ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.09.2022Справа № 910/21234/20
Суддя Привалов А.І., розглянувши матеріали
заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021
у справі № 910/21234/20
за позовом фізичної особи-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича
до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву;
2) Київського національного університету технологій та дизайну;
про стягнення 414764, 90 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Загородня Д.М.;
від відповідача-1 (заявника): Васильєва Т.С., Михайлов В.В.;
від відповідача-2: не з'явився.
До Господарського суду міста Києва звернулася Фізична особа-підприємець Кіктєв Євген Олександрович з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Київського національного університету технологій та дизайну про стягнення грошових коштів в розмірі 414 764, 90 грн збережених без достатньої правової підстави, з яких: 161 060, 47 грн - з відповідача-1 та 253 704, 43 грн - з відповідача-2.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказув на те, що оскільки у судовому порядку, а саме постановою Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/15567/17 було визнано недійсним додатковий договір № 5218/06 від 25.04.2016 про внесення змін до договору оренди № 5218 від 23.03.2010, та враховуючи відсутність факту використання об'єкту оренди в оплачений період дії додаткового договору до договору оренди з 01.05.2016 по 31.03.2019, за таких підстав підлягають поверненню виконані (сплачені) грошові кошти.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі № 910/21234/20 (суддя Баранов Д.О.), яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022, позовні вимоги фізичної особи-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича - задоволено. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на користь Фізичної особи-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича збережені без достатньої правової підстави грошові кошти в розмірі 161 060 грн 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 415 грн 91 коп. Стягнуто з Київського національного університету технологій та дизайну на користь Фізичної особи-підприємця Кіктєва Євгена Олександровича збережені без достатньої правової підстави грошові кошти в розмірі 253 704 грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3805 грн 56 коп.
14.07.2022 після набрання рішенням законної сили видано відповідні накази.
23.08.2022 до канцелярії суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №910/21234/20.
Розпорядженням В.о. керівника апарату №05-23/653/22 від 23.08.2022, у зв'язку з відпусткою судді Баранова Д.О., відповідно до п.4.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів від 14.09.2015 №17, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 910/21234/20, зареєстрованих за вхідним №01-20/4032/22.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/21234/20, зареєстровану за вхідним №01-20/4032/22, передано на розгляд судді Привалова А.І.
Приписами статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2022 заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №910/21234/20 призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.09.2022 з повідомленням учасників справи.
02.09.2022 через канцелярію суду від Київського національного університету технологій та дизайну надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
Присутні в судовому засіданні 05.09.2022 представники заявника підтримали подану заяву та просили її задовольнити, посилаючись на неможливість виконання рішення, у зв'язку з прийняттям постанови КМУ від 10.03.2022 № 245, згідно з якою всі видатки та кредитування загального фонду державного бюджету скорочено, а кошти направлено на програму 3511030 «Резервний фонд».
Представник позивача заперечив проти задоволення заяви, посилаючись на те, що боржник не позбавлений був права виконати рішення суду у добровільному порядку одразу після набрання ним законної сили, тобто ще до введення в Україні воєнного стану. Крім того, відповідачі вже тривалий час, починаючи з 2016 року, не повертають кошти, які були предметом розгляду справи №910/21234/20. Також, позивачем не заявлялися до стягнення жодні додаткові нарахування, у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань, окрім суми основного боргу.
Представник Київського національного університету технологій та дизайну правому участі в судовому засіданні не скористався.
Розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №910/21234/20, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на слідуюче.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
В свою чергу, частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В зв'язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту.
Так, в обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення суду, заявник зазначив, що у зв'язку з прийняттям постанови КМУ від 10.03.2022 № 245, згідно з якою всі видатки та кредитування загального фонду державного бюджету скорочено, а кошти направлено на програму 3511030 «Резервний фонд», тобто на даний час Державною казначейською службою України не здійснюється фінансування жодних витрат, окрім заробітної плати.
На підтвердження вказаних обставин заявником до заяви надано копії неповних текстів листів Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві № 07-08.2/5892 від 02.08.2022 «Повідомлення про визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, економічної класифікації видатків бюджету та рахунків боржника» та Фонду державного майна України № 10-14-10168 від 04.08.2022 «Щодо проблемних питань».
Повні тексти вказаних листів були представлені суду для огляду безпосередньо в судовому засіданні.
Однак, суд звертає увагу на положення частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, заявник зазначив, що виконання рішення суду істотно ускладнюється, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року та скороченням усіх видатків державного бюджету.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, строк виконання зобов'язань відповідачів у даній справі настав, починаючи з квітня 2019 року, а рішення у даній справі було прийнято господарським судом 16.07.2021 (залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 10.02.2022), тобто до введення в Україні воєнного стану. Однак, відповідач жодних дій щодо погашення заборгованості, як у період розгляду справи в суді, так і на даний час не вчинив.
Судом серед іншого також враховано відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які підтверджують відсутність коштів у відповідача-1 на день звернення з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду, оскільки в листі Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві № 07-08.2/5892 від 02.08.2022 зазначено про необхідність виключно надати інформацію щодо коду програмної класифікації видатків та коду економічної класифікації видатків бюджету та рахунку, з якого має бути проведено безспірне списання коштів, а лист Фонду державного майна України № 10-14-10168 від 04.08.2022 взагалі адресований усім Регіональним відділенням Фонду державного майна України та має узагальнюючий зміст за результатами проведення оперативної наради, що не може свідчати про неможливість виконання рішення суду у даному конкретному випадку.
З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача, матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про відстрочення виконання рішення.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №910/21234/20.
2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 08.09.2022.
Суддя А.І. Привалов