Справа № 705/4209/18
08 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Кушнеренка Євгена Юрійовича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року, суддя Тимошенко В.П., у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Держпраці у Черкаській області про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.08.2018 №ЧК-611373/АВ/П/ПТ/ТД/-ФС 471.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у позові відмовлено.
Згідно постанови Верховного Суду 08 грудня 2021 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №705/4209/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 у задоволенні адміністративного позов відмовлено повністю.
Відповідно до ухвали судді Черкаського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача ФОП ОСОБА_1 - Кушнеренко Євген Юрійович звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів управління Держпраці у Черкаській області Томіленко Т.Д. та Сотник О.І., відповідно до направлення на проведення перевірки від 16 липня 2018 року №1427, виданого на підставі наказу від 16 липня 2018 року №673-Н, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками у мережі роздрібних торгових відділів наливної парфумерії Perfums Ваr, що розміщені у магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_1 » « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та у ТЦ Пассаж в м. Черкаси.
У зв'язку з відсутністю 18 липня 2018 року ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності та відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 липня 2018 року №ЧК-611/375/НД та вимогу про надання документів від 18 липня 2018 року №ЧК-611/375/ПД, інспекційне відвідування зупинено до 10:00 години 27 липня 2018 року.
На виконання вимоги №ЧК-611/375/ПД ФОП ОСОБА_1 надав інспекторам праці копії документів, що стосуються предмету контролюючого заходу, у зв'язку з чим 27 липня 2018 року інспекційне відвідування продовжено та за його результатами складено акт від 27 липня 2018 року №ЧК-611/373/АВ, згідно з яким виявлені під час інспекційного відвідування та зафіксовані наступні порушення вимог законодавства про працю: ОСОБА_2 виконувала функціональні обов'язки професії продавця непродовольчих товарів у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » , а ОСОБА_4 - у ТІД Пассаж, при цьому трудові договори з вказаними працівниками підприємець не уклав та не повідомив ДФС про прийняття працівників на роботу, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України, вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
На підставі акту перевірки та за результатами розгляду справи, першим заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Мащенко В.В., 23 серпня 2018 року винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача №ЧК-611/373/АВ/ШТТ7ТД-ФС-471, якою на позивача накладено штраф у розмірі 335 070,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Нажаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
З аналізу перелічених положень законодавства вбачається, що у разі фактичного допуску до роботи працівника без оформлення трудового договору юридичні та фізичні особи - підприємці притягаються до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 111 690 грн. за кожного працівника (мінімальна заробітна плата станом на момент складення акту перевірки 3723 грн.).
Так, 18.07.2018 інспекторами праці Томіленко Т.Д. та Сотник О.І. розпочато проведення інспекційного відвідування позивача за місцем фактичного здійснення ним діяльності, тобто у відділах наливної парфумерії Perfums Ваг, що знаходяться в м. Черкаси у ТЦ «Пассаж», магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є «інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах».
Окрім того, ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність шляхом продажу уповноваженими ним особами парфумерної продукції у торгівельних відділах Perfums Ваr, що розміщені у магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_1 » « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та у ТЦ Пассаж в м. Черкаси.
Факт здійснення позивачем підприємницької діяльності у ТЦ «Пассаж», магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підтверджується наказом № 2 від 01.05,2018, яким ФОП ОСОБА_1 встановив графік роботи торговельних відділів, які розміщені у ТЦ «Пассаж», у магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Як зазначено судом першої інстанції, позивач допустив представників перевіряючого органу до перевірки, не створював перешкод у їх діяльності, надав інспекторам праці документи, що стосуються предмету інспекційного відвідування, тобто ФОП ОСОБА_1 визнав наявність у них відповідних повноважень на проведення заходу державного контролю, та фактично допустив їх до проведення перевірки, а отже процедурні порушення, за їх наявності, не можуть бути підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.
Позивач не оскаржував направлення на проведення перевірки від 16.07.2018 № 1427 та наказ від 16.07.2018 № 673-Н і, окрім того, вони вичерпали свою дію та їх скасування у судовому порядку не призведе до відновлення прав позивача.
Щодо перевищення Управлінням строків проведення контролюючого заходу, як на те послався позивач, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з відсутністю 18.07.2018 ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності та відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, інспекторами праці складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЧК-611/375/НД від 18.07.2018 та вимогу про надання документів № ЧК-611/375/ПД від 18.07.2018, інспекційне відвідування зупинено до 10:00 години 27.07.2018.
Згідно п. 18 Порядку № 295, у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, разом з актом про неможливість складається і письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
Згідно пп. 2 п. 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного* відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.
Пунктом 12 Порядку визначено, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
На виконання вимоги № ЧК-611/375/ПД ФОП ОСОБА_1 надав інспекторам праці копії документів.
З 10:00 27.07.2018 інспекційне відвідування продовжено.
18.07.2018 контролюючий захід розпочато та 27.07.2018 завершено. Строк проведення інспекційного відвідування було зупинено з 18.07.2018 по 27.07.2018, а тому 19-26 липня 2018 року до строків проведення цього інспекційного відвідування не враховуються.
Отже, доводи позивача про перевищення Управлінням встановленого законом дводенного строку проведення контролюючого заходу є безпідставними.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Отже, предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (надання послуг), їх кінцевий результат, що має кількісну і якісну визначеність.
Як встанолвлено судом першої інстанції, зі змісту цивільно-правових договорів, укладених 16.07.2018, 01.07.2018 та 17.07.2018 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 вбачається, що їх предметом є виконання останніми послуг продавця.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що у вказаних цивільно - правових договорах відсутні будь-які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати виконавець замовнику. Договір не містить жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних та кількісних характеристик. Тобто, предметом вказаного договору є процес праці, що не передбачає будь-якого кінцевого результату.
Водночас, предметом договору є виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 трудових функцій за конкретною професією - продавець, що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Зазначене відповідає природі трудового договору, за яким працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності позивача.
За вказаними цивільно-правовими договорами працівники виконували свої обов'язки у конкретному місці роботи, а саме: ОСОБА_2 виконувала функціональні обов'язки професії продавця непродовольчих товарів у магазиніThrash, ОСОБА_3 - у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а ОСОБА_4 - у ТІД Пассаж.
Оплата праці в договорах є фіксованою та не залежить від обсягу виконаних робіт.
Колегія суддів погоджукється з висновком суду першої інстанції про те, що робота продавцем у магазині не може розцінюватись, як виконання обов'язків за договором цивільно-правового характеру.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).
Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудового договору у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку №509.
Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу відсутні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Кушнеренка Євгена Юрійовича залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 квтня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Степанюк А.Г.