Справа № 640/1547/21 Суддя першої інстанції: Головань О.В.
07 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М.,
секретаря Вишняк В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправною бездіяльності у вигляді неперерахування та невиплати перерахованої пенсії за вислугу років з 06.09.2017 у розмірі 60% від місячної (чинної) заробітної плати у повному обсязі і без обмежень та зобов'язання здійснити такий перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-1542зп від 06.08.2020.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно застосовано до пенсії позивача обмеження, чим порушено конституційний принцип рівності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зауважує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки протиправному застосуванню до пенсії позивача обмежень, чим порушується конституційний принцип рівності.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на посаді прокурора відділу Офісу Генерального прокурора.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2017 у справі №757/34804/17-а скасовано рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформленого листом від 14.06.2017 року за №33907103 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VII), зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити та здійснювати виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до цього Закону з 24.05.2017 із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього.
З 24.05.2017 на виконання судового рішення позивачу призначено пенсію за вислугу років (25 років 8 місяців 14 днів стажу) відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, у розмірі 6480,88 грн.
У зв'язку з набранням чинності 06.09.2017 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" ОСОБА_1 отримав довідку Офісу Генерального прокурора №21-1542зп від 06.08.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій. За посадою прокурор відділу відповідний розмір заробітної плати, з якої було сплачено страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, становить 43612, 8 грн.
10.08.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки.
Листом від 28.08.2020 №2600-0311-8/120453 відповідачем у перерахунку пенсії відмовлено у зв'язку з тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(П)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури прийнято не було. Зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури постановою Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11.12.2019 №1155 не є підставою для перерахунку пенсії.
Також позивача повідомлено про проведення перерахунку його пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-1533зп від 06.08.2020 у зв'язку зі збільшенням заробітку з 01.04.2020.
12.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки за період з 06.09.2017 по 02.01.2020.
Відповідач листом від 13.10.2020 №23150-23746/М-02/8-2600/20 у перерахунку пенсії відмовив через відсутність підстав.
Водночас листом ГУ ПФУ в м. Києві від 22.11.2020 №26444-27361/М-02/8-2600/20 позивача повідомлено про те, що виплата пенсії йому буде поновлена після звільнення з посади.
Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-1542зп від 06.08.2020 у розмірі 60% від вказаної у зазначеній довідці місячної (чинної) заробітної плати у повному обсязі та без будь-яких обмежень, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у межах спірних правовідносин діяв у відповідності до вимог законодавства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На час призначення ОСОБА_1 пенсії (24.05.2017) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися Законом №1697-VІІ (набув чинності з 15.07.2015).
У первинній редакції частина 20 статті 86 Закону №1697-VІІ мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) та частину двадцяту статті 86 Закону №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроєкту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
Таким чином, починаючи з 01.01.2015 в Україні, жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015 делегував Кабінету Міністрів України.
Проте, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до численних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та ПФУ.
13.12.2019 Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII ухвалив Рішення №7-р(II)/2019, яким:
- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
- положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення:
- частина 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина 20 статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Зазначене Рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру", за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів ПФУ із заявами про перерахунок пенсії.
Проте пенсійний орган відмовляє заявникам у задоволенні заяв про перерахунок пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.
Тобто фактично пенсійний орган погоджується з наявністю у заявників права на перерахунок пенсії, проте зазначає про відсутність нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.01.2021 у справі №560/2120/20 висловила правову позицію, згідно з якою не погодилася з доводами відповідача про те, що Постанова №657 не є належним нормативно-правовим актом для визначення заробітної плати працівників прокуратури, систему якої оновлено з 25.09.2019, а відтак не є підставою для перерахунку пенсії з 13.12.2019 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95177444).
Так, пенсійний орган, відмовляючи в перерахунку пенсії прокурорам, серед іншого, посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 "Про умови оплати праці прокурорів", за змістом пункту 7 якої зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру".
Натомість позивач просить здійснити перерахунок пенсії з урахуванням норм Постанови №657, яка не містить жодних обмежень.
Доводи відповідача про те, що після набрання чинності Рішенням КСУ №7-р(ІІ)/2019, тобто після 13.12.2019, нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому немає підстав для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13.12.2019 норма частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Адже грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017, а теперішній розмір пенсії позивача останній раз перераховувався ще у 2015 році.
Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Така бездіяльність уряду була предметом розгляду в судах.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд.
Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону №1697-VІІ, та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України виконано не було.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами ПФУ перерахунку цих пенсій, у тому числі й пенсії позивача.
Реалізація його права була забезпечена саме Рішенням КСУ №7-р(ІІ)/2019.
Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що твердження відповідача про те, що для реалізації пенсіонерам права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, чинній з 13.12.2019), обов'язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного Рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись ПФУ шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13.12.2019.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Постанова №657 є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про "підвищення заробітної плати працівників прокуратури".
Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора, а ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019.
У цьому випадку згідно з матеріалами справи на виконання вказаного рішення Конституційного Суду України відповідачем за заявою позивача проведено перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 06.08.2020 №21-1533 з 01.04.2020.
Водночас позивач просить провести перерахунок його пенсії з 06.09.2017 згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора №21-1542зп від 06.08.2020, оскільки при розрахунку його пенсії на виконання постанови Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2017 у справі №757/34804/17-а інформація про підвищення його заробітної плати врахована не була.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з вищевказаними висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2019 у справі №826/8546/18, позивач має право на перерахунок пенсії з 13.12.2019 (тобто, з.01.2020 - наступного повного місяця), тому відмова у проведенні перерахунку до цієї дати є правомірною.
Крім того, якщо пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за період з 06.09.2017 лише 10.08.2020, тобто просив виплатити йому різницю в пенсії за минулий час більше як за 12 місяців, що в будь-якому випадку не відповідає статті 86 Закону №1697-VІІ.
Крім того, згідно з частиною 15 статті 86 Закону №1697-VII (у редакції з 01.01.2017 по 01.01.2018) тимчасово, по 31.12.2017: у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З 01.01.2018 пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Згідно з пунктом 13-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV з .01.10.2017 пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.
Виплата працюючим пенсіонерам у період роботи на інших посадах пенсій, призначених на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", з 01.10.2017 поновлюється у розмірах, що були встановлені відповідними законами.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки пенсія позивачу призначалася під час продовження ним роботи в органах прокуратури, при визначенні її розміру відповідачем застосовано передбачені законодавством обмеження, не застосовувати які у відповідача не було підстав.
Щодо застосування до позивача обмеження максимального розміру пенсії суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI цей Закон набирає чинності з 01.10.2011, крім абзацу 11 підпункту 11 та абзацу 138 підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2012.
Обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, установленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, до позивача як до особи, якій пенсія призначена після набрання чинності Законом №3668-VI, застосовуються передбачені ним обмеження.
Також відповідне обмеження максимального розміру пенсії передбачене частиною 15 статті 86 Закону №1697-VII, і оскільки пенсія позивачу призначена після набуття чинності вказаним Законом, воно на позивача розповсюджується.
Ураховуючи вищезазначене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків