вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3596/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРКІНГ+” (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” (08161, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка, вул. Київська, 1, оф. 4)
про стягнення 2835702,46 грн. за договором поставки № 2019/П/136, у тому числі - 742992,66 грн. основного боргу, 1464650,08 грн. товарного кредиту, 232857,07 грн. пені, 292522,90 грн. 20% річних, 102679,75 грн. інфляційних втрат,
Суддя В.М. Бабкіна
секретар судового засідання: Ковальчук С.О.
Представники сторін:
від позивача: Тищенко А.В. (ордер № 1064405 від 19.11.2021 р., свідоцтво № 1419 від 25.06.2014 р.);
від відповідача: Громич І.В. (ордер № 1012409 від 02.08.2022 р., свідоцтво № 452 від 21.05.2008 р.).
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРКІНГ+” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” про стягнення 2835702,46 грн. за договором поставки № 2019/П/136, у тому числі - 742992,66 грн. основного боргу, 1464650,08 грн. товарного кредиту, 232857,07 грн. пені, 292522,90 грн. 20% річних, 102679,75 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2022 р. підготовче засідання у справі було відкладено на 08.09.2022 р.
08.08.2022 р. (після судового засідання) до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від ТОВ “ПАРКІНГ+” надійшли пояснення щодо клопотань відповідача б/н від 06.08.2022 р. (вх. № 877/22 від 08.08.2022 р.), за змістом яких позивач заперечує проти клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі та зазначає, що ТОВ “Спеціалізована механізована колона № 23” не наводить належних мотивів того, чому провадження має бути зупинене. При цьому, наявні у даній справі докази, на думку позивача, дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи відсутня, а отже відсутні підстави для задоволення заяви про зупинення провадження по справі. Водночас, позивач відзначав, що сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи про визнання недійсним договору, господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення справи № 911/3596/21. При цьому, посилання відповідача на те, що в іншій справі встановлюється дійсність правочину - договору поставки, який є доказом у даній справі, не свідчить про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст. 204 Цивільного кодексу України.
Щодо клопотання про призначення експертизи, то позивач зазначав, що відповідач у своєму відзиві підтверджує той факт, що Хурса В.М. є його співробітником з 2017 року та саме ця особа здійснювала контроль за будівництвом на об'єктах у Харкові, де були використані будівельні матеріали, поставлені позивачем. Доводи відповідача щодо не підписання накладних їх працівником не підтверджені і розцінюються позивачем лише як намагання уникнути відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. До того ж, у листі відповідача від 05.04.2021 р. № 05/04-1, адресованому позивачу, що міститься в матеріалах справи, відповідач визнав факт поставки товару зі сторони позивача. У вказаному листі відповідач вказував, що роботи за договором із Департаментом будівництва та шляхового господарства ХМР виконані із товару, поставленого позивачем. Таким чином, до звернення позивача до суду відповідач у повній мірі визнавав поставку товару. Також постачання товару протягом листопада 2019 року на суму 742992,66 грн. додатково підтверджується зареєстрованою податковою накладною № 135 від 30.11.2019 р., за рахунок якої відповідачем було сформовано власний податковий кредит. Отже, у сукупності всі докази по справі вказують на те, що поставка товару від позивача до відповідача мала місце, підтверджується доказами та визнавалася раніше відповідачем. Зважаючи на це позивач розцінює клопотання відповідача про призначення експертизи виключно як зловживання його процесуальними правами з метою затягування справи.
Щодо клопотання відповідача про допит свідка, то позивач вказував на відсутність в матеріалах справи письмової заяви свідка, оформленої у порядку, встановленому ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, що процесуально унеможливлює виклик судом ОСОБА_1 у якості свідка.
Також 08.08.2022 р. (після судового засідання) до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від ТОВ “ПАРКІНГ+” надійшла відповідь на відзив б/н від 06.08.2022 р. (вх. № 878/22 від 08.08.2022 р.), за змістом якої позивач зазначає, що належним чином виконав умови договору поставки № 2019/П/136 від 01.11.2009 р. та в період з 12.11.2019 р. по 28.11.2019 р. поставив на адресу відповідача, а останній - прийняв, товар на загальну суму 742992,66 грн., що підтверджується відповідними накладними, підписаними без будь-яких зауважень уповноваженим представником покупця. До матеріалів даної справи надано докази, які вказують на те, що поставка товару від позивача до відповідача мала місце та визнавалася раніше відповідачем, а отже твердження, зазначені ним у відзиві, є введенням суду в оману з метою уникнути сплати боргу. При цьому, позивач відзначав, що нарахування відповідачу товарного кредиту у повній мірі узгоджується з умовами договору та вимогами законодавства.
Поряд з цим, позивач просив суд поновити строк на подання відповіді на відзив, обгрунтовуючи дане клопотання веденням активних бойових дій на території Харкова та роботою працівників підприємства віддалено, що створило проблеми для підготовки цієї відповіді на відзив.
22.08.2022 р. до Господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від ТОВ “Спеціалізована механізована колона № 23” надійшло клопотання б/н від 22.08.2022 р. (вх. № 10957/22 від 22.08.2022 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, згідно якого відповідач просив суд визнати поважними причини неподання відповідачем письмової заяви свідка ОСОБА_1 від 16.08.2022 р. у встановлений законом строк та долучити до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 від 16.08.2022 р., посвідчену нотаріально приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Туревською С.О.
Також 22.08.2022 р. до Господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від ТОВ “Спеціалізована механізована колона № 23” надійшли заперечення б/н від 22.08.2022 р. (вх. № 10958/22 від 22.08.2022 р.), за змістом яких відповідач вказував, зокрема, на те, що позивач подав до суду відповідь на відзив з порушенням строку, визначеного судом, не обгрунтувавши поважності причин такого пропуску, з огляду на що така відповідь на відзив не може бути долучена до матеріалів справи та прийматись судом до уваги.
Поряд з цим, відповідач заперечує проти викладених у відповіді на відзив аргументів позивача, зазначаючи наступне.
Договір, укладений між сторонами, визначає ряд дій, які сторони зобов'язані вчинити для відвантаження товару, однак жодна з передбачених договором умов не була виконана сторонами. При цьому, позивач не надав жодного доказу, який би підтвердив виконання сторонами визначених вище умов договору, що доводить факт відсутності поставок за договором на користь відповідача, так як відповідач не замовляв товар у позивача за договором та не отримував такий товар. Окрім цього, накладні, які позивач долучив до позовної заяви, ніколи не обліковувались у відповідача, товар за такими накладними відповідач не отримував, а представник відповідача ОСОБА_1 не підписував такі накладні. Відповідачем було заявлено клопотання про виклик та допит у якості свідка ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 виклав свої пояснення у письмовій заяві свідка від 16.08.2022 р., яка посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Туревською С.О.). У той же час, посилання позивача на реєстрацію податкової накладної № 135 від 30.11.2019 р., як на доказ поставки товару, взагалі є безпідставним, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, податкова накладна є документом, яким користуються платники ПДВ для обліку податкового зобов'язання та податкового кредиту. При цьому, здійснення реєстрації податкової накладної залежить від дій самого позивача та не є доказом поставки товару за договором. Посилання позивача на лист № 05/04-1 від 05.04.2021 р., як на доказ поставки товару відповідачу відповідно до договору, є безпідставним, оскільки у вказаному листі відповідач зазначав, що договір укладався між сторонами для постачання товару на об'єкти з капітального ремонту комплексу транспортних споруд по просп. Льва Ландау в м. Харкові, замовником яких виступив Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради. При цьому, лист не містить даних щодо накладних, на які позивач посилається в своєму позові. Таким чином, на думку відповідача, лист не містить даних, якими доводиться факт поставки позивачем товару на користь відповідача за договором.
Крім того, позивач, посилаючись на пункт 3.6 договору, вважає вимогу про стягнення з відповідача товарного кредиту такою, що відповідає вимогам договору та вимогам чинного законодавства України. Однак, такі доводи позивача, на переконання відповідача, є безпідставними з огляду на те, що відповідно до пункту 3.1 договору поставлений товар має оплачуватись покупцем на умовах 50% передплати та 50% післяплати за поставлений товар. При цьому, позивач, посилаючись на пункти 3.6 та 3.7 договору, вимагає додатково сплатити товарний кредит за визначеною договором формулою, до складу якого входить вартість нібито поставленого товару. Такі вимоги є протиправними, оскільки фактично направлені на стягнення подвійної вартості товару. Отже, умови оплати товару, визначені договором, зокрема, п. 3.1 договору протирічать умовам оплати товару, що визначені в пунктах 3.6 та 3.7 договору. При цьому, на переконання відповідача, з умов п. 3.6 договору щодо надання товарного кредиту вбачається, що це положення не відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України щодо застосування товарного кредиту, тобто продажу товару в кредит з відстроченням чи розстроченням платежу, з огляду на що відповідачем подано до Господарського суду Харківської області позов про визнання недійсними п.п. 3.6 та 3.7 договору. Наразі, судовий розгляд вказаного позову ще триває. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача подвійної вартості товару, на переконання останнього, є протиправною.
У судовому засіданні 08.09.2022 р. представник позивача підтримував позовні вимоги, щодо вирішення клопотання відповідача б/н від 22.08.2022 р. (вх. № 10957/22 від 22.08.2022 р.) про долучення доказів до матеріалів справи (письмової заяви свідка ОСОБА_1 від 16.08.2022 р.) покладався на розсуд суду; представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд задовольнити зазначене вище клопотання б/н від 22.08.2022 р. (вх. № 10957/22 від 22.08.2022 р.), долучити до матеріалів справи заяву свідка та зазначала про неможливість її подання раніше з огляду на перебування свідка на території Харківської області, де відбуваються активні бойові дії.
Розглянувши вказане клопотання ТОВ “Спеціалізована механізована колона № 23” б/н від 22.08.2022 р. (вх. № 10957/22 від 22.08.2022 р.) про долучення доказів до матеріалів даної справи, дослідивши його мотиви, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача та приєднав до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 від 16.08.2022 р.
Також у судовому засіданні 08.09.2022 р. представник відповідача зазначала про відсутність підстав для поновлення позивачу строку для подання відповіді на відзив; позивач, у свою чергу, просив суд визнати поважними причини пропуску вказаного строку та прийняти і долучити до матеріалів справи відповідь на відзив.
Дослідивши мотиви клопотання ТОВ “ПАРКІНГ+” щодо поновлення строку для подання відповіді на відзив б/н від 06.08.2022 р. (вх. № 878/22 від 08.08.2022 р.), суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, з огляду на наступне.
Позивач в обґрунтування зазначеного клопотання посилався на ведення активних бойових дій на території Харкова та на віддалений режим роботи працівників підприємства.
Слід зазначити, що за приписами ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно з ч. 3 ст. 119 ГПК України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи у даному випадку наявність поважних причин пропуску встановленого судом процесуального строку для подання відповіді на відзив у вигляді ведення на території місцезнаходження позивача ТОВ “ПАРКІНГ+” активних бойових дій (ракетних атак та обстрілів) та дистанційною у зв'язку з цим роботою працівників підприємства, а також одночасне вчинення позивачем процесуальної дії у вигляді подання відповіді на відзив, суд вбачає за можливе задовольнити клопотання позивача про поновлення останньому строку для подання відповіді на відзив та долучити вказану відповідь до матеріалів справи.
Поряд з цим, у судовому засіданні 08.09.2022 р. представник ТОВ “Спеціалізована механізована колона № 23” зазначала про те, що відповідач наполягає на поданому 15.06.2022 р. клопотанні про зупинення провадження у даній справі та просить його задовольнити; представник позивача проти клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 922/448/22, яка розглядається Господарським судом Харківської області, заперечував, з підстав, викладених у зазначених вище поясненнях.
Як слідує з матеріалів справи, у поданому ТОВ “Спеціалізована механізована колона № 23” клопотанні про зупинення провадження у даній справі останнє зазначало, що ТОВ “Спеціалізована механізована колона № 23” 02.02.2022 р. звернулося з позовною заявою до Господарського суду Харківської області із вимогами про часткове визнання недійсним договору поставки № 2019/П/136 від 01.11.2019 р. в частині пунктів 3.6 та 3.7 договору, щодо розгляду якої ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 р. було відкрито загальне позовне провадження у справі № 922/448/22. Крім того, відповідач у поданому ним клопотанні вказував, що предметом спору по справі № 922/448/22 є правочин (в частині), на якому ґрунтуються позовні вимоги у справі № 911/3596/21. Таким чином, на думку відповідача, розгляд даної справи є неможливим до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/448/22, а здійснення подальшого судового розгляду цієї справи не відповідатиме завданням господарського судочинства, у зв'язку з чим відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 911/3596/21.
Суд, розглянувши клопотання відповідача б/н від 08.06.2022 р. (вх. № 6824/22 від 15.06.2022 р.) про зупинення провадження у справі, залишив його без задоволення, про що без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу, з огляду на таке.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, у принципі не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2020 р. у справі № 910/11236/19.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає за необхідне відзначити, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Отже, зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Вказані правові висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2021 р. у справі № 917/14/20, від 27.02.2018 р. у справі № 904/6636/17.
Водночас, відповідачем у даній справі у клопотанні про зупинення провадження не доведено обставин об'єктивної неможливості в Господарського суду Київської області самостійно встановити всі обставини щодо наявності підстав для стягнення 742992,66 грн. основного боргу, 1464650,08 грн. товарного кредиту, 232857,07 грн. пені, 292522,90 грн. 20% річних, 102679,75 грн. інфляційних втрат за договором поставки № 2019/П/136, а також відповідність певних умов даного договору № 2019/П/136 від 01.11.2019 р. вимогам чинного законодавства.
Поряд з цим, у вирішенні питання наявності/відсутності підстав для зупинення провадження у справі не слід обмежуватися лише аналізом та співставленням змісту заявлених вимог та обставин справ, а й необхідно враховувати предмет судового розгляду у справах (питання, які розглядаються судом) та у разі оскарження судових рішень - також зважати на об'єкт оскарження (судові рішення, що оскаржуються). Лише детальний аналіз наведених елементів надає можливість вирішити питання про зупинення провадження у справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 р. у справі № 910/12694/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 наголошувала, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Поряд з цим, враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 р. у справах № 924/645/18 та № 910/23396/16, від 15.05.2019 р. у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 р. у справах № 910/13234/18 та № 910/759/19, від 29.04.2020 р. у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 р. у справі № 905/1728/14-908/4808/14, від 04.12.2020 р. у справі № 917/514/19, від 25.03.2021 р. у справі № 873/148/20, від 12.05.2021 р. у справі № 922/2838/20.
Також слід відзначити, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 р. у справі № 917/349/20, від 23.04.2021 р. у справі № 922/1644/20, від 11.01.2021 р. у справі № 904/8122/17, від 04.12.2020 р. у справі № 917/514/19, від 06.05.2020 р. у справі № 910/15293/19.
В той же час, у відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При цьому, посилання на те, що у справі № 922/448/22 розглядаються вимоги про визнання недійсними окремих пунктів договору поставки № 2019/П/136 від 01.11.2019 самі по собі не свідчать про неможливість розгляду даної справи № 911/3596/21, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 Цивільного кодексу України, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 р. у справі № 910/7331/20.
З урахуванням зазначеного, дослідивши мотиви відповідача, викладені у клопотанні про зупинення провадження у даній справі, зміст позовних вимог у обох справах, суд дійшов висновку, що у даному випадку господарський суд не позбавлений можливості досліджувати обставини та оцінювати докази у даній справі, а також надавати правову оцінку поданим письмовим доказам та самостійно встановлювати факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги у справі № 911/3596/21.
Також суд вважає за необхідне відзначити, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Фрідлендер проти Франції”).
Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі “Смірнова проти України”).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 927/548/19, від 29.04.2020 р. у справі № 903/611/19, від 20.06.2019 р. у справі № 910/12694/18, від 05.03.2019 р. у справі № 910/5425/18.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.
У судовому засіданні 08.09.2022 р. представник позивача клопотав про відкладення підготовчого засідання та надання позивачеві можливості подати до матеріалів справи додаткові докази на підтвердження вимог позивача і його позиції щодо відсутності підстав для призначення у даній справі судової експертизи, які не могли бути подані раніше через активні бойові дії та щодо отримання яких позивачем у даний час вживаються заходи.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відкладення підготовчого засідання.
Окрім того, слід зазначити, що згідно із заявою б/н, б/д (вх. № 28085/21 від 06.12.2021 р.) позивач клопотав про участь його представника адвоката Тищенка А.В. в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів в системі “EasyCon” (vkz.court.gov.ua).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 197, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Відкласти підготовче засідання на 17 жовтня 2022 р. о 10:30. Засідання відбудеться за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108.
2. Повідомити учасників процесу про судове засідання (присутніх представників під розписку).
3. Заяву представника ТОВ “ПАРКІНГ+” про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.10.2022 р. о 10:30, в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою власних технічних засобів в системі “EasyCon” (vkz.court.gov.ua). задовольнити.
4. Попередити ТОВ “ПАРКІНГ+”, що за правилами ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
5. Інформацію по справі учасники справи можуть отримувати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.М. Бабкіна