П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 521/21290/21
Головуючий в 1 інстанції: Маркарова С.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської Митниці Держмислужби на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської Митниці Держмислужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил
ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернулася з позовом до Одеської митниці Держмитслужби ( далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 10.06.2021 р. у справі про порушення митних правил №0551/50000/21, якою позивача було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 127 498,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що здійснила декларування товарів на підставі отриманих від ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» документів та подала 11.03.2021 року до Одеської митниці відповідну декларацію, де був вказаний опис товару, що переміщувався через митний кордон, загальна вартість задекларованих товарів та сума митних платежів. Так, проведеною перевіркою правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товарів « 3814009090», щодо яких проведено митне оформлення за МД за №UА500490/2021/003169 встановлено порушення основних правил інтерпретації класифікації товарів. Позивач стверджувала, що постанова митного органу є протиправною, оскільки в її діях відсутній умисел, в митній декларації код товару зазначений згідно з кодом, визначеним компанією відправником. Склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України передбачає наявність у діях декларанта особливої мети - неправомірне ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Відповідач повинен був дослідити наявність прямого умислу на вчинення вказаного порушення.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 березня 2022 року - позов задоволено.
Постанову Одеської митниці Держмитслужби №0551/50000/21 від 10.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності заст. 485 МК України - скасовано.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України- закрито.
В апеляційній скарзі, Одеська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду - скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що під час здійснення перевірки заявлених по митній декларації відомостей, ОСОБА_1 при поданні до Одеської митниці МД № UА500490/2021/003169, вчинені дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів, що спричинило недобори митних платежів у сумі 42 499, 35 грн. , чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України. Відповідно до п. 8 ст. 4 МК України, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Частиною 8 ст. 264 МК України передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. На підставі зазначеного, апелянт вважає, що матеріалами справи про порушення митних правил №0551/50000/21, доведена вина громадянки ОСОБА_1 у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, і постановою Одеської митниці Держмитслужби у зазначеній справі про порушення митних правил її було законно визнано винною у вчиненні нею правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Судом встановлено, що 08.02.2021 року між ПП «Гаусс Лоджистик» та ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» укладений договір надання послуг по підготовці та поданню до митниці декларації щодо певних товарів, поставлених в Україну за контрактом поставки №201212 від 20.12.2020 року, укладеним між ТОВ БЄЛ-ТРАНС та компанією ««Guangzhou veslee chemical science and technology со., ltd» (Китай)».
11.03.2021 року ОСОБА_1 як уповноваженою особою на роботу з митними органами ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» в якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України, а також з метою митного оформлення до Одеської митниці ДФС були надані наступні документи: інвойс від 05.01.2021 №VELVPL210105, пакувальний лист до інвойсу, коносамент від 05.01.2021 №MEDUHG393141, CMR від 10.03.2021 №8299, сертифікат походження товару №21С4401А1826/00002 від 05.01.2021, контракт від 20.12.2020 № 201212 та інші товаросупровідні документи.
Відповідно до наданої митної декларації переміщенню через митний кордон України від компанії - відправника «Guangzhou veslee chemical science and technology со., ltd» (Китай)» на адресу компанії покупця та одержувача ТОВ БЄЛ-ТРАНС (Україна) підлягав товар: згідно МД № UА500490/2021/003169 у графі 31: «готові суміші для чищення автомобільних систем: очисник гальмівної системи, FUSION F120, об'ємом 650 мл - 6000 шт.; очисник карбюратора, FUSION 110, об'ємом 450 мл - 42000 шт.; (не містить озоноруйнівних речовин, не містить психотропних речовин та прекурсорів). Торговельна марка FUSION, виробник Guangzhou veslee chemical science and technology со., ltd», Китай; Країна виробництва: Китай. CN, визначено та заявлено кодтовару УКТ ЗЕД 3814009090.
Митних платежів сплачено в розмірі 170 592,21 грн.
15.03.2021 року ОСОБА_1 прийнято рішення подати іншу митну декларації із зазначенням кодів УТ ЗЕД з максимальною митною ставкою щодо товарів зазначеної групи: готові суміші для чищення автомобільних систем та очисник гальмівної системи, FUSION F120, об'ємом 650мл, очисник карбюратора, FUSION F110, об'ємом 450 мл. підготовлена та подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація типу ІМ 40 ТН (тимчасова) за номером № UA500490/2021/003389, в якій зазначені аналогічні відомості, що відправником товарів, які переміщуються через митний кордон України, є компанія «Guangzhou veslee chemical science and technology со., ltd» (Китай), а покупцем та одержувачем є TOB «БЄЛ-ТРАНС (67600, Одеська область, Біляївський район, м, Біляївка, вул. Отамана Головатого, 65, ЄДРПОУ 37136296).
В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до Одеської митниці Держмитслужби були надані ті самі документи, що при декларації 11.03.2021року:інвойс від 05.01.2021jffiVELVPL210105, пакувальний лист до інвойсу, коносамент від 15.01.2021 №MEDUHG393141, CMR від 10.03.2021№8299,сертифікат походження товару №21С4401А1826/00002 від 05.01.2021., контракт від 20.12.2020№ 201212 та інші товаросупровідні документи.
Згідно до графи 31 зазначений в тому числі товар: Готові суміші для чищення автомобільних систем: очисник гальмівної системи, FUSION F120 (склад: Т-гексан 40%,петролейний ефір 10%, тріхлоретілен 40%, пропан 5%, бутан 5%) об'ємом 650 мл - 6000 шт.; очисник карбюратора, FUSION F110, (склад: толуол 35%, метанол 10%, діхлорметан 30%, пропан 12,5 %, бутан 12,5 %) об'ємом 450 мл-42000шт.(не містять озоноруйнівних речовин та прекурсорів). Торговельна марка FUSION, виробник «Guangzhou veslee chemical science and technology со., ltd», Китай; Країна виробництва: Китай. CN, код; товару УКТ ЗЕД визначено та заявлено 2905110000.
Зазначена декларація прийнята митним органом до митного оформлення, товар випущений у вільний обіг.
Відповідно митної декларації з рахунку ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» утримано за подання уточненої митної декларації 51 1041, 77 гривень митних платежів.
15.04.2021 року спеціальною лабораторією з питань експертизи та досліджень України за дорученням митниці складений висновок №1420003103-0167, за яким встановити відповідність результатів досліджень даним зазначеним в графі 31 митної декларації UА500490/2021/003169 від 11.03.2021 року не можливо.
22.04.2021 року Одеською митницею Держмитслужби ухвалено рішення про визначення коду товару №KT-UA500490-0017-2021, згідно з яким очисник гальмівної системи, FUSION F120 віднесено до коду товарів згідно з УКТ ЗЕД 2710122500, а очисник карбюратора, FUSION F110 віднесено до коду товарів згідно з УКТ ЗЕД 3814009019.
У зв'язку із вищевикладеним, 29.04.2021 року позивачем подана митна декларація ІМ40 ДТ № UA500490/2021/005850, до графи 31 якої внесені відомості щодо вищезазначених товарів: Очисник гальмівної системи, FUSION F120, код товару УКТ ЗЕД визначено та заявлено як 2710122500; очисник FUSION F110, код товару УКТ ЗЕД визначено та заявлено як 3814009019.
Митних платежів нараховано та сплачено в розмірі 235 460,75 грн.
12.05.2021 року, відносно ОСОБА_1 відповідачем був складений протокол про порушення митних правил №0551/50000/21 за ознаками ст. 485 МК України, оскільки сума митних платежів які підлягають обов'язковій оплаті становить 213 091,56 грн., тобто різниця в нарахуванні податків становить 42 499,35 грн.
На підставі зазначеного протоколу, Одеською митницею ДФС була винесена постанова в справі про порушення митних правил №0551/50000/21 від 10.06.2021 року, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчинені порушення митних правил щодо неправильності визначення коду товару та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Стверджуючи, що вказана постанова є незаконною, позивач в процесі розгляду справи послалась на відсутність в її діях складу адміністративного порушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що на момент митного оформлення товару, згідно митної декларації № UА500490/2021/003169 в діях позивача був відсутній прямий умисел для ухилення від сплати митних платежів та надання недостовірних відомостей щодо товару, оскільки допущення помилки при класифікації товарів під час декларування товарів не є самостійним складом адміністративного правопорушення, тобто не є окремим видом порушення митних правил, за які встановлена адміністративна відповідальність. З наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ч. 3ст. 2 КАС України прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не обґрунтовано, тобто без повного дослідження об'єктивної та суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, дійшовши передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.
Колегія суддів встановила, що одним із спірним питань, що належало вирішити суду першої інстанції, яке підлягало першочерговій оцінці, було наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Апеляційним судом встановлено, що в Ухвалі суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 28 грудня 2021 року, суд вказав, що з матеріалів позовної заяви наявні причини пропуску позивачем строку встановленого законом для звернення із позовом.
Зокрема, адвокатом наданий запит 29.11.2021 року з посиланням на те, що йому як представнику позивача стало відомо, що на виконанні Чорноморського відділу виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню оскаржуваної постанови, тобто станом на 29.11.2021 року, представнику позивача стало відомо про наявність оскаржуваної постанови, проте представник не вказує, коли про це стало відомо позивачу, які документи та коли він отримав від відділу ДВС.
У позові представник позивача не оспорює, що позивачу достовірно було відомо про порушення адміністративного провадження відносно нього у справі про порушення митних правил, оскільки 12 травня 2021 року в присутності ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0551/50000/21, де зазначено, що розгляд справи відбудеться 10 червня 2021 року о 11 год. 30 хв. за адресою : Одеська митниця Держмитслужби, адреса: м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21 -А.
Таким чином, з 12.05.2021 року позивач достовірно знав про порушення адміністративного провадження відносно нього.
З урахуванням викладеного, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причин його пропуску.
У зв'язку з цим, представником позивача було в позовній заяві зазначено, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналася лише 09 грудня 2021 року, після отримання оскаржуваної постанови №0551/50000/21 від 10.06.2021 року в електронному форматі.
Ухвалою суду першої інстанції від 28 грудня 2021 року, суд відкрив провадження у справі, погодившись з доводами позивача про звернення до суду з даним позовом в межах встановленого законом строку звернення до суду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду з таких підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч. 1 ст. 123).
Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123).
Частиною 3 ст. 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121).
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Так, за змістом статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність визначення судом дотримання строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, слід з'ясувати коли розпочався перебіг цього строку, чи дотримано позивачем строк звернення до суду, чи є підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, виключно якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення відповідних процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися тільки такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи або суб'єкта владних повноважень, що звернулися з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належним чином.
При цьому, слід зауважити, що аналогічний висновок з цього питання викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.
Таким чином, поновленню підлягають виключно порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Однак, разом із тим, варто підкреслити, що саме по собі поняття «поважних» причин пропуску процесуальних строків фактично є «оціночним», а його вирішення покладається виключно на розсуд судді або суду.
Як було зазначено вище, 12 травня 2021 року в присутності ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил, де зазначено дату та місце розгляду справи про порушення митних правил за ст. 485 МК України, у якому наявний особистий підпис позивача та отримана копія протоколу.
На розгляд справи про порушення митних правил позивач не з'явився, та не вжив будь яких зусиль для отримання будь якої інформації щодо можливого порушення своїх прав.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що, з'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, слід також зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в розгляді справи, не можуть бути підставою для скасування рішення про притягнення до відповідальності.
Відтак, на думку колегії суддів, строк подання позовної заяви був пропущений через відсутність максимальних зусиль позивача і належної старанності щодо реальної обізнаності з фактами порушення своїх прав, свобод та інтересів, внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд у Постанові від 29 січня 2019 року висловив таку правову позицію:
«При цьому, відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін про прийняті рішення в їх справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Олександр Шевченко проти України та у справі Трух проти України).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України ).
Таким чином, як установлено в Рішенні ЄСПЛ та підтверджується матеріалами справи, Управління ПФУ, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, зазначило, що не змогло своєчасно отримати копію рішення суду першої інстанції, а це призвело до неможливості своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження. Однак, поважних причин, підтверджених доказами, які б свідчили про добросовісну реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав та належного виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, суду надано не було.
При цьому, суд апеляційної інстанції в рішенні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції взагалі не навів обставин, які б заважали відповідачу вчасно звернутись до суду з апеляційною скаргою, та на підставі чого дійшов такого висновку.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм під час прийняття судового рішення про поновлення Управлінню ПФУ строку на апеляційне оскарження, чим зумовив негативні наслідки для заявниці та порушив принцип юридичної визначеності».
Статтею 529 Митного кодексу України, врегульовано порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил :
1. Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
2. Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, припиняється.
3. Постанова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
4. Скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або судом.
5. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
При цьому законодавець визнав строк в 10 днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа визначилась, чи реалізуватиме своє право на звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши даний позов по суті, не залишивши його без розгляду після встановлення, що причини пропуску строку позивачем є неповажними, порушив норми процесуального права, що свідчить про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду та відсутності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
В питаннях, пов'язаних із застосуванням строків давності, Європейський суд з прав людини висловив свою позицію, зокрема, в справі "Олександр Волков проти України" (Заява N 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що "… строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від суддів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень."
Таким чином, право особи на звернення до суду не є необмеженим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, є поважними.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 319 КАС України).
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, скасування рішення суду першої інстанції і залишення цієї позовної заяви без розгляду, судом апеляційної інстанції не надається оцінка іншим доводам апеляційної скарги, а також не перевіряється правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 319, 321, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Одеської Митниці Держмислужби - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської Митниці Держмислужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 08.09.2022р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.