Справа № 128/6494/13-ц
09 вересня 2022 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,
за участі державного виконавця Федоринського С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці подання начальника Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Голубєва С.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань,-
Начальник Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Голубєва С.В. 09.09.2022 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ..
Дане подання мотивоване тим, що на виконанні відділу знаходиться виконавче провадження №56554608 про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 43945,00 грн. та судового збору в сумі 439,45 грн..
11.06.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та її копію направлено сторонам. З метою забезпечення реального виконання рішення суду 09.10.2018 та 05.09.2022 винесено постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення та та направлено до фінансових установ. Боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження, оскільки державним виконавцем накладено арешт на відкриті в банківських установах рахунки. 11.06.2018 державним виконавцем на адресу боржника рекомендованим листом направлено постанову про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем направлено відповідні запити до Пенсійного фонду України та 20.06.2018 здійснено виїзд для перевірки майнового стану боржника, який в той час був відсутній за місцем проживання. Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що за боржником відсутне зареєстроване рухоме та нерухоме майно. Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону. У зв'язку із викладеним, просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ..
В судовому засіданні державний виконавець Федоринський С.П. підтримав подання та просив його задоволити. Додатково пояснив, що постановою державного виконавця від 11.06.2018 було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 43945 грн. та судового збору. Копію даної постанови було направлено боржнику рекомендованим листом, яку він, відповідно до повідомлення, отримав. Державним виконавцем неодноразово було здійснено виїзд за місцем проживання боржника, проте боржник відсутній за вказаною адресою.
Вислухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали подання, виконавчого провадження №56554608, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що на виконанні у Вінницькому відділі державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходиться виконавче провадження №56554608 з примусового виконання виконавчого документа, за яким відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 43945 грн. боргу та судового збору в сумі 439,45 грн..
Постановою державного виконавця від 11.06.2018 відкрито виконавче провадження.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 04.02.2021 замінено стягувача ОСОБА_2 правонаступником ОСОБА_3 ..
Постановою державного виконавця від 24.09.2018 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 ..
Постановою державного виконавця від 09.10.2018 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 ..
Відповідно до актів державного виконавця від 20.06.2018, 10.07.2018, 12.09.2018 під час виїзду за місцем проживання боржника - АДРЕСА_1 , останній відсутній за місцем проживання.
Згідно інформації МВС України, Пенсійного фонду України, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державної фіскальної служби України за боржником ОСОБА_1 не зареєстровані трансопртні засоби та нерухоме майно, пенсію він не отримує, заробітної плати за трудовими та цивільно-правовими договорами не отримує, доходів не має.
Дане подання розглядається відповідно до вимог ст. 441 ЦПК України, частинами 1, 3, 4 якої передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України визначені в Законі України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», в редакції чинній на момент звернення із поданням до суду та на момент розгляду подання, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Разом з тим, застосування заявлених обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування.
Виходячи з аналізу вказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на злісне ухилення від виконання ним свого обов'язку. Тобто, законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
В інформаційному листі Верховного Суду України «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» судам роз'яснено, що «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження» позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, на які посилається суб'єкт подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Саме на державного виконавця покладається обов'язок доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochevv.Bulgaria»від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв'язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.
Отже, право на звернення до суду із поданням про обмеження боржника в праві виїзду за межі України виникає в державного виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань.
Однак, в матеріалах справи та виконавчого провадження відсутні докази, які б підтвердили факт свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов'язання добровільно в термін, встановлений державним виконавцем, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовими рішеннями обов'язків. Крім того, суд звертає увагу, що матеріали подання та матеріали виконавчого провадження не містять доказів, щодо здійснення державним виконавцем усіх передбачених та можливих заходів, пов'язаних з виконанням. Зокрема, відсутні докази того, що боржник ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 , за якою державним виконавцем здійснювалися виїзди. Окрім того, суд не може взяти до уваги рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, на яке посилається державний виконавець, як на доказ отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки в даному рекомендованому повідомленні не вказано хто його отримав та не зазначається, що саме направлялось адресату - ОСОБА_1 ..
Тому, за поданої сукупності доказів та за відсутності належних доказів щодо умисного ухилення боржника від виконання обов'язків покладених рішенням суду, не вбачається достатніх підстав для прийняття рішення про тимчасове обмеження в правах, передбачених ст. 33 Конституції України, боржника.
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 260, 441 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні подання начальника Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Голубєва С.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.П. Шевчук