65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua
"06" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1861/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Арнаутової А.С.
за участю представників сторін:
від прокурора: Ейсмонт І.С. за посвідченням;
від позивача: Курцеба Н.І.;
від відповідача: Топунова А.М. адвокат;
від третьої особи: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до відповідача Фізичної особи - підприємця Саламатіна Юрія Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про стягнення 38290,17грн.
Заступник керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Саламатіна Юрія Володимировича про стягнення 38290,17грн.
В обґрунтування позовних вимог Заступник керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті посилається на недодержання Фізичною особою - підприємцем Саламатіним Юрієм Володимировичем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2021р. відкрито провадження у справі №916/1861/21, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Укртрансбезпеки у Волинській області та призначено підготовче засідання на 16.09.2021р. о 11:20.
14.09.2021р. за вх.суду№24290/21 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
В підготовчому засіданні від 16.09.2021р. було оголошено перерву на 19.10.2021р. о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
19.10.2021р. за вх.суду№27495/21 відповідач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.
В підготовчому засіданні від 19.10.2021р. було оголошено перерву на 16.11.2021р. о 11:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.
15.11.2021р. за вх.суду№30454/21 позивач надав до суду відповідь на відзив.
16.11.2021р. за вх.суду№30689/21 прокурор надав до суду відповідь на відзив.
В підготовчому засіданні від 16.11.2021р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів.
В підготовчому засіданні від 16.11.2021р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/1861/21, призначено справу до розгляду по суті на 02.12.2021р. о 11:40 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
02.12.2021р. за вх.суду№32381/21 відповідач надав до суду заперечення на відповіді на відзив.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному по 17.12.2021р. включно, судове засідання 02.12.2021р. о 11:40 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.12.2021р. призначено судове засідання на 18.01.2022р. о 11:30 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 18.01.2022р. було оголошено перерву на 08.02.2022р. о 11:45, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2022р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 08.02.2022р., судове засідання 08.02.2022р. о 11:45 не відбулося.
24.02.2022р. указом Президента України № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” на території України було запроваджено воєнний стан, який 14.03.2022 згідно указу Президента України № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено до 25.04.2022.
02.03.2022 року Рада Судів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022 рекомендовано суддям:
- продовжити розгляд справ раніше знятих з розгляду, зокрема, з участю учасників справ у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з урахуванням думки учасників справ;
- відкладати підготовчі та судові засідання в межах розумного строку відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності повідомлення учасників справи або за наявності їх клопотання про це із посиланням на перешкоджання їх явки у зв'язку із введенням воєнного стану;
- здійснювати розгляд справ у письмовому провадженні;
- продовжити видачу судових наказів у наказному провадженні;
- продовжити видачу наказів на виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Згідно указу Президента України від 18.04.2022р. №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан на території України продовжено до 25.05.2022р.
З 16.03.2022р. по 12.05.2022р. включно суддя Степанова Л.В. перебувала у відпустці.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з відпустки, ухвалою суду від 17.05.2022р. призначено судове засідання на 14.07.2022р. о 10:50 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 14.07.2022р. було оголошено перерву на 23.08.2022р. о 12:45, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2022р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 23.08.2022р. було оголошено перерву на 01.09.2022р. о 12:10, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.08.2022р. повідомлено учасників справи про дату та час проведення судового засідання.
В судовому засіданні від 01.09.2022р. було оголошено перерву на 06.09.2022р. о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.09.2022р. повідомлено учасників справи про дату та час проведення судового засідання.
В судовому засіданні від 06.09.2022р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1861/21.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Як вказує прокурор, Біляївською окружною прокуратурою Одеської області вивчено матеріали Управління Укртрансбезпеки у Волинській області щодо порушення автомобільним перевізником Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №30 від 18.01.2001р., а саме працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на 127 км автодороги Н-22 Устилуг - Луцьк - Рівне проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В ході перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки «IVECO»модель - 440Е43, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп марки «БСНМТ2», модель - «БРЯ 24», реєстраційний номер - НОМЕР_2 , який здійснював перевезення вантажу до м. Одеса. За наслідками вказаного контролю фахівцем Управління Укртрансбезпеки у Волинській області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0021577 від 04.03.2019р., у якому зафіксовано перевищення нормативних вагових параметрів. При цьому, 04.03.2019р. Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області складено довідку №0002140 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №0021577 від 04.03.2019р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Прокурор зазначає, що як вбачається зі складених документів за результатами вагового контролю перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням нормативних вагових обмежень, а саме: загальна маса 39,9т, при допустимих 44т., навантаження на одиничну вісь 12,8т при допустимих 11 т., відстань перевезення 773км.
Як зазначає прокурор, методика розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобі залежно від маси такого транспортного засобу на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту, встановлено у п. 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2009р., відповідно до якого, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра. Згідно з п. 31-1 означеного Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10-40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Прокурор вказує, що фахівцем Управління Укртрансбезпеки у Волинській області також 04.03.2019р. складено розрахунок №230/0АД плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту №0021577 від 04.03.2019р., яким ФОП Саламатіну Юрію Володимировичу визначено суму плати за проїзд у розмірі 1252,26євро, що еквівалентно 38290,17грн.
Як стверджує прокурор перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Однак, вищевказана палата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 38290,17грн., відповідачем у встановленому законом порядку та строк, визначений у повідомленні від 31.05.2019р., самостійно сплачена не була. Крім того, на момент звернення до суду відповідачем зазначені кошти в добровільному порядку не сплачено.
Враховуючи викладене, прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь державного бюджету плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 1252,26евро, що еквівалентно 38290,17грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 04.03.2019р.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідач був запрошений на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення кодексу України «Про адміністративні правопорушення» за актом №133291 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.03.2019р. у приміщення Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (зараз - Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки). В ході розгляду справи було з'ясовано, що ФОП Саламатін Ю.В. не є власником транспортного засобу марки ІVЕСО державний номерний знак НОМЕР_1 , про що помилково зазначено в акті №133291 від 04.03.2019р. та не являється перевізником. До даного перевезення відповідач жодного відношення не мав, про його існування дізнався тільки з листа запрошення Управління Укртрансбезпеки в Одеській області. Окрім того, водій ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових стосунках з відповідачем. З наведених підстав ФОП Саламатін Ю.В. не було визнано перевізником, а тому посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Одеській області останнього не було притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності за порушення ч.1, абз.15, ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Відповідач вказує, що Порядком №879 затверджено, що саме на перевізника покладається обов'язок щодо плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру, однак відповідача не було визнано перевізником, а тому підстави для стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом відсутні.
Як вважає відповідач, позивачем не додані до позовної заяви докази, які підтверджують зазначені відомості, які містяться в акті №133291 від 04.03.2019р., а саме копія свідоцтва про право власності на вантажний автомобіль серія СХМ N263477 / СХМ №263476 та посвідчення водія серія НОМЕР_3 від 25.11.2009р. Зокрема, для забезпечення повного та всебічного розгляду справи та на підтвердження вищезазначеного представником відповідача було направлено адвокатський запит №02/09/21-3 від 02.09.2021р. до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, однак станом на день подання відзиву на позовну заяву відповідь на адвокатський запит не надходила.
Відповідач зазначає що Акт №133291 складений з порушенням, оскільки містить неправдиві відомості стосовно власника вантажного транспортного засобу, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом. Докази, які б підтверджували протилежне позивачем не надані, в матеріалах справи відсутні. Талон не містить жодних реквізитів та необхідних відомостей щодо ваг, якими облаштований пересувний пункт, що унеможливлює встановити чи утримувались ваги у робочому стані; проводилась періодична повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Похідними документами складеними на підстави талона є Довідка №0002140 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.03.2019р. та Акт №0021577 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.03.2019р., які містять відомості щодо перевищення нормативно допустимих параметрів встановлених саме на підставі талона, який не можна вважати належним та допустимим доказом. Довідка №0002140 не містить зазначення часу її складання, що унеможливлює встановити протягом якого часу здійснювалось оформлення матеріалів. Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки містить відомості про ваги, які здійснюють зважування в статичному режимі. Методика зважування в статичному режимі не затверджена. А зважування в статичному режимі призначене тільки для зважування рідких та сипучих вантажів.
Як вказує відповідач, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи представником відповідача було направлено адвокатський запит №02/09/21-3 від 02.09.2021р. до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області для отримання належним чином засвідчених копій документів для спростування відповідачем обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, однак станом на день подання відзиву на позовну заяву Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від відповіді утрималось.
Крім того, як вважає відповідач, розрахунок плати за проїзд розрахований не вірно, оскільки шляхом математичного розрахунку, плата за проїзд (згідно даних у Розрахунку) складає: 0,54*773=417,42євро.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Прокурор у відповіді на відзив відповідача зазначає, що заперечення представника відповідача викладені у відзиві є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги судом під час ухвалення рішення у справі. В даному випадку, власником транспортного засобу ІVЕСО державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким і був водієм на момент проходження габаритно-вагового контролю, що підтверджується витягом з сервісного центру МВС. Тому, виходячи з дефініції поняття «автомобільний перевізник» можна зробити висновок, що останнє поняття ширше за змістом, аніж «водій» чи «володілець транспортного засобу». Отже, 04.03.2019р. під час огляду вантажу та проведення габаритно-вагового контролю водій ОСОБА_1 в тому числі надав міжнародну товарно-транспортну накладну, в якій перевізником зазначено ОСОБА_2 , що підтверджено його печаткою фізичної особи- підприємця. Як зазначено у відзиві, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не пов'язують офіційні трудові відносини, проте якщо має місце перевезення вантажу по документам, де зазначено вантажоотримувача ОСОБА_2 .
Прокурор вказує, що хибними доводами представника позивача є також те, шо акт №133291 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є недопустимим доказом. В акті встановленого зразка - додаток 3 до Порядку від 08.11.2006р. №1567 не має позиції «перевізника». Це встановлена форма Акту, яка не може бути змінена. Крім того, позиції, де мова йде про ОСОБА_2 написані в ракурсі дозвільних документів на перевезення вантажу. Представник відповідача зазначає, що талон зважування від 04.03.2019р. не містить даних про повірку та даних про свідоцтво продержавну метрологічну атестацію. Пунктом 12 Порядку від 27.0.2007р. №879 зазначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Позивачем долучено свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки, яке чинне до 05.07.2019р. Втім, в даному випадку контроль проводився 04.03.2019р. Пунктом 18 Порядку від 27.0.2007р. №879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. На підставі талону, який містить інформацію-витяг, складено довідку, де всі дані чітко зазначено. На підставі довідки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, де зазначено характеристики, які визначають в чому полягає порушення проїзду. Представник відповідача наголошує на неправильному розрахунку плати за проїзд. Відповідно до п.30 Порядку від 27.0.2007р. №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра. Пункт 31 наголошує, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази. Крім того, п. 31-1 вказує, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Відповідно до розрахунку плати за проїзд від 04.03.2019р. №0021577 вказано К-коефіцієнт збільшення плати за проїзд 9 (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10-К=2; від 10% до 40%-К=3; більш ніж 40%-К=5. В даному випадку під час підрахунку мав місце коефіцієнт 3. У зв'язку із викладеним, вказані поверхневі доводи представника відповідача не спростовують обґрунтування прокурора щодо обов'язку плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.03.2019р. №133291 складений та оформлений працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567. В ході проведення рейдової перевірки було встановлено, що власником транспортного засобу марки IVECO, номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , являвся водій ОСОБА_1 . Однак, відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а не до власників транспортних засобів. Відповідно до п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007р. №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Виходячи з викладеного вище, а також того, що водій в ході проведення перевірки надав контролюючим особам CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №1876 від 01.03.2019р., де автомобільним перевізником виступив ОСОБА_2 , й відсутності запису в ЄДРПОУ про те, що ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем, матеріали перевірки складені були саме на ОСОБА_2 .
Щодо талону про зважування, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та засобу вимірювальної техніки позивач зазначає, що відповідач вказує на те, що відповідно до п. 18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення та вказує, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0021577 від 04.03.2019р. та довідці №0002140 від 04.03.2019р. не вказано, яким саме приладом здійснювали ГВК транспортного засобу. Однак, спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014р. за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок №1007/1207). Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений постановою КМУ №422 від 20.05.2013р. (далі - Порядок №422). Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю затверджена додатком 1 Порядку №1007/1207. Форма довідки не містить і не повинна містити відомостей щодо часу зважування, як про це вказує відповідач. Форма акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів затверджена додатком 3 Порядку №422. Усі графи вказаних вище документів були заповнені контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області у відповідності до наведених форм. У графі 1 «найменування, місце розташування пункту габаритно-вагового контролю» довідки про результати здійснення габаритно- вагового контролю №0002140 від 04.03.2019р., вказано, що габаритно-ваговий контроль проводиться ППГВК Волинський облавтодор на 127 км а/д Н-22. Мається на увазі, що габаритно-ваговий контроль проводився «пересувним пунктом габаритно-вагового контролю Волинського облавтодору», в якого на балансі один єдиний засіб вимірювальної техніки, який використовується для габаритно-вагового контролю. Окрім того, у самій довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0002140 від 04.03.2019р. проставлена печатка філії «Луцька дорожньо-експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор». Усі графи акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0021577 від 04.03.2019р. також заповнені у відповідності до встановленої форми.
Щодо розрахунку плати за проїзд позивач вказує, що розрахунок плати за проїзд №230/ОАД від 04.03.2019р. виконаний відповідно до формули за наступними параметрами: П= (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де Рзм - 0 Євро/км (перевищення загальної маси), Рнв - 0,27 Євро/км (згідно ставок плати за проїзд перевищення осьових навантажень, зокрема на одиночну вісь тягача IVECO ВН5729НІ перевищення становило 16,4% (від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 Євро/км), Рг - 0 (перевищення габаритних параметрів), В - пройдена відстань 773 км, К - на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі (коефіцієнт 3); П = (0 + 0,27 + 0) * 773 (відстань) * 3 (коефіцієнт) * 2 (п. 21 Порядку №879 відсутній дозвіл) = 1252,26 Євро. Відповідно до п. 21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України., а з врахуванням п. 31-1 Порядку №879 така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати. Відповідач наводячи свій альтернативний розрахунок очевидно не врахував норму пункту 31-1 Порядку №879, зокрема: якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Відповідач у запереченнях на відповіді на відзив вказує, що в акті №133291 від 04.03.2019р. складеному Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області (тепер - Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки) містяться відомості, що вантажний транспортний засіб IVECOз реєстраційним номером НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 . Відомості внесені до акту №133291 від 04.03.2019р. не відповідають дійсності, адже, за даними наданими Головним сервісним центром МВС транспортний засіб IVECO з реєстраційним номером НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1 , що вже не заперечується позивачем, а тому, акт №133291 від 04.03.2019р. не може вжатися належним. В матеріалах справи відсутні докази передання транспортного засобу зазначеного у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.03.2019р. ФОП Саламатіну Ю.В. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідач є перевізником.
Щодо розрахунку №230/ОАД від 04.03.2019р., відповідач зазначає, що згідно п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Відповідно до пунктів 30, 31,31і Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П - (Рзм + Рив + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм * розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра. При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази. Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Відповідно до затверджених Порядком №879 ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні великовагові транспортні засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно сплачують 0,27 євро за км. Сам розрахунок №230/ОАД від 04.03.2019р. має посилання, що розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули ( з урахуванням норм пункту 31і Порядку №879 від 27.06.2007р.: П=(Рзм + ІРЙО + Рг) х В х К, де П - розмір плати за проїзд: Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду: Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів; - коефіцієнт збільшення прати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10% - -2; від 10% до 40% - =3; більш ніж 40% - К=5). А тому, виходячи з того, що сам бланк розрахунку №230/ОАД від 04.03.2019р. містить визначену п. 31і Порядку №879 від 27.06.2007р. формулу для розрахунку, то і розрахунок суми плати за проїзд повинен відповідати дійсності, а не припущенням.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до ч. З ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року за № 3-рп99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інш.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
В обґрунтування підстав звернення прокуратури до суду з даним позовом прокурор посилається на те, що саме на Державну службу України з безпеки на транспорті покладено повноваження з питань звернення до суду з позовами про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Разом з цим, Державна служба України з безпеки на транспорті, будучи достовірно обізнаною про наявність порушень інтересів держави, маючи відповідні повноваження, що визначені ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення про державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103, протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами. З листа Управління Укртрансбезпеки у Волинській області №2549/8.4/23-21 від 18.05.2021 вбачається, що Укртрансбезпека не зверталася з позовом до відповідача (ФОП Саламатін Ю.В.) про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 1252,26євро, що еквівалентно 38290,17грн. Таким чином, Уктрансбезпека, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулася, жодних інших заходів з метою забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України не вжила, у зв'язку з чим, Біляївською окружною прокуратурою подано до суду даний позов. Біляївською окружною прокуратурою 16.04.2021р. до звернення з позовом до суду повідомлено Державну службу України з безпеки на транспорті про наявні порушення інтересів держави з боку ФОП Саламатін Ю.В. та необхідність вжити заходи направлені на стягнення з відповідача сплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 1252,26євро, що еквівалентно 38 290,17 грн., однак Державною службою України з безпеки на транспорті у розумний строк вказані заходи не вжито, порушення залишаються не усунутими. Також необхідно зазначити, що листом за вх. №72220-20 від 29.12.2020р. Управління Укртрансбезпеки у Волинській області просить прокуратуру звернутися до суду з позовом про стягнення плати за проїзд з ФОП Саламатіна Ю.В. З урахуванням наведеного, у Біляївської окружної прокуратури є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з відповідача ФОП Саламатіна Ю.В. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 1252,26євро, що еквівалентно 38290,17грн., у зв'язку з нездійснення вказаним уповноваженим органом захисту інтересів держави самостійно.
Суд приймає до уваги таке обґрунтування прокурора, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вжиття Державною службою України з безпеки на транспорті як органом, уповноваженим здійснювати функції держави у виниклих спірних правовідносинах заходів направлених на захист прав та законних інтересів держави.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському, електричному, залізничному транспорті.
Згідно пп. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно- вагового контролю.
У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною 7 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», абз. 2 п. 12 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011, визначено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує виконувати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації Державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1378-р від 16.12.2015р. «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Укртрансінспекцію, припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.
Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006р. органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Законом України «Про автомобільний транспорт», а саме статтею 6, передбачено повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, яким, як зазначалося вище, є Укртрансбезпека.
Пунктом 5 Положення передбачено, Укртрансбезпека здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Так, зокрема, Укртрансбезпека з поміж іншого наділена повноваженням не лише здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та нарахування, у разі виявлення порушень, плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, але й вживати заходів щодо стягнення такої плати за проїзд.
Процедуру здійснення державного контролю визначено постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» (далі - Порядок №1567). Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують
нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р. (далі - Порядок №879).
Частиною 7 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів у та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, зараховується до державного дорожнього фонду.
Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Таким чином, беручи до уваги положення п. 1 Положення, норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші підзаконні нормативно-правові акти, Укртрансбезпека має підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб'єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.
Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
За визначенням, наведеним у пп. 4 п. 2 Порядку №879: габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 наведене визначення поняття «документальний габаритно-ваговий контроль» - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Відповідно до п. 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п. 3 Порядку №879: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції..
Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами здійснення габаритно- вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Судом встановлено, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на 127 км автодороги Н-22 Устилуг - Луцьк - Рівне проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В ході перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки «IVECO»модель - 440Е43, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп марки «БСНМТ2», модель - «БРЯ 24», реєстраційний номер - НОМЕР_2 , який здійснював перевезення вантажу до м. Одеса.
За наслідками вказаного контролю фахівцем Управління Укртрансбезпеки у Волинській області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0021577 від 04.03.2019р., у якому зафіксовано перевищення нормативних вагових параметрів. 04.03.2019р. Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області складено довідку №0002140 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №0021577 від 04.03.2019р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Посилання відповідача на те, що ФОП Саламатіна Ю.В. не було визнано перевізником, а тому посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Одеській області останнього не було притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності за порушення ч.1, абз.15, ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» судом до уваги не приймається оскільки спростовується наявною в матеріалах справи копією постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №116020 від 22.04.2019р. згідно якої з ФОП Саламатіна Ю.В. стягнуто адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00грн. на підставі акту №133291 від 04.03.2019р. та постановою головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кольца К.Ю. ВП №59578833 від 05.08.2019р. про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із сплатою боржником штрафу у добровільний строк.
