Номер справи 220/257/22
Номер провадження № 2/220/133/22
07 вересня 2022 року смт.Велика Новосілка Донецької області
Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:
головуючої-судді Дурач О.А.
за участю секретаря Сербіної І.В.,
представника відповідача Кандиболоцької О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної казначейської служби України (адреса: вул. Бастіонна, буд. 6, м.Київ, код ЄДРПОУ 37567646), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (адреса: пр-т. Нахімова, буд. 86, м. Маріуполь, Донецька область, код ЄДРПОУ 40109058), Донецької обласної прокуратури (адреса: вул. Університетська, м. Маріуполь, Донецька область, код ЄДРПОУ 25707002) про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури, -
14.02.2022 р. позивач звернувся до суду з даним позовом. Провадження по справі відкрито ухвалою суду від 15.02.2022 р. Справа розглядається у порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду від 26.08.2022 р. справу призначено до судового розгляду.
Короткий зміст вимог позовної заяви
Свої позовні вимоги позивач мотивує наступним. 24.05.2017 року слідчим СУ ГУ НП в Донецькій області були внесені відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за № 12017050000000189 передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. 24.07.2017 року в батьківській будівлі з 19:45 по 20:30 годині було проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, в якій також проживає позивач. Під час проведення обшуку в будинку, в прибудовах та подвір'ї правоохоронними органами нічого виявлено та вилучено не було. 24.07.2017 року о 20:45 годині позивача було затримано в порядку ст. 208 КПК України. Під час затримання йому були нанесені легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта № 842 від 02.08.2017 року, які в подальшому відобразилися на його емоційному, фізичному та моральному стані здоров'я. 25.07.2017 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. 27.07.2017 року відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» на 60 діб до 21.09.2017 року, який продовжувався ухвалами Великоновосілківського районного суду Донецької області протягом тривалого часу. 17.10.2018 року ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області також продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.12.2018 року, однак як альтернативу триманню під вартою визначено суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 147280,00 гривень. Його батьками було внесено суму застави у розмірі 147280,00 гривень. Гроші збирались усіма родичами, друзями та знайомими. Батькам також прийшлось залазити в борги для того щоб зібрати необхідну суму для внесення застави. З 24.07.2017 року по 23.10.2018 року він перебував в слідчому ізоляторі під вартою, що підтверджується довідкою про звільнення серії ДОН № 01544. Під час перебування під вартою позивач неодноразово звертався до медичного пункту зі скаргами на здоров'я та перебував на стаціонарному лікуванні в медичній частині в період з 11.04.2018 року по 16.05.2018 року, що підтверджується листами державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор» від 12.10.2017 року № 5/6799, від 03.11.2017 року № 5/7498, від 23.06.2018 року № 5/4970, від 21.08.2018 року № 5/6486. Під час перебування під вартою була проведена магнітно-резонансна томографія, УЗІ магістральних судин шиї та УЗІ щитовидної залози. Зазначені УЗІ та томографії проводились за кошти батьків позивача. Вироком Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10.08.2020 року позивача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробовуванням, строком на 1 рік, якщо він у вказаний період часу не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов'язки. Під час розгляду справи прокуратурою вчинялись дії щодо затягування розгляду кримінальної справи, які виражались в заявлені необґрунтованих клопотань та які в свою чергу задовольнялись судом, проте, клопотання які надавались з боку захисту судом до уваги не приймались. Затягування розгляду кримінальної справи з боку прокуратури також виражалось в періодичних неприбуттях прокурорів до зали судового засідання, у зв'язку з чим, судові засідання переносились на іншу дату, коли в цей час він перебував під вартою, був відірваний від нормального життя та спостерігав за тим як порушуються його права. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 08.02.2021 року вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10.08.2020 року скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Донецького апеляційного суду від 08.02.2021 року. Таким чином, позивач протягом 42 місяців та 14 днів незаконно перебував під слідством і судом, більш того протягом 14 місяців та 26 днів незаконно тримався під вартою внаслідок необґрунтованого кримінального переслідування, що полягало у незаконному порушенні кримінальної справи відносно нього, незаконному пред'явленні йому обвинувачення, взятті та триманні під вартою з 27.07.2017 року по 23.10.2018 року, довготривалому розгляді справи з 25.07.2017 року до 08.02.2021 року, чим йому було завдано моральної шкоди. За викладених обставин, були порушені його конституційні справа та свободи, була спотворена репутація та чесне ім'я позивача. Таким чином, предметом даного позову є вирішення питання щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача за: 1) незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; 2)незаконне взяття і тримання під вартою; 3) незаконне засудження.
Позивач зазначає, що через події, що розглядаються по справі, йому завдані страждання (моральна шкода) у вигляді відчуття образи та приниження через факт притягнення до кримінальної відповідальності, страху через можливість опинитися за гратами, відчуття безсилля через неможливість довести свою невинуватість протягом періоду досудового розслідування та розгляду справи в суді першої інстанції, що викликали у нього стан тривалої психічної напруженості (стресу) з ознаками виснаження компенсаторних ресурсів особистості, протягом періоду досудового розслідування та розгляду справи в судах, йому спричинені страждання (моральна шкода) за умов ситуації (незаконне порушення кримінальної справи 24.05.2017 року, притягнення його до кримінальної відповідальності в якості підозрюваного 25.07.2017 року за ч. 2 ст. 189 КК України; незаконне застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області від 27.07.2017 року, яке продовжувалось ухвалами Великоновосілківського районного суду Донецької області; незаконне застосування до нього фізичного і психологічного насильства з боку оперативних працівників Служби безпеки України та Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області з метою отримання якихось доказів, визнанням себе винним та взяттям на себе вини за кримінальне правопорушення, яке ним не вчинялось та найголовніше - незаконне засудження до кримінальної відповідальності. Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи, з врахуванням обставин викладених у згаданій постанові Пленуму Верховного Суду України. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання законної сили виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження. Позивач вважає, що ним беззаперечно доведено, що за таких обставин він перебував під кримінальним переслідуванням з дня пред'явлення підозри - з 25.07.2017 року по день винесення ухвали Донецьким апеляційним судом відносно нього по - 08.02.2021 року - загалом 42 місяці та 14 днів. Враховуючи, що крім 42 місяців та 14 днів перебування під слідством та судом, за що передбачений законом мінімальний розмір відшкодуванням моральної шкоди, за цей час позивач незаконно утримувався під вартою в період з 27.07.2017 року по 23.10.2018 року, тобто повних 14 місяців та 26 днів, тому відшкодування моральної шкоди через незаконне тримання під вартою протягом 14 місяців 26 днів необхідно додатково збільшити в розмірі мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць тримання під вартою з врахуванням коефіцієнту 3, оскільки саме такий коефіцієнт може частково покрити моральні, духовні, фізичні страждання, які були завдані позивачу та його сім'ї під час незаконного тримання його під вартою, тому що неможливо оцінити життя та здоров'я людини в матеріальному (грошовому) обрахунку. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2022 року встановлено у місячному розмірі на рівні 6500,00 гривень. Враховуючи період перебування позивача під слідством і судом з 25.07.2017 року по 08.02.2021 року повних 42 місяці та 14 днів, то розмір відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди складає : 6500,00 гривень*42 місяці 14 днів = 276033,33 гривень. За час незаконного тримання під вартою протягом з 27.07.2017 року по 23.10.2018 року повних 14 місяців та 26 днів, то розмір відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди за час незаконного тримання під вартою складає: 6500,00 гривень*14 місяців 26 днів*коефіцієнт 3 = 289899,99 гривень. Загальний розмір відшкодування моральної шкоди складає - 562033,32 гривень (мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, встановлений законом відповідно до строку перебування під слідством чи судом + відшкодування моральної шкоди в зв'язку з незаконним триманням під вартою), який позивач вважає достатнім, обґрунтованим та співмірним з розумністю заявленого стягнення моральної шкоди для відшкодування за нанесені йому моральні страждання за час перебування під слідством і судом з врахуванням часу незаконного перебування під вартою. Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду із урахуванням статті 23 ЦК України та постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Таким чином, законом визначений мінімальний розмір моральної шкоди, яка відшкодовується, та не встановлено граничний розмір такої шкоди. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Аналогічні висновки щодо не встановлення граничного розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню викладені в постановах Верховного Суду від 11.08.2021 року у справі № 761/20935/19, від 18.08.2021 року у справі № 591/6891/18, від 25.10.2021 року у справі № 459/589/15-ц, від 08.12.2021 року у справі № 466/5286/19, від 22.12.2021 року № 210/1282/20. Позивач також посилається у позові на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду зі вказаних питань. Крім того, позивач вказує, що просячи стягнути моральну шкоду у розмірі 565933,32 гривень, він враховує обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, пов'язаних із перебування під слідством, судом та перебування під вартою, що призвело до порушення нормальних життєвих зав'язків, погіршення та позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру, конкретних обставин цієї справи. Більш того, зазначені моральні страждання також були в його батьків, які так само відчували моральні, психологічні страждання, оскільки їм так само повинно було доводити його невинуватість, відчувати моральний тиск з боку сусідів та мешканців Великої Новосілки. Також, були порушені його нормальні життєві зв'язки, оскільки йому по теперішній час доводиться витрачати час на захист своїх прав, оскільки незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконне взяття і тримання під вартою та незаконне засудження дало свій відпечаток на подальше життя. Співмешканці дивляться з осудом та обережністю по відношенню до нього, що також наносить великий моральний, емоційний та психологічний дискомфорт. Таким чином, внаслідок необґрунтованого кримінального переслідування, що полягало у незаконному порушенні кримінальної справи відносно нього, незаконному пред'явленні йому обвинувачення, взятті та триманні під вартою з 27.07.2018 року по 23.10.2018 року, довготривалому розгляді справи з 18.09.2017 року до 08.02.2021 року йому було завдано моральної шкоди. Ця шкода полягає в тому, що він постійно переносив стреси з переживаннями, обуренням та здивуванням щодо змісту звинувачення, почуттями скривдженої честі та репутації, тривоги за своє майбутнє. Упродовж усього періоду слідства, періоду розгляду кримінального провадження у суді відчував постійний душевний дискомфорт з переживаннями тривоги, життєвої невизначеності, безпорадності, безсилля, втрати почуття захищеності, відчуттям образи та приниження, необхідністю виправдовуватися та захищатися від надуманих звинувачень. Унаслідок тривалої стресової ситуації в нього виникали та накопичувалися негативні психоемоційні переживання, зокрема емоційна пригніченість, тривога, напруга, фіксованість на негативних переживаннях. Стан хронічної психоемоційної напруги призводив до порушення фізіологічної рівноваги, появи нових та загострення хронічних хвороб, сприяв різкій актуалізації типових вікових змін, зумовлював формування психосоматичних розладів. За час перебування під вартою втратив всі сталі соціальні зв'язки, які накопичував протягом усього життя. Унаслідок незаконного кримінального переслідування у нього сформувалась недовіра до державних правоохоронних структур, суду першої інстанції, закріпилося тривожне очікування чергової дискредитації з їх боку, постало зруйнованим усвідомлення своєї правової захищеності, що перешкоджає подальшій активній соціальній реалізації як людини. Унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та тривалого перебування під вартою йому було завдано душевних страждань, які, зокрема, полягали у тривалому відриві від своєї сім'ї та родини, позбавленні можливості їх бачити, спілкуватись, піклуватися про батьків, руйнуванні життєвих планів, розриві всіх соціальних зв'язків, негативному впливі на честь, гідність та ділову репутацію. На підставі ст. 62 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 76, 77, 89, 263-265, 268 ЦПК України, просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь 565933,32 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди за незаконне перебування під слідством і судом та незаконне тримання під вартою.
Позиція відповідачів
Відповідач, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, надав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне.Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 №266/94-ВР (далі - Закон №266/94-ВР) питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Статтею 12 Закону №266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Разом з тим, процедура, передбачена Законом №266/94-ВР, ОСОБА_1 не дотримана, а відразу позивачем подана позовна заява із визначеною ним сумою моральної шкоди, що суперечить нормам законодавства.
Як зазначає ОСОБА_1 , він знаходився під слідством та судом з 24.07.2017 до
08.02.2021. Разом з тим, позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 565933,32 грн. Однак, всупереч вимогам законодавства, не надає жодного доказу того, що зазначена йому шкода спричинена саме на цю суму. Більш того, не обґрунтовує з яких підстав розраховує суму за період знаходження під вартою з урахуванням коефіцієнту 3, період якої також враховує при обчисленні загального періоду перебування під слідством і судом.
Слід відмітити, що ОСОБА_1 долучає до позову копії звернень до медичних
установ. Однак, як убачається зі змісту довідок (від 12.10.2017 №5/6799, 03.11.2017 №5/7498, 23.06.2018 №5/4970, 21.08.2018 №5/6486) струс головного мозку позивач переніс в 2005, 2013, 2017 роках, що не може свідчити про спричинення шкоди його здоров'ю в період знаходження під слідством та судом, а навпаки є підтвердженням того, йому в цей період надавалась допомога. Будь-яких відомостей щодо неправомірних дій правоохоронних органів, застосування ними не дозволених методів позивачем документально не підтверджено.
ОСОБА_1 ніяким чином не обґрунтовує з яких міркувань він вважає, що на його користь необхідно стягнути саме 565933, 32 грн., чому застосовує саме такий розрахунок та на що посилається і чим це підтверджує. Більш того, моральна шкода відповідно до норм законодавства відшкодовується особисто фізичній особі, яка зазнала душевних страждань, а не за моральні страждання інших членів сім'ї. Таким чином, підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 565933,32 грн. відсутні.
Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником відповідача Донецької обласної прокуратури подано відзив до даної позовної заяви, у якому зазначено наступне.
Для розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди законодавством передбачено спеціальну формулу. Таким чином, за кожен місяць безпідставного перебування під судом та слідством громадянинові має виплачуватися одна мінімальна заробітна плата. Загалом розмір мінімальної заробітної плати визначається законом України про державний бюджет на відповідний рік. За п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2022 складає 6 500 грн. ОСОБА_1 знаходився під слідством та судом 3 роки 6 місяців 15 днів або 42,5 місяці: з 25.07.2017 (дата затримання) по 08.02.2021 (дата винесення Донецьким апеляційним судом ухвали про скасування вироку суду першої інстанції і закриття кримінального провадження). Таким чином, розмір відшкодування має визначатися з мінімальної заробітної плати у сумі 6 500 грн за формулою «6 500 грн * кількість місяців перебування під слідством та судом».
З огляду на це, у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 276 250 грн (42,5 місяці * 6 500 грн). Посилається на судову практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19). Вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 565 933,32 грн є надмірним та не підтверджується будь-якими доказами. Установлений законодавством розмір відшкодування враховує компенсацію психологічних переживань позивача, залагодження принижень його честі та гідності тощо.
З урахуванням викладеного, прошу позов ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 276 250 грн.
Відповідач Державна казначейська служба України правом на подання відзиву не скористались.
Зміст відповіді на відзиви позивача
У встановлені строки позивач надав відповідь на відзив відповідача Головного управління Національної поліції Донецької області, у якій зазначив наступне. Щодо посилання ГУ НП в Донецькій області на ст. 12 Закону № 266/94-ВР зазначаю, що дане посилання є неприйнятним та некоректним, оскільки, відповідно до зазначеної статті даний механізм застосовується до відшкодування шкоди зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 ст. З Закону № 266/94-ВР громадянинові відшкодовуються (повертаються):
1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.
Наголошує та звертає увагу суду, що моральна шкода не входить до зазначеного переліку, тому вважає ГУ НП в Донецькій області навмисно вводить суд в оману, що йому необхідно було звертатися до якогось відповідного органу для здійснення розрахунку.
Наданий ГУ НП в Донецькій області відзив на позовну заяву ніяким чином не спростовує факт незаконного перебування під слідством і судом та незаконне тримання під вартою, оскільки, про незаконність дій правоохоронних та судових органів (суду першої інстанції) свідчить саме - Ухвала Донецького апеляційного суду та Ухвала Верховного Суду (які зазначені в позовній заяві). Просить не приймати даний відзив до уваги, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стосовно наданого Донецькою обласною прокуратурою відзиву на позовну заяву позивач скористався правом надання відповіді на відзив, надав відповідь на відзив у встановлені строки та просив суд звернути увагу на практику Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладених в постановах від 11.08.2021 року у справі № 761/20935/19, від 25.10.2021 року у справі № 459/589/15-ц, від 08.12.2021 року у справі № 466/5286/19, від 22.12.2021 року № 210/1282/20, від 02.02.2022року у справі № 757/37789/20-ц, від 21.02.2022 року у справі № 686/28695/20, від 04.04.2022 року у справі № 339/233/20, від 12.04.2022 року у справі № 753/19138/20, від 20.04.2022 року у справі № 243/5266/19, від 18.05.2022 року у справі № 754/14543/18, від 26.05.2022 року у справі № 569/2825/18, від 08.06.2022 року у справі № 750/958/20, від 15.06.2022 року у справі № 521/1347/18, від 23.06.2022 року у справі № 242/713/18, від 13.07.2022 року у справі № 128/848/21, від 19.07.2022 року у справі № 161/8568/20, від 18.08.2022 року у справі № 374/287/20, яку прошу врахувати при прийнятті рішення у справі 220/257/22.
В зазначених рішеннях Верховного Суду зазначено, що стягнення моральної шкоди не обмежується мінімальним розміром, який встановлений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а можливе стягнення більшої суми, оскільки людина зазнавала моральних страждань, пов'язаних із перебування під слідством, судом та перебуванням під вартою, що призвело до порушення нормальних життєвих зав'язків, погіршення та позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру.
Особливу увагу просить приділити постановам Верховного Суду від 18.08.2021 року у справі № 591/6891/18 та від 23.02.2022 року у справі 757/23994/20-ц в яких йдеться мова про застосування кратності під час встановлення суми відшкодування моральної шкоди завданої під час перебуванням під вартою, задовольнити позовні вимоги у заявленому розмірі.
Процедура судового розгляду
У судове засідання позивач, його представник та представники відповідачів Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій областіне з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Позивач надав письмову заяву, згідно якої просить справу розглядати без його участі, вимоги позовної заяви підтримує. Від відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області надійшла заява, згідно якої просять розгляд справи проводити за їх відсутності. Від відповідача Державної казначейської служби Українизаяв або клопотань не надійшло, докази поважності причин їх неявки відсутні. Суд вважає можливим розглянути справу без участі позивача та представника відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області, відповідно до поданих заяв та без участі відповідача Державної казначейської служби України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 223 ЦПК України.
Представник відповідача прокуратури Кандиболоцька О.М. в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в запереченні за позовною заявою, надала пояснення,Ю аналогічні викладеним в даних запереченнях. Зазначила, що задоволення позову у повному обсязі призведе до неправомірного збагачення позивача, а не сприятиме відшкодуванню завданої йому шкоди. Позовні вимоги визнали частково.
Фактичні обставини, встановлені судом
Вислухавши пояснення представника відповідача прокуратури Кандиболоцької О.М., дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з відповіді ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» від 18.09.2017 р. за № 4/6146, з 27.07.2017 року в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» утримувався ув'язнений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 27.07.2017 року з ІТТ м. Маріуполя прибув ув'язнений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ч.2 ст. 189 КК України з тілесними ушкодженнями, а саме: забій лоба у лівій скроні, забій лівого плечового суглоба, спини праворуч. Внесено до книги обліку інформації про події Маріупольського слідчого ізолятора за № 70 від 27.07.2017 року о 18 годин 25 хвилин; про факт виявлення тілесних ушкоджень у ув'язненого ОСОБА_2 було повідомлено оператору за номером 102; після чого до установи прибув оперуповноважений Кальміуського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенант поліції Гріппа Н.Ф. для встановлення обставин їх утворення ЄО № 13515 від 27.07.2017 року. Вказане підтверджується Книгою 2234 обліку інформації про події в Маріупольському слідчому ізоляторі (випискою), запис 70, медичною довідкою медичної частини ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» б/н, без дати.
Згідно висновку експерта № 842 від 02.08.2017 р., виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження …, утворилися від дії тупих предметів, можливо, в зазначений термін, при описаних обставинах постанови, а також при обставинах, вказаних оглянутим (заподіяли тілесні ушкодження 24.07.2017 р. о 19-00 год. співробітники поліції), по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Як вбачається з відповіді ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» від 12.10.2017 р. № 5/6799, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертався до медичної частини зі скаргами на головну біль. З анамнезу відомо, що раніше був струс головного мозку. Призначалось симптоматичне лікування. 11.10.2017 ОСОБА_2 було проведено КТ головного мозку.
Згідно висновку МРТ головного мозку ОСОБА_1 від 11.10.2017 р., «МР-признаков очагового и диффузного поражения паренхимы обеих гемисфер головного мозга, юзжечка, стволовых структур, мозговых оболочек на момент исследования не выявлено. Легкое расширение убарахноидальных конвекситальных ликворных пространств» (російською).
З метою уточнення діагнозу та корекції подальшого лікування 11.10.2017 ОСОБА_2 було проведено КТ головного мозку. Але висновок обстеження, не дивлячись на неодноразові прохання співробітників медичної частини, родичами ОСОБА_2 до медичної частини Маріупольського СІЗО представлено не було.
Згідно відповіді ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» від 03.11.2017 р. № 5/7498, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звертався до медичної частини зі скаргами на головну біль 22.08.2017, 28.08.2017, 25.09.2017, 23.10.2017, 30.10.2017. Зі слів ОСОБА_2 відомо, що раніше був струс головного мозку (підтверджуючих документів не було представлено). При кожному зверненні йому призначалось амбулаторне симптоматичне лікування.
У відповіді ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» від 25.03.2018 р. № 5/4234 вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був 15.05.2018 консультований неврологам міської лікарні №1 м. Маріуполя. Заключний діагноз: посттравматична енцефалопатія Іст. у вигляді вираженого церебрастенічного цефалгічного синдрому.
Також, у відповіді ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» від 23.06.2018 р. № 5/4970, зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув до Маріупольського слідчого ізолятора 18.07.1985 р. З анамнезу: переніс струс головного мозку в 2005, 2013, 2017 р. Взятий на Д облік з приводу церабрастенічного синдрому на фоні перенесених ЧМТ?. У зв'язку з постійними головними болями було проведено МРТ головного мозку, заключения - ознаків вогнищної та дифузної поразки гемісфер головного мозку, мозжечка, стволових структур, мозгових оболонок не виявлено; незначне розширення субарахноідальних конвекситальних лікворних просторів. Знаходився на стаціонарному лікуванні в медичній частині з 11.04.2018 по 16.05.2018 з приводу наслідків ЧМТ з цефалгічним синдромом, отримував судинну, метаболічну терапію. Для поточнення діагнозу 15.05.2018 був консультований лікарем невропатологом в міській лікарні №1 м. Маріуполя, діагноз: посттравматична енцефалопатія 1 ст. у вигляді вираженого церебрастенічного синдрому. Рекомендовано дообстеження УЗДГ магістральних сосудів шиї, голови, У31 щитовидної залози. 14.06.2018 було проведено УЗІ щитовидної залози, заключення - ехографічно без структурних змінень; УЗДГ магістральних артерій шиї, голови, (заключення додається) рекомендовано лікування у невропатолога. 14.06.2018 консультований лікарем ендокринологом, заключення - без видимих ендокринних патологий; повторно консультований лікарем невропатологом, заключения - дисциркуляторна посттравматична енцефалопатія 1 ст. зі стойкою цефалгією, ліквородинамічними кризами, остеохондроз шийного відділу хребта. Рекомендовано продовження судинної, протизапальної терапії. Вказані інформація, у відповідній частині підтверджується висновком лікаря «Код здоров'я» від 14.06.2018 р. Аналогічна інформація міститься у відповіді ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» від 21.08.2018 р. № 5/6486.
Досліджуючи дані документи, суд звертає увагу, що в них прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 », натомість, оскільки обставини, зазначені у даних документах та їх доказова належність до даного провадження, складання стосовно позивача у справі не оспорюються іншими учасниками справи, суд вважає, що під час написання прізвища позивача сталася помилка, яка не впливає на висновки суду у даному рішенні, сумніви щодо того, що дані документи складені стосовно саме позивача у справі відсутні.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області від 22.07.2017 р., слідчому СУ Головного управління Національної поліції в Донецькій області Єрмолаєвій Т.Г. дозволено провести обшук в житловому будинку, подвір'ї та інших спорудах, що знаходяться на подвір'ї житлового будинку за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у рамках кримінального провадження за № 12017050000000189 від 24.05.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Тану слідчу дію проведено 24.07.2017 р., що вбачається з відповідного протоколу. В ході обшуку нічого виявлено та віднайдено не було.
Згідно даних довідки про звільнення серії ДОН № 01544, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 24.07.2017 р. по 23.10.2018 р., звільнений ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» на підставі ухвали Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17.10.2018 р. , застава 147280,0 грн.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27.07.2017 р., до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту у кримінальному провадженні за № 12017050000000189 від 24.05.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України на 60 діб, до 21.09.2017 р.
18.09.2017 р. кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 передано до Великоновосілківського районного суду Донецької області з обвинувальним актом, у встановлені строки, ухвалою суду від 18.09.2017 р. відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання на 20.09.2017 р., у строк, відповідно до вимог КПК.
20.09.2017 р. строк запобіжного заходу ОСОБА_1 було продовжено до 19.11.2017 р., на 60 днів ухвалою Великоновосілківського районного суду.
18.10.2017 р. по кримінальному провадженню у відношенні ОСОБА_1 призначено судовий розгляд на 09.11.2017 р.
09.11.2017 р. строк запобіжного заходу ОСОБА_1 було продовжено до 07.01.2018 р., на 60 днів ухвалою Великоновосілківського районного суду. Також, 19.12.2017 р. строк запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1 продовжено ухвалою суд до 16.02.2018 р.; 30.01.2018 р. строк запобіжного заходу продовжено на 60 днів, до 31.03.2018 р.; 21.03.2018 р. строк запобіжного заходу продовжено на 60 днів до 19.05.2018 р.; 05.05.2018 р. строк запобіжного заходу продовжено на наступні 60 днів, до 02.07.2018 р.; 26.06.2018 р. запобіжний захід залишено без змін, продовжено на наступні 60 днів, до 24.08.2018 р. Надалі також строк запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_1 неодноразово продовжувався. 17.10.2018 р. ухвалою суду строк запобіжного заходу ОСОБА_1 продовжено на 60 днів, до 15.12.2018 р. з визначенням застави у розмірі 147280 грн. (в еквіваленті).
10.08.2020 р. Великоновосілківський районним судом Донецької області у відношенні ОСОБА_1 ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 ч. 2 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, застосовано положення ст. 75 КК України та звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік та покладено обов'язки, визначені ст. 76 КК України.
08.02.2021 р. Донецьким апеляційним судом вирок суду першої інстанції скасовано, кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 закрито відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку зі встановленням в діянні ОСОБА_1 відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
12.05.2021 р. Верховним судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у відкритті кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Донецького апеляційного суду від 08.02.2021 р.
Інші докази не відносяться до предмета доказування у справі.
Отже, позивач перебував під судовим слідством та судом 42 місяці 14 днів (з 25.07.2017 (проведено обшук 24.07.2017 р.) по 08.02.2021 р.(дата постановлення ухвали Донецького апеляційного суду), що не оспорювалось сторонами кримінального провадження. З цього періоду 14 місяців 26 днів тримався під вартою за даним кримінальним провадженням (з 27.07.2017 р. по 23.10.2018 р.). Вказане також не оспорювалось відповідачами.
Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права
Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (частина 5 статті 9, частина 6 статті 14), Декларацією прав і свобод людини та громадянина (стаття 38), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 5 статті 5) передбачено, що кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У Конституції України проголошено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).
Відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Правовідносини щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди врегульовані Цивільним Кодексом України ( далі ЦК України) та спеціальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавств в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18) визначено, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19) дійшла висновку, що мінімальний розмір моральної шкоди у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
Вказане також вбачається й з висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.07.2022 р. по справі № 128/848/21.
Так, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі ухвали Донецького апеляційного суду від 08.02.2021 року про закриття кримінального провадження.
Обчислюючи мінімальний розмір завданої позивачеві моральної шкоди, суд враховував мінімальний розмір заробітної плати на час ухвалення судового рішення, встановлений ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України» тобто 6 500 грн. Отже, гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить:
6500 грн.* 42 місяці 14 днів = 276033,33 грн.
При цьому, враховуючи ступінь негативного впливу на життя позивача внаслідок кримінального переслідування, а також його безпосереднє перебування під вартою у кримінальному провадженні 14 місяців 26 днів, внаслідок чого він відчував моральні страждання, погіршення стану фізичного здоров'я, в нього були порушені сталі соціальні зв'язки, що можна зрозуміти й самого характеру обмежень, які застосовуються до особи під час перебування під вартою, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне збільшити розмір гарантованого державою мінімального розміру відшкодування моральної шкоди до 565933,32 грн, оскільки такий розмір буде розумним та справедливим.
При цьому суд вважає, що стягнення моральної шкоди саме у сумі, вказаній позивачем не призведе до його безпідставного збагачення, а буде справедливим відшкодуванням понесених ним моральних страждань. Отже, в цій частині суд не погоджується з доводами відповідача Донецької обласної прокуратури.
Також суд не погоджується з доводами відповідача ГУ Національної поліції Донецької області, оскільки жодним нормативно-правовим актом, у тому числі й спеціальним законом, яким у даних правовідносинах є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», не заборонено безпосереднє звернення до суду з даними позовними вимогами особі, яка зазнала порушень її прав.
Суд вважає вимоги позивача у справі доведеними належними, достатніми та допустимими доказами.
Висновки суду за результатами розгляду позову
Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності, з урахуванням вимог достатності, належності та допустимості приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі. Факт спричинення органами досудового розслідування та прокуратури Пидоненку В.А. моральної шкоди є доведеним. Позивач незаконно перебував під слідством і судом, у зв'язку з чим йому завдано моральної шкоди, розмір якої судом визначено з урахуванням його доведеності позивачем, заявлених ним вимог та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.
Таким чином, необхідно стягнути із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , в порядку відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, моральну шкоду у розмірі 565933 (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 32 коп.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 55, 56 Конституції України, ст. 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 141, 211, 247, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної казначейської служби України (адреса: вул. Бастіонна, буд. 6, м.Київ, код ЄДРПОУ 37567646), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (адреса: пр-т. Нахімова, буд. 86, м. Маріуполь, Донецька область, код ЄДРПОУ 40109058), Донецької обласної прокуратури (адреса: вул. Університетська, м. Маріуполь, Донецька область, код ЄДРПОУ 25707002) про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , в порядку відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, моральну шкоду у розмірі 565933 (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 32 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складено 08.09.2022 р.
Суддя: О.А. Дурач