Справа № 750/3565/22 Суддя (судді) першої інстанції: Рахманкулова І.П.
08 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенанта поліції Гордієнка Ярослава Сергійовича, Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, -
ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Чернігівській області лейтенанта поліції Гордієнка Ярослава Сергійовича, Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив: скасувати постанову серії БАБ №593980 від 13 червня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною п'ятою статті 121 КУпАП та частиною четвертою ст.126 КУпАП, згідно якої позивача, з урахуванням ст. 36 КУпАП, було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.
Позов обґрунтовано тим, що його безпідставно було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він не керував транспортним засобом, а просто знаходився в салоні автомобіля, про що неодноразово наголошував поліцейському, про те останній не з'ясувавши повно, всебічно і об'єктивно всі обставини справи та не надавши відповідної оцінки доказам, виніс оскаржувану постанову.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 липня 2022 року у задоволенні позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що знаходження за кермом автомобіля, яке не є у стані руху, не може вважатись доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.
На думку апелянта, з огляду на свідчення ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов хибного висновку про керування позивачем транспортним засобом.
Враховуючи, що поліцейський не дав змоги скористатись своїми правами, передбаченими статтею 268 КУПаП, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 червня 2022 року о 13 год. 03 хв. в місті Чернігові по вул. Котляревського, 15, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобом пасивної безпеки та був не пристебнутий ремнем безпеки, при цьому був позбавлений права керування, чим порушив вимоги пп. «в» п.2.3 та пп. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху України.
З огляду на вказане, поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області лейтенантом поліції Гордієнко Я.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.06.2022 серії БАБ №593980, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. за частиною п'ятою статті 121, частиною четвертою ст.126 КУпАП.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт вчинення правопорушення доводиться належними та допустимими доказами, а тому постанова серії БАБ № 593980 від 13 червня 2022 року є законною та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У свою чергу, відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:
а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;
б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;
в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Аналогічні положення закріплені і в статті 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої водій зобов'язаний мати, зокрема при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавством визначено перелік випадків, коли працівник поліції має право вимагати, а водій зобов'язаний надати, зокрема посвідчення водія.
Крім того, згідно пп. «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Аналогічні положення закріплено у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» згідно якої водій зобов'язаний під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі.
Як наслідок, частиною четвертою статті 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до частини п'ятої статті 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з наведених вище правових норм вбачається, що позбавлення права керування транспортним засобом свідчить про відсутність у такої особи посвідчення водія та не дозволяє здійснювати керування будь-якими транспортними засобами. До того ж, водій під час керування автомобілем має використовувати ремені безпеки.
У той же час, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).
Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Як свідчать матеріали справи, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем згідно статті 251 КУпАП, було зокрема, надано відеозапис події, із відповідною фіксацією вчиненого правопорушення.
Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що поліцейські здійснювали патрулювання по вул. Котляревського, 15 в м. Чернігові та спілкувалися з особами, які підозрювались у зберіганні при собі наркотичних речовин та проводили їх огляд.
При цьому, вказаний відеозапис свідчить про те, що коли припаркований обабіч автомобіль жовтого кольору, марки ВАЗ 2106, почав рух, службовий автомобіль поліцейських розпочав рух за ним, після чого вказаний автомобіль марки ВАЗ 2106 припаркувався.
На водійському сидінні такого транспортного засобу знаходився позивач, який не був пристебнутий пасками безпеки та останній пояснив, що не керував автомобілем, а лише сидів у ньому. До того ж, позивачем не було надано поліцейському документ про право керування автомобілем.
У свою чергу, допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , яка, згідно наданих нею пояснень, проживає з позивачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зазначила, що саме вона 13.06.2022 близько 13 год. керувала автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , їхавши з вул. П'ятницької на вул. Котляревського у м. Чернігові разом з донькою, її цивільним чоловіком та їх товаришем до спільних друзів, що живуть на цій вулиці.
При цьому, свідок пояснила, що, почувши сигнал повітряної тривоги, вона припаркувала авто по вул. Котляревського, 15 та з дитиною побігла у найближче укриття, забравши з собою ключі від автомобіля. Разом з тим, автомобіля патрульної поліції вона не бачила, її цивільний чоловік сидів на задньому сидінні, а тому автомобілем не керував. Яким чином він опинився на сидінні водія, їй не відомо.
Однак, колегія суддів зауважує, що оскільки відеофіксація велась безперервно, вказане дає змогу відслідкувати той факт, що після зупинки поліцейським із авто не виходила жодна особа, а за кермом перебував саме позивач.
Відтак, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, що встановлюють наявність адміністративного правопорушення, та винність позивача у його вчиненні, що у свою чергу виключає пояснення свідка ОСОБА_2 щодо обставин не вчинення ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху України.
Вказане спростовує твердження апелянта про не керування транспортним засобом саме позивачем.
Крім того, як вірно відзначено судом першої інстанції, згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/5335/21 від 29.09.2021, яка залишена без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 09.11.2021, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Таким чином, на час винесення оскаржуваної постанови, позивач був позбавлений права керування транспортними засобами.
До того ж, слід відзначити, що після отримання результату огляду на стан наркотичного сп'яніння, що підтверджено висновком лікаря-нарколога № 549 від 13.06.2022, відносно ОСОБА_1 13.06.2022 був складений протокол серії ААД №246340 за частиною першою ст. 130 КУпАП, який на даний час перебуває на розгляді в суді.
У той же час, позивач у апеляційній скарзі наголошує на тому, що під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності інспектор поліції не роз'яснив права позивачу та не дав скористатись іншими правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У свою чергу, відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що поліцейським вжито всі необхідні дії щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, у тому числі, роз'яснені його права та надано можливість заявити будь-які клопотання з метою їх реалізації.
Таким чином, оскільки суть адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, підтверджується належними та допустимими доказами, що в сукупності є підставою для визнання оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення правомірною.
Отже, висновок суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 272, 286, 308, 310, 311, 315, 316, 321 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук