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 20 коп. - віднести на рахунок держави.
Речові докази по справі
- особливо небезпечна психотропна речовина - PVP, загальною масою 2,413 г., особливо небезпечна психотропна речовина - PVP, загальною масою 3,186 г., що зберігається в камері зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві (квитанції № 1358, № 1451) - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1