09 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 917/1321/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Полтавської області
(суддя - Пушко І.І.)
від 24.02.2022
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Склярук О.І., судді - Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)
від 02.08.2022
у справі за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1. Департамент поліції охорони,
2. Управління поліції охорони в Полтавській області
до: 1. Виконавчого комітету Полтавської міської ради,
2. Приватного підприємства Явір-2000
про визнання недійсними результатів публічної закупівлі та договору про закупівлю послуг на суму 1674 450, 96 грн,
1. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Департаменту поліції охорони та Управління поліції охорони в Полтавській області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради та Приватного підприємства «Явір-2000» про визнання недійсними результатів публічної закупівлі та договору про закупівлю охоронних послуг на суму 1 674 450,96 грн.
2. Позов обґрунтований виявленими порушеннями вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а саме застосування першим відповідачем процедури відкритих торгів, а не переговорної процедури закупівлі охоронних послуг у державних органів поліції охорони з посиланням на відсутність конкуренції з технічних причин, а також порушення, допущені Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (першим відповідачем) під час проведення процедури відкритих торгів.
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.02.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2022, у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
4. Суди виходили з того, що визначені в позовній заяві державні органи (співпозивачі), не є належними позивачами, оскільки прокурором не доведено порушень прав та інтересів зазначених органів у спірних правовідносинах. Обраний прокурором спосіб захисту не призведе до поновлення порушених прав. Прокурор не довів відсутність конкуренції на відповідному ринку (зокрема з технічних причин), а отже - і наявність підстав для проведення першим відповідачем процедури закупівлі послуг з охорони у співпозивачів шляхом проведення переговорної процедури на підставі пункту 2 частини другої статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
5. 30.08.2022 Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
7. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
8. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
9. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
10. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
11. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
12. У разі, якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
13. Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
14. Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
15. У касаційній скарзі скаржник зазначає про неправильне застосування норм статті 13 та пункту 2 частини другої статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі" та визначає підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
16. Водночас у касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування статей 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 3, 5, 13, 131-1 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 № 975, проте не визначає підставу касаційного оскарження судових рішень щодо застосування/незастосування цих норм права, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України.
17. Також скаржник стверджує про порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 73, 76, 77, 78, 79, 86, 236 ГПК України, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправомірної відмови у задоволенні позову прокурора, при цьому за результатами перегляду касаційної скарги просить ухвалити нове рішення та не визначає підставу касаційного оскарження судових рішень щодо порушення норм процесуального права, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України.
18. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
19. Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
20. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
21. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
22. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
23. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
24. Відповідно до статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
25. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270, 00 грн.
26. Відповідно до вимог касаційної скарги скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9 080,00 грн (2 270,00 * 2 * 200%).
27. До касаційної скарги скаржник не додав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга також підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків в частині сплати судового збору.
28. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
29. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 у справі № 917/1321/21 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 16, 17 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9080,00 грн.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова