Справа № 141/317/22
Провадження №2/141/113/22
09 вересня 2022 року смт Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Климчука С.В.
при секретарі судового засідання Рожковій Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №141/317/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна та приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
12.07.2022 року до Оратівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано тим, що 27.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. було вчинено виконавчий напис № 10859 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості по кредитному договору № 007-10031-270810 від 27.08.2010 року у розмірі 25210,26 грн.
У виконавчому написі № 10859 від 27.05.2021 року зазначено, що право вимоги у ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» по кредитному договору № 007-10031-270810 від 27.08.2010 року виникло на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами № 007-10031-270810 від 27.08.2010 року. Однак, жодного повідомлення про відступлення права грошової вимоги позивач не отримувала, а відтак не володіє інформацією щодо відступлень права вимоги.
Також у виконавчому написі № 10859 від 27.05.2021 року зазначено, що загальна заборгованість за кредитним договором № 007-10031-270810 від 27.08.2010 року ( за період з 15.04.2020 р. по 07.04.2021 р.) становить: 19768,89 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4241,60 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам. Однак, із тексту кредитного договору № 007-10031-270810 від 27.08.2010 року, який отримано через Автоматизовану систему виконавчого провадження, неможливо розібрати жоден із пунктів домовленостей, укладених між сторонами.
При цьому, кредитний договір № 007-10031-270810 від 27.08.2010 року був укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. А тому при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не враховано, що п. 2 Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 року на час його застосування, а саме станом на 27.05.2021 року був визнаний незаконним та нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, не містив п. 2 та стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів укладених у простій письмовій формі, оскільки п. 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним, натомість кредитний договір № 007-10031-270810 від 27.08.2010 року було укладено без нотаріального посвідчення.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №10859, який був вчинений 27.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф.
Ухвалою суду від 15.07.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі № 141/317/22 без виклику сторін, до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О.О., а також зобов'язано ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в порядку ст. 93 ЦПК України подати суду відповіді на запитання представника позивача, та надати витребувані в ухвалі суду від 15.07.2022 року документи.
Також ухвалою суду від 14.07.2022 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. від 27.05.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №10859 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №007-10031-270810 від 27.08.2010 року, яке проводиться в рамках виконавчого провадження № 67980196.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» належним чином повідомлявся про розгляд справи, ухвалу суду від 15.07.2022 року та позовну заяву з додатками отримав 25.07.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7900068890140, однак відзив до суду не подав. Натомість 15.08.2022 року до суду надійшло клопотання представника ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» Шпичак М.М. № К2420/302 від 09.08.2022 року про зменшення судових витрат на правничу допомогу, згідно якого представник відповідача просить відмовити у стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, а також просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Окрім того, 16.08.2022 року до суду надійшло клопотання представника ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» Шпичак М.М. № К2420/306 від 10.08.2022 року про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2022 року. При цьому, вимоги ухвали суду від 15.07.2022 року в частині надання суду відповіді на запитання представника позивача відповідачем не виконано.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, пояснення щодо позову не надали. Натомість, 03.08.2022 року до суду надійшло клопотання приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О.О. № 6087 від 29.07.2022 р. про долучення копії виконавчого напису до матерілів справи на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2022 року.
Окрім того, 29.08.2022 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Ходака В.В. від 29.08.2022 року про долучення до матеріалів справи доказів на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2022 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи надіслання судом сторонами у справі ухвали суду, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, та у зв'язку з неподанням відповідачем у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до положень ст.ст. 178, 279 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
27.08.2010 року між ПАТ «Дельта Банк» (в подальшому банк) та ОСОБА_2 ( в подальшому держатель) було укладено договір № 007-10031-270810, зі змісту якого вбачається, що банк надає держателю кредит шляхом відкриття держателю відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 30 000 грн та на день укладення цього договору встановлює кредитний ліміт на рахунку в сумі 4600 грн. Держатель сплачує Бану проценти за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за ставками, які зазначені в Тарифах ( додаток № 1 до договору).
15.04.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» (в подальшому банк) та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» (в подальшому новий кредитор) було укладено договір № 2225/К про відступлення прав вимоги. Зі змісту договору вбачається, що банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в порядку та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників фізичних осіб які зазначені у додатку № 1 до цього договору ( в подальшому боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників (права вимоги). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Як вбачається з додатку № 1 до договору № 2225/К про відступлення прав вимоги від 15.04.2020 року, за порядковим номером 20946 значиться позичальник ОСОБА_2 , загальна сума права вимоги по кредитному договору № 007-10031-270810 становить 24 010,49 грн.
Згідно виписки з особового рахунка ОСОБА_2 за кредитним договором № 007-10031-270810, 27.08.2010 року боржнику ОСОБА_2 надано кредит згідно кредитного договору № 007-10031-270810 від 27.08.2010 року, строк повернення кредиту - до 25.08.2015 року. Заборгованість перед ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 007-10031-270810 від 27.08.2010 року станом на 18.05.2021 року (включно) складає 24010,49 грн, з яких 19786,89 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4241,60 грн - прострочена заборгованість за відсотками. Станом на 18.05.2021 року заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена.
Відповідно до виконавчого напису, вчиненого 27.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за № 10859, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є боржником за кредитним договором № 007-10031-270810 від 27.08.2010 року, укладеним з АТ «Дельта Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за договором відступлення права вимоги за кредитними договорами №2225/К від 15.04.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», звернуто стягнення, а саме заборгованість за кредитнии договором № 007-10031-270810 від 27.08.2010 року. Стягнуто з ОСОБА_2 за період з 15.04.2020 року по 07.04.2021 року суму у загальному розмірі 25210,26 грн.
Як вбачається з постанови приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О.О., 23.12.2021 року було відкрито виконавче провадження № 67980196 у зв'язку з поданням заяви про примусове виконання виконавчого напису № 10859 виданого 27.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості у розмірі 25210,26 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О.О. від 08.02.2022 року при примусовому виконанні виконавчого напису № 10859 виданого 27.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_2 .
Згідно інформації відділу державної реєтрації актів цивільного стану у Вінницькій області Управління державної реєстрації Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) № 4853/5.2-04-34 від 03.08.2022 року, за відомостями Державного реєстру актів наявний актовий запис № 22 про зміну прізвища ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Актовий запис № 22 складено 05.09.2015 року Олександрійським міськрайонним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
Звертаючись до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач обґрунтовує мотивованість та підставність заявлення такої вимоги тим, що вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом всупереч вимогам чинного законодавства та з порушення процедури вчинення такого. Крім того, позивач не володіє інформацією щодо відступлень прав вимоги.
Визначаючись щодо спірних правовідносин та встановлених обставин, суд керується наступним.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).
За змістом ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно п.1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Відповідно до п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Поряд з цим, з п.3.5 встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172.
З моменту прийняття цієї постанови і до 10.12.2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
10.12.2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.
При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.
Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.
Отже, починаючи з 22.02.2017 року нотаріуси можуть вчиняти виконавчі написи за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як встановлено судом, оскаржуваний виконавчий напис про стягнення заборгованості, що випливає з кредитних відносин, вчинено 27.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. При цьому, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
При цьому, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позову та визнання спірного виконавчого напису № 10859 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Також згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Суд звертає увагу, що позивач не володіє інформацією щодо відступлень прав вимоги, оскільки жодного повідомлення не отримувала.
При цьому, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не надано до суду інших належних доказів щодо подання приватному нотаріусу Данич О.Ф. необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Стаття 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Стаття 1082 ЦК України зобов'язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, у невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Суд зауважує, що оскільки ні позивачем, ні відповідачем не надано суду доказів погашення кредитної заборгованості, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вправі звернутися у судовому порядку із відповідним позовом до позивача у випадку порушення його прав через невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору № 007-10031-270810, укладеного 27.08.2010 року, у тому числі на підставі положень ст. 625 ЦК України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Щодо судового збору
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатила 992,40 грн. за подання позову, що підтверджується квитанцією № 2105-9057-0704-1236 від 09.07.2022 року, а також 496,20 грн. судового збору за подання про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією № 6777-1462-2364-6010 від 09.07.2022 року.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складається із судового збору у загальному розмірі 1 488,60 грн.
Щодо витрат на правову допомогу
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
На підтвердження понесених витрат, адвокат Ходак В.В. надав суду попередній розрахунок судових витрат, у якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних останнім, копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 68-1 від 01.06.2022 року, укладеного між адвокатом Ходаком В.В. та Олексієнко В.О., а також заключну виписку за 21.07.2022 року, з якої вбачається, що на рахунок ОСОБА_4 надійшли грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., призначення платежу - оплата за надання юридичних послуг за договором № 68-1 від 01.06.2022 року про надання правової допомоги ОСОБА_5 .
На підставі вказаного, позивач просить відшкодувати їй у рамках даної цивільної справи 10000 гривень понесених ним витрат за надання професійної правничої допомоги.
Натомість представник відповідача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» Шпичак М.М. подала клопотання № К2420/302 від 09.08.2022 року про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яке мотивує тим, що сума витрат на професійну правничу допомогу та вид роботи не є співмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг, розмір витрат не відповідає складності справи. Так, справа про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є складною та відноситься до категорії малозначних, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів та витрачання значного часу на вивчення обставин справи, а підготовка позову не вимагає значного обсягу юридичної та технічної роботи. Відтак вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн не відповідає критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг, а тому просить відмовити позивачу у стягнення витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною за сумою, виходячи з незначної складності юридичної кваліфікації правовідносин, які склалися у ній, оскільки практика розгляду даної категорії справ є усталеною, враховуючи виконання роботи адвокатом у відповідності до детального опису робіт (наданих послуг), а також приймаючи до уваги наявність клопотання представника відповідача № К2420/302 від 09.08.2022 року про зменшення витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 18, 1054 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 197, 141, 258, 259, 263-265,268, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни від 27.05.2021 року, зареєстрований в реєстрі за №10859, щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованості за кредитним договором №007-10031-270810 від 27.08.2010 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 992,40 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн.
Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом відповідно до ухвали Оратівського районного суду Вінницької області від 14.07.2022 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп. 28, м. Львів, Львівської області, 79018).
Треті особи:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна (вул. Первомайського, буд. 9, оф. 1, м. Київ, 01133).
Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович (вул. Велика Пермська, 54, м. Кропивницький, Кіровоградської області, 25006).
Суддя С.В. Климчук