Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 вересня 2022 року Справа№200/3116/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувшив порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обасть, м. Слов'янськ, пл. Соборна б. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в якому просив суд:
визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010),юридична адреса: 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна б. 3, щодо відмови в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 - громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), адреса реєстрації АДРЕСА_2 та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.08.2021 року о/р НОМЕР_2 ;
визнати стаж роботи за період з 07.04.1986 по 25.08.1987, з 15.03.1988 по 03.08.1988 та з 25.05.1988 по 28.08.1992 року згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 07.04.1986 року, за періоди з 05.05.1980 по 13.10.1980 згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 14.12.1984 року, яка належить ОСОБА_1 . А також визнати період з 19.10.1980 по 05.12.1982 року служби в лавах Збройних сил який входить до загального стажу для призначення пенсії;
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010),юридична адреса: 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна б. 3,призначити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 оглигромадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), адреса реєстрації АДРЕСА_2 з дати звернення з 08.07.2021 року в зв'язку із наявністю стажу достатнього для призначення пенсії в розмірі 21 рік 7 місяців 14 днів на момент звернення.
В обґрунтування позову Позивач зазначив, що 08.07.2021 року звернувся до Відповідача із заявою № 6646 про призначення пенсії по інвалідності згідно ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V від 09.07.2003 р. Рішенням о/р 057150009420 від 16.08.2021 року, Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності. У рішенні про відмову у призначені пенсії зазначено, що до страхового стажу не зараховано наступні періоди: період проходження військовоі прострокової служби з 19.10.1980 по 05.12.1982р., так як у військовому квитку є виправлення - довідка з військкомата не надана; період роботи з 01.04.1983 по 03.05.1985, так як друга частина трудової книжки заповнена іноземною мовою - перекладу не надано; періоди роботи з 07.04.1986 по 25.08.1987, з 15.03.1988 по 03.08.1988 та з 25.05.1988 по 28.08.1992 року, так як в трудовій книжці ім'я не відповідає паспортним даним. Позивач не згоден з таким рішенням та вважає його протиправним.
Ухвалою суду від 24.05.2022 року було відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем на адресу суду було надано відзив на позов в якому зазначав, зокрема, що Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через те, що трудова книжка НОМЕР_3 має дві частини. Перша частина заповнена російською мовою. Дата заповнення проставлена 7 квітня 1986 року та нумерація записів починається з №1 від 07.04.1986 року. Ім'я власника трудової не відповідає імені згідно паспорту позивача, а саме Магамед замість вірного ОСОБА_2 . Друга частина даної трудової заповнена іноземною мовою. Дата заповнення проставлена як 14.12.1984 року, відсутні день та місяць народження позивача, є тільки рік, також відсутній підпис власника трудової книжки та нумерація записів починається з №1 від 05.05.1980 року. Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Відповідно до п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Позивач при розгляді звернення та прийнятті рішення про відмову і в подальшому до органів Пенсійного фонду з підтверджуючими довідками, документами не звертався.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи,всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 позивач є інвалідом ІІ групи.
Згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 14.12.1984 року, Позивач:
Трудова книжка НОМЕР_3 від 14.12.1984 року та запис в період роботи позивача з 05.05.1980 по 13.10.1980 заповнено іноземною мовою.
Згідо перекладу з азербайджанської мови українською мовою зазначено:
Трудова книжка НОМЕР_3 від 14.12.1984 року
Прізвище: Гусейнов
Ім'я: Магомед
По-батькові: Сохраб огли
Дата народження: 26 червня 1962 р.
Освіта: середня
Дата заповнення: 14.12.1984 р.
Підпис власника трудової книжки:
Підпис відповідальної особи: (підпис)
Печатка (нерозбірливо)
Відомості про роботу: 05.05.1980 прийнятий робочим у винний завод, виноградний радгосп ім. Сафаралієва Ханларського району, наказ №88 від 14.05.1980 р.;
13.10.1980 звільнений з роботи у зв'язку з призовом до Радянської армії, наказ №185 від 13.10.1980 р.
Переклад цього тексту з азербайджанської мови українською мовою зроблено перекладачем ОСОБА_3 . Особу перекладача встановлено, його дієздатність та кваліфікацію перевірено приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Лашиною Н.Г.
В період з 01.04.1983р. по 03.05.1985р. Позивач працювам на посаді р/робочого в РСЦ №2 Спецремстройтреста Кіровобадського Міськвиконкому.
Згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 07.04.1986 року, Позивач:
в період з 07.04.1986 по 25.08.1987 працював сторожем в Жовтневому відділі охорони;
в період з 15.03.1988 по 03.08.1988 був призначений на посаду робочого з обслуговування будівлі;
в період з 25.05.1988 по 28.08.1992 був принятий в кооператив на посаду заготівельника.
Згідно Рішення о/р 057150009420 від 16.08.2021 року, Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що страховий стаж позивача становить 7 років 08 місяців 15 днів. До загального страхового стажу не було зараховано: період проходження військовоі прострокової служби з 19.10.1980 по 05.12.1982р., так як у військовому квитку є виправлення - довідка з військкомата не надана; період роботи з 01.04.1983 по 03.05.1985, так як друга частина трудової книжки НОМЕР_3 від 14.12.1984 року заповнена іноземною мовою - перекладу не надано; періоди роботи з 07.04.1986 по 25.08.1987, з 15.03.1988 по 03.08.1988 та з 25.05.1988 по 28.08.1992, так як в трудовій книжці НОМЕР_3 від 07.04.1986 ім'я не відповідає паспортним даним.
Згідно військового квитка НОМЕР_5 Позивач, в період з 19.10.1980р. по 05.12.1982р. проходив службу в лавах Збройних Сил. Факт проходження військової служби також підтверджується довідкою Першого відділу Маріупольського районного територіального центу комплектування та соціальної підтримки №23 від 07.10.2021 року.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.
Відповідно до ст. 32 вказаного Закону особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема:
для осіб з інвалідністю I групи:
від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;
для осіб з інвалідністю II та III груп:
від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п. 17-1 Порядок № 637 у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Судом досліджено трудову книжку позивача, та встановлено, що всі спірні записи в трудовій книжці зроблені у відповідності до чинного у відповідний час нормативно-правового акту - Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162.
Згідно з вказаною Інструкцією заповнення трудової книжки проводиться роботодавцем, а не працівником.
Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно підпунктів 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу регламентований пунктами 2.13- 2.14. Інструкції № 162.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17 серпня 1993 року за № 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій. Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.
Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Пунктами 2.27, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17 серпня 1993 року за № 110, передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Оскарженим рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю мінімального страхового стажу, до якого вказаним рішенням не зараховані певні періоди її роботи через недоліки заповнення трудової книжки.
Як слідує з оскаржуваного рішення, Відповідачем, зокрема до загального стажу не було зараховано періоди роботи з 01.04.1983 по 03.05.1985 так як друга частина трудової книжки НОМЕР_3 від 14.12.1984 року заповнена іноземною мовою - перекладу не надано та періоди роботи з 07.04.1986 по 25.08.1987, з 15.03.1988 по 03.08.1988 та з 25.05.1988 по 28.08.1992 року, так як в трудовій книжці НОМЕР_3 від 07.04.1986 ім'я не відповідає паспортним даним.
Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_3 , слідує, що остання складається з двох частин, які заповнені російською та азербайджанською мовами.
Позивачем, до позовної заяви було надано переклад другої частини вищезазначеної трудової книжки, який засвідчено приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Лашиною Н.Г., з тексту якого вбачається, що ім'я позивача українською мовою «Магомед», що відповідає паспортним даним позивача. Отже дана обставина підтверджує факт приналежності даної трудової книжки одній особі і посилання відповідача на невідповідність ім'я паспортним даним, є необгрунтованим.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового та пільгового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Окрім цього суд наголошує, що робітник не може нести відповідальність за неналежне оформлення трудової книжки.
Також, той факт, що в паспорті позивача його ім'я російською мовою зазначено « ОСОБА_2 », а не «Магамед» (як у трудовій книжці), не може бути підставою для відмови у зарахуванні певних періодів його роботи до страхового стажу, оскільки при видачі паспорта переклад прізвища здійснювався відповідальними працівниками відповідного підрозділу УМВС, що не залежало від волі та дій позивача, а тому допущені помилки при заповненні документів позивача не можуть обмежувати його права.
Також суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку пільгової довідки особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 242/3391/17 та від 29 квітня 2020 року у справі № 423/1418/17.
До страхового стажу також не зарахований період проходження військової служби з 19.10.1980р. по 05.12.1982р. згідно військового квитку НОМЕР_5 , так як у військовому квитку є виправлення.
Однак враховуючи, що запис про службу в рядах Радянської армії з 19.10.1980р. по 05.12.1982р. міститься також в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 та підтверджується довідкою Першого відділу Маріупольського районного територіального центу комплектування та соціальної підтримки №23 від 07.10.2021 року, суд вважає, що вказаний період також підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Щодо позовних вимог відносно визнання протиправними дій Відповідача стосовно відмови позивачу в призначенні пенсії, суд зазначає наступне. Позивачем не зазначено та не обґрунтовано, які протиправні дії вчинені відносно нього відповідачем окрім прийняття рішення, яке є самостійним предметом оскарження. Відтак належним та достатнім способом захисту прав позивача в цій частині суд вважає визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії.
Разом з тим, суд зазначає, що призначення пенсії відносяться до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.
Так, дискреційне повноваження суб'єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об'єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов'язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб'єкти публічної адміністрації.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо зобов'язання Відповідача призначити Позивачу пенсію за віком віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості втручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначити позивачу пенсію за віком.
Проте, у будь-якому випадку суб'єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на наведене з метою ефективного захисту порушених прав позивача порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення із зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача із урахуванням спірних періодів.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 позивач є інвалідом ІІ групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обасть, м. Слов'янськ, пл. Соборна б. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду в Донецькій області від 16.08.2021 року о/р 057150009420 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обасть, м. Слов'янськ, пл. Соборна б. 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 08.07.2021 року із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.В. Череповський