Також не приймаються судом до уваги доводи відповідача про те, що Акт №133291 складений з порушенням, оскільки містить неправдиві відомості стосовно власника вантажного транспортного засобу, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом, талон не містить жодних реквізитів та необхідних відомостей щодо ваг, якими облаштований пересувний пункт, що унеможливлює встановити чи утримувались ваги у робочому стані; проводилась періодична повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, довідка №0002140 не містить зазначення часу її складання, що унеможливлює встановити протягом якого часу здійснювалось оформлення матеріалів, свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки містить відомості про ваги, які здійснюють зважування в статичному режимі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.03.2019р. №133291 складений та оформлений працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567.
Щодо талону про зважування, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та засобу вимірювальної техніки суд зазначає, що спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014р. за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок №1007/1207). Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений постановою КМУ №422 від 20.05.2013р. (далі - Порядок №422). Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю затверджена додатком 1 Порядку №1007/1207. Форма довідки не містить відомостей щодо часу зважування, як про це вказує відповідач. Форма акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів затверджена додатком 3 Порядку №422. Усі графи вказаних вище документів були заповнені контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області у відповідності до наведених форм. У графі 1 «найменування, місце розташування пункту габаритно-вагового контролю» довідки про результати здійснення габаритно- вагового контролю №0002140 від 04.03.2019р., вказано, що габаритно-ваговий контроль проводиться ППГВК Волинський облавтодор на 127 км а/д Н-22. Габаритно-ваговий контроль проводився «пересувним пунктом габаритно-вагового контролю Волинського облавтодору», в якого на балансі один єдиний засіб вимірювальної техніки, який використовується для габаритно-вагового контролю.
Крім того, у самій довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0002140 від 04.03.2019р. проставлена печатка філії «Луцька дорожньо-експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор». Усі графи акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0021577 від 04.03.2019р. також заповнені у відповідності до встановленої форми.
Однак, для розрахунку позивачем було застосовано п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України., а з врахуванням п. 31-1 Порядку №879 така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.
Натомість, як встановлено судом, відповідачем перевозився подільний вантаж - штапельне волокно.
Згідно п.22.5. Правил дорожнього руху (в редакції, що діяла станом на момент здійснення контролю та складання акту про перевищення нормативних вагових параметрів) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Згідно висновків Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладених в постанові від 29.01.2020р. по справі № 814/1460/16 (провадження № К/9901/36243/18) чинним законодавством забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрі.
Тобто суд зазначає, що подвійна плата згідно п.2.1. Порядку №879 застосовується у разі відсутнього дозволу.
У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що подвійна плата була застосована при розрахунку у зв'язку із відсутністю у перевізника довільних документів.
Приймаючи до уваги, що відповідачем перевозився вантаж на який дозвіл не видається, подвійна плата згідно п.2.1. Порядку №879 не застосовується.
Враховуючи викладене, судом було перераховано плату за проїзд та згідно розрахунку вона складає 626,13євро, що еквівалентно 19145,14грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 04.03.2019р.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Заступника керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до відповідача Фізичної особи - підприємця Саламатіна Юрія Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом підлягають частковому задоволенню у сумі 626,13євро, що еквівалентно 19145,17грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 04.03.2019р.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1135,00грн. покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Заступника керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до відповідача Фізичної особи підприємця Саламатіна Юрія Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про стягнення 38290,17грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Саламатіна Юрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь Держави (код ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14), до державного бюджету за наступними реквізитами: р/р иА278999980313131216000003536 в ГУК у Волинській області м. Ківерці, код ЄДРПОУ 38009371, призначення платежу 22160100 плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 626,13євро, що еквівалентно 19145,17грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 04.03.2019р.
3. Стягнути з Фізичної особи підприємця Саламатіна Юрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 1135,00грн. судового збору.
Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 09 вересня 2022 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова