ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.09.2022Справа № 910/17059/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок"
про стягнення 57 732,18 грн,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 57 732,18 грн, з яких: основний борг у розмірі 53 900, 44 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 032, 82 грн, 3% річних у розмірі 467, 61 грн та пеню у розмірі 2 331, 31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч умовам договору №1532501 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.01.2011 не виконав свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 53 900, 44 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 032, 82 грн, 3% річних у розмірі 467, 61 грн та пеню у розмірі 2 331, 31 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлені строки на подання відзиву та відповіді на відзив.
26.11.2021 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства надійшов відзив на позовну заяву.
29.11.2021 позивачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва була подана відповідь на відзив.
Будь-яких інших заяв та клопотань по суті сторонами подано не було.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Розпорядженням київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
22.01.2021 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (Постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» (Абонент) укладено договір № 1532501 на постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до якого Підприємство зобов'язалось виробити та поставити теплову енергію у гарячій воді Товариству, а відповідач зобов'язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2021.
Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони домовились про те, що дія договору поширюється на правовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.01.2021 (пункт 8.1, пункт 8.2 договору).
Відповідно до підпункту 8.4. пункту 8 договору припинення дії договору не звільняє від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.
Відповідно до пункту 2.2.1 договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із відповідачем (додаток 1 договору ), а саме до будинку № 6 по вулиці Хрещатик в місті Києві для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року.
У разі встановлення у відповідача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів встановлених на межі балансової належності.
Кількість спожитої відповідачем теплової енергії в розрахунковому періоді визначалась відповідно до умов договору.
Пунктом 2 додатку 4 до договору передбачено, що відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця на розрахунковий рахунок позивача.
Згідно з пунктом 2.3.2. договору відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 4.
Проте, згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно з пунктом 2.3.1. договору відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 1.
За період постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до договору.
Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з 01.03.2021 по 31.07.2021 включно утворилась заборгованість у розмірі 53 900,44 грн.
Підприємство вживало заходи досудового порядку врегулювання спору, шляхом направлення Товариству вимоги про сплату заборгованості. Оскільки вказана вимога була залишена відповідачем без виконання, Підприємство звернулось із даним позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу позивач також просив суд стягнути з Товариства 2 331,31 грн пені, 1 032,82 грн інфляційних втрат та 467,61 грн три проценти річних за період з 01.03.2021 по 31.07.2021.
У своєму відзиві відповідач зазначив, що 27.10.2021 Товариство отримало рахунок- фактуру № 3955 від 26.10.2021 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на суму 116 760,96 грн, найменування послуги: теплова енергія передоплата 2021, одиниця виміру Гкал., кількість 45 000, ціна 2 162,240 на суму 97 300,80 грн, ПДВ 20% 19460,16 грн. Платіжним дорученням № 109915 від 27.10.2021 ПСП «Агрофірма «Світанок» перерахувало Підприємству 116 760,96 грн, згідно договору №1532501 від 21.01.2021, рахунку № 3955 від 26.10.2021 за теплову енергію у т.ч. ПДВ 20% - 19460,16 грн.
Як стверджує відповідач, листом від 01.11.2021 ПСП «Агрофірма «Світанок» повідомило КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про те, що в зв'язку з тим, що ПСП «Агрофірма «Світанок» здійснило оплату згідно договору №1532501 на суму 57 732,18 грн, та судовий збір в сумі 2 270,00 грн, просить зарахувати вказану суму в рахунок погашення заборгованості в повному обсязі. Залишок оплати в сумі 56 758,78 грн просило зарахувати як подальшу оплату за опалення згідно договору № 1532501.
10.11.2021 позивач надіслав в електронному вигляді оборотно-сальдову відомість, згідно з якою за ПСП «Агрофірма «Світанок» станом на 01.11.2021 рахується передплата на суму 62860,52 грн, що підтверджує відсутність спірної заборгованості. Посилаючись на вказані обставини, відповідач просив суд закрити провадження в справі, а також стверджував про сплату судового збору на користь позивача.
Підприємство у своїй відповіді на відзив підтвердило факт здійснення оплати відповідачем в розмірі 116 760,96 грн та зазначило про відсутність спору між сторонами щодо суми основного боргу в розмірі 53 900,44 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 7 статті 276 ГК України).
Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, Товариство, у порушення умов договору №1532501 на постачання теплової енергії від 22.01.2021, не виконало взяті на себе зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.03.2021 по 31.07.2021, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 53 900,44 грн.
Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами частини 1 статті 193 ГК України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання обов'язку з оплати поставленої теплової енергії, за відповідачем станом на день відкриття провадження у справі обліковується заборгованість за спірним договором у розмірі 53 900,44 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
За змістом частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, сторонами та матеріалами справи підтверджено, що платіжним дорученням № 109915 від 27.10.2021 ПСП «Агрофірма «Світанок» перерахувало Підприємству 116 760,96 грн з призначенням платежу: «згідно договору №1532501 від 21.01.2021, рахунку № 3955 від 26.10.2021 за теплову енергію у т.ч. ПДВ 20% - 19460,16 грн».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Оскільки провадження у цій справі відкрито 23.10.2021, про що винесено відповідну ухвалу суду, у той час як сума основного боргу сплачена 27.10.2021, тобто після відкриття провадження у справі, це є достатньою та обґрунтованою підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення 53 900,44 грн основного боргу.
У зв'язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії Підприємством заявлено до стягнення з відповідача 2 331,31 грн пені, 1 032,82 грн інфляційних втрат та 467,61 грн три проценти річних, нараховані за період з березня по липень 2021 року включно.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 3.3 договору сторони погодили, що Товариство сплачує Підприємству пеню в розмірі, обумовленому чинним законодавством.
Водночас, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункту 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку про правомірність його здійснення, відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє в заявленому розмірі 2 331,31 грн, нарахованої за період з березня по липень 2021 року включно.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то Підприємством правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунки трьох процентів річних у сумі 467,61 грн та інфляційних втрат у сумі 1 032,82 грн, судом встановлено, що розрахунки Підприємства є правильними, відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд також задовольняє.
Приписами статті 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Підприємства про стягнення з Товариства пені у розмірі 2 331,31 грн, три проценти річних у сумі 467,61 грн та інфляційних втрат у сумі 1 032,82 грн повністю.
Щодо тверджень відповідача про сплату судового збору в розмірі 2 270,00 грн на користь позивача суд відзначає наступне.
Як вказано судом вище, платіжним дорученням № 109915 від 27.10.2021 з призначенням платежу: «згідно договору №1532501 від 21.01.2021, рахунку № 3955 від 26.10.2021 за теплову енергію у т.ч. ПДВ 20% - 19460,16 грн» ПСП «Агрофірма «Світанок» перерахувало Підприємству 116 760,96 грн.
Пунктом 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 (у редакції чинній на день здійснення платежу - 27.10.2021), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.
Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).
З огляду на вказане суд відзначає, що вказавши у платіжному дорученні № 109915 від 27.10.2021 в призначенні платежу «згідно договору №1532501 від 21.01.2021, рахунку № 3955 від 26.10.2021 за теплову енергію у т.ч. ПДВ 20% - 19460,16 грн», відповідач здійснив оплату виключно за договором, що унеможливлює зарахування вказаних грошових в рахунок сплати суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 150,67 грн.
Водночас, за приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на вказане, суд відзначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду із відповідним клопотання про повернення суми сплаченого судового збору в розмірі 2 119,33 грн.
Керуючись статтями 74-77, 86, 129, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" в частині стягнення 53 900,44 грн основного боргу закрити.
2. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" про стягнення 2 331,31 грн пені, 1 032,82 грн інфляційних втрат та 467,61 грн трьох процентів річних задовольнити повністю.
3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" (вул. Монастирська буд.1, Ковалівка, Васильківський район, Київська область, 08652, код 03754024) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (пл. Івана Франка, буд.5, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40538421) 2 331,31 грн (дві тисячі триста тридцять одну гривню 31 копійку) пені, 1 032,82 грн (одну тисячу тридцять дві гривні 82 копійок) інфляційних втрат, 467,61 грн (чотириста шістдесят сім гривень 61 копійку) три проценти річних та 150,67 грн (сто п'ятдесят гривень 67 копійок) судового збору.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складене 07.09.2022.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА