ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2022Справа № 910/3790/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу №910/3790/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ЛОГІСТИК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта"
про стягнення 661 211,79 грн
Товариство з обмеженою відповідальність "ОЛГА-ЛОГІСТИК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" про стягнення 661 211,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару, отриманого на підставі Договору поставки № 15872А від 27.05.2020, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 610739,75 грн, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 44004,80 грн та 3% річних - 6467,24 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальність "ОЛГА-ЛОГІСТИК" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
15.06.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з витребуваними судом доказами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 відкрито провадження у справі №910/3790/22 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід'ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.05.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Олени Теліги, буд.15, м. Київ, 04112.
Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 04.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученого до матеріалів справи.
Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
12.07.2022 на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує, зокрема, посилаючись на те, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про порушення зобов'язань за Договором поставки № 15872А від 27.05.2020, тоді як у видаткових накладних, за якими поставлявся товар і виникла заборгованість, зазначено Договір №15934А від 01.06.2020. Отже, позивачем належними засобами доказування не доведено існування у відповідача заборгованості в розмірі 610739,75 грн.
Позивач у визначений законом строк відповідь на відзив не подав.
Приймаючи до уваги, що позивач у встановлений строк не подав до суду ані відповідь на відзив, ані клопотання про продовження строку на її подання, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 19 листопада по 28 грудня 2021 року позивач на виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки № 15872А від 27.05.2020, згідно видаткових накладних № ДОК-039249 від 11.11.2021 на суму 163202,40 грн, № ДОК-040538 від 29.11.2021 на суму 169130,88 грн, № ДОК-040539 від 29.11.2021 на суму 3024,00 грн, № ДОК-043305 від 23.12.2021 на суму 11088,00 грн, № ДОК-043306 від 23.12.2021 на суму 207267,04 грн, № ДОК-043303 від 28.12.2021 на суму 153575,76 грн, передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 707 288,08 грн.
10.10.2022 відповідач на підставі платіжного доручення № 56798 від 10.01.2022 сплатив на рахунок позивача кошти в розмірі 260 000,00 грн з призначенням платежу «опл. за напої зг.дог.№15872А від 27.05.20», частина з яких була зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий на підставі видаткової накладної № ДОК-039249 від 11.11.2021 на суму 163202,40 грн.
29.04.2022 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 29/1-04-22 від 29.04.2022 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 610 739,75 грн, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Крім того, 18.05.2022 керівниками позивача та відповідача з використанням електронних підписів та печаток було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за 1 квартал 2022 р., яв якому відповідачем визнана сума заборгованості в розмірі 610 739,75 грн.
Отже, станом на 23.05.2022 (дату звернення позивача до господарського суду) заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 610739,75 грн, за прострочення сплати якої позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України також нараховані інфляційні втрати в сумі 44004,80 грн та 3% річних - 6467,24 грн.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на сплату за Договором поставки № 15872А від 27.05.2020 коштів у загальному розмірі 1081800,00 грн та відсутності доказів поставки товару за вказаним договором поставки на суму 610739,75 грн, оскільки у доданих до позовної заяви видаткових накладних міститься посилання на інший договір поставки №15934А від 01.06.2020, який до матеріалів справи не додано.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" (за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ЛОГІСТИК" (за договором - постачальник) було укладено Договір поставки № 15872А з протоколом розбіжностей.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до п.2.1. вказаного договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до Специфікації, а покупець зобов'язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент прийняття товару покупцем від постачальника. Підтвердженням приймання товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної або іншої обов'язкової та визначеної чинним законодавством України товарно-супровідної та товарно-транспортної документації на товар (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 8.1.1. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 21 календарного дня з дати поставки.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 15872А від 27.05.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 707 288,08 грн., що підтверджується видатковими накладними № ДОК-039249 від 11.11.2021 на суму 163202,40 грн, № ДОК-040538 від 29.11.2021 на суму 169130,88 грн, №ДОК-040539 від 29.11.2021 на суму 3024,00 грн, № ДОК-043305 від 23.12.2021 на суму 11088,00 грн, № ДОК-043306 від 23.12.2021 на суму 207267,04 грн, № ДОК-043303 від 28.12.2021 на суму 153575,76 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, проте в яких дійсно міститься посилання на реквізити іншого договору, ніж того, що укладений між позивачем та відповідачем.
Згідно з положеннями ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Позивач належними і допустимими доказами підтвердив здійснення господарської операції між ним та відповідачем.
Водночас, відповідач жодним доказом факт поставки йому товару позивачем за вказаними видатковими накладними не спростував.
При цьому, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, не надав суду до відзиву на позовну заяву докази укладання між ним та позивачем Договору поставки № 15934А від 01.06.2020 або інші докази, з яких можливо дійти висновку щодо існування між сторонами ще одного договору поставки.
Крім того, судом враховано підписання сторонами 18.05.2022 Акту звіряння розрахунків, яким визначено суму заборгованості відповідача в розмірі 610 739,75 грн та до розрахунків якого включено перерахування відповідачем коштів в сумі 260 000,00 грн з призначенням платежу «опл. за напої зг.дог.№15872А від 27.05.20».
Таким чином, виходячи з приписів ст. 79 ГПК України та вірогідності наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку, що товар за видатковими накладними №ДОК-039249 від 11.11.2021 на суму 163202,40 грн, № ДОК-040538 від 29.11.2021 на суму 169130,88 грн, №ДОК-040539 від 29.11.2021 на суму 3024,00 грн, № ДОК-043305 від 23.12.2021 на суму 11088,00 грн, № ДОК-043306 від 23.12.2021 на суму 207267,04 грн, № ДОК-043303 від 28.12.2021 на суму 153575,76 грн був поставлений позивачем відповідачу на підставі підписаного сторонами Договору поставки № 15872А від 27.05.2020.
Серед іншого суд звертає увагу на виникнення у відповідача безумовного обов'язку щодо оплати отриманого товару, в силу приписів ст. 692 ЦК України, навіть за відсутності укладеного між сторонами договору у формі єдиного документа.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору поставки № 15872А від 27.05.2020 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 610 739,75 грн.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 44004,80 грн та 3% річних - 6467,24 грн, які розраховані окремо за кожною видатковою накладною та з урахуванням відстрочення платежу 21 календарний день з дати поставки товару, визначеного відповідно до п. 8.1.1. Договору поставки № 15872А від 27.05.2020.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними та обґрунтованими.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" (ідентифікаційний код 35495114, юридична адреса: вул. Олени Теліги, буд.15, м. Київ, 04112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ЛОГІСТИК" (ідентифікаційний код 36001805; юридична адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053) заборгованість у сумі 610 739 грн 75 коп., інфляційні втрати в сумі 44 004 грн 80 коп., 3% річних - 6 467 грн 24 коп., судовий збір у розмірі 9918 грн 18 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 08.09.2022.
Суддя А.І. Привалов