Справа № 320/8288/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
05 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Дмитренко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання наказу ГУ ДПС у Київській області № 291 від 05.02.2020 року податковим органом у період з 25.02.2020 року по 02.03.2020 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна за період з 01.01.2013 року по 31.12.2018 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.03.2020 року № 256/10-36-33-04/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна за період з 01.01.2013 року по 31.12.2018 року».
В акті зазначено, що платник податків фізична особа ОСОБА_1 набував у власність об'єкти нерухомого майна шляхом їх будівництва, замовником якого він безпосередньо виступає, після введення об'єктів нерухомості в експлуатацію на підставі внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державними реєстраторами та приватними нотаріусами. У подальшому, ОСОБА_1 реалізовувались об'єкти нерухомого майна (в тому числі земельні ділянки) на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчувались нотаріально.
Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій встановлено неподання ОСОБА_1 декларацій про майновий стан і доходи за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, чим порушено п.49.2, пп.49.18.4 пп. 49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.11 ст.177, п. 179.1 ст. 179 Податкового Кодексу.
Перевіркою фізичної особи платника податків ОСОБА_1 встановлено отримання ним доходу від реалізації об'єктів нерухомого майна всього у сумі 32 273 229,00 грн. у тому числі за 2013 рік - 3 549 489,00 грн., за 2014 рік - 8 497 983,00 грн., за 2015 рік - 1 747 910,00 грн., за 2016 рік - 15 385 017,00 грн., за 2017 рік - 1 601 510,00 грн., за 2018 рік - 1 494 320,00 грн.
Актом перевірки встановлено, що платник податків ОСОБА_1 у періоді, що перевіряється, здійснював господарську діяльність без державної реєстрації за видом діяльності « 41.10 Організація будівництва будівель», а також здійснював систематичний продаж нерухомого майна за видом діяльності « 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна».
З урахуванням викладеного, контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, а саме:
- пункту 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині ненадання книги обліку доходів і витрат;
- пункту 177.1 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього у сумі 4 104 867,25 грн. у тому числі за 2013 рік - 423 185,88 грн., за 2014 рік - 1 016 834,76 грн., за 2015 рік - 262 186,50 грн., за 2016 рік - 2 000 052,21 грн., за 2017 рік - 208 196,30 грн., за 2018 рік - 194 411,60 грн.;
- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) в частині заниження єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013 року по 31.12.2018 року в розмірі 609 924,35 грн. у тому числі за 2013 рік - 81 612,63 грн., за 2014 рік - 86 219,78 грн., за 2015 рік - 89 995,14 грн., за 2016 рік - 94 941,00 грн., за 2017 рік - 109 725,00 грн., за 2018 рік - 147 430,80 грн.;
- пунктів 2,9 та 11 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 в частині неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 - 2018 роки;
-п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 року по 31.12.2018 року у сумі 260 152,86 грн., в тому числі за 2015 року - 11 602,85 грн., за 2016 рік - 230 775,26 грн., за 2017 рік - 18 565,65 грн., за 2018 рік - 22 414,80 грн.;
-п. 49.2 ст. 49, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, абз. 2 п. 177.11 ст. Податкового кодексу України, в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2013 - 2018 роки;
-п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);
-ст. 58, ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV в частині здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи-підприємця та не забезпечення ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;
-ст. 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 06.05.2020 року № 0005173304 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; код платежу 11010500; на загальну суму 5131084,06 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 06.05.2020 року № 0005163304 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; код платежу 11011000; на суму 325191,08 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 06.05.2020 року № 0005203304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 у сумі 1020,00 грн. за порушення п. 49.2 ст. 49, п.п. 49.18.1 п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України;
- податкове повідомлення-рішення від 06.05.2020 року № 0005223304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування; код платежу 11010500.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення № 3279/К/99-00-06-02-04-09 від 31.07.2020 року, яким відмовлено в задоволенні скарги позивача та залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 06.05.2020 року № 0005173304, від 06.05.2020 року № 0005163304, від 06.05.2020 року № 0005203304, від 06.05.2020 року № 0005223304.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки).
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 05.02.2020 року № 291 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 » Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна за період з 01.01.2013 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт від 10.03.2020 №256/10-36-33-04/ НОМЕР_1 .
На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.05.2020 року № 0005173304, № 0005163304, № 0005203304, № 0005223304.
Як зазначено в п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України).
У свою чергу, положеннями п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 року в адміністративній справі №320/4811/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 291 від 05.02.2020 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 » за період з 01.01.2013 року по 31.12.2018 року.
Відтак, враховуючи ту обставину, що підставою для проведення перевірки, за наслідками якої відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій від 06.05.2020 року №0005213304, №0005193304, а також винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.05.2020 №Ф-0005183304, слугував наказ Головного управління ДПС у Київській області від 05.02.2020 року № 291 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 », який у судовому порядку визнано протиправним та скасовано і судове рішення про скасування зазначеного наказу набрало законної сили, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Оскільки, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідач, стверджуючи, що позивач впродовж 2013-2018 років здійснював підприємницьку діяльність, не надав доказів реєстрації позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.
Проте, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано до суду належних доказів, що позивач у встановленому законом порядку був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та, що позивач був зобов'язаний дотримуватися правил, встановлених для суб'єктів господарювання, у тому числі сплачувати податки, передбачені для підприємців, вести книгу обліку доходів і витрат, подавати звітність та звітність з єдиного внеску, здійснювати нарахування єдиного внеску за операціями з продажу нерухомого майна тощо.
Отже, висновки контролюючого органу, що позивач здійснював господарську діяльність за КВЕД-2010 « 41.10 Організація будівництва будівель» та за КВЕД-2010 « 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна» без державної реєстрації фізичної особи-підприємця не підтверджено матеріалами справи.
Колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 25 травня 2020 року у справі № 810/1963/18, від 28 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006091, від 28 травня 2021 року у справі № 120/1565/19-а, згідно з якою фізичні особи можуть вважатися суб'єктами господарювання тільки за умови здійснення ними господарської діяльності і реєстрації їх як підприємців. І лише зареєстровані підприємці зобов'язані сплачувати податки, передбачені для підприємців, оскільки саме з моменту реєстрації особа набуває відповідний правовий статус. При цьому, реєстрація суб'єктом господарювання є добровільним рішенням фізичної особи. Чинним законодавством України не передбачено надання фізичній особі статусу фізичної особи-підприємця в обхід встановленої процедури, в тому числі й примусово, за рішенням будь-якого суб'єкта владних повноважень.
Для визначення суми отриманого за перевіряємий період позивача доходу у розмірі 32 273 229,00 грн. контролюючим органом використано інформацію з інтегрованих карток ІС «Податковий блок», щодо сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, від продажу об'єктів нерухомого майна за період з 01.01.2013 року по 31.12.2018 року.
При цьому, в довідці з відомостями з ЦБД ДРФО ДПС України про отримані доходи позивачем за період з 01.01.2010 року по 31.03.2019 року, яка міститься в матеріалах справи, та на яку посилається контролюючий орган, не відображено визначену податковим органом суму доходу від продажу об'єктів нерухомого майна у розмірі 32 273 229,00 грн., а лише вказано розмір отриманого позивачем доходу за кодом та назвою ознаки доходу « 104 продаж (обмін)» за період з 2013 року по 2018 рік у розмірі 1 584 046 грн.
Інших документів, які підтверджують обсяг отриманих позивачем доходів за 2013-2018 роки контролюючим органом не надано.
Даний факт підтверджує те, що контролюючим органом проведено перевірку з порушенням вимог податкового законодавства та без підтверджуючих документів.
Так для визначення бази оподаткування необхідно дослідити первинні документи, а не лише відомості з ЦБД ДРФО ДПС України, що відповідачем зроблено не було.
Відповідачем при визначенні бази оподаткування здійснюється посилання на інформацію з інтегрованих карток ІС «Податковий блок», щодо сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, від продажу об'єктів нерухомого майна за період з 01.01.2013 року по 31.12.2018 рік.
Суд зазначає, що при визначенні бази оподаткування дана інформація не може використовуватись контролюючим органом, оскільки вона не відображає фактичні обсяги доходу, а містить інформацію лише про суми сплати позивачем податкових зобов'язань за вказаний період.
Також порядок оподаткування операцій з продажу фізичними особами об'єктів нерухомого майна у період з 2013 року по 2018 рік включно регламентувався статтею 172 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Положеннями п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, тобто 5 %.
У відповідності до п. 172.3 ст. 172 Податкового кодексу України дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.
Висновки відповідача про те, що отриманий позивачем дохід підлягає оподаткуванню згідно п. 177.1 ст. 177 ПК України (за ставкою визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК України, яка становить у 2013-2014 роках - 17%, 2015 рік - 20%, 2016-2018 роки - 18%) є необґрунтованими та безпідставними, адже позивач не є суб'єктом господарювання, а отриманий ним дохід від продажу об'єктів нерухомого майна підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України, що становить 5 %.
Аналогічна правова позиція, викладена колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 травня 2020 року по справі № 810/1963/18 в аналогічному спорі.
Відповідно до п. 172.4 ст. 172 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент проведення операцій) під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Положеннями статті 171 Податкового кодексу України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до абз. "а" п. 172.5 ст. 172 Податкового кодексу України сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.
Таким чином, законодавство, що діяло у момент продажу позивачем нерухомого майна, покладало обов'язок щодо сплати податку на сторону договору, а на податкового агента (нотаріуса) - обов'язок визначення відповідної суми, тобто нарахування податку, а також контроль за здійсненням сплати податку шляхом перевірки відповідного платіжного документа та вчинення дії щодо подання відповідної інформації податковому органу.
У вказаних правовідносинах податковим агентом позивача є приватні нотаріуси, якими посвідчено договори купівлі-продажу нерухомості.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правлиьного висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б слугували підставою для оподаткування доходу, отриманого позивачем за результатами спірних операцій із продажу нерухомості, за правилами п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, та зобов'язували б позивача подавати декларацію про доходи, одержані як суб'єктом підприємницької діяльності, а тому висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п.168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п.п.174.2.2 п. 174.2 ст. 174, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013-2018 роки, що підлягає сплаті до бюджету, в тому числі штрафних санкцій, всього в сумі 5 131 084,06 грн., не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 06.05.2020 року № 0005173304 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Згідно з п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: - податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; - посадову особу платника податків (фізичну особу платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Пунктом 179.2 ст. 179 ПК України визначено, що відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок, відповідно до цього розділу.
З аналізу даних норм вбачається чітко визначений порядок оподаткування операцій з відчуження нерухомого майна, відповідно до якого фізична особа сплачує податок під час (або до) нотаріального оформлення операцій продажу нерухомого майна, що в подальшому звільняє її від обов'язку відображення вказаних операцій в будь-якій податковій звітності.
Позивачем за перевіряємий період отримано доходи від операцій продажу майна при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок, відповідно до норм податкового законодавства, що не заперечується відповідачем. У з зв'язку з відсутністю у позивача обов'язку подання податкових декларацій такі декларації за перевіряємий період ним не подавались.
Враховуючи викладене та з огляду на відсутність у платника податку обов'язку, щодо подання податкової декларації за перевіряємий період, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що контролюючим органом при проведенні перевірки, результати якої оформлено актом від 10.03.2020 року №256/10-36-33-04/3078411013, порушено встановлений п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України строк у 1095 днів, оскільки було перевірено період з 01.01.2013 року по 31.12.2018 рік.
З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" до Податкового кодексу України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до п.п.164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.
Згідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Як встановлено вище, в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем порушено пункт 16' підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 року по 31.12.2018 року на загальну суму 260 152,86 грн., в тому числі за 2015 рік на загальну суму 11 602,85 грн., за 2016 рік на загальну суму 230 775,26 грн., за 2017 рік на загальну суму 18 565,65 грн., за 2018 рік на загальну суму 22 414,80 грн.
На підставі такого висновку відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2020 року № 0005163304.
Відповідно до підпункту б пункту 168.4.5 Податкового кодексу України фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв).
Під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку (п 172.4 ст. 172 Податкового кодексу України).
При цьому, податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження несплати позивачем військового збору у вказаному розмір та не доведено джерело визначення відповідачем бази нарахування військового збору.
Таким чином податкове повідомлення-рішення від 06.05.2020 року № 0005163304 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.05.2020 року № 0005223304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування; код платежу 11010500 щодо порушення позивачем пункту 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині ненадання книги обліку доходів і витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
При цьому, дана стаття поширюється виключно на фізичних осіб-підприємців та при провадженні ними господарської діяльності. Однак, позивач не є (і не був) фізичною особою-підприємцем і не здійснює (та не здійснював) господарської діяльності, а тому застосовувати до позивача пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України незаконно, а, тим більше, зазначати, що позивач його порушив.
Таким чином, ГУ ДПС у Київській області безпідставно та необґрунтовано встановлено юридичний факт - порушення позивачем ст. 58, ч. 6 ст. 128 ГК України, а тому, відповідно, контролюючим органом не доведено порушення позивачем п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині ненадання книги обліку доходів і витрат.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 07 вересня 2022 року.