Справа № 640/14170/21 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
06 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддіЧерпіцької Л.Т.,
суддівПилипенко О.Є.,
Шелест С.Б.,
за участі секретаря Висоцького А.М.
представника позивача Ковальчука Р.М.,
представника відповідача Ткача С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпроект» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування ППР ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецпроект» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.01.2021 № 2800414.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що контролюючим органом мав бути здійснений документальний позаплановий контрольний захід, адже не подання декларації з ПДВ за вересень 2020 з технічних причин не є підставою для позбавлення позивача права на від'ємне значення ПДВ, яке наростаючим підсумком з грудня 2019 року було сформовано цілком правомірно.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" вересня 2021 р. позов задоволено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наслідками камеральної перевірки контролюючий орган, встановивши неподання позивачем декларації за вересень 2020 року, мав застосувати до позивача міру відповідальності у формі штрафу відповідно до п.120.1 Податкового кодексу України. У той же час, отримавши податкову інформацію про подання позивачем декларації з ПДВ із від'ємним значенням більше 100 тис. грн, контролюючий орган мав право призначити позапланову документальну перевірку, в рамках якої встановити правомірність / неправомірність формування від'ємного значення в сумі 1 838 341,00 грн і лише після цього, за наявності на те підстав, винести відповідне ППР яким зменшити позивачу суму від'ємного значення. Оскільки відповідачем не проводився визначений п.78.1.8 Податкового кодексу України контрольний захід, то висновки контролюючого органу про завищення позивачем від'ємного значення ПДВ на вказану суму є передчасними, внаслідок чого, оскаржуване ППР підлягає скасуванню.
Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвали нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14.03.2019 року у справі № 826/17858/16, зазначив, що контролюючий орган вправі проводити камеральні перевірки податкових декларацій, а тому відсутня необхідність для призначення документальної перевірки в зв'язку з тим, що камеральна перевірка проводилась на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях платника податків.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2021 року відповідачем на підставі акту перевірки №8732/Ж-5/26-15-04-14/32942626 від 07.12.2020 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) № 2800414, яким позивачу за порушення п.200.4 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за жовтень 2020 року на суму 1 838 341,00 грн.
Суть спору полягає в тому, що позивачем станом на серпень 2020 року згідно декларації №9224566566, яка подана 09.09.2020, було сформовано податковий кредит в сумі 1 838 341,00 грн, однак через зміну керівника в вересні 2020 року до контролюючого органу декларація з ПДВ за звітний період вересень 2020 року була подала лише в січні 2021 року, внаслідок чого декларуючи від'ємне значення з ПДВ в сумі 1 838 341,00 грн за жовтень 2020 р в р.16.1 декларації, позивач фактично не мав звітного документу, який би підтверджував від'ємне значення ПДВ за попередній звітний період.
Як наслідок, за відсутності звітного документу за вересень 2020 року станом на дату проведення перевірки (07.12.2020), контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на від'ємне значення в сумі 1 838 341,00 грн в жовтні цього ж року.
Вважаючи, ППР необґрунтованим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Отже, предметом камеральної перевірки є правильність відображення (з методологічної та арифметичної точок зору) показників, необхідних для обчислення бази оподаткування, проте достовірність цих показників, перевіряється шляхом комплексного дослідження в ході документальної перевірки: податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу державної податкової служби (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
З огляду на зміст наведених норм колегія суддів зазначає, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, ніж визначенні статтею 75 Податкового кодексу України. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме: податкові декларації (розрахунки), дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, дані Єдиного реєстру податкових накладних, акцизних накладних та дані системи електронного адміністрування реалізації пального і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.01.2018 №804/5957/16.
Поряд із цим, пп.78.1.8 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Водночас, п.52-2 Підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ визначено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Пунктом 120.1 Податкового кодексу України визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції, за наслідками камеральної перевірки контролюючий орган, встановивши неподання позивачем декларації за вересень 2020 року, мав застосувати до позивача міру відповідальності у формі штрафу відповідно до п.120.1 Податкового кодексу України.
Крім того, отримавши податкову інформацію про подання позивачем декларації з ПДВ із від'ємним значенням більше 100 тис. грн, контролюючий орган мав право призначити позапланову документальну перевірку, в рамках якої встановити правомірність / неправомірність формування від'ємного значення в сумі 1 838 341,00 грн і лише після цього, за наявності на те підстав, винести відповідне ППР яким зменшити позивачу суму від'ємного значення.
Оскільки відповідачем не проводився визначений п.78.1.8 Податкового кодексу України контрольний захід, то висновки відповідача про завищення позивачем від'ємного значення ПДВ на вказану суму є передчасними, внаслідок чого оскаржуване ППР підлягає скасуванню.
Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14.03.2019 року у справі № 826/17858/16, є помилковими, оскільки справа, яка розглядається, і справа, на яку посилається скаржник, не є однопредметними і виникли за різного правового регулювання. Так, у справі № 826/17858/16 предметом камеральної перевірки було правильність застосування ставки земельного податку, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, інформація про які наведена у поданій Товариством податковій декларації з плати за землю. Натомість за обставинами справи, яка розглядається, предметом камеральної перевірки було правомірність / неправомірність формування та декларування від'ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального права.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" вересня 2021 р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано "07" вересня 2022 р.
Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька
СуддіО.Є. Пилипенко
С.Б. Шелест