ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
09.09.2022Справа № 910/5494/22
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши
заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі № 910/5494/22
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробудсервісс”
про зобов'язання вчинити дії
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробудсервісс” (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором суборенди нежитлового приміщення № 04/2020 від 01.01.2020, а саме в обмеженні позивача у доступі до приміщення та майна, яке знаходиться у його користуванні за вказаним договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
02.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5494/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2022.
07.09.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо майна позивача, яке знаходиться у належному відповідачу приміщенні та було завезене позивачем на підставі Договору суборенди нежитлового приміщення № 04/2020 від 01.01.2020.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору, надав доступ до орендованого позивачем приміщення третім особам, здійснив переміщення майна позивача та обмежує права позивача у доступі до приміщення та вивезення його майна, у зв'язку з чим, за доводами позивача, у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову, відповідач зможе вчиняти дії щодо подальшого переміщення майна та/або його знищення. Відтак, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, позивач просить суд вжити відповідні заходи забезпечення позову.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Предметом заявленого позову є зобов'язання відповідача надати доступ позивачеві до його майна, яке зберігається у приміщенні відповідача на підставі Договору суборенди нежитлового приміщення № 04/2020 від 01.01.2020, і усунення перешкод у вивезенні майна позивача.
Відтак позов стосується реалізації правомочностей власника щодо здійснення ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову, відповідно до статті 144 Господарського процесуального кодексу України, є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, забороняючи відповідачеві вчиняти дії щодо майна, господарський суд повинен чітко визначити щодо якого індивідуально визначеного майна встановлюється заборона, охарактеризувати ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Таким чином, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач); вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У заяві про забезпечення позову не наведено кваліфікуючих ознак майна, щодо якого позивач просить заборонити відповідачу вчиняти дії, що вказує на абстрактність заявлених вимог.
Про неприпустимість вжиття абстрактних заходів забезпечення позову зазначено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року в справі № 908/1305/19.
Крім цього суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Заборона відповідачу вчиняти дії щодо невизначеного майна не відповідає вимогам чіткості та недвозначності тлумачення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Нечай