ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.09.2022Справа № 910/18014/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Будіндустрія-1"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.К. "Груп"
про стягнення 84680,41 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Приватне підприємство "Будіндустрія-1" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.К. "Груп" про стягнення за договором поставки від 12.19.2019 № 19/12/12-1 основного боргу в розмірі 84680,41 грн. Також позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що спірні видаткові накладні у відповідача відсутні, оскільки не підписувалися директором. Також відповідач навів заперечення з приводу того, що товарно-транспортні не скріплені печаткою відповідача та їх підписання здійснено неуповноваженими представниками відповідача.
У відповіді на відзив позивач зауважив, що спірні видаткові накладні відповідають вимогам первинних документів, у той час як відповідач жодних доказів на підтвердження не отримання товару не надав. Також позивачем подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7600 грн. Крім того, позивач просив поновити пропущений процесуальний строк на подання відповіді на відзив.
Розглянувши наведені позивачем обставини, суд дійшов висновку поновити пропущений процесуальний строк на подання відповіді на відзив та долучити останній до матеріалів справи.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.12.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 19/12/12-1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця будівельні матеріали, а саме: товарний бетон, гарцовку, розчин цементний, розчин кладочний, керамзитобетон, пісок, цемент та щебінь (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його, в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 2.1 договору ціна на товар та маркування, що поставляється по даному договору, погоджується сторонами в рахунках-фактурах або видаткових накладних на поставку кожної окремої партії товару.
Згідно з пунктом 2.4 договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування попередньої 100% оплати на протязі 2 (двох) календарних днів, з дати виставлення рахунку-фактури грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника на визначених умовах.
Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України - гривні - на поточний рахунок постачальника. Датою оплати за товар вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 2.6 договору).
Пунктом 4.4.1 договору уповноважений представник покупця одразу після прибуття автотранспорту постачальника на об'єкт повинен у товарно-транспортній накладній на товар вказати час прибуття товару. Датою фактичного отримання товару вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця товарно-транспортної накладної та видаткової накладної на товар.
У пункті 4.4.2 договору уповноважений представник покупця одразу після розвантаження товару на об'єкті покупця повинен у товарно-транспортній накладній на товар поставити час вибуття автотранспорту постачальника, розбірливо зазначити свою посаду та прізвище, підпис уповноваженого представника має бути засвідчений штампом або печаткою.
Відповідно до пункту 9.5 договору останній набирає сили з дати підписання і діє до 31.12.2020, але до повного виконання обов'язків за даним договором. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 175881,41 грн., а саме за наступними видатковими накладними з товарно-транспортними накладними та актами надання послуг: від 25.03.2021 № 32515 на суму 36900,14 грн., № 32516 на суму 600 грн., від 01.04.2021 № 40109 на суму 17900,04 грн., № 40110 на суму 1050 грн., від 03.04.2021 № 40310 на суму 17900,04 грн., № 40311 на суму 1950 грн., від 23.04.2021 № 42309 на суму 10030,02 грн., від 24.04.2021 № 42406 на суму 4650 грн., № 42407 на суму 2752 грн., від 29.04.2021 № 42911 на суму 18419,09 грн., № 42912 на суму 900 грн., від 11.05.2021 № 51104 на суму 16300,08 грн., № 51107 на суму 1500 грн., від 12.05.2021 № 51204 на суму 35280 грн., № 51210 на суму 600 грн., від 13.05.2021 № 51306 на суму 8550 грн., № 51307 на суму 600 грн.
У свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за поставлений товар 35851,11 грн. згідно з платіжними дорученнями від 30.04.2021 № 8181 на суму 14680,02 грн., № 8182 на суму 2752 грн., № 8180 на суму 18419,09 грн., крім того початкове сальдо (кредит) становило 55349,89 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості відповідача складає 84680,41 грн.
Судом встановлено, що вказані видаткові накладні та акти надання послуг підписані зі сторони відповідача директором Перевертуном О.М. та скріплені печаткою юридичної особи відповідача, окрім видаткової накладної від 03.04.2021 № 40310, що містить лише підпис директора відповідача.
З огляду на наявність заборгованості, позивач звертався до відповідача з претензією від 03.08.2021, однак відповіді або грошових коштів не отримав.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 175881,41 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками (окрім видаткової накладної від 03.04.2021 № 40310) видатковими накладними та актами надання послуг, а також товарно-транспортними накладними.
При цьому судом враховані зауваження відповідача про те, що у відповідача відсутні копії спірних видаткових накладних, тобто директор відповідача такі накладні не підписував.
Разом із цим, відповідачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено відсутність у нього в документації спірних видаткових накладних та поставленого за ними товару на обліку.
Також судом відхиляються за необґрунтованістю доводи відповідача про неналежність підпису директора відповідача та печатки відповідача на видаткових накладних, оскільки такі твердження не підтверджені доказами.
Відповідно до вимог абзацу 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" спірні видаткові накладні містять такі обов'язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "від постачальника" та "отримав(ла)", та ці дані засвідчені відтиском печаток сторін.
Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності печатки відповідача на товарно-транспортних накладних та підписів на них неуповноважених осіб зі сторони відповідача, суд зауважує наступне.
Згідно з пунктом 4.4.1 договору датою фактичного отримання товару вважається дата саме підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця товарно-транспортної накладної та видаткової накладної на товар.
У той же час, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що підписи представників відповідача на товарно-транспортних накладних здійснені неуповноваженими на те особами.
Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час оформлення відповідних накладних) суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.
Таким чином, надані до матеріалів справи видаткові накладні та акти надання послуг містять дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що спростовує відповідні твердження відповідача про неналежність відповідних доказів.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Ураховуючи викладене, наданими позивачем доказами підтверджується поставка відповідачу товару та її часткова оплата відповідачем, у той час як відповідачем на спростування зазначених обставин жодних доказів, окрім письмових заперечень, не надано.
З огляду на наведене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 84680,41 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270 грн. та 7600 грн. на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Одночасно, суд зауважує, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу разом із детальним розрахунком наданих послуг відповідачу направлялася, однак останнім клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з частинами 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Приватного підприємства "Будіндустрія-1" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.К. "Груп" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 9; ідентифікаційний код 36126025) на користь Приватного підприємства "Будіндустрія-1" 84680 (вісімдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 41 коп. основного боргу, 7600 (сім тисяч шістсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова