Справа № 320/11112/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Василенко Г.Ю.
08 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року (розглянута в порядку спрощеного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації від 19.03.2020 №362 за заявою від 08.04.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації від 19.03.2020 №362, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, вона як суддя, яка перебуває у відставці, має беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Оскільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні такого перерахунку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.04.2021 №2416 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці на підставі довідки від 19.03.2020 №362.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з суддівської винагороди, розмір якої визначений у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2020 №362, з урахуванням фактично сплачених сум.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом №2 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області.
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 05.07.2016 №1433-VIII ОСОБА_1 відрахована зі штату Сквирського районного суду Київської області і вважається такою що звільнена з посади голови Сквирського районного суду Київської області у звёязку з поданням заяви про відставку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% винагороди судді, який працював на відповідній посаді, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
У квітні 2021 року у зв'язку зі зміною розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а також враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2020 №362.
Вказана довідка видана позичу відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України про те, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 113508,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 63060,00 грн.; доплата за вислугу років - 44142,00 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 6306,00 грн.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.04.2021 №2416 позивачу відмовлено у перерахунку з тих підстав, що з 18.02.2020 (дата прийняття Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020) не відбулися зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому право на проведення перерахунку у позивача відсутнє.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статт і 19 Конституці ї України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів (стаття 130 Конституції України).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з положеннями частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
- 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIII).
В силу положень частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з тим, розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, відповідно до приписів пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
В силу приписів ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні положення закріплені в частині другій статті 152 Конституції України.
Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів приходить до висновк, що обмеження, встановлені пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, втратили чинність з 18.02.2020, а отже саме с цієї дати Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Таким чином, враховуючи принцип дії закону в часі, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII виникає у такої особи з 19.02.2020, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач, як суддя у відставці, з 19.02.2020 набула право на перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до приписів статті 135 та пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.
За наведених обставин твердження відповідача про відсутність підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є необґрунтованими.
Колегія суддів також звертає увагу відповідача на те, що відсутність порядку виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № № 2-р/2020, роз'яснень щодо застосування норми закону, яка визнана неконституційною, та підзаконних нормативно - правових актів, що визначають механізм її реалізації, не є підставою для позбавлення особи права на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до положень чинного законодавства.
Так, згідно з положеннями статті 97 Закону України «Про Конституційний суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII, встановлення у рішенні порядку його виконання є правом Конституційного Суду, а не його обов'язком.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 № 15-рп/2000, незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на викладене колегія суддів приходит до висновку, що рішення відповідача від 13.04.2021 №2416, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2020 №362, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
У свою чергу стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації від 19.03.2020 №362 , з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб'єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.
Враховуючи, що алгоритм дій територіальних органів Пенсійного фонду України під час здійснення перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці чітко визначений чинним законодавством, суд вважає, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача вчинити вказані дії не є втручанням у компетенцію суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з суддівської винагороди, розмір якої визначений у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.03.2020 №362, з урахуванням фактично сплачених сум.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись вказаними вимогами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення підлягає негайному виконанню в частині присудження на користь позивача виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми стягнення за один місяць.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль