пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
02 вересня 2022 року справа № 903/499/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича,
за присутності в засіданні суду представника ДП "ДГ "Перше травня", адвоката Мартинюка О.М. (ордер на надання правничої (правової) допомоги АС №1042596 від 08.08.2022р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом підприємця Масалова Сергія Миколайовича, с. Копачівка
до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України, с. Копачівка
про стягнення 1 205 080,67 грн.
встановив:
15 липня 2022 року (з врахуванням додатково поданого 18.07.2022р. клопотання про здійснення судового розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження) підприємець Масалов С.М., з посиланнями на невиконання боржником рішення Господарського суду Волинської області від 23.11.2020р. у справі №903/700/20, звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України про стягнення загальної суми 1 205 080,67 грн., в тому числі, 1 036 314,69 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами (за період з жовтня 2020 року по червень 2022 року), та 168 765,98 грн. трьох процентів річних від простроченої суми (за період з 21.09.2020р. по 13.07.2022р.), нарахованих з врахуванням ст. 625 ЦК України, виходячи із визначеного рішенням суду у справі №903/700/20 та несплаченого основного боргу 3 107 693,57 грн.
Ухвалою від 18.07.2022р. за позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 08.08.2022р., запропоновано сторонам вчинити ряд дій та надати суду відповідні матеріали.
03 серпня 2022 року поштовим зв'язком до суду від відповідача надійшов відзив від 01.08.2022р. №123 на позовну заяву із додатками документів в обґрунтування заперечень позовних вимог та поштовими документами в підтвердження направлення відзиву на адресу позивача.
При цьому, заперечуючи позовні вимоги відповідач засвідчує на наступних обставинах:
- між ДП ДГ "Перше Травня" та підприємцем Масаловим С.М. було укладено договір №1 від 30.03.2020р. щодо купівлі-продажу мінеральних добрив та засобів захисту рослин. Кількість товару, ціна, умови продажу товару обумовлюються сторонами в договорі, накладних на кожну конкретну партію товару (п. 1.3), загальна кількість товару, що передається у власність покупця становить суму всіх накладних по кількості та підтверджується ними (п. 2.3). Покупець зобов'язується проводити оплату 100% вартості кожної партії товару не пізніше 15.09.2020р. (п. 3.1). Загальна вартість товару, що передається за договором становить суму всіх накладних по вартості (п. 3.2). ФОП Масаловим С.М. було поставлено мінеральних добрив та засобів захисту рослин на загальну суму 3 214 493,57 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.11.2020р. у справі №903/700/20 було ухвалено стягнути з ДП "ДГ "Перше травня" на користь підприємця Масалова С.М. 3 107 693,57 грн. заборгованості, 839 077,26 грн. штрафу, 5 094,57 грн. пені, 8 490,97 грн. 20% (всього 3 960 356,37 грн.) Зазначене рішення набрало законної сили, судовий наказ про примусове його виконання знаходиться на виконанні в ДВС Рожищенського ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ (м. Львів).
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень визначених статей дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення.
Відтак, для застосування до боржника наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, основною вимогою є наявність укладеного між сторонами договору.
В той же час, рішенням Господарського суду Волинської області від 17.11.2021р. у справі №903/730/21, яке набрало законної сили (в подальшому відповідно до клопотання відповідача від 05.08.2022р. №125 долучене судом до матеріалів справи), було визнано недійсним договір №1 від 30.03.2020р. купівлі-продажу мінеральних добрив та засобів захисту рослин, укладений між ДП ДГ "Перше травня" та підприємцем Масаловим С.М., а також відмовлено в позові про визнання недійсними накладних №3 від 30.03.2020р., №4 від 16.04.2020р., №5 від 22.04.2020р., №8 від 06.05.2020р., №9 від 06.05.2020р., №10 від 06.05.2020р., №11 від 20.05.2020р., №12 від 20.05.2020р.
Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в т.ч. шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
- приписами ст. 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Вказана стаття кореспондується зі ст. 617 ЦК України, згідно якої, особа, котра порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Аналогічні положення містяться у ст. 218 ГК України, а саме, суб'єкт господарювання несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Зміст форс-мажору розкритий у ст. 141 Закону України "Про Торгово- промислові палати в Україні", а саме: форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні (1) та невідворотні (2) обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань (3), передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно з законодавчими та іншими нормативними актами. До переліку віднесені, зокрема, збройний конфлікт, військові дії, оголошена та неоголошена війна.
Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс- мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Основним напрямком діяльності підприємства є виробництво сільськогосподарської продукції. Підприємство має у користуванні більше 1 000 га орної землі на яких вирощує зернові та технічні культури.
Урядом України, для забезпечення уникнення продовольчої кризи, поставлено перед сільськогосподарськими підприємствами стратегічне завдання щодо проведення швидкої посівної компанії.
В зв'язку з воєнними діями на території держави склався дефіцит посівного матеріалу, а його вартість виросла у рази в порівнянні з минулими роками, суттєво зросли у ціні мінеральні добрива та засоби захисту рослин. Внаслідок ракетних обстрілів було знищено ряд нафтобаз, що призвело до дефіциту дизельного пального та підвищення його вартості.
Підприємство першочергово використовує наявні грошові для здійснення посівної компанії, здійснення агротехнічних засобів захисту урожаю та підготовки до збору урожаю, а тому не має можливості виконати рішення суду від 23.11.2020р. у справі №903/700/20. Внаслідок військових дій підприємство наразі не має можливості реалізації зібраного врожаю.
- виконавчою службою впродовж 2021-2022 років з підприємства, на виконання рішення у справі №903/700/20 було стягнуто в користь підприємця Масалова С.М. 413 693,36 грн. При цьому останнім, при здійсненні розрахунків інфляційних втрат та 3% річних не було зменшено суму боргу на суму стягнутих коштів, що призвело до неправильного розрахунку останніх. Наданий позивачем розрахунок до позовної заяви не відповідає дійсності та є свідомо завищеним.
Також 03 серпня 2022 року на електронну адресу суду за електронним підписом директора ДП "ДГ "Перше травня" Сергія Денисенка поступило заперечення відповідача від 03.08.2022р. №124 щодо розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
05 серпня 2022 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання ДП "ДГ "Перше травня" від 05.08.2022р. №125 про долучення доказів, а саме: рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2021р. у справі №903/730/21 (суддя Якушева І.О.) про визнання недійсним договору №1 від 30.03.2020р. купівлі-продажу мінеральних добрив та засобів захисту рослин, укладеного між ДП ДГ "Перше травня" та підприємцем Масаловим С.М. та про відмову в позові про визнання недійсними накладних №3 від 30.03.2020, №4 від 16.04.2020, №5 від 22.04.2020, №8 від 06.05.2020, №9 від 06.05.2020, №10 від 06.05.2020, №11 від 20.05.2020, №12 від 20.05.2020 відмовити.
З підстав, визначених в ухвалі від 08.08.2022р., судом було відмовлено в задоволенні клопотання ДП "ДГ "Перше травня" про перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 02.09.2022р., запропоновано підприємцю Масалову С.М. подати до суду та направити на поштову та електронну адреси ДП "ДГ "Перше травня" відповідь на відзив відповідача №123 від 01.08.2022р. з документами в обґрунтування, встановлено позивачу відповідний строк для вчинення визначеної дії до 19.08.2022р., запропоновано ДП "ДГ "Перше травня" подати до суду та направити на поштову адресу підприємця Масалова С.М. заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив з документами в обґрунтування, встановлено відповідачу відповідний строк для вчинення визначеної дії до 29.08.2022р., зобов'язано позивача в строк до 29.08.2022р. надати суду та відповідачу всі без виключення платіжні та інші документи в підтвердження виконання ДП "ДГ "Перше травня" рішення господарського суду від 23.11.2020р. у справі №903/700/20, визначивши при цьому загальну суму виконання рішення, надати суду документальні підтвердження дати зарахування (надходження) на рахунок підприємця Масалова С.М. грошових коштів в сумі 108 827,78 грн. на підставі розпорядження Рожищенського ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ (м. Львів) №64363105 від 08.07.2022р., зобов'язано відповідача в строк до 29.08.2022р. надати суду та позивачу всі без виключення платіжні документи в підтвердження виконання ДП "ДГ "Перше травня" рішення господарського суду від 23.11.2020р. у справі №903/700/20, визначивши при цьому загальну суму виконання, надати суду документальні підтвердження (довідки органів Державного казначейства України, ДВС України) дати списання з рахунків підприємства грошових коштів в сумі 108 827,78 грн. на підставі розпорядження Рожищенського ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ (м. Львів) №64363105 від 08.07.2022р., явку уповноважених представників сторін в судове засідання визнано не обов'язковою.
15.08.2022р. до суду від позивача надійшла відповідь підприємця Масалова С.М. на відзив ДП "ДГ "Перше травня" від 15.08.2022р. на позовну заяву із долученням платіжних документів в підтвердження проведення боржником розрахунків згідно рішення суду у справі №903/700/20 на суму 305 212,27 грн.
31 серпня 2022 року судом було зареєстровано клопотання підприємця Масалова С.М. від 30.08.2022р. про розгляд справи по суті за його відсутності із засвідченням повного підтримання позовних вимог.
01.09.2022р. до суду від ДП "ДГ "Перше травня" надійшли заперечення від 29.08.2022р. №141 на відповідь відповідача на відзив позивача із засвідченням загальної суми проведених боржником розрахунків, спрямованих на виконання рішення суду у справі №903/700/20 (на суму 305 212,27 грн.), наведенням контррозрахунків сум інфляційних та процентів річних, а також із долученням відповіді Рожищенського ВДВС у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 26.08.2022р. №15659/1817-24 на запит підприємства-відповідача №139 від 23.08.2022р.
У визначений судом день та час в судове засідання з'явився лише представник відповідача. Позивач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку. В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст. 3 ГПК України.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї №№2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Беручи до увагу обставини за котрих в матеріалах справи наявне повідомлення позивача про можливість судового розгляду справи за його відсутності, явка позивача в засідання суду обов'язковою не визнавалась, сторони у справі скористались процесуальними правами стосовно висвітлення своєї правової позиції щодо фактичних обставин справи, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, може бути розглянута за наявними у ній документами, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної справи по суті у даному судовому засіданні.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача позов заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву у запереченнях на відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в засіданні суду представника відповідача, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:
Підприємець Масалов Сергій Миколайович звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення на його користь з Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України 4 493 007,67 грн., в тому числі 3 107 693,57 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених згідно накладних №3 від 30.03.2020р., №4 від 16.04.2020р., №5 від 22.04.2020р., №8 від 06.05.2020р., №9 від 06.05.2020р., №10 від 06.05.2020р., №11 від 20.05.2020р., №12 від 20.05.2020р. на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №1 від 30.03.2020р., 932 308,07 грн. штрафу, 166 266,97 грн. пені, 249 446,74 грн. 20% річних згідно п. 7.3. договору за період з 31.03.2020р. по 20.09.2020р. (по кожній накладній окремо) та 37 292,32 грн. суми збитків від інфляції за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №1 від 30.03.2020р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по оплаті товарно-матеріальних цінностей, нарахування у зв'язку з цим штрафних санкцій, збитків від інфляції та відсотків річних.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.11.2020р. у справі №903/700/20, яке набрало законної сили, серед іншого, позовні вимоги було задоволено частково, ухвалено стягнути з ДП "ДГ "Перше травня" на користь підприємця Масалова С.М. 3 107 693,57 грн. основної заборгованості, 839 077,26 грн. штрафу, 5 094,57 грн. пені, 8 490,97 грн. 20% річних, а всього 3 960 356,37 грн., відмовлено в позові в частині стягнення 93 230,81 грн. штрафу, 161 172,40 грн. пені, 240 955,77 грн. 20% річних, 37 292,32 грн. суми збитків від інфляції.
При розгляді господарським судом справи №903/700/20 останнім були встановлені факти:
- укладення 30 березня 2020 року між ДП "ДГ "Перше травня" та підприємцем Масаловим С.М. договору купівлі-продажу №1 згідно з умовами котрого продавець, в порядку та на умовах даного договору зобов'язується продавати покупцеві мінеральні добрива, засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором;
- відпуск підприємцем Масаловим С.М. на виконання умов договору купівлі-продажу №1 від 30.03.2020р. товару ДП "ДГ "Перше травня" на загальну суму 3 214 493,57 грн. згідно накладних №3 від 30.03.2020р. на суму 202 400,00 грн., №4 від 16.04.2020р. на суму 1 286 778,33 грн., №5 від 22.04.2020р. на суму 386 401,44 грн., №8 від 06.05.2020р. на суму 87 185,00 грн., №9 від 06.05.2020р. на суму 71 660,80 грн., №10 від 06.05.2020р. на суму 420 000,00 грн., №11 від 20.05.2020р. на суму 230 580,00 грн., №12 від 20.05.2020р. на суму 106 800,00 грн., №13 від 20.05.2020р. на суму 422 688,00 грн.
- отримання товару ДП "ДГ "Перше травня" та невиконання при цьому взятих на себе зобов'язань по його оплаті, існування заборгованості по оплаті отриманого товару на загальну суму 3 107 693,57 грн.
На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 23.11.2020р. у справі №903/700/20 у визначеній вище частині (з врахуванням ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021р.) було видано наказ від 01.02.2021р. №903/700/20-1.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, встановлений судом факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених згідно накладних №3 від 30.03.2020р., №4 від 16.04.2020р., №5 від 22.04.2020р., №8 від 06.05.2020р., №9 від 06.05.2020р., №10 від 06.05.2020р., №11 від 20.05.2020р., №12 від 20.05.2020р. має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.
При цьому, отримання товарів на визначену загальну суму відповідно до означених накладних та наявний у відповідача обов'язок сплатити суму боргу по оплаті товару, ДП "ДГ "Перше травня" не заперечується, однак, згідно позиції відповідача, при визначенні залишкової суми боргу, при цьому слід врахувати, що остання становить не 3 107 693,57 грн., а суму 2 802 481,30 грн. за мінусом проведених на стадії виконавчого провадження часткових примусових стягнень 305 212,27 грн.
Невиконання ДП "ДГ "Перше травня" рішення суду та наявність у останнього перед підприємцем Масаловим С.М. боргових зобов'язань (в частині сплати суми основної заборгованості 3 107 693,57 грн.) виступило підставою для нарахування позивачем згідно ст. 625 ЦК України боржнику у зв'язку з цим за прострочення виконання грошового зобов'язання 1 036 314,69 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами (за період з 01.10.2020р. по 30.06.2022р.), а також 168 765,98 грн. трьох процентів річних від простроченої суми (за період з 21.09.2020р. по 13.07.2022р.), подальшого звернення кредитора до суду з позовом про примусове стягнення цих сум.
Судом встановлено, що пред'являючи позов стягнуті з боржника в процесі виконавчого провадження кошти на загальну суму 305 212,27 грн. позивачем до погашення суми основної заборгованості не зараховуються, а відносяться стягувачем в рахунок зменшення ухвалених рішенням суду у справі №903/700/20 до стягнення сум штрафних санкцій. Нарахування інфляційних та процентів річних розпочинається позивачем з наступного дня від кінцевої дати нарахування інфляційних та процентів річних, котрі виступали предметом спору у справі №903/700/20, нарахування процентів річних здійснено без врахування положень договору №1 від 30.03.2020р. (20% річних), однак, із врахуванням положень ст. 625 ГК України (3% річних).
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020р. (справа №910/4590/19), зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003р. затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом України і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Вказана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19.
Поруч з цим, у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Зокрема, за змістом даного листа, індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.
Суд засвідчує, що законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, у розумінні наведеного позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання. Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року по справі №913/70/18.
Відтак, оскільки внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання у підприємця Масалова С.М. виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних виникає у позивача за кожен місяць (день) з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Наведена позиція суду відповідає правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц.
Надаючи оцінку позовним вимогам на предмет підставності нарахувань, судом встановлено, що підприємцем Масаловим С.М. за результатами виконавчого провадження, в якості часткового виконання рішення суду у справі №903/700/20 (наказ №903/700/20-1) було отримано грошові кошти в загальному розмірі 305 212,27 грн., а саме відповідно до:
- платіжного доручення №828 від 12.02.2021р. на суму платежу 346,71 грн.
Рожищенським РВДВС ЗМУМЮ (м. Львів) в графі платіжного доручення "Призначення платежу", відповідний платіж було визначено не інакше як "стягнення боргу з ДП ДГ "Перше травня згідно вик. док №903/700/20-1 від 01.02.2021 року, Господарський суд Волинської області", дата зарахування платежу 15.02.2021р.
- платіжного доручення №6521 від 19.10.2021р. на суму платежу 282 817,00 грн.
Рожищенським РВДВС ЗМУМЮ (м. Львів) в графі платіжного доручення "Призначення платежу", відповідний платіж було визначено не інакше як "903/700/20-1; 01.02.2021; Державне підприємство "Дослідне господарство "Перш; №64363105; Кошти за ВД; стягнуті на користь стягувача", дата зарахування платежу 20.10.2021р.
- платіжного доручення №7361 від 10.11.2021р. на суму платежу 22 048,56 грн.
Рожищенським ВДВС у Луцькому районі в графі платіжного доручення "Призначення платежу", відповідний платіж було визначено не інакше як "903/700/20-1; 01.02.2021; Державне підприємство "Дослідне господарство "Перш; №64363105; Кошти за ВД; стягнуті на користь стягувача", дата зарахування платежу 11.11.2021р.
Щодо підтвердження дати зарахування (надходження) на рахунок підприємця Масалова С.М. грошових коштів в сумі 108 827,78 грн. на підставі розпорядження Рожищенського ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ (м. Львів) №64363105 від 08.07.2022р. підприємцем Масаловим С.М. засвідчено що станом на 15.08.2022р. кошти на рахунок позивача не надходили.
Дослідивши наявну в матеріалах справи відповідь Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області від 26.08.2022р. №15659/1817-24 на запит ДП "ДГ "Перше травня" від 23.08.2022р. №139, суд встановив, що:
- грошові кошти у сумі 346,71 грн., що надійшли 09.02.2021р. на депозитний рахунок відділу, відкритому в УДКСУ у Рожищенському районі Волинської області, перераховані 15.02.2021р. згідно платіжного доручення від 12.02.2021р. №828 на вказаний стягувачем рахунок UA083034400000026009055526512 та у виконавчому провадженні мають статус "кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача";
- грошові кошти у сумі 282 817 грн., що надійшли 29.09.2021р. на депозитний рахунок відділу, відкритому в УДКСУ у Рожищенському районі Волинської області перераховані 20.10.2021р. згідно платіжного доручення від 19.10.2021р. №6521 на вказаний стягувачем рахунок UA0830344000000260090 55526512 та у виконавчому провадженні мають статус "кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача";
- грошові кошти у сумі 22 048,56 грн., що надійшли 08.11.2021р. на депозитний рахунок відділу, відкритому в УДКСУ у Рожищенському районі Волинської області, перераховані 11.11.2021р. згідно платіжного доручення від 10.11.2021р. №7361 на вказаний стягувачем рахунок UA083034400000026009055526512 та у виконавчому провадженні мають статус "кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача";
- грошові кошти у сумі 108 827,78 грн., що надійшли 22.04.2022р. на депозитний рахунок відділу, відкритому в УДКСУ у Рожищенському районі Волинської області, на даний час перебувають в опрацюванні в УДКСУ та залишаються неперерахованими на вказаний стягувачем рахунок UA44305299000002620688113054 та у виконавчому провадженні мають статус "кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача". Державним виконавцем направлено платіжне доручення до органу УДКСУ для перерахування вказаних коштів в користь стягувача, однак, станом на 26.08.2022р. вказані кошти підприємець Масалов С.М. не отримав.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.ст. 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Суд засвідчує, що у відповідності до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження", розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Частинами 1 та 2 статті 47 названого Закону унормовано, що грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Відтак, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" унормовано чітку черговість розподілу стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум, а також порядок зарахування стягнутих з боржника сум та подальше перерахування коштів стягувачу.
При цьому порядку зарахування безпосередньо виконавцем чи стягувачем стягнених сум в рахунок виконання рішення суду у певній його частині, або черговості такого зарахування (основна заборгованість, штрафні санкції чи інші ухвалені до стягнення суми) Закон України "Про виконавче провадження" не містить.
Суд зазначає, що статтею 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
При цьому, можливість застосування ст. 534 ЦК України ставиться в залежність від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст.534 ЦК України застосовуватися не може.
У випадку, якщо стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи помилковим призначенням чи як загальна підстава - на виконання договору, згідно рахунку або погашення кредиторської заборгованості тощо, розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України.
Правовою підставою для даного висновку є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (п.3.8), затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22, та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (п.1.2), затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р.
Частиною першою статті 1089 Цивільного кодексу України визначено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувач) у цьому чи іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Пунктом 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п. 22.6 ст. 22 Закону.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. (далі - Інструкція).
Згідно з п. 1.3 Інструкції, її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання останніми.
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу, як платіжне доручення.
Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до положень пунктів 3.1 та 3.7 Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
У пункті 2.9 Інструкції зазначено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.
Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі (п. 2.29 Інструкції).
З правового аналізу вказаних приписів законодавства слідує, що заповнення реквізиту призначення платежу платіжного доручення належить виключно платнику.
Тобто, платник може змінити реквізит "призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення; відповідно, отримувач коштів, в свою чергу, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.
Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті, що визначені в призначенні платежу може мати місце лише у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.
Суд констатує, що в платіжному дорученні №828 від 12.02.2021р. на суму платежу 346,71 грн. Рожищенським РВДВС ЗМУМЮ (м. Львів) в графі платіжного доручення "Призначення платежу", відповідний платіж було визначено не інакше як "стягнення боргу з ДП ДГ "Перше травня згідно вик. док №903/700/20-1 від 01.02.2021 року, Господарський суд Волинської області".
Відтак, в даному випадку у платіжному дорученні орган ДВС чітко визначив призначення платежу, надав повну інформацію про платіж (спрямування коштів), зазначивши в рахунок чого мають бути спрямовані перераховані кошти, а саме "стягнення боргу з ДП ДГ "Перше травня" згідно вик. док №903/700/20-1 від 01.02.2021 року, Господарський суд Волинської області".
При цьому жодних доказів щодо помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів чи доказів відкликання цього платіжного доручення для зміни призначення платежу матеріали справи не містять.
Визначену обставину підприємцем Масаловим С.М. при здійсненні нарахувань сум інфляційних та відсотків річних та подальшому поданні позову враховано не було.
При цьому суд констатує, що із платіжних доручень №6521 від 19.10.2021р. на суму платежу 282 817,00 грн., №7361 від 10.11.2021р. на суму платежу 22 048,56 грн. в графах "Призначення платежу" чітко не вбачається куди дані кошти повинні бути зарахованими (в погашення штрафних санкцій чи зменшення суми основного боргу).
