Справа № 320/10361/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
08 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Хотівського академічного ліцею імені Левка Лук'яненка Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Хотівського академічного ліцею імені Левка Лук'яненка Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про застосування заходів реагування,-
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Хотівського академічного ліцею імені Левка Лук'яненка Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Хотівського академічного ліцею імені Левка Лук'яненка Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Хотів, пл. Паришова, 1, шляхом зобов'язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об'єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 09.07.2021 № 834.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції прийнято спірне рішення без відома відповідача, чим останнього позбавлено права надати до суду докази про часткове усунення порушень виявлених перевіркою.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 08.07.2021 по 09.07.2021 головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Обухівського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітаном служби цивільного захисту Іщенком Віктором Вікторовичем на підставі наказу Головного управління ДСНС України у Київській області від 29.06.2021 № 781 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Хотівським академічним ліцеєм імені Левка Лук'яненка Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, що розташований за адресою: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Хотів, пл. Паширова, буд. 1, вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами проведення якого був складений акт від 09.07.2021 № 834.
Зі змісту вказаного акта вбачається, що в ході перевірки були виявлені порушення Хотівським академічним ліцеєм імені Левка Лук'яненка Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області законодавчих та нормативно-правових актів у сфері техногенної та пожежної безпеки, зокрема:
- абзацу першого пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) ліцею (школа А та школа А1) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;
- пункту 2.31 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - сходові клітки ліцею (школа А та школа А1, спортивного комплексу А2) не забезпечені евакуаційним освітленням;
- пункту 1.21 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - не проведено перевірку блискавкозахисту ліцею (школа А та школа А1, спортивного комплексу А2);
- пункту 1.1, 1.2 та 1.4 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - наявні системи протипожежного захисту приміщень ліцею (школа А1, спортивного комплексу А2, газової котельні) не приведено до справного стану, не проведено їх перевірку відповідності згідно з вимогами діючого законодавства, не укладено договір на проведення технічного обслуговування систем протипожежного захисту із суб'єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію, тривожні сповіщення від приладів приймально-контрольних пожежних систем протипожежного захисту не виведено на пульти пожежного спостерігання відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (не надано відповідну документацію);
- пункту 3.11 глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - на території ліцею додатково не встановлено пожежні щити (стенди) від нормованої кількості з розрахунку один щит (стенд) на 5000 м-2 захищуваної площі;
- пунктів 2.23, 2.28 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - в коридорах на шляхах евакуації ліцею (школа А та школа А1) використовуються покриття підлоги з невизначеною пожежною небезпекою (покриття підлоги має бути з матеріалів з вищою пожежною небезпекою ніж В2, РП2, Д2, Т2 відповідно до пункту 7.3.3 ДБН В.1.1-7:2016);
- пункту 2.23 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - в коридорах на шляхах евакуації ліцею (школа А) використовуються облицювання стін з невизначеною пожежною небезпекою (облицювання стін має бути з матеріалів з вищою пожежною небезпекою ніж Г2, В2, Д2, Т2 відповідно до пункту 7.3.3 ДБН В.1.1-7:2016);
- пункту 2.28 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - покриття підлоги у приміщенні актового залу навчально-виховного комплексу ліцею використовуються з невизначеною пожежною небезпекою (покриття підлоги повинно бути помірно небезпечним щодо токсичності продуктів горіння, мати помірну димоутворювальну здатність та відповідати групам поширення полум'я РП1, РП2);
- підпункту 9 пункту 2.2 глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні № 1417 - не проведено технічне обслуговування і перевірку на працездатність пожежних кран-комплектів приміщення газової котельні шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування;
- пункту 8 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України - не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки.
Виявлення вказаних порушень відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об'єкта.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877).
Частиною 1 статті 1 Закону №877 встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини 6 статті 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Згідно з частиною 7 статті 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулюються Кодексом цивільного захисту України.
Відповідно до частин першої та другої статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст. 66 КЦЗ України).
Згідно з частиною 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Частиною 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Статтею 70 Кодексу цивільного захисту України закріплено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:
1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;
2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;
3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;
4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;
5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;
6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;
7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;
8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;
9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;
10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;
11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних, _транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Кодексом цивільного захисту України передбачено наявність загрози життю та здоров'ю людей внаслідок порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства з питань техногенної, пожежної безпеки в якості підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров'ю людей, є оціночним. Поряд із цим, порушення протипожежних норм в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.
Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях.
Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 5 Розділу І Правил №1417 особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки на підприємствах та об'єктах, їх права та обов'язки визначаються відповідно до законодавства.
Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об'єктів (п. 1 Розділу ІІ Правил №1417).
Як вірно зауважено судом першої інстанції, порушення, що на час проведення позапланової перевірки відповідача залишились не усунені є істотними та несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров'ю людей, оскільки впливають:
- на забезпечення безпеки роботи відповідача, безпеки його працівників, відвідувачів у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту;
- на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі;
- на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків;
- на евакуацію людей та їх захисту від наслідків пожежі, надзвичайної ситуації. При збереженні таких умов для працівників та дітей, які відвідують заклад освіти, існує реальна загроза життю, отримання травм, або шкоди їх здоров'ю.
При збереженні таких умов для працівників та учнів закладу освіти існує реальна загроза життю, отримання травм, або шкоди їх здоров'ю.
Отже, характер суспільної небезпечності встановлених під час перевірки відповідача порушень, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров'ю людей є обґрунтованими та беззаперечними.
Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
Отже, законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.
Суд також звертає увагу на те, що вказані порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення.
Окремої уваги заслуговує та обставина, що здійснений позивачем захід, яким власне обґрунтовано звернення з даним позовом, є позаплановим.
Впродовж 2020 року Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області проведено ряд перевірок відповідача з питань дотримання технологічної та пожежної безпеки, зокрема 24.01.2020 року за результатом якої складено акт № 46 та 08.10.2020 року за результатом якої складено акт № 360.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, як станом на час проведення повторного позапланового заходу, за результатом якого складено акт від 09.07.2021 № 834 так і на час вирішення спору в суді.
При цьому, доводи апелянта, що ним вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень не може слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції оскільки не лише не свідчить про невірне встановлення судом обставин по справі, а підтверджує як факт порушення законодавства у сфері цивільного захисту так і не усунення таких порушень до цього часу.
Недодержання суб'єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов'язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов'язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.
Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки в закладі охорони здоров'я.
Також такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи, що відповідач не усунув всіх порушень, які виявлені в ході проведення перевірки створюють загрозу життю та здоров'ю людей, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі Хотівського академічного ліцею імені Левка Лук'яненка Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області до повного усунення порушень, зазначених в акті від 09.07.2021 № 834.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Також, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта в частині неповідомлення останнього про відкриття провадження в даній справі.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття провадження направлено відповідачу на офіційну електронну адресу. Апелянт вказує, що ухвалу про відкриття провадження у справі ним так і не отримано, поряд із цим, із змісту апеляційної скарги також слідує, що копію оскаржуваного рішення суду, яке також надіслано на електронну адресу останнім отримано, хоч і вказано, що не належний спосіб надіслання рішення суду.
Частиною п'ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Суд критично оцінює доводи апелянта, що ним не подавались до суду першої інстанції заяви про отримання кореспонденції на електронну адресу, оскільки така розміщена на офіційному веб-порталі відповідача та вказана як засіб зв'язку.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Хотівського академічного ліцею імені Левка Лук'яненка Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Хотівського академічного ліцею імені Левка Лук'яненка Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про застосування заходів реагування залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 08.09.2022)