Справа № 320/7804/21
08 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року, суддя Василенко Г.Ю., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області, викладене у формі листа №20756/6/10-36-13-04 від 18.05.2021, про відмову в списанні ОСОБА_1 сум недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області задовольнити заяву ОСОБА_1 про списання недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 01.12.2020.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було подано до податкового органу заяву про списання несплаченої суми недоїмки за період коли вона перебувала на загальній системі оподаткування, а саме з 01.10.2018 по 01.12.2020, відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13 травня 2020 року № 592-IХ, а також штрафів та пені нарахованої на ці суми недоїмки, однак відповідач протиправно, на думку позивача, відмовив їй у цьому, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрований як фізична особа-підприємець 25.01.2017 та перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Київській області.
21.01.2021 ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №2003530060002036662.
Разом з тим, у період з 27.01.2017 по 30.09.2018 включно позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування, а з 01.10.2018 по 21.01.2021 - на загальній системі оподаткування.
Так, з пояснень позивачки слідує, що через електронний кабінет платника податків у розділі "Стан розрахунків з бюджетом" вона дізналась про те, що за період з 27.01.2017 по 01.01.2021 за нею утворилась заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 32508,74 грн.
25.02.2021 ОСОБА_1 було подано до контролюючого органу заяву про списання недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску відповідно до п. 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'ящкове державне соціальне страхування", в якій остання просила списати їй суми недоїмки нараховані за період з 01.10.2018 по 01.12.2020, а також штрафні санкції та пеню нараховані на ці суми.
У вказаній заяві позивач, також, повідомила відповідача, що за період з 01.10.2018 по 01.12.2020 доходу від діяльності не отримувала, звітність з ЄСВ за 2018 - 2020 роки подала, та за її заявою підприємницьку діяльність 21.01.2021 було припинено.
04.03.2021 ГУ ДПС у Київській області була проведена камеральна перевірка дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України №1072-ІХ, за результатами якої складено акт №2857/10-36-24-05.
За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що ФОП ОСОБА_1 не дотримано умови, передбачені пунктом 9-15 розділу 5 Закону №2464, а саме ФОП перебувала на спрощеній системі оподаткування з 01.02.2017 по 30.09.2018, платником не подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, а тому податковий орган дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заборгованості по єдиному внеску за період з 01.01.2017 року.
Не погоджуючись з висновками зробленими за результатом проведенної перевірки, позивачка оскаржила їх до вищестоящого податкового органу, протее листом від 05.05.2021 №3114/Щ/99-00-04-03-01, ДПС України залишила скаргу без задоволення, а висновки викладені в акті перевірки без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання сплати єдиного внеску регулюється нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI.
03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (Закон №592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Так, згідно з абзацами 1 та 2 пункту 9-15 Закону №2464-VI (у редакції Закону №592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом №592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом №592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
З пояснювальної записки до проекту Закону №592-ІХ убачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.
Податковий орган протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, аналіз наведених правових норм свідчить, що питання про списання чи відмову у задоволенні вказаних вимог платника вирішується податковим органом за результатами камеральної перевірки.
Правомірність вимог про списання платником недоїмки по єдиному внеску, штрафних санкцій і пені, нарахованих на суму такої заборгованості, підтверджується платником на підставі поданої заяви про списання боргу, відсутністю у платника доходу за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, наявністю у платника недоїмки по єдиному внеску станом на 01 грудня 2017 року, ініціюванням у строк до 1 березня 2021 року в установленому порядку припинення підприємницької діяльності та подання у цей же строк до податкового органу звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього
Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року (якщо така звітність не була подана раніше).
Отже, пунктом 9-15 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI визначений вичерпний перелік підстав, за якими платнику може бути відмовлено у списанні суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, а саме:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за період з 27.01.2017 по 01.01.2021 становить 32508,74 грн.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 25.02.2021 позивачка не отримувала доходу у період з першого кварталу 2017 року по третій квартал 2020 року включно.
Після набрання чинності Законом України №592, позивачкою подано державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності, номер запису: 2003530060002036662. Підприємницьку діяльність було припинено 21.01.2021 року.
Разом з тим, позивачкою на виконання покладеного на неї обов'язку щодо подання звіту до органів доходів і зборів, направлено засобами електронного зв'язку звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 - 2020 роки, що підтверджується квитанціями наявними в матеріалах справи.
04.03.2021 ГУ ДПС у Київській області була проведена камеральна перевірка дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України №1072-ІХ, за результатами якої складено акт №2857/10-36-24-05.
За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що ФОП ОСОБА_1 не дотримано умови, передбачені пунктом 9-15 розділу 5 Закону №2464, а саме ФОП перебувала на спрощеній системі оподаткування з 01.02.2017 по 30.09.2018, платником не подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, а тому податковий орган дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заборгованості по єдиному внеску за період з 01.01.2017 року.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивачка звернуласт до податковго органу з заявою про списання недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13 травня 2020 року № 592-IХ, а також штрафів та пені нарахованої на ці суми недоїмки, за період з 01.10.2018 по 01.12.2020, тобто коли вона перебувала саме на загальній системі оподаткування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено в списанні ОСОБА_1 сум недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 01.12.2020.
При цьому, оскільки податковим органом протиправно відмовлено позивачці в списанні ОСОБА_1 сум недоїмки із сплати єдиного внеску, тому, керуючись положеннями ст.ст. 2, 9 КАС України, ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивачки будеє саме зобов'язання Головне управління Державної податкової служби у Київській області задовольнити заяву ОСОБА_1 про списання недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 01.12.2020.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Степанюк А.Г.