Отже, на переконання суду, позивачем правомірно на власний розсуд здійснено розподіл отриманих від відповідача коштів, які частково було зараховано до погашення (зменшення) стягнутих згідно рішення суду у справі №903/700/20 штрафних санкцій.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що сплачені відповідачем на користь позивача грошові кошти у розмірі 346,71 грн. згідно з платіжним дорученням №828 від 12.02.2021р. мають бути зараховані в якості погашення основної заборгованості, у зв'язку із чітким визначенням в графі "Призначення платежу" в рахунок чого мають бути спрямовані сплачені кошти, а саме "стягнення боргу з ДП ДГ "Перше травня" згідно вик. док №903/700/20-1 від 01.02.2021 року, Господарський суд Волинської області".
За визначених обставин судом встановлено, що позивачем при нарахуванні сум збитків, завданих інфляцією та трьох процентів річних не була врахована та обставина за котрої відповідачем було частково погашено суму боргу, а саме:
- 15.02.2021р. у зв'язку із сплатою боргу на суму 346,71 грн. (платіжне доручення №828 від 12.02.2021р.).
Відтак, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум збитків, завданих інфляцією, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підлягають до задоволення на суму 997 096,27 грн., а в частині стягнення 39 218,42 грн. інфляційних нарахувань в позові слід відмовити.
Загальна сума 997 096,27 грн. інфляційних нарахувань за розрахунками суду включає в себе:
- 142 203,60 грн. - із суми заборгованості 3 107 693,57 грн. за період з 01.10.2020р. по 14.02.2021р.
- 854 892,67 грн. - із суми заборгованості 3 107 346,86 грн. за період з 15.02.2021р. по 30.06.2022р.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підлягають до часткового задоволення, а саме на суму 168 751,33 грн., а в частині стягнення 14,65 грн. трьох процентів річних в позові слід відмовити.
Загальна сума 168 751,33 грн. трьох процентів річних за розрахунками суду включає в себе:
- 37 476,57 грн. - із суми заборгованості 3 107 693,57 грн. за період з 01.10.2020р. по 14.02.2021р.
- 131 274,76 грн. - із суми заборгованості 3 107 346,86 грн. за період з 15.02.2021р. по 13.07.2022р.
Щодо посилання відповідача на рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2021р. у справі №903/730/21 (суддя Якушева І.О.) про визнання недійсним договору №1 від 30.03.2020р. купівлі-продажу мінеральних добрив та засобів захисту рослин, укладеного між ДП ДГ "Перше травня" та підприємцем Масаловим С.М. суд зазначає, що даним рішення було визнано недійсним договір купівлі- продажу №1 від 30.03.2020р., проте, відмовлено в позові про визнання недійсними накладних №3 від 30.03.2020р., №4 від 16.04.2020р., №5 від 22.04.2020р., №8 від 06.05.2020р., №9 від 06.05.2020р., №10 від 06.05.2020р., №11 від 20.05.2020р., №12 від 20.05.2020р.
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.
Як встановлено господарським судом при розгляді справ №903/700/20 та №903/730/21 та вбачається з відповідних рішень, накладні №3 від 30.03.2020р., №4 від 16.04.2020р., №5 від 22.04.2020р., №8 від 06.05.2020р., №9 від 06.05.2020р., №10 від 06.05.2020р., №11 від 20.05.2020р., №12 від 20.05.2020р. є первинними документами, які підтверджують здійснення між підприємцем Масаловим С.М. та ДП "ДГ "Перше травня" господарської операції, фіксують факт передачі позивачем та отримання відповідачем товарів загальною вартістю 3 214 493,57 грн.
Враховується судом також і те, що питання застосування наслідків недійсності господарського правочину (вимоги щодо повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, повернення грошових коштів, сплачених за такою угодою) сторонами не ініціювалось та не вирішувалось. Відповідач в повній мірі визнає та не заперечує як існування у ДП "ДГ "Перше травня" зобов'язань перед підприємцем Масаловим С.М. щодо сплати залишку заборгованості, так і існування визначеного законодавчими актами України обов'язку підприємства виконати рішення суду у справі №903/700/20.
При цьому судом звернуто увагу також на положення ЦК України статтею 692 котрого визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Також судом враховано, що в даному випадку ДП "ДГ "Перше травня" в примусовому порядку із застосуванням виконавчого провадження виконується обов'язкове в силу положень законодавчих актів до виконання рішення суду щодо стягнення існуючої заборгованості, зобов'язання грошового характеру виникли у боржника та існують за результатами факту неоплати товару, отриманого згідно накладних, встановленого рішеннями судів. Факт визнання недійсним договору в судовому порядку із відсутністю ініціювання застосування наслідків недійсності угоди (реституції) не звільняє боржника від обов'язку оплатити товар та виконати рішення суду, сплатити нараховані стягувачем (у випадку підставності останніх) суми інфляційних та процентів річних.
При цьому звертається увага на встановленій судом обставині за котрої не відбувається повернення ДП "ДГ "Перше травня" коштів підприємцю Масалову С.М. у зв'язку із припиненням зобов'язання за угодою за згодою сторін або у зв'язку з визнанням договору недійсним.
Приймається до уваги здійснення нарахування позивачем відповідачу відсотків річних у розмірі 3%, як це визначено ст. 625 ЦК України, а не у розмірі 20%, як це було передбачено укладеним між сторонами договором, визнаним в подальшому недійсним.
Щодо засвідчених відповідачем заперечень на пред'явлений позов, зокрема, з посиланням на ту обставину що Торгово-промисловою палатою України визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, судом засвідчується наступне:
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в державі 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Однак, суд зазначає, що при цьому ТПП освідчує, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, однак, лише в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов'язань.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків між сторонами, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Суд зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку (господарську) діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач, здійснюючи лише посилання на існування форс-мажорних обставин, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування таких посилань, не надав суду доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати господарську діяльність під час введеного воєнного стану.
Досліджуючи баланс інтересів сторін, суд звертає увагу на ту обставину, що у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, виконати рішення суду від 23.11.2020р. у справі №903/700/20, змінити умови виконати рішення суду щодо порядку та строків оплати шляхом укладення мирової угоди, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення. Натомість, відповідач прийняв товар, однак не оплачує його майже 2 роки. Окрім цього судом зауважується, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану.
Встановлено судом також і те, що нарахування сум інфляційних та процентів річних здійснені позивачем в більшій мірі у період що передував введенню в державі воєнного стану (з жовтня місяця 2020 року).
Також суд зауважує, що в матеріалах справи немає ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, а ні доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливлює виконання підприємством своїх зобов'язань перед підприємцем Масаловим С.М.
Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 статті 129 ГПК України визначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Поруч з цим, Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 9, 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії Посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи Масалова Сергія Миколайовича Серії Б №029403 від 05.12.2019р., позивач у даній справі є інвалідом 2 групи та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, а тому в силу положень Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи прийняття рішення про часткове задоволення позовних вимог, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що судовий збір за розгляд справи в суді слід стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" в доход Державного бюджету України у розмірі, що становить 1,5% від задоволеної суми, а саме 17 487,71 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" (Волинська область, Луцький район, село Копачівка, вулиця Першотравнева, будинок 46, код ЄДРПОУ 00729310) на користь Фізичної особи-підприємця Масалова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 997 096,27 грн. суми інфляційних втрат, 168 751,33 грн. трьох процентів річних, а всього 1 165 847,60 грн.
3. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Перше травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України" (Волинська область, Луцький район, село Копачівка, вулиця Першотравнева, будинок 46, код ЄДРПОУ 00729310) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) 17 487,71 грн. судового збору. Стягувачем виступає Державна судова адміністрація України (м. Київ, вул. Липська, 18/5, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).
4. В частині стягнення 39 218,42 грн. суми інфляційних нарахувань та 14,65 грн. трьох процентів річних, в позові відмовити.
5. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення
складено 08.09.2022р.
Суддя В. А. Войціховський
Рішення суду направити:
- підприємцю Масалову Сергію Миколайовичу ( АДРЕСА_1 );
- Державному підприємству "Дослідне господарство "Перше Травня" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України (dg01tr@gmail.com; rivne_apv@ukr.net).