Справа № 761/3719/22 Суддя (судді) першої інстанції: Аббасова Н.В.,
08 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського райнного суду міста Києва від 03 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського райнного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/пересування (місця знаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00007786 від 12.01.2022.
Ухвалою Шевченківського райнного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме: уточнити суб'єктний склад учасників справи, сплатити судовий збір в розмірі 496,20 грн. та надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у вказаному розмірі або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою Шевченківського райнного суду міста Києва від 03 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - повернуто позивачу.
Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху він не отримував, а лише за власної ініціативи надіслав квитанцію про сплату судового збору.
На думку апелянта, оскільки строк на усунення недоліків розпочинається з дня вручення ухвали і тільки тоді, коли такі недоліки у цей строк усунуті не були, тому оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час подання апеляційної скарги) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського райнного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, та надано п'ятиденний строк для усунення недоліків вказаної позовної заяви.
Згідно супровідного листа від 07 лютого 2022 року вказану ухвалу було направлено на адресу позивача: АДРЕСА_1 .
Однак, оскільки позивачем не було усунуто недоліки в позовній заяві, визначені ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва суду від 03 травня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки недоліки, які були викладені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року позивачем у встановлений судом строк у повному обсязі не усунуті, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність повернення її позивачу, відповідно до частини четвертої статті 169 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини п'ятої ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У силу вимог частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно п.1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.
Вирішуючи питання про повернення позовної заяви з вказаних підстав, слід враховувати наявність належного повідомлення позивача про залишення його позовної заяви без руху.
Так, пунктом 4 частини шостої вказаної статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У відповідності до пункту 5 частини шостої вказаної статті днем вручення судового рішення у тому числі є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у позовній заяві було визначено адресу свою місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
При цьому, у матеріалах справи наявний лише супровідний лист про направлення на вказану адресу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Втім, жодних доказів, які б свідчили про отримання позивачем такої ухвали матеріали справи не містять.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що інших дій щодо повідомлення позивача засобами електронної пошти або за номером телефону, вказаним у позовній заяві судом першої інстанції здійснено не було.
Клопотання позивача від 02 травня 2022 року про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору у сумі 496,20 грн у даному випадку не можна вважати заявою на усунення недоліків з огляду на факт не отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції не було вчинено дій для вручення позивачу ухвали про залишення без руху, тому позивач був позбавлений права у строк, встановлений в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року, усунути недоліки його позовної заяви, тому висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасним.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2022 року - скасувати, а справу № 761/3719/22 направити до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук