номер провадження справи 5/20/21-15/98/22
31.08.2022 Справа № 908/269/21
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохов І.С., розглянувши матеріали заяви № 119.20-10/249 від 21.07.2022 Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Херсонського обласного управління АТ “Ощадбанк”, м. Херсон про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2021 у справі №908/269/21 за виключними обставинами
за позовом Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Херсонського обласного управління АТ “Ощадбанк”,73000, м. Херсон, вул. Суворова, буд.26; адреса для листування: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17
до відповідача 1. Підприємства об'єднання громадян “Агропристань” Всеукраїнської громадської організації інвалідів “Велід”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129
до відповідача 2. Приватного підприємства “Торговий дім “Агропродсіті”, 69035, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129, оф. 206
до відповідача 3. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про солідарне стягнення заборгованості за договором кредитної лінії
за участю секретаря судового засідання: Кабак І.Ю.
за участю представників сторін:
від заявника (позивач): не з'явився;
від відповідачів 1, 2, 3: не з'явився;
суть спору
27.07.2022 Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії Херсонського обласного управління АТ “Ощадбанк”, м. Херсон звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2021 у справі № 908/269/21 за виключними обставинами.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2022, заяву передано на розгляд судді Горохов І.С.
Ухвалою суду від 03.08.2022 заяву про заміну сторони виконавчого провадження у справі прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 31.08.2022 з повідомленням учасників справи. Обґрунтовуючи подану заяву АТ «Ощадбанк» зазначає наступні підстави: Банк звернувся до Конституційного Суду України з конституційною скаргою, в якій просив суд розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення першого речення частини першої статті 1050 ЦК України, яким передбачено, що «якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу», які були застосовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. За результатами розгляду конституційної скарги, ухвалено Рішення КСУ № 6-р(ІІ)/2022 від 22.06.2022 в якому Конституційним Судом України висловлено наступну юридичну позицію: «...що як на момент укладання Кредитного договору, так і протягом строку кредитування Банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги Банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об'єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України.
У пункті 7 Рішення КСУ № 6-р(П)/2022 від 22.06.2022 КСУ дійшов до висновку: «...аналіз сфери застосування приписів статей 625 та 1050 ЦК України, свідчить проте, що вони унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 ЦК України визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови позики. кредитного договору.
...Конституційний Суд України, зазначає, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі.
Конституційний Суд України вважає, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 ЦК України як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат та заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів, як плати за користуванням кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов'язань за кредитним договором у натурі».
Як зазнає АТ “Ощадбанк” у своїй заяві, Конституційний Суд України на підставі зазначених висновків визнав оспорюваний припис частини першої статті 1050 ЦК України таким, що відповідає Конституції України, оскільки останній не обмежує права Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом.
Також, 18.01.2022 Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/17048/17 зроблено висновок про те, що умови договору про нарахування процентів за користування кредитом до моменту фактичного повернення кредиту мають правомірно враховуватись. Суд відзначив, що посилання на правові висновки у справах № 444/9519/12 та № 912/1120/16 (негативні для банків) є нерелевантні.
З урахуванням викладених в заяві обставин заявник просить суд задовольнити подану заяву та ухвалити нове рішення.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
30.08.2022 від відповідача 3 надійшло клопотання про неможливість явки представника в судове засідання та просить суд відкласти розгляд заяви на іншу дату.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 ГПК України, заява про перегляд судових рішень за ново виявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за ново виявленими або виключними обставинами.
Враховуючи вказані строки розгляду, клопотання відповідача 3 про відкладення судового засідання слід залишити без задоволення.
31.08.2022 від заявника (позивач у справі) надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників позивача.
У судовому засіданні 31.08.2022 фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою системи “Акорд” не здійснювалась.
Заяву розглянуто за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та заяву, суд установив наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.06.2021 позовні вимоги Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Херсонського обласного управління АТ “Ощадбанк”, м. Херсон до відповідачів Підприємства об'єднання громадян “Агропристань” Всеукраїнської громадської організації інвалідів “Велід”, м. Запоріжжя, Приватного підприємства “Торговий дім “Агропродсіті”, м. Запоріжжя, ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про солідарне стягнення заборгованості за договором кредитної лінії задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Підприємства об'єднання громадян “Агропристань” Всеукраїнської громадської організації інвалідів “Велід”, Приватного підприємства “Торговий дім “Агропродсіті”, ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Херсонського обласного управління АТ “Ощадбанк” заборгованість за договором кредитної лінії № 119.10-10/195 від 19.09.2019 за основним боргом (кредитом) 1 000 000,00 грн, проценти за користування кредитом в сумі 162 379,06 грн, комісія в сумі 3866,15 грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 16 191,78 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 1870,45грн, 3 % річних за несвоєчасне погашення комісії в сумі 44,54 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 45 758,57грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів 8734,04 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення комісії в сумі 207,95грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 585,79 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2021 у справі № 908/269/21 залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог АТ «Ощадбанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що: після направлення 03.11.2021 позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту від 19.09.2019, з 08.12.2020 позивачем змінено термін кредитування по Кредитному договору, у зв'язку з чим Банк втратив можливість нарахування процентів на підставі п. 2.7 Кредитного договору. Після направлення вимог про дострокове повернення кредиту позивач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку. Судом встановлено, що такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, тому має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав такий строк виконання договору у повному обсязі.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана у такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Судом першої інстанції при винесенні рішення, у даній справі, враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у Постанові від 04.07.2018 у справі № 310/115 34/13-ц.
Як вже зазначалось, не погоджуючись з рішенням суду у справі № 908/269/21, АТ «Ощадбанк» звернувся до Конституційного Суду України з конституційною скаргою, в якій просив суд розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення першого речення частини першої статті 1050 ЦК України, яким передбачено, що «якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу», які були застосовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 320 ГПК України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 320 ГПК України, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши надані суду докази, судом встановлено, що
22.06.2022 Другий сенат Конституційного Суду України розглянув на пленарному засіданні справу за конституційною скаргою Акціонерного товариства «державний ощадний банк України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України та постановив рішення № 6-р(ІІ)/2022 у справі № 3-188/2020(455/20).
Відповідно до п. 1 рішення Конституційного Суду України, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) припис першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, згідно з яким «якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу». Банк просить перевірити оспорюваний припис статті 1050 Кодексу на відповідність приписам частин першої, другої статті 8, частини четвертої статті 13, частини першої статті 19, частини першої, другої, четвертої статті 41, частини першої статті 42 Конституції України.
В мотивувальній частині Рішення Конституційного суду (далі за текстом - КСУ) № 6-р(П)/2022 від 22.06.2022 КСУ, зокрема:
П. 7 Приписами статті 1050 Кодексу встановлено наслідки порушення позичальником умов договору. Зокрема, оспорюваний Банком припис статті 1050 Кодексу визначає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Кодексу.
Конституційний Суд України констатує, що ця норма є відсильною, тому її тлумачення та застосування іманентно потребують застосування норми Кодексу, на яку є безпосереднє посилання в першому реченні частини першої статті 1050 Кодексу.
Так, приписом частини другої статті 625 Кодексу встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, аналіз сфери застосування приписів статей 625 та 1050 Кодексу свідчить про те, що вони унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 Кодексу визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору.
Проценти, про які йдеться в приписах статті 1048 Кодексу, є складовим елементом плати за надану позику/кредит, що разом з основною сумою позики/кредиту становить загальну суму боргу, яку боржник повинен сплатити через визначений час після отримання позики/кредиту.
Конституційний Суд України зазначає, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 Кодексу та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі.
Конституційний Суд України вважає, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов'язань за кредитним договором у натурі.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті порушених у конституційній скарзі питань оспорюваний припис статті 1050 Кодексу не обмежує права Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом. Відповідно, припис першого речення частини першої статті 1050 Кодексу не спричиняє й негативних наслідків для права Банку на ведення підприємницької діяльності.
Отже, припис першого речення частини першої статті 1050 Кодексу не суперечить частині четвертій статті 13, частинам першій, другій, четвертій статті 41, частині першій статті 42 Конституції України.
П. 8 Банк стверджує, що оспорюваний припис статті 1050 Кодексу не відповідає частинам першій та другій статті 8 Конституції України, вважаючи, що він спричиняє стан юридичної невизначеності в питанні правомірних очікувань кредитодавця на отримання процентів за користування кредитом до дня його повернення, який полягає в тому, що в процесі застосування судами припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу зазнала змін судова практика, унаслідок чого було порушено стабільність становища учасників кредитних правовідносин.
На думку Конституційного Суду України, Банк цими твердженнями висловив незгоду із застосуванням судами в його справі припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу, що не може розглядатись як обґрунтування його неконституційності.
Практика суду касаційної інстанції щодо можливості одночасного застосування приписів частини першої статті 1048 Кодексу та першого речення частини першої статті 1050 Кодексу в системному зв'язку з частиною другою статті 625 Кодексу з березня 2018 року зазнала докорінних змін. Ці зміни зумовлено, по-перше, зміною підходу до тлумачення статті 1048 Кодексу (щодо обов'язку боржника сплачувати проценти до дня повернення позики) у контексті визначення строку виконання зобов'язань за кредитним договором, а по-друге, новим підходом до визначення юридичної природи процентів, що їх встановлено частиною першою статті 1048 Кодексу (плата за надані грошові кошти) і частиною другою статті 625 Кодексу (міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання), та різними юридичними підставами для їх застосування.
У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України наголошує, що забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема Конституційний Суд України.
Розглянувши конституційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, Конституційний Суд України ухвалив: Визнати таким, що відповідає Конституції (є конституційним), припис першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України.
Відповідно першого речення частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В мотивувальній частині рішення від 22.06.2022 Конституційний Суд України зазначив, що забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду, яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема Конституційний Суд України.
У своєму рішення від 22.06.2021 Конституційний Суд України визнав лише те, що припис першого речення частини першої статті 1050 ЦК України відповідає Конституції України.
Незгода Банку із застосуванням судами в його справі припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу, не може розглядатись як обґрунтування його неконституційності про що зазначено в пункті 8 рішення Конституційного Суду України.
Таким чином, під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, банк має право на одержання процентів за користування кредитними коштами та процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України з урахуванням практики суду касаційної інстанції, яка склалась за наслідками застосування припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України.
Спір у справі № 908/269/21 вирішено з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-к, а саме з урахуванням того, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 325 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами та залишити відповідне рішення в силі.
Відповідно до ч. 4 ст. 325 ГПК України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, беручі до уваги висновки, викладені у Рішенні Конституційного суду № 6-р(П)/2022 від 22.06.2022 з урахуванням приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви АТ «Ощадбанк» про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишає рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2021 у справі № 908/269/21 в силі.
Керуючись ст. ст. 232, 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив
Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Херсонського обласного управління АТ “Ощадбанк”, м. Херсон про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2021 у справі № 908/269/21 в силі.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвалу підписано 09.09.2022.
Суддя І. С. Горохов