Справа № 620/9853/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Ткаченко О.Є.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
30 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
при секретарі Хмарській К.І.
за участю:
представника позивача: Магди В.А.
представника відповідача: Ананка Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро Плюс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Семенівка Агро Плюс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 09.08.2021 року №4203/25010700 за формою «В».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року значений позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 30.03.2021 року № 497-п, згідно направлень від 30.03.2021 року № 880 та № 881 ГУ ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Семенівка Агро Плюс», з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість (від 20.08.2020 № 9206315868 з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 25.09.2020 № 9243001716) від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, податковим органом складено акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, № 1971/07/42493173 від 22.04.2021 року.
Так, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Семенівка Агро Плюс» п.198.5, ст. 198, п.200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8, ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму ПДВ , яка підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2020 року, на 3 256 123 грн.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2021 року №2270/25010700, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування 3 046 005,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 761 501,25 грн.
Позивачем подано скаргу №23 від 01.06.2021 до ДПС України, за результатами розгляду якої винесено рішення від 02.08.2021 року №17657/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги, яким частково скасовано податкове повідомлення рішення.
ГУ ДПС в у Чернігівській області прийнято нове податкове повідомлення рішення від 09.08.2021 року № 4203/25010700, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування на 3 046 005,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 761 501,25 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР).
Позивач, вважаючи оскаржуване ППР протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах, відповідач не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, а саме: не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо завищення суми ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню за липень 2020 року, у зв'язку з відсутністю нарахувань податкових зобов'язань по операціям, що не є господарською діяльністю платника податків.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.8 ст. 200 ПК України, зокрема, передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що на підставі наданих журналів-ордерів по рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» встановлено, що в 2019 році зібрано з поля 24314,785 тон кукурудзи. В цьому ж році після сушки, доробки, тощо її обсяг склав 21233,947 тон, з якої експортовано в листопаді-грудні 2019 року - 10853,695 тон, в січні-лютому 2020 року - 10170,598 тон. Покупець - ТОВ «Грейнекспо» (Естонія) та в лютому 2020 ТОВ «Грейнекспо» (Естонія) та - NIBULON S.A. (графа 8 митної декларації). По всім експортним операціям за листопад 2019 - лютий 2020 податкові накладні на експорт зареєстровані на нерезидента ТОВ «Грейнекспо» (Естонія). Згідно митних декларацій, країни призначення: Нідерланди, Єгипет, Об'єднані Арабські Емірати, Естонія, Туреччина, Бельгія, Португалія.
За даними бухгалтерського обліку ТОВ «Семенівка Агро Плюс», за січень-липень 2020, з урахуванням доходної частини експортних операцій, складовими якої є: дохід від реалізації продукції на експорт (бухгалтерський рахунок 701), дохід від купівлі-продажу іноземної валюти (бухгалтерський рахунок 711), дохід від операційної курсової різниці (бухгалтерський рахунок 714) та витратної частини, складовими якої є: собівартість реалізації (бухгалтерський рахунок 901), супутні послуги (транспортування, експедирування, зберігання) (бухгалтерський рахунок 93), витрати на купівлю-продаж іноземної валюти (бухгалтерський рахунок 942), втрати від операційної курсової різниці (бухгалтерський рахунок 945), збиток склав 11584 008 грн.
Ціна експорту в січні-липні 2020р. склала 3782-4136 грн./тонну при собівартості 4496 грн./тонну.
Підставами реалізації товару нижче собівартості для ТОВ «Семенівка Агро Плюс» стали наступні фактори:
- оперативна реалізація товару, оскільки довготривалий термін зберігання товару на елеваторі призводить до збільшення витрат товариства;
- поповнення обігових коштів для виплати зарплати, виплат на відпустку (в зв'язку з карантином), сплати податків та уникнення відповідно штрафних санкцій, виконання поточних зобов'язань перед контрагентами, погашення кредитної заборгованості та для збереження трудового колективу;
- завоювання певного сегмента ринку, маркетингові цілі;
- збереження життєдіяльності підприємства та збереження робочих місць, незважаючи на несприятливі економічні фактори, також розглядаються як ділова мета;
- зростання курсу валюти.
Нормами Податкового кодексу України не встановлений зв'язок між діловою метою операції та її податковими наслідками, а договірна ціна, що є нижча за собівартість товару, не заборонена нормативними документами.
Згідно пп. 14.1.36 ПК України господарською діяльністю є діяльність, спрямована на отримання доходу.
Правовими положеннями ст. 1 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що дохід - збільшення економічної вигоди у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, у разі продажу товару (продукції) за ціною нижчою від собівартості, дохід існує.
Отже, обґрунтованими є посилання позивача, що сам факт відсутності прибутку, не може свідчити про те, що операція є негосподарською, адже дохід і прибуток це не тотожні поняття.
Так, прибуток - це різниця між доходом і витратами, а дохід, як вже вище зазначалося, - збільшення економічної вигоди у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу.
Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, а відтак продаж продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності (постанова ВС від 10.12.19 у справі № П/811/1512/14).
Відповідно до пп. 14.1.231 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Крім того, ПК України не містить визначення економічного ефекту. Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, необов'язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Може бути, що такий ефект настане в майбутньому (постанова ВС від 23.07.19 у справі № 802/2386/14-а). Також можливо, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів нормального перебігу подій у разі здійснення господарської діяльності. В разі різкого росту курсу НБУ не могли врахувати, що первісна вартість товару настільки зросте і закладена націнка на товар не перекриє цих витрат.
У даній справі, між ТОВ «Семенівка Агро Плюс» (Продавець) та ТОВ «ГРЕЙНЕСКО» (Покупець) були укладені наступні контракти,а саме:
- контракт 185SA від 09.07.2019 із ціною продажу товару 170,00 доларів США за метричну тону;
- контракт 197SA від 21.11.2019 із ціною продажу товару 154,00 доларів США за метричну тону.
Ціна за тонну товару у вищезазначених контрактах між ТОВ «ГРЕЙНЕСКО» та ТОВ «Семенівка Агро Плюс» була зафіксована на дату їх укладення, а саме: станом на 09.07.2019 та 21.11.2019, відповідно.
Таким чином, ТОВ «ГРЕЙНЕСКО» та ТОВ «Семенівка Агро Плюс» на дату укладення контрактів визначили ринкову ціну товару.
Крім того, позивачем за вищезазначеними контрактами отримало передоплату, а саме:
- за контрактом 185SA від 09.07.2019 передплата складала 2082890,32 дол. США, що підтверджується платіжними дорученнями № 16832_34 від 13.11.2019, № 16832_27 від 25.11.2019, № 16832_29 від 09.12.2019;
- контрактом 197SA від 21.11.2019 передплата складала 924000,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 16832_18 від 18.12.2019.
Вказані обставини свідчать про те, що ТОВ «ГРЕЙНЕСКО» виконало свої договірні зобов'язання щодо сплати вартості товару, а ТОВ «Семенівка Агро Плюс» в свою чергу зобов'язувалося поставити товар за цінами, які зафіксовані в контрактах.
Разом з тим, податковим органом під час перевірки помилково здійснено аналіз ціноутворення та помилково встановлено, що в січні-лютому 2020 році здійснювалась реалізація кукурудзи на експорт за цінами, що є нижче ринкових.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично сторони визначили ціну товару на дату укладення вищезазначених контрактів, а не на дату поставки.
В свою чергу, ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 ПКУ).
Аналізуючи положення п. 188.1 ПК України, Верховний Суд у постанові від 05.11.2019 у справі №804/2295/16, дійшов висновку, що база оподаткування ПДВ для операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг - їх собівартості, а з постачання необоротних активів - балансової (залишкової) вартості. При цьому суд підкреслює, що наведена норма не передбачає такої окремої складової бази оподаткування ПДВ, як «перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів над фактичною ціною постачання (експорту)». У розглядуваній нормі правило, що «база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості», застосовується для розрахунку бази оподаткування усієї операції без її поділу на окремі частини.
Отже, за своїм економіко-юридичним змістом база оподаткування - це вартісна, фізична або інша характеристика об'єкта оподаткування. У цьому випадку база оподаткування ПДВ є вартісною характеристикою усієї операції, яка ст. 185 ПКУ визнана об'єктом оподаткування. За таких обставин відсутня можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією, зокрема за операцією з вивезення товарів за межі митної території України.
До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається залежно від виду господарської операції. Зокрема, для оподаткування операцій із вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (пп. 195.1.1 ПКУ) незалежно від співвідношення собівартості реалізованого товару та фактичної ціни його реалізації.
Правила складання податкової звітності з ПДВ не змінюють зазначеного алгоритму визначення бази оподаткування та застосування ставки ПДВ.
Верховний Суд встановив (постанова Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № П/811/1512/14), що право платника ПДВ на формування податкового кредиту виникає лише у разі реального (фактичного) вчинення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) для використання в своїй господарської діяльності.
Такі господарської операції пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Як зазначено касаційною інстанціїєю, що прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що продаж ТОВ «Семенівка Агро Плюс», як платником ПДВ, продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати, як операцію поза межами його господарської діяльності.
Крім того, згідно довідки від 04.11.2020 року №2437 ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» встановлено, що рівень цін на кукурудзу українського походження, врожаю 2019 року, а саме 154,00 дол. США /т, на умовах поставки DAP - перевантажувальний термінал ТОВ СП "НІБУЛОН" (залізнична станція призначення Миколаїв-Вантажний, м. Миколаїв, Україна), що експортувався згідно з контрактом № 197SA від 21.11.2019, відповідав кон'юнктурі ринку станом на 21.11.2019
Відповідно до довідки від 04.11.2020 року №2438 ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» встановлено, що рівень цін на кукурудзу українського походження, врожаю 2019 року, а саме 170,00 дол. США/т, на умовах поставки DAP -м. Миколаїв, ТОВ МСП «Ніка - Тера» Україна, що експортувався згідно з контрактом № 185SA від 09.07.2019, відповідав кон'юнктурі ринку станом на 09.07.2019 року.
Таким чином, висновками ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» підтверджується, що ціна на кукурудзу врожаю 2019 року, що експортувалася позивачем, відповідала кон'юнктурі ринку на дату укладення контрактів, та не була нижче собівартості, тому висновки податкового органу не відповідають дійсним обставинам справи.
З огляду на зазначені обставини суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване ППР від 09.08.2021 року №4203/25010700 за формою «В», прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області, є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки відсутні підстави для висновку про протиправність оскаржуваного ППР.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Л.О. Костюк
А.Г. Степанюк
Повний текст виготовлено 06.09.2022 року