30 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/5417/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Л.А. Коваль, судді: Ю.Б. Парусніков, А.Є. Чередко) від 12.05.2022
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Первушин Ю.Ю.) від 30.11.2021
(за заявою (вх. №1694/21 від 25.06.2021) Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 за нововиявленими обставинами в частині визнання грошових вимог Компанії "Ментікто Холдінгс Лімітед")
за заявою Компанії "Ментікто Холдінгс Лімітед"
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали"
про визнання грошових вимог в сумі 1 543 789 512 грн 41 коп. та 3 842 грн 00 коп. судового збору
у справі за заявою Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник заявника (Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро") - Препелиця Ю.В., адвокат,
представники кредитора - не з'явився,
представник боржника - не з'явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 15.01.2019 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити за заявою Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном тощо.
1.2. 19.03.2019 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив, зокрема, визнати грошові вимоги Компанії "Ментікто Холдінгс Лімітед" (далі - Кредитор) до Боржника на суму 1 543 789 512 грн 41 коп., що віднести до 4 черги задоволення вимог кредиторів, та на суму 3 842 грн 00 коп. судового збору - із задоволенням у першу чергу.
1.3. 25.06.2021 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" подало заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 в частині рішення про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 1 543 789 512 грн 41 коп. та 3 842 грн 00 коп. судового збору та просило скасувати за нововиявленими обставинами ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 в цій частині і ухвалити нове рішення, яким відхилити грошові вимоги Кредитора до Боржника.
1.4. Заява (з урахуванням додаткових пояснень до неї від 16.08.2021) обґрунтована наявністю підстав для скасування ухвали суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, оскільки Кредитор, що зареєстрований згідно з правом іншої держави, при зверненні із заявою про визнання вимог до Боржника не повідомив про свій статус в державі реєстрації, тоді як згідно з відомостями з витягу від 28.05.2021 з Реєстру Компаній Британських Віргінських островів, Кредитора було виключено з цього реєстру 01.05.2018, а 08.10.2020 зареєстровано статус припинення виконання обов'язків зареєстрованого агента, тому з 01.05.2018 Кредитор, за законодавством Британських Віргінських островів (Закону про комерційні компанії 2004 року), втратив відповідні права, зокрема заявляти свої права та претензії в судовому процесі, окрім тих, що розпочаті до дати виключення Кредитора з реєстру відповідних компаній; тоді як, попри обізнаність про ці обставини з дати виключення із вказаного реєстру 01.05.2018, Кредитор після цього, а саме 12.02.2019, за відсутності права (процесуальної дієздатності) та не повідомивши цю інформацію суду, звернувся із грошовими вимогами до Боржника у цій справі, що були визнані судом ухвалою від 19.03.2019, однак без врахування вказаних обставин.
Також в заяві та додаткових поясненнях до неї зазначено, що Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" було визнано кредитором Боржника у цій справі ухвалою від 03.07.2019, а про наведені відомості стосовно Кредитора заявник дізнався, беручі участь у справі № 904/4262/17 (при запереченні у цій справі правочинів Кредитора та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси") при з'ясуванні обставин щодо Кредитора, необхідність у чому виникла у січні 2021 року - з метою встановлення фраудаторності правочину, вчиненого за участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сасма -Сток".
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 30.11.2021 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2022) про відмову Акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро" в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 в частині рішення про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника, та про залишення без змін ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 в цій частині.
2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для скасування за нововиявленими обставинами рішення суду щодо визнання вимог Кредитора до Боржника на відповідну суму та черговістю задоволення вимог, оскільки витяг Комісії з фінансування послуг Британських Віргінських островів, що отриманий 28.05.2021 та містить відомості щодо Кредитора про виключення його з Реєстру Компаній Британських Віргінських островів 01.05.2018, є доказом, який не було надано суду при розгляді заяви Кредитора про визнання грошових вимог до Боржника, а Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" не довело неможливість надати цей витяг при розгляді відповідної заяви. Також суди, з урахуванням наданого заявником висновку від 21.06.2021 щодо застосування законодавства Британських Віргінських островів (Закону про комерційні компанії 2004 року) зазначили, що звернення Кредитора у справі про банкрутство Боржника з грошовими вимогами з посиланням на судові рішення у справах №№ 904/7492/16 (від 08.09.2016), 904/7669/16 (від 16.09.2016), згідно з якими стягнуто відповідну суму боргу, є продовженням судового розгляду відповідних вимог до Боржника від імені Кредитора, що здійснювався у наведених справах, провадження у яких ініційовано Кредитором та розпочалось до його виключення 01.05.2018 з Реєстру Компаній Британських Віргінських островів, що не заборонено згідно із Законом про комерційні компанії 2004 року, оскільки звернення із грошовими вимогами у межах існуючого провадження у справі про банкрутство не передбачає початок нового судового розгляду у розумінні Закону про комерційні компанії 2004 року.
2.3. Погодившись із наведеними мотивами, апеляційний суд додав, що заявник на дату винесення судом у цій справі ухвали від 30.11.2021 не був учасником провадження у цій справі про банкрутство у розумінні статті 321 ГПК України та права на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
3. Встановлені судом обставини
3.1. Звернення Кредитора з грошовими вимогами до Боржника у цій справі зумовлено наявністю рішень господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2016 у справі № 904/7669/16, від 08.09.2016 у справі № 904/7492/16, прийнятих за позовами Кредитора, зокрема, до Боржника.
3.2. З огляду на відкриття провадження у цій справі про банкрутство Боржника, Кредитор (стягувач за цими судовими рішеннями), 12.02.2019 звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 1 543 789 512 грн 41 коп. на підставі рішень від 16.09.2016 у справі № 904/7669/16, від 08.09.2016 у справі № 904/7492/16 (прийнятих Господарським судом Дніпропетровської області за результатом розгляду відповідних позовних заяв Кредитора), які набрали законної сили та залишені без змін апеляційною та касаційною інстанцією.
3.3. В обґрунтування поданої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" посилається на отримання ним 28.05.2021 Витягу з реєстру компаній Комісії з фінансування послуг ВБО про пошук у Реєстрі Компаній Британських Віргінських островів, згідно з яким 01.05.2018 Кредитора виключено з реєстру Компаній Британських Віргінських островів у зв'язку з несплатою внеску, 08.10.2020 зареєстровано статус припинення виконання обов'язків зареєстрованого агента.
3.4. Додатково Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" вказує, що за змістом експертного висновку Компанії "King & Spalding International LLP" від 18.06.2021, наданого за зверненням АТ Банк Кредит Дніпро щодо застосування законодавства Британських Віргінських островів з питань визначення правових наслідків, пов'язаних з припиненням та виключенням з Реєстру Кредитора, зроблено висновок: Закон про комерційні компанії 2004 року чітко забороняє компаніям, які були виключені, пред'являти будь-які претензії або заявляти про будь-які права компанії або від її імені.
3.5. 21.06.2021 за зверненням Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до міжнародної корпоративної юридичної фірми Компанія "King & Spalding International LLP" з питання щодо застосування законодавства Британських Віргінських островів на предмет визначення правових наслідків, пов'язаних з припиненням та виключенням з Реєстру Компаній Британських Віргінських островів, надано відповідний висновок.
За змістом пункту 2.2 експертного висновку Компанії "King & Spalding International LLP" від 21.06.2021 визначено, що у розділі 2.15 (1) Закону про комерційні компанії 2004 року викладаються такі наслідки припинення діяльності:
"Якщо компанія була виключена з Реєстру, компанія та її директори, члени та будь-який її ліквідатор або управляючий не можуть:
(а) починати судовий розгляд, вести будь-який бізнес або будь-яким чином мати справу з активами компанії;
(b) подавати будь-які заяви в будь-яких судових процесах, пред'являти будь-які претензії або вимирати будь-яких прав на компанію або від її імені; або
(с) діяти будь-яким іншим чином щодо справ компанії. "
Пунктами 2.3, 2.4 експертного висновку визначено, що розділ 215(2)(с) Закону про комерційні компанії 2004 року дозволяє компанії, яка була виключена, продовжувати судовий розгляд, який було розпочато від імені компанії до дати її виключення.
Хоча провадження у справі про неплатоспроможність щодо Проско було розпочато ВТБ у квітні 2017 року, його не було відкрито від імені Ментікто (дійсно, визнання вимоги Ментікто суперечить інтересам ВТБ). Власна вимога Ментікто в рамках провадження у справі про неплатоспроможність була подана тільки 10.04.2019, після того як вона була виключена з реєстру БВО і, таким чином, це суперечило розділу 215(1)(b)ЗКК.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 03.06.2022 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2022 та ухвалу Господарського суд дніпропетровської області від 30.11.2021 і ухвалити нове рішення, яким заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 в частині рішення про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника задовольнити, скасувати цю ухвалу у відповідній частині та прийняти в цій частині нове рішення - про відмову Кредитору у визнанні грошових вимог до Боржника.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пунктів 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, не врахувавши висновки, зокрема в постановах Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 913/567/19, від 19.04.2021 у справі № 908/1390/19, від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 щодо процесуальної дієздатності у господарському процесі та щодо процесуальної дієздатності конкурсного кредитора як учасника провадження у справі про банкрутство, дійшли неправильного висновку щодо права Кредитора подавати заяву про визнання грошових вимог до Боржника як продовження іншого розпочатого судового процесу - зі стягнення боргу з рішенням суду, оскільки зверненням із грошовими вимогами у справі про банкрутство особа розпочинає судовий процес з набуття статусу конкурсного кредитора у справі про банкрутство, що було заборонено Кредитору після виключення його 01.05.2018 з реєстру Компаній Британських Віргінських островів.
Така позиція узгоджується із обставинами здійснення у справах №№ 904/7492/16, 904/7669/16 виконавчого провадження, що є завершальною стадією судового провадження.
На спростування мотивів судів щодо відсутності доказів неможливості заявника отримати відповідний витяг щодо Кредитора скаржник вказує, що він не був кредитором на час ухвалення 19.03.2019 рішення про визнання грошових вимог Кредитора у цій справі, а тому не міг заперечувати його вимоги із застосуванням відповідних процесуальних інструментів (встановлювати, спростовувати дієздатність тощо, надавати відповідні докази).
5.2. Також скаржник вказує, що перевірка прав та повноважень Кредитора щодо звернення із заявою про визнання грошових вимог у цій справі про банкрутство є обов'язком суду згідно з принципом "суд знає закони", тоді як у Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" не було підстав сумніватись в цивільній дієздатності Кредитора під час розгляду його грошових вимог до Боржника, а виявлення відповідних обставин щодо Кредитора було обумовлено участю заявника у справі № 904/4262/17 та їх виявлення при запереченні у цій справі правочинів Кредитора та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" з метою встановлення фраудаторності правочину, вчиненого за участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сасма -Сток", а саме щодо відсутності у останнього ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів на дату укладення ним як покупцем (комісіонером) з Кредитором як продавцем договору купівлі-продажу цінних паперів № 14047Б від 02.08.2010.
5.3. Скаржник вказав на помилковий висновок апеляційного суду, що Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" не є учасником провадження у цій справі у розумінні статті 321 ГПК України, що має право подавати у спірних правовідносинах заяву про перегляд судового рішення від 19.03.2019 про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника, оскільки визнаний кредитором у справі ухвалою від 03.07.2019.
6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо правил перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами
6.1. Згідно з частиною першою статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Передбачений нормами глави 3 Розділу IV ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
На підставі вказаної норми Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду першої інстанції, а саме ухвали від 19.03.2019 в частині рішення про визнання вимог Кредитора до Боржника.
6.2. Щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав, зазначених в пункті 1 частини другої статті 320 ГПК України, Суд зазначає про таке.
Нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16, від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14, від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14 та від 14.07.2020 у справі Б8/065-12.
Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду також підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
6.3. Отже, нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та об'єктивно не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункт 26)).
Системний аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо перегляду судових рішень підтверджує цей висновок, оскільки згідно з цією практикою нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26.06.2018 у справі "Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
6.4. Між тим, не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункти 27, 28)).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18, провадження № 11-430заі20 (пункт 6.38)).
6.5. Крім цього Суд ураховує, що за відповідної усталеної практики ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу правової визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії", від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2).
6.6. Процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами має бути використана у спосіб, сумісний із пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення категорії "нововиявлені обставини". ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.
6.7. Звертаючись до категорії "істотності" Суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у пункті 3.2 постанови від 17.09.2019 у справі № 910/17258/17 та в постанові від 21.10.2020 у справі № 726/938/18.
6.8. Отже, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
Водночас, вирішення питання, чи правильно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в межах розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.03.2019 у справі № 910/17944/15.
6.9. Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що як за чинним процесуальним законодавством, так і за сталою практикою ЄСПЛ, до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Визначені законодавчо як нововиявлені, ці обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Такі обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з'ясування обставин справи, раніше не був відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У цих висновках Суд звертається до актуальної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-7звг22).
6.10. Поряд з наведеними правилами та умовами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд, здійснюючи провадження у справі з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, має враховувати також загальні правила здійснення провадження у господарській справі - визначені ГПК України стандарти вимог до судового рішення, у зв'язку із чим Суд зазначає про таке.
6.11. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).
За статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (§ 1 статті 6 Конвенції).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
За змістом статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
При розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має враховувати, що відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
6.12. Одним із принципів господарського судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статті 13 ГПК України, який передбачає у частині другій вказаної статті обов'язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє учасникам процесу в реалізації ними прав, запобігає зловживанню правами та вживає заходи для виконання ними їхніх обов'язків( пункти 4, 5 частини п'ятої статті 13 ГПК України).
Суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи (частина перша статті 14 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
6.13. Згідно з частинами першою, другою статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Відповідно до частин першої і п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У частині четвертій статті 238 ГПК України передбачені такі вимоги до мотивувальної частини судового рішення.
В мотивувальній частині рішення зазначаються:
1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі;
2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;
3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;
4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;
5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;
6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;
7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
6.14. Предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає щоб остаточне рішення суду не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає також повагу до судових рішень. Згідно з ним жодна сторона не може вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду справи та постановлення у ній нового рішення. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
6.15. Заявник у цій справі, посилаючись на відомості у доказі на підтвердження наявності у спірних правовідносинах нововиявлених обставин - в отриманому ним у 2021 році витягу від 28.05.2021 з Реєстру Компаній Британських Віргінських островів, вважає нововиявленою обставиною відсутність у Кредитора права на звернення із заявою про визнання кредиторських вимог до Боржника у цій справі (що були розглянуті та визнані судом ухвалою від 19.03.2019) через відсутність у Кредитора процесуальної дієздатності, оскільки його, як юридичну особу, зареєстровану за правилами Британських Віргінських островів (Закону про комерційні компанії 2004 року), було виключено з Реєстру Компаній Британських Віргінських островів 01.05.2018, а його статус був припиненим.
6.16. У зв'язку із цим, щодо процесуальної право- та дієздатності та їх значення у господарському процесі Суд зазначає про таке.
6.17. Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).
Частиною другою цієї статті ГПК України передбачено, що фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність).
Тобто здатність мати процесуальні права та обов'язки визначена процесуальним законом (частина перша статті 44 ГПК України) як процесуальна правоздатність, а здатність особисто набувати та здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді - як процесуальна дієздатність (частина друга статті 44 ГПК України).
6.18. Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
6.19. Отже, особа, яка за правилами статті 4 ГПК України належить до учасників господарського процесу, в силу закону наділяється процесуальною правоздатністю (що є потенційною, безумовною та встановленою Законом можливістю мати процесуальні права та обов'язки відповідного учасника, які визначені процесуальним законом).
Тоді як процесуальна дієздатність (тобто можливість суб'єкта безпосередньо реалізувати передбачені ГПК України як загальні - стаття 42 ГПК України, так і визначені окремими нормами ГПК України спеціальні процесуальні права та виконати обов'язки у конкретних процесуальних правовідносинах) обумовлена відповідними конкретно-визначеними законом факторами у відповідних процесуальних правовідносинах, зокрема:
- доведення особою (суб'єктом звернення) належності його до відповідної категорії учасників із відповідним процесуальним статусом (сторона, учасник, особа яка не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки тощо);
- обґрунтованістю підстав для звернення саме цієї особи;
- стадією судового розгляду справи, що допускає відповідне звернення тощо.
Відсутність (недоведеність) цих факторів має наслідком відсутність у особи заявника процесуальної дієздатності у відповідних процесуальних правовідносинах.
6.20. Звідти, наявність та можливість особою реалізувати право на звернення із заявою (позовом, скаргою) до господарського суду (процесуальна право- та дієздатність) має першочергове (первинне) значення для можливості подальшого переходу суду до розгляду справи - порушеного у заяві (позові, скарзі) питання по суті, оскільки відсутність цього права виключає розгляд судом по суті порушених в заяві (скарзі, позові) питань.
А тому порушене заявником в заяві питання процесуальної дієздатності Кредитора при зверненні із заявою із кредиторськими вимогами до Боржника має істотне значення для та розгляду відповідної заяви - кредиторських вимог до Боржника у розумінні положень пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України.
6.21. Належність особи до категорії учасників господарського процесу, що мають право звертатись до господарського суду у господарській справі (із заявою, скаргою, позовом) насамперед визначається з урахуванням тих загальних критеріїв, які визначають право звернення до господарського суду згідно з частиною другою статті 4 ГПК України, тобто з урахуванням переліку осіб, яким належить право звернення до господарського суду, якими є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Належність особи до будь-якої із наведених категорій осіб та виникнення у неї відповідного статусу визначається, в свою чергу, спеціальним законодавством.
Зокрема, що стосується юридичних осіб, то в Україні таким спеціальним нормативним актом є Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", оскільки відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою (що наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді) є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Водночас, відповідно до положень частин першої та другої статті 25 "Про міжнародне приватне право" (який встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок) особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи; для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
При цьому іноземні особи, зокрема юридичні особи, створені та зареєстровані за законодавством іншої країни, мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.
Аналогічні положення містить частина третя статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частина третя статті 45 Кодексу України з питань банкрутства, якими, як за чинним законом з питань банкрутство та законом, що втратив чинність, визначені вимоги для заяви кредитора, що звертається із заявою із вимогами до боржника у справі про банкрутство.
При цьому частиною першою статті 170 ГПК України визначено, що вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Отже, дослідження, оцінка та встановлення процесуальної право- та дієздатності такої особи як учасника господарського процесу є обов'язком господарського суду та здійснюється з урахуванням правил (закону) тієї держави, за правилами (законодавством) якої ця особа була створена та зареєстрована.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічним аргументом скаржника (пункт 5.2).
6.22. Між тим, за змістом ухвали від 19.03.2019, та як вбачається з матеріалів заяви Кредитора (про грошові вимоги до Боржника), який в цій заяві визначив місцем свого знаходження та реєстрації Британські Віргінськи острови, Кредитор не додав до своєї заяви, а суд не встановив наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту створення та реєстрації юридичної особи Кредитора (докази його правосуб'єктності за відповідним іноземним законом: сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Отже, суд відповідне питання не порушував, допустивши до розгляду по суті заяву Кредитора за відсутності його правовстановлюючих документів - тобто без дослідження та без оцінки процесуальної право- та дієздатності Кредитора.
Заявник же, звертаючись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі, також звернув увагу на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 19.03.2019, зосередився лише на встановленні фактів доведеності (підтвердженості) вимог Кредитора до Боржника. У зв'язку з цим жодний учасник у справі про банкрутство, у тому числі і заявник (з моменту набуття ним статусу кредитора у цій справі - згідно з ухвалою від 03.07.2019), не міг поставити під сумнів та/або заперечити процесуальну право- та/або дієздатність Кредитора та, відповідно, порушити питання щодо його права на подання відповідної заяви у цій справі, оскільки суд зосередився на встановленні інших обставин у справі, а Кредитор не надавав доказів, які б містили фактичні дані щодо його правового статусу -правовстановлюючі документи.
За тих самих причин, у заявника були відсутні підстави вдатись до пошуку відповідних доказів, зокрема, щоб оскаржити відповідну ухвалу суду першої інстанції із запереченням/спростуванням відповідних обставин в апеляційному порядку, адже заявник не мав підстав та можливості здогадуватися про їх існування доти для цього не виникли відповідні підстави в іншій справі - № 904/4262/17 (пункт 1.4 цієї постанови).
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-7звг22).
6.23. Водночас, за змістом частини другої статті 76 ГПК України предметом доказування є не тільки обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, а також інші обставини, що мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому всебічність та повнота, передбачають, зокрема, з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Частина друга статті 86 ГПК України визначає, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 86 ГПК України).
При цьому, звертаючись до судової практики ЄСПЛ, Суд зазначає, що принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України належить до фундаментальних засад господарського судочинства, передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Домбо Бехеер проти Нідерландів").
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень також неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 0.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
6.24. В контексті наведеного, також звертаючись до судової практики ЄСПЛ, Суд додає, що у процедурі скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачається, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
6.25. У той же час, як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції від 19.03.20219, воно було ухвалено без дослідження тих доказів, що визначають один із предмет доказування у цій справі - щодо права Кредитора на звернення до господарського суду (пункт 6.21 цієї постанови), а відтак впливають на висновки, які мали б бути сформульовані у рішенні суду.
Від того ж як сформульовані відповідні висновки, залежить чи буде оскаржуватися рішення суду у апеляційному порядку, чи будуть підстави для відкриття касаційного провадження.
Водночас, порушені заявником питання щодо процесуальної дієздатності Кредитора та отримані тепер докази, що підлягають оцінці за загальним правилом (що не було зроблено судами при ухваленні оскаржуваних рішень, оскільки ці суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для скасування судового рішення від 19.03.2019 за нововиявленими обставинами) можуть бути підставою для цілком інших висновків стосовно заявлених кредиторських вимог до Боржника та можливості подання Кредитором заяви із вимогами до Боржника та її розгляду.
Так, пунктом 1 частини п'ятої статті 174 цього Кодексу передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
6.26. У наведеному висновку Суд враховує, що у рішеннях ЄСПЛ від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії" та від 28.10.1998 у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Хамідов проти Росії").
Разом з тим, оскільки мотивувальна частина рішення суду першої інстанції від 19.03.2019 не містить посилання на дослідження правовстановлюючих документів Кредитора як іноземної юридичної особи в контексті його права бути учасником господарського процесу у межах провадження у справі про банкрутство (у розумінні, зокрема, положень частини другої статті 4 ГПК України) та реалізувати відповідні права (стаття 44 ГПК України) - подати заяву про визнання кредиторських вимог до Боржника (стаття 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - чинного на час звернення Кредитора із грошовими вимогами до Боржника), то суди першої та апеляційної інстанції мали дослідити докази в цій частині.
6.27. Крім цього, враховуючи обставини, за яких заявник порушив питання дієздатності Кредитора та отримав відповідну інформацію та докази, відповідні висновки Суду (пункт 6.22), факт виявлення Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (після визнання його кредитором Боржника ухвалою від 03.07.2019, тобто після винесення ухвали від 19.03.2019 - про визнання вимог Кредитора до Боржника, з набуттям заявником, відповідно, процесуальних прав у цій справі) відповідних обставин щодо Кредитора у зв'язку із розглядом іншого спору в іншій справі, в якій заявника було залучено до участі, - № 904/4262/17 (пункт 1.4), також вказує на об'єктивну неможливість заявника довідатись про обставини, на які він посилається як на нововиявлені згідно з відомостями з Реєстру Компаній Британських Віргінських островів - а саме щодо виключення юридичної особи Кредитора з цього реєстру з 01.05.2018 та щодо припинення його статусу, що відповідає вимогам в пункті 1 частини другої статті 320 ГПК України.
6.28. У зв'язку із викладеним Суд дійшов висновку, що наведені заявником у спірних правовідносинах обставини виключення Кредитора, як юридичної особи, зареєстрованої за правилами Британських Віргінських островів (Закону про комерційні компанії 2004 року), з Реєстру Компаній Британських Віргінських островів 01.05.2018, та порушене заявником у зв'язку із цим питання припинення його як юридичної особи у розумінні процесуальної дієздатності у господарському процесі (стаття 44, пункт 1 частини першої статті 226 ГПК України) належить до нововиявлених обставин, що є підставою для перегляду та скасування за нововиявленими обставинами судового рішення від 19.03.2019 про визнання вимог Кредитора до Боржника у цій справі з огляду на передчасність висновків за результатами розгляду по суті відповідної заяви Кредитора у цій справі.
А тому протилежний висновок судів першої і апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях є помилковим.
6.29. Поряд з цим, виходячи з наведеного та враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, зокрема в частині встановлення нових обставин, дослідження та оцінки доказів у справі (частина друга статті 300 ГПК України), Суд дійшов висновку, що після скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та до завершення дослідження та оцінки доказів та встановлення фактичних обставин у цій справі щодо процесуальної дієздатності Кредитора, висловлення касаційним судом правової позиції з порушеного заявником питання щодо відсутності у Кредитора процесуальної дієздатності та, відповідно, відсутності у нього права подавати заяви у цій справі (про визнання грошових вимог до Боржника тощо), а у суду - підстав для розгляду та задоволення вимог Кредитора до Боржника у цій справі, є передчасним.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-7звг22) в частині повноважень касаційного суду за результатами скасування судового рішення за нововиявленими обставинами.
При цьому, посилаючись на наведені висновки Великої Палати Верховного Суду у цій справі при розгляді касаційної скарги заявника, Суд керується положеннями частини четвертої статті 300 ГПК України, відповідно до якої зокрема Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Дійшовши цих висновків, Суд погоджується із аналогічними аргументами скаржника (пункти 5.1, 5.2).
6.30. Суд також погоджується із аргументами скаржника (пункт 5.3) щодо помилкових висновків апеляційного суду щодо відсутності у заявника права на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у розумінні статті 321 ГПК України (через відсутність статусу учасника провадження у цій справі про банкрутство), оскільки визнання судом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" кредитором Боржника ухвалою від 03.07.2019 наділяє заявника статусом учасника провадження у цій справі про банкрутство Боржника та відповідним обсягом процесуальних прав та обов'язків (повною процесуальною дієздатністю: здатністю особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України), зокрема і правом на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за правилами статті 321 ГПК України.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції, сформульованої в постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, пункти 56.14-56.17 (ухваленої суддями палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду).
6.31. З огляду на викладене зазначена заявником обставина містить в сукупності всі ознаки нововиявленої, а протилежні висновки судів зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права .
Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308 та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що:
- касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення судів першої і апеляційної інстанцій - скасуванню;
- заява (вх. №1694/21 від 25.06.2021) Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 за нововиявленими обставинами в частині визнання грошових вимог Компанії "Ментікто Холдінгс Лімітед" - також частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 - скасуванню за нововиявленими обставинами в частині рішення про визнання грошових вимог Компанії "Ментікто Холдінгс Лімітед", з направленням справи в скасованій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.
6.32. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд, Суд не здійснює розподіл судових витрат у справі.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 325 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 (за заявою (вх. №1694/21 від 25.06.2021) Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 за нововиявленими обставинами в частині визнання грошових вимог Компанії "Ментікто Холдінгс Лімітед") у справі № 904/5417/18 скасувати.
3. Заяву (вх. №1694/21 від 25.06.2021) Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про перегляд ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 за нововиявленими обставинами в частині визнання грошових вимог Компанії "Ментікто Холдінгс Лімітед") у справі № 904/5417/18 задовольнити частково.
4. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 у справі № 904/5417/18 скасувати за нововиявленими обставинами в частині рішення про визнання грошових вимог Компанії "Ментікто Холдінгс Лімітед".
5. Справу № 904/5417/18 в скасованій частині направити на новий розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді С.В. Жуков
В.Я. Погребняк