07.09.2022м. СумиСправа № 920/1266/21
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,
розглянув заяву №63/27-95 від 19.08.2022 (Вх. № 1904 від 22.08.2022) Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Сумах про відстрочення або розстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.12.2021 у справі №920/1266/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Домком Суми»
до - Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Сумах,
про стягнення 43511 грн 93 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув,
від відповідача - Бєлоконь А.С., Цимбал Ю.М.
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
Рішенням господарського суду Сумської області від 29.12.2021 у справі №920/1266/21 позовні вимоги задоволено.
Присуджено до стягнення з Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Сумах (вул. Супруна, буд. 9, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 05433376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія «Домком Суми» (вул. Троїцька, буд. 49, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 39673255) 38523 грн. 25 коп. основного боргу, 3525 грн. 51 коп. інфляційних витрат, 1463 грн. 17 коп. - 3% річних, 2270 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
25.01.2022 на примусове виконання судового рішення у справі № 920/1266/21 видано відповідний наказ.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 рішення господарського суду Сумської області від 29.12.2021 у справі №920/1266/21 залишене без змін.
22.08.2022 від Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Сумах до суду надійшла заява №63/27-58 від 12.07.2022 (вх. № 1492 від 13.07.2022) про відстрочення або розстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.12.2021 у справі №920/1266/21.
Ухвалою суду від 22.08.2022 заяву прийнято до розгляду; розгляд заяви було призначено на 31.08.2022.
У судовому засіданні 31.08.2022 було оголошено перерву в розгляді справи до 07.09.2022.
01.09.2022 від відповідача до суду надійшла заява №63/27-106 від 01.09.2022 (вх. 2064, 2066) про уточнення вимог у раніше поданій заяві, в якій він просить суд виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.12.2021 у справі №920/1266/21 (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022) відстрочити на один рік.
Заяву прийнято до розгляду в судовому засіданні та долучено до матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У письмових запереченнях (вх. №3937/22 від 30.08.2022) наголошував на тому, що ТОВ «Керуюча компанія «Домком Суми» є об'єктом критичної інфраструктури і для позивача вкрай важливо регулярне надходження коштів за надані послуги, оскільки це єдине джерело прибутку товариства, тому просив у задоволенні заяви відмовити.
Представники відповідача в судовому засіданні заяву про відстрочення виконання рішення суду підтримали.
Суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Правовідносини з відстрочення виконання рішення регулюються ст. 331 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом.
Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, як визначено ч. 4 вказаної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
- ступінь вини відповідача у виникненні спору;
- стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України «Про виконавче провадження»), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
У той же час, слід зважити на таке:
1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);
2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);
3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);
4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує на існування об'єктивних і непереборних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.
Так, відповідач наголошує на тому, що на даний час існують обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що з урахуванням факту введення в Україні воєнного стану дає підстави для висновку про наявність достатніх правових підстав для відстрочення виконання судового рішення.
Указом Президента України Про введення воєнного стану від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VІІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
За правилами частини першої статті 7 Закону №389-VIII воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.
Таким чином, на сьогоднішній день на території Україні діє правовий режим воєнного стану, на весь період дії якого вчиняються всі необхідні заходи з метою збереження суверенітету та територіальної цілісності держави. Зокрема, правовий режим воєнного стану передбачає першочергове (пріоритетне) фінансування видатків на оборону.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» встановлено, що до загальної структури Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України входить Головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку (у тому числі Відділ УФЗ Держспецзв'язку в м. Сумах).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» Головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначені для організації і забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, державних органів, органів місцевого самоврядування, органів військового управління та інших юридичних осіб відповідно до законодавства.
До особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України належать військовослужбовці, державні службовці та інші працівники (ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України»)
Таким чином, Відповідач є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється з державного бюджету України. До особового складу Відділу належать військовослужбовці, які виконують завдання передбачені частиною 5 статті 10 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України».
Таким чином, суд приймає до уваги те, що завдання і функції, покладенні на відповідача, є основою стратегічної комунікації в умовах воєнного стану, а також важливим елементом національної безпеки держави; відповідач є елементом національної безпеки держави; існують складнощі у виконанні рішення суду, оскільки відповідач є бюджетною установою, а кошти в необхідному розмірі у відповідача відсутні, і найближчим часом можуть бути не виділені у зв'язку з першочерговим забезпеченням витрат на оборону країни; відстрочення виконання рішення суду дасть можливість відповідачу виконати рішення в повному обсязі в добровільному порядку без участі органів виконавчої служби; примусове виконання рішення суду через органи виконавчої служби може дестабілізувати роботу Відділу; задоволення заяви, не вплине на права позивача, а лише визначить порядок виконання рішення суду.
Судом враховано наведені обставини, а також матеріальні інтереси сторін, а отже суд приходить до висновку про те, що часткове задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у справі 920/1266/21 до 29.12.2022 є обґрунтованим та справедливим
Керуючись ст. ст. 232, 234, 235, 331 ГПК України, суд
1. Заяву №63/27-106 від 01.09.2022 (Вх. № 2064 від 01.09.2022) Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Сумах про відстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.12.2021 у справі №920/1266/21 - задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.12.2021 у справі № 920/1266/21 - до 29.12.2022.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 09.09.2022.
Суддя О.Ю. Резніченко