Справа № 755/5498/22 Суддя (судді) першої інстанції: Галаган В.І.
07 вересня 2022 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті серії ВМ № 00009661 від 09.02.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та задовольнити позовні вимоги.
Доводи апелянта аналогічні викладеним у позовній заяві та обґрунтовані зокрема тим, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним. Вказано, що вимірювальні комплекси не мають відповідних сертифікатів перевірки. Крім того, звернув увагу на те, що ані водій сміттєвоза, ані позивач не мають засобів об'єктивного контролю ваги транспортного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті Серії ВМ № 00009661 від 09.02.2022 року, інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті ОСОБА_2 09.02.2022 року о 06.52 год. на а/д Київ-Одеса, км. 36+303 зафіксовано транспортний засіб «Підйомні механізми HIDRO-MAK SCK-21, державний номерний знак НОМЕР_1 , що зареєстровано за ОСОБА_1 , яким допущено рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених в п. 22.5 ПДР України. Навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 8.8% (4.726 тон), чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та постановою застосовано відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
24.05.2022 постановою головного державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП № 69077370 з примусового виконання постанови Серії ВМ № 00009661 від 09.02.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За приписами п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п. 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Частиною 2 ст. 132-1 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Згідно ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 7 ст. 258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року № 623).
Згідно з п. 2 Порядку №1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційної телекомунікаційної системи.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційної телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (п. 14 Порядку № 1174).
Оскаржуваною в межах спірних правовідносин постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а саме за перевищення нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, а саме навантаження на одиничну вісь транспортного засобу.
Вказане правопорушення зафіксовано за допомогою приладу WIM 5, а згідно сертифікатів перевірки, виданих ДП «Укрметртестстандарт» 17.06.2020 та чинних до 16.06.2030, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі (WIM) відповідають вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ від 13.01.2016 № 94, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 5 відповідають затвердженому типу, описаному в сертифікатах перевірки типу та застосовним вимогам Технічного регламенту. Зазначена обставина спростовує посилання апелянта про відсутність відповідних сертифікатів перевірки.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо відсутності всього необхідного обсягу інформації в постанові про адміністративне правопорушення, позаяк з копії спірної постанови вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, доведено правомірність притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваних постанов відображає склад адміністративних правопорушень, а вимоги до змісту постанови, визначені статтею 283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 дотримано.
Більше того, позивач ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не заперечував факту здійснення вищезгаданого перевезення вантажу зазначеним маршрутом.
Колегія суддів вказує, що твердження апелянта про непорушення в межах даного спору вимог ч. 2 ст. 132-1 КУпАП носять суб'єктивний характер та не підтверджені відповідними доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, а відтак не можуть бути достатньою правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Посилання апеляційної скарги про те, що ані водій сміттєвоза, ані позивач не мають засобів об'єктивного контролю ваги транспортного засобу є неспроможними, позаяк неможливість відповідальною особою належно виміряти вагу вантажу, який перевозиться не може звільняти останню від відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами.
Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко