Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
05 вересня 2022 року Справа №200/3614/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідача Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської
ради
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, стягнення разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум.
Розглянувши позовну заяву позивача, суд враховує наступне.
Частинами 1,2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Разом з тим, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).
Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли вона дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з цим посилання на необізнаність з чинним законодавством не є підставою для поновлення строку.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Винятком з цього правила був би випадок звернення позивачем без зайвих зволікань, в розумний строк після опублікування вищевказаного рішення суду до уповноваженого органу із заявою про надання позивачу відповідної інформації щодо перерахунку пенсії.
Відповідно, у такому випадку позивач вважався б таким, що дізнався про порушення своїх прав після отриманні відповіді на свою заяву, чи після закінчення встановлених Законом України “Про звернення громадян” строку надання відповіді на таку заяву.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19.
Сам вид спірної одноразової допомоги (до 5 травня) вказує на те, що не отримавши таку допомогу до травня відповідного року позивач мав дізнатись про порушення його права.
Крім цього, як встановлено судом з матеріалів позовної заяви, виплата частини щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік в сумі 1390 грн. позивачу здійснена у 2020 році на його картковий рахунок у банку.
Спеціальним законом встановлений строк, не пізніше якого особа, має можливість отримати виплату за відповідний рік.
Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Частиною четвертою статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17 дійшов до висновку про те, що перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо непризначення чи невиплати щорічної разової допомоги у розмірі, визначеному Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, у якому така допомога мала бути виплачена.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаній постанові Верховного Суду, проте, вважає за необхідне зазначити про таке.
У вказаній постанові відповідний висновок Верховний Суд зробив, проаналізувавши положення ч. 4 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Як зазначалось раніше, ця норма встановлює, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
У той же час, у постанові від 09.06.2020 року у справі № 419/1965/18 Верховний Суд зробив висновок, відповідно до якого: “прийменники “до” і “по” в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь, а отже зазначення у контракті терміну його дії до 27 червня 2018 року свідчить, що саме ця дата і є останнім днем чинності дії трудового договору”.
Судом враховує, що 30 вересня 2020 року є останнім днем коли позивач мав право отримати відповідну допомогу за 2020 рік.
Отримавши у 2020 році суму 1390 грн., з 30 вересня 2020 року позивач не вчиняв жодних дій щодо встановлення характеру цього платежу та не звертався до відповідача за проведенням виплати чи доплати суми щорічної допомоги у строки, встановлені ч.4 ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
З дня отримання допомоги до 5 травня особою, якій призначена така допомога вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання зазначеної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру складових призначеної виплати звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації.
Таким чином, звернення позивача до відповідача з заявою про виплату суми невиплаченої допомоги до 5 травня не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові №240/12017/19 від 31.03.2021 року.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тобто, початком строку на звернення до адміністративного суду з позовом про виплату належної суми одноразової допомоги до 5 травня за 2020 рік є 1 жовтня 2020 року, а останнім днем такого строку є 1 квітня 2021 року.
Судом встановлено, що до суду з даним позовом позивач звернувся лише 17.06.2022 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.
Суд не вважає зазначені позивачем у заяві про усунення недоліків обставини поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки отримання відповіді відповідача на його заяву стосовно з'ясування чи виплачувалась йому разова грошова допомога до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік не впливає на переривання встановленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про розмір виплаченої у 2020 року щорічної разової грошової допомоги.
Зі змісту заяви про усунення недоліків не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.
Згідно п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позовна заява подана до суду з пропуском позивачем строку звернення до суду, суд повертає позовну заяву позивачу на підставі зазначеної норми Закону.
На підставі викладеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, стягнення разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум - повернути позивачеві.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Давиденко