Справа № 640/16037/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
07 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення №4709-17 від 12.06.2015, №578-1305/р від 10.06.2016, №86977-13 від 29.06.2017, №0183062-1310-2659 від 21.05.2019, № 0303959-1310-2659 від 24.06.2019.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №4709-17 від 12.06.2015, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві №86977-13 від 29.06.2017, №0183062-1310-2659 від 21.05.2019, № 0303959-1310-2659 від 24.06.2019. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Від позивача відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу у період з 2015 по 2019 роки належали наступні транспортні засоби:
-за 2015 рік - легковий автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, об'ємом двигуна - 4367 куб. см., дата здійснення реєстраційної дії - 20.07.2013;
- за 2015 рік - легковий автомобіль марки TOYOTA SEQUOIA, 2010 року випуску, об'єм двигуна - 5663 куб. см., дата здійснення реєстраційної дії - 26.06.2013;
- за 2016 рік - легковий автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, об'єм двигуна - 4367 куб. см., дата здійснення реєстраційної дії - 20.07.2013;
- за 2017 рік - легковий автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, об'єм двигуна - 4367 куб. см., дата здійснення реєстраційної дії - 20.07.2013;
- за 2019 рік - легковий автомобіль марки AUDI SQ7, 2017 року випуску, об'єм двигуна - 3956 куб. см., дата здійснення реєстраційної дії - 15.12.2017;
- за 2019 рік - легковий автомобіль марки PORSCHE CAYENNE, 2018 року випуску, об'єм двигуна - 2995 куб. см., дата здійснення реєстраційної дії - 01.02.2019.
Судом встановлено, що контролюючим органом прийнято наступні податкові-повідомлення рішення:
- №4709-17 від 12.06.2015 на суму 25000 грн.;
- №578-1305/р від 10.06.2016 на суму 25000 грн.;
- №86977-13 від 29.06.2017 на суму 25000 грн.;
- №0303959-1310-2659 від 24.06.2019 на суму 25000 грн.;
- №0183062-1310-2659 від 21.05.2019 на суму 22916 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.
Щодо податкового повідомлення-рішення №4709-17 від 12.06.2015 колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалюючи рішення у цій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний податок з фізичних осіб підлягає сплаті не раніше 2016 року і застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком у 2015 році є протиправним.
Апелянт у апеляційній скарзі зазначив, що позивач у 2015 році був власником автомобіля, який належить до об'єктів оподаткування транспортним податком. Також скаржник просить врахувати, що позивач пропустив строк звернення до суду із адміністративним позовом.
Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, зокрема, викладено в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України та введено новий транспортний податок.
Так, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку, а також кореспондує положенням пункту 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
Так, з огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» Бориспільська міська рада Київської області 30.01.2015 року прийняла рішення № 4885-60-VI, яким встановила ставку транспортного податку у м. Бориспіль.
Разом з тим, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
За правилами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Таким чином, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в цьому ж 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатись встановленим місцевою радою.
Наведене узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, за змістом якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2015 рік, та як наслідок наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №4709-17 від 12.06.2015.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві вказує на те, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України у редакції, що діяла на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Таке ж правило закріплене у ч. 1 ст. 122 КАС України у редакції, що діє на цей час.
Нормативно-правовим актом, який встановлює строк звернення до суду із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є Податковий кодекс України.
Згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Положеннями ст. 102 Податкового кодексу України передбачений строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу).
Зазначені норми права вказують на те, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.
Звертаючись до суду із адміністративним позовом, позивач зазначив, що про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення йому стало відомо тільки після отримання листа ГУДПС у м.Києві від 21.04.2020 №12317/Д/26-15-33-14-23.
У свою чергу скаржник наполягає на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду, адже податкове повідомлення-рішення №4709-17 від 12.06.2015 було своєчасно направлене позивачу та повернулося до контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням строків зберігання».
У зв'язку з цим контролюючий орган вважає, що податкове повідомлення-рішення №4709-17 від 12.06.2015 вважається врученим позивачу.
Колегія суддів зазначає, що оскільки податковим органом не надано належного доказу повідомлення позивача про прийняте рішення, беручи до уваги те, що про існування податкового повідомлення-рішення №4709-17 від 12.06.2015 позивач фактично дізнався тільки після отримання листа ГУДПС у м.Києві від 21.04.2020 №12317/Д/26-15-33-14-23, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин, а тому підстави для залишення позовної заяви в цій частині без розгляду відсутні.
Щодо податкового повідомлення-рішення №578-1305/р від 10.06.2016 колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що середньоринкова вартість LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, об'ємом двигуна - 4367 куб. см., видом палива - дизель, до 5 років експлуатації, становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня 2016 року, а відтак є об'єктом оподаткування транспортним податком, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 №578-1305/Р є такими, що прийняте контролюючим органом правомірно.
Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В даному випадку рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, а тому не підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Щодо податкового повідомлення-рішення №86977-13 від 29.06.2017, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок на суму 25 000 грн. за 2017 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи позов в цій частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що належний позивачеві автомобіль у 2017 році вже не є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки з року випуску останнього минуло більше п'яти років.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Як зазначалось вище по тексту постанови, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" №1791-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України викладено в новій редакції.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з положеннями пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст.267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що з набранням чинності вказаними положеннями ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України №1791-VІІІ від 21.12.2016 щодо об'єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку.
Судом встановлено, що у реєстраційних документах на автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, об'ємом двигуна - 4367 куб. см., видом палива - дизель, вказано тільки рік випуску - 2012, тобто даний автомобіль виготовлено 01.01.2012.
Саме з п'ятирічним строком з року випуску автомобіля законодавець пов'язує одну з двох обов'язкових умов визначення об'єкта оподаткування.
Базовим податковим (звітним) періодом обчислення транспортного податку є календарний рік.
Відтак, 2012 рік одночасно є роком випуску автомобілю та першим звітним податковим періодом, в незалежності від того коли позивач набув транспортний засіб у власність та здійснив його реєстрацію.
Як зазначалося вище, автомобіль позивача 2012 випуску, натомість об'єктом оподаткування, згідно зі статтею 267 ПК України, є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років. Тому, враховуючи, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у 2017 році автомобіль позивача вже не є об'єктом оподаткування у розумінні статті 267 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №822/3154/17, постанові від 18.10.2018 у справі №805/4674/15-а.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №86977-13 від 29.06.2017 та наявність підстав для його скасування.
Щодо податкових повідомлень-рішень №0303959-1310-2659 від 24.06.2019 на суму 25000 грн. та №0183062-1310-2659 від 21.05.2019 на суму 22916 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи позов в цій частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що належні позивачу автомобілі марки AUDI, модель SQ7, 2017 року випуску, об'єм двигуна та PORSCHE CAYENNE, 2018 року випуску, об'єм двигуна - 2995 куб. см., не відповідають критеріям об'єкту оподаткування транспортним податку, оскільки мають об'єм двигуна 2995 куб. см. (а не 3 куб. см.) та 3956 куб. см. (а не 4 куб. см.), а також середньоринкова вартість є меншою 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика).
Ця Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (пункт 1 Методики).
Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (пункт 2 Методики).
Згідно з пунктом 13 Методики Мінекономіки відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономіки інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономіки за зверненням ДПС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Отже, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2019 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2019 році. Судом встановлено, що до переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, який розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку віднесено автомобіль: марки AUDI SQ7, рік випуску (включно) до 5 років, об'єм двигуна 4,0, тип пального дизель.
Згідно розрахунку отриманого з офіційного сайту Міністерства економіки України середньоринкова вартість транспортного засобу - марки AUDI SQ7, 2017 року випуску, об'єм двигуна - 3956 куб. см., вид палива - дизель, для цілей оподаткування транспортним податком відповідно до пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року зі змінами, становить: 1 303 550,85 грн.
Вказані обставини свідчать про те, що належний позивачу автомобіль марки AUDI, модель SQ7, 2017 року випуску, не відповідає критеріям об'єкту оподаткування транспортним податку, оскільки його середньоринкова вартість є 1 303 550,85 грн., що є менше 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Отже суд першої інстанції вірно зазначив, що транспортний засіб марки AUDI, модель SQ7, 2017 року випуску, що зареєстрований на позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.7 ст. 267 ПК України, що є підставвою для скасування податкового повідомлення-рішення №0303959-1310-2659 від 24.06.2019 на суму 25000 грн.
Водночас щодо автомобілю позивача марки PORSCHE CAYENNE, 2018 року випуску, об'єм двигуна - 2995 куб. см., вид палива - бензин слід зазначити наступне.
Суд першої інстанції зазначив, що автомобіль позивача марки PORSCHE CAYENNE, 2018 року випуску, об'єм двигуна - 2995 куб. см., вид палива - бензин, не відповідає критеріям об'єкту оподаткування транспортним податку, оскільки має об'єм двигуна 2995 куб. см. (а не 3 куб. см.).
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду було викладено правову позицію у постанові від 20.06.2022 року у справі №826/15940/18, відповідно до якої об'єм двигуна у сукупності елементів, які впливають на вартість автомобіля як об'єкта оподаткування, застосовується у Методиці як економічна характеристика автомобіля, а не суто технічний його показник. Тому очевидним є, що при віднесенні певної моделі до визначених Мінекономрозвитку об'єктів для оподаткування транспортним податком виправданим є застосування загальноприйнятого позначення об'єму двигуна у літрах, а не його детальних технічних характеристик у кубічних сантиметрах, оскільки цього достатньо для ідентифікації автомобіля. Такий підхід є цілком достатнім та зрозумілим для застосування податковими органами, він повністю відображає економічні характеристики автомобіля і відхилення на декілька тисячних від застосованого Мінекономрозвитку показника в літрах об'єму двигуна не вказує на те, що відповідний автомобіль не є об'єктом оподаткування, оскільки це не впливає на його середньоринкову вартість.
Оскільки, за позивачем зареєстрований транспортний засіб марки PORSCHE CAYENNE, 2018 року випуску (до 5 років експлуатації), об'єм двигуна - 2995 куб. см., або 2,995 л., апеляційний суд, з огляду на зазначену вище правову позицію Верховного Суду, дійшов висновку, що належний позивачу транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2019 році.
Колегією суддів встановлено, що транспортний податок розрахований на 11 місяців, тобто пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу, що відповідає вимогам підпункту 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.
За таких обставин, оскільки зареєстрований за позивачем транспортний засіб PORSCHE CAYENNE, 2018 року випуску, об'єм двигуна - 2995 куб. см., вид палива - бензин, є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2019 року, апеляційний суд дійшов висновку щодо правомірність прийняття апелянтом оскаржуваного в цій справі податкового повідомлення-рішення №0183062-1310-2659 від 21.05.2019 на суму 22916 грн.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив частково неправильне застосування норм матеріального права, внаслідок чого, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, апеляційна скарга податкового органу має бути частково задоволена, оскаржуване рішення суду першої інстанції частково скасоване.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві частково задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2022 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0183062-1310-2659 від 21.05.2019 скасувати та прийняти нову постанову в цій частині про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких