про повернення позовної заяви
06 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/9696/22
категорія 112030300
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: окремої заяви відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України про поновлення строку звернення із вказанням інших обґрунтувань строку пропуску звернення до суду із даним позовом або уточненої позовної заяви, прохальної її частини, щодо дати з якої саме необхідно зобов'язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства встановлену ст.37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в даному випадку з 21.11.2021 (за шість місяців до звернення до суду).
01.09.2022 на адресу суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. обґрунтовуючи подану заяву, позивач вказав, що в даному випадку строки для звернення до адміністративного суду, які встановлено статтею 122 КАС України, дотримані, оскільки порушення її прав шляхом не нарахування та невиплати грошової допомоги відповідно до вимог статті 37 «Закону №-796-ХІІ» відповідачем, відбулось у липні 2017 та продовжується до цього часу, однак письмова відмова на її письмову заяву про нарахування та виплату грошової допомоги у відповідності з діючим законодавством була отримана 13.05.2022, викладена у листі-відмові відповідача від 14 квітня 2022 року та звернулася до суду із адміністративним позовом 18 травня 2022 року, - тобто в межах 6-місячного строку звернення до суду. Таким чином, позивач вважає, що строк звернення із даним позовом до суду обчислюється з моменту отримання листа-відмови.
Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Процесуальний закон не дає визначення терміна "поважні причини".
При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим».
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Кажучи про принцип рівності сторін, суд указує, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 р. № 3932/02, § 22).
Відповідно до прецедентного права Суду рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи (справа "Гарсія Руїз проти Іспанії", § 26).
Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.
Строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у період з 2018 року, однак з даним позовом до суду позивач звернулася 21.05.2022 (про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті в якому надійшла позовна заява), тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.
А тому, суд враховуючи правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладену в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вважає, що про порушення своїх прав щодо нарахування та виплати з 10.08.2020 по 10.02.2021 підвищення до пенсії передбачене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач мала змогу дізнатися ще у 2018 році, отримуючи пенсійне забезпечення, без вказаної виплати.
Частиною другою та п'ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Однак, суд вважає, що вказані підстави не можуть бути причиною для поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом, оскільки матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності, порушуватиме права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.
Таким чином, в даній справі підлягають до розгляду лише позовні вимоги за шість місяців, що передували моменту звернення з позовом до суду, тобто з 05.11.2020.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою в частині позовних вимог щодо ненарахування та невиплати у період з 17.07.2018 по 21.11.2021 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є неповажними.
За змістом висновку наведеного Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), згідно з якого право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".
Слід також звернути увагу, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Отже, до вказаного в судовому рішенні строку позивачем недоліки позовної заяви, в частині позовних вимог щодо ненарахування та невиплати у період з 09.10.2020 по 04.11.2020 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не усунуто.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали судді від 30.05.2022 не виконала, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунула, а тому така позовна заява в частині позовних вимог підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести із 17.07.2018 до 21.11.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), - повернути позивачу без розгляду.